Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/15517/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15517/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.05.2025 № 1280305-2408-1502-UA51040090000096249.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.06.2021 між Лиманською сільською радою та ОСОБА_1 було укладено Договір № 70 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах короткострокової оренди). Відповідно до п. 8 Договору № 70 від 01.06.2021, договір укладено на термін 364 днів (до 31 травня 2022 року). Після закінчення строку договору Орендар має право подовження його на новий строк за наявності підстав, визначених Регуляторним актом. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до п. 37 Договору №70 від 01.06.2021, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. ОСОБА_1 не звертався до Лиманської сільської ради з метою продовження на новий строк Договору № 70 від 01.06.2021, а тому 31.05.2022 дія Договору № 70 від 01.06.2021 припинилася. В подальшому, після припинення 31.05.2022 дії Договору №70 від 01.06.2021, ОСОБА_2 не укладав з Лиманською сільською радою договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі й на 2024 – 2025 роки.

Враховуючи викладене, позивач не є власником земельної ділянки зазначеної в ППР та щодо якої нараховано плату за землю у вигляді орендної плати з фізичних осіб; земельна ділянка комунальної власності, зазначена в ППР, не перебуває у Позивача у володінні на праві постійного користування; земельна ділянка, зазначена в ППР, не перебуває у користуванні Позивача на умовах оренди. Відтак, у відповідності до приписів п.п. 269.1.1. п. 269.1. ст. 268, п.п. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 ПК України Позивач не є платником плати за землю, платником земельного податку відносно зазначеної в ППР земельної ділянки, як і не є зазначена в ППР земельна ділянка об`єктом оподаткування відносно Позивача, а отже, ПРР прийняте в порушення приписів п.п. 269.1.1. п. 269.1. ст. 268, п.п. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 ПК України.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив, у якому відповідач вказує, що відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), рахується земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2499 га, без кадастрового номера, цільове призначення 07.01 - для буд. та обслуг. об`єктів рекреаційного признач; відповідно до договору орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності № 70 від 01.06.2021, згідно отриманої інформації від Лиманської сільської ради щодо переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі на 2025 рік. За результатами проведеної звірки за 2025 рік сформовано податкове повідомлення-рішення щодо орендної плати з фізичних осіб форми «Ф» , а саме за 2025 рік від 30.05.2025 № 1280305-2408-1502 UA51040090000096249 на суму 51628,76 гривень.

Представник відповідача зазначає, що до Головного управління ДПС в Одеській області від органів місцевого самоврядування не надходила інформація щодо розірвання вищезазначеного договору оренди у зв`язку із реєстрацією іншого права оренди земельної ділянки. Враховуючи вище викладене, Головне управління ДПС в Одеській області вважає, що вищезазначене податкове повідомлення – рішення прийнято законно та обґрунтовано.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано, що надані Відповідачем дані з переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі комунальної власності в межах населених пунктів Лиманської сільської ради, не містять відомостей про: кадастровий номер земельної ділянки (колонка 4) та дату державної реєстрації права оренди землі (колонка 10), зазначення яких передбачено формою подання інформації, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2015 № 783, при чому, ані наказ Міністерства фінансів України від 17.09.2015 № 783, ані ПК України не містять положень про те, що форма надання інформації щодо переліку орендарів земельних ділянок, затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, яка подається органами місцевого самоврядування до контролюючого органу, може бути неповною та може не містити всіх передбачених нею відомостей. Позивачем з Лиманською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області договору оренди землі на 2025 рік не укладалося, а сам по собі перелік договорів оренди, який було надано сільською радою до контролюючого органу, навіть за умови зазначення в ньому всієї передбаченої наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2015 № 783 інформації, не належить до підстав для нарахування земельного податку, визначених п. 286.1 ст. 286 ПК України, а отже, ГУ ДПС в Одеській області безпідставно нарахувало Позивачу земельний податок у вигляді орендної плати. ГУ ДПС в Одеській області не позбавлено можливості перевіряти достовірність даних, що надаються з метою нарахування податкового зобов`язання з плати за землю та, як вбачається положень ст.ст. 19, 20, 21 ПК України, така перевірка належить до функцій контролюючого органу та контролюючий орган має право перевіряти надану інформацію та зобов`язаний перевіряти інформацію, яка ним використовується та оперувати достовірними та актуальними даними під час виконання своїх функцій.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 06.02.2025 року до Головного управління ДПС в Одеській області надійшов лист Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 256/02-14 від 05.02.2025, яким надано перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності на території Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (фізичні особи).

30.05.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 1280305-2408-1502-UA51040090000096249, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 51628,76 грн.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Визначення платників орендної плати, база оподаткування та порядок справляння орендної плати, встановлено статтею 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Податковий період для орендної плати застосовується відповідно до вимог статті 285 Податкового кодексу України, відповідно до якої, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення орендної плати застосовується відповідно до вимог статті 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон №161-XIV).

За ст. 2 Закону №161-XIV пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі, який, за змістом статті 13 цього Закону є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.ст.13, 15, 16 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно статті 19 Закону №161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Статтею 21 Закону №161-XIV передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) обов`язковій державній реєстрації підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

За правовим висновком Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 8 вересня 2020 року у справі № 807/2849/14 та від 29 листопада 2019 року у справі № 360/3442/18 набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто, коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Судом встановлено, що 01.06.2021 року між Лиманською сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір №70 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах короткострокової оренди).

Згідно п. 1, 2, 5 вказаного договору, на підставі рішення сесій Лиманської сільської ради № 153-VIII від 22 квітня 2021 року «Про розірвання та укладання договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах короткострокової оренди) на території рекреаційної зони «Катранка» та Регуляторного акту «Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності», затвердженого рішенням сесії Татарбунарської районної ради від 17.09.2010 року № 467-V, надалі «Регуляторний акт», Орендодавець передає, в Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: Одеська обл., Білгород- Дністровський (Татарбунарський) р-н, с. Лиман, вулиця Радужна, 46, згідно викопіювання з архітектурно-планувального рішення генерального плану с. Лиман (надалі «Земельна ділянка»). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2499 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 462,48 грн. за 1 м. кв.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на термін 364 днів (до « 31» травня 2022 року). Після закінчення строку договору Орендар має право подовження його на новий строк за наявності підстав, визначених Регуляторним актом. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 37 вказаного договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що однією з умов припинення договору оренди землі є закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Таким чином, враховуючи вказані норми законодавства, оскільки договір № 70 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах короткострокової оренди) від 01.06.2021 року, укладений між Лиманською сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) терміном на 364 днів (до « 31» травня 2022 року), не був продовжений чи пролонгований на новий строк, то право користування земельною ділянкою площею 0,2499 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинено.

Суд звертає увагу, що пунктом 288.1 статті 288 ПК України, визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки.

Тобто, саме договір оренди є первинною та визначальною правовою підставою для встановлення конкретного розміру орендної плати.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування вищенаведеного, а саме не підтверджено, що після закінчення строку дії договору № 70 від 01.06.2021 року, орендар ( ОСОБА_1 ) не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомив письмово Орендодавця про намір продовжити його дію, а також того, що дію вказаного договору було продовжено відповідно до приписів чинного законодавства України.

У суду відсутні додаткові угоди про поновлення дії договору чи рішення органу місцевого самоврядування про продовження договору.

Таким чином, за відсутності чинного договору оренди у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування орендної плати за землю щодо земельної ділянки площею 0,2499 га, за період після 31 травня 2022 року, в тому числі за 2025 рік.

З урахуванням викладеного, Головним управлінням ДПС в Одеській області не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення від 30.05.2025 № 1280305-2408-1502-UA51040090000096249, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 064,98 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.05.2025 № 1280305-2408-1502-UA51040090000096249.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя П.П.Марин