Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/15784/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15784/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періодів моєї роботи у Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня” Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю “Анестезіологія” з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1” Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11” Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки та в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.09.2008 по 31.12.2024 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 24.10.2022 року - періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня” Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю “Анестезіологія” з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1” Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11” Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки та в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.09.2008 по 31.10.2022 року; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 року – період роботи в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.11.2022 по 31.12.2024 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум з дати призначення пенсії - з 24.10.2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно листа-відповіді від 13.05.2026 року № 1500-0202-8/72743 відповідач згідно статті 60 Закону № 1788-XII не зарахував до страхового стажу у подвійному розмірі жодного періоду роботи на посадах анестезіологічної служби. Для зарахування стажу у подвійному розмірі окремим медичним працівникам закладів охорони здоров`я статтею 60 Закону № 1788-XII не визначено такої умови, як надання довідки щодо періодів перебування/ неперебування у відпустках без збереження заробітної плати. Будь-яких додаткових умов законодавцем не визначено. Відповідачу повинно бути добре відомо, що додаткові умови для обчислення спеціального (пільгового) стажу, як то подання уточнюючих довідок, передбачено лише для певних категорій працівників. Це стосується, зокрема, призначення пенсій за вислугу років, за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 тощо. При цьому подання довідок про перебування або неперебування у відпустках без збереження заробітної плати для підтвердження страхового стажу зазначеним розділом Порядку № 22-1 не передбачено. Слід зазначити, що як Порядком № 22-1, так і жодним іншим нормативно правовим актом надання громадянами подібних документів (довідок) не передбачено. Також, пунктом 9 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 30.07.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 року за № 991/27436, чітко визначено, що органи Пенсійного фонду не мають права вимагати від заявника надання документів, інформації або вчинення дій, надання або здійснення яких не передбачено законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні відносини, або які знаходяться в розпорядженні (віднесені до компетенції) відповідного органу Пенсійного фонду. Відповідач як з дати прийняття документів для призначення пенсії 04.11.2022 року до дати прийняття рішення про призначення пенсії з 24.10.2022 року, так і після подання заяви від 07.06.2026 року ніяких перевірок не проводив, а про необхідність подання додаткових документів (відомостей) зазначив тільки у листі-відповіді від 13.05.2026 року № 1500 0202-8/72743. Відповідні матеріали запитів та перевірок у пенсійній справі відсутні. Відповідач, розглядаючи подані документи для призначення пенсії у жовтні 2022 року та при розгляді заяви від 07.06.2026 року при наявності відповідних повноважень та обов`язків відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV, підпунктів 2 та 5 пункту 6 Порядку № 28-2 або не у повному обсязі дослідив, або взагалі не досліджував відомості, які б могли підтвердити право на обчислення у подвійному розмірі відповідного стажу роботи у зазначені вище періоди.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру позивач зазначає, що саме з дати призначення пенсії з 24.10.2022 року та з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 року відповідачем протиправно не обчислено у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону № 1788-ХІІ спірні періоди моєї роботи. А отже саме з цих дат відповідач протиправно не обчислив стаж роботи лікарем-анестезіологом у подвійному розмірі. І саме тому саме з цих дат він зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії.

З урахуванням викладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року відкрити провадження та призначено розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив в якому останній не погоджується з вимогами адміністративного позову, вважає їх не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказує, що страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Періоди роботи з 13.01.2001 по 12.08.2003 та 15.08.2003 по 31.12.2003 не зараховані до страхового стажу в подвійному розмірі, оскільки відсутні відомості про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону. Головне управління діяло в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовної вимоги позивача – відсутні.

Відповідач також вказує, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

23.06.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якої останній наголошує, що твердження представника відповідача стосовно того, що з 01.01.2004 Закон № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду” у зв`язку з чим ст. 60 Закону України №1788 в даному випадку не може бути застосована є необґрунтованими, оскільки на думку позивача, ст. 60 Закону України є діючою та підстав її не врахування під час обчислення позивачу пенсії у відповідача немає.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.10.2022 року ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Пенсію обчислено виходячи із страхового стажу 45 років 5 місяців.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (судом досліджується саме спірний період, з 01.01.2004 року, запис №5 - з 13.08.2001 року позивача прийнято на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Анестезіологія» в Одеська обласна клінічна лікарня.

Запис № 6 від 12.08.2003 позивача звільнено з роботи згідно КЗпП України

Запис № 7, 15.08.2003 позивача прийнято в пологовий будинок № 1 на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації.

Запис № 10 від 29.08.2008 позивач звільнений із зайнятої посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Запис № 11, 01.09.2008 року позивача прийнято на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії в Університетській клініці Одеського національного медичного університету, де він працює по теперішній час.

Також робота позивача у спірній період підтверджується належним чином засвідченими копіями листом-відповіддю на адвокатський запит КНП «ООКЛ» ООР № 01-11/2868 від 19.05.2026 року, довідками КНП «ООКЛ» ООР від 15.05.2026 року № 01-11/2799 та № 01-11/2797, копіями наказів по ООКЛ № 155-к від 13.08.2021 року та № 119-к від 01.07.2003 року, особистою карткою ООКЛ форми П-2, листом-відповіддю на адвокатський запит Філії «МПБ № 1» КНП «МКЛ № 11» ОМР від 17.05.2025 року № 475, довідками Філії «МПБ № 1» КНП «МКЛ № 11» ОМР від 17.05.2025 року № 472 та № 473, витягом з наказу ОНМедУ від 01.09.2008 року № 89-к, довідкою ОДМедУ від 18.05.2026 року № 09/64.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2026 року позивач звернувся з заявою до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якій зазначив, що 24.10.2022 року йому призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. З дати призначення пенсії по теперішній час жодного письмового повідомлення про порядок розрахунку, призначення пенсії та обчислення страхового стажу він не отримував. З 13.08.2001 року він постійно працював у різних закладах охорони здоров`я на посадах анестезіологічної служби. Перебуваючи на пенсії, на даний час продовжує працювати в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії. Усі відповідні записи є у його трудовій книжці (копія додається). Водночас згідно інформації, наданій по телефону «гарячої лінії», до його страхового стажу згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII у подвійному розмірі не зараховано жодного періоду роботи на посадах анестезіологічної служби.

У зв`язку з чим, у вказаній заяві останній просив пенсійний орган 1. Перевірити його пенсійну справу. 2. Зарахувати до його страхового стажу у подвійному розмірі всі періоди його роботи на посадах анестезіологічної служби з 13.08.2001 року по теперішній час, здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотриману пенсію. 3. Надати протоколи призначення та перерахунків пенсії, а також розрахунки стажу на дати призначення та перерахунків пенсії.

Листом від 13.05.2026 року за № 1500-0202-8/72743 Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області повідомило ОСОБА_1 , що статтею 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон) визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі. Згідно зі статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я,у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, у психіатричних закладах охорони здоров`я, у кабінетах та лабораторіях закладів охорони здоров`я, що проводять дослідження (вимірювання) з діагностики СНІДу та ВІЛ-інфекції у населення та у спеціалізованих туберкульозних та психіатричних медико-соціальних експертних комісіях зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Тобто, страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Періоди роботи з 13.01.2001 по 12.08.2003 та 15.08.2003 по 31.12.2003 не зараховані до страхового стажу в подвійному розмірі, оскільки відсутні відомості про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.

Позивач вважає протиправними дії Ноловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні до його страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки, з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки та з 01.09.2008 по 31.12.2024 роки, що слугувало підставою для звернення з цим адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Факт роботи позивача у спірний період підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , з якої вбачається, що в період з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки позивач працював в Одеській обласній клінічній лікарні (до перейменування) на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю «Анестезіологія». З 15.08.2003 по 29.08.2008 роки працював у Пологовому будинку № 1 (до перейменування) на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації. У цей період згідно запису у трудовій книжці за № 9 згідно наказу № 63-к від 01.08.2008 року на підставі штатного розпису відділення анестезіології та реанімації з 01.08.2008 року перейменовано на відділення анестезіології. З 01.09.2008 по 31.12.2024 роки (по останню облікову дату) працював в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії.

При цьому суд звертає увагу, що у відповідача відсутні зауваження щодо неправильності, неточності записів про періоди роботи позивача на відповідних посадах, відповідач вважає, що в період з 01.01.2004 року відсутні підстави для зарахування роботи позивача до стажу у подвійному розмірі у зв`язку з тим, що саме з 01.01.2004 року вступив в законну силу Закону України №1058-ІV, яким в свою чергу не передбачено таке зарахування, при цьому на думку відповідача вказаний закон є основним законом відповідно до якого страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду. Тобто на думку представника відповідача ст. 60 Закону №1788-ХІІ з 01.01.2004 на спірні правовідносини не розповсюджується, та не може бути застосована для обрахунку стажу роботи позивача.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача з огляду на наступне.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 “Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі”) та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та не зупиняє дію її приписів.

З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17.

Також, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що для зарахування стажу у подвійному розмірі окремим медичним працівникам закладів охорони здоров`я статтею 60 Закону № 1788-XII не визначено такої умови, як надання довідки щодо періодів перебування/ неперебування у відпустках без збереження заробітної плати.

При цьому, згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради № 01-11/2797 від 15.05.2026 року за період з 13.08.2001 по 13.08.2003 роки позивач не перебував у відпустках без збереження заробітної плати та відпустках по догляду за дитиною.

У свою чергу згідно довідки Філії «Міський пологовий будинок № 1» Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради № 472 від 17.05.2025 року за період роботи з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки позивач у відпустках без збереження заробітної плати також не перебував.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, відповідач при обчислені стажу роботи ОСОБА_1 протиправно не враховано у подвійному розмірі період з 13.08.2001 по 12.08.2003 року, з 15.08.2003 по 29.08.2008 року та з 01.09.2008 по 31.12.2024 року, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періодів моєї роботи у Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня” Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю “Анестезіологія” з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1” Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11” Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки та в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.09.2008 по 31.12.2024 роки;

Разом з тим, статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 24.10.2022 року - періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня” Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю “Анестезіологія” з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1” Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11” Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки та в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.09.2008 по 31.10.2022 року; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 року – період роботи в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.11.2022 по 31.12.2024 роки та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум з дати призначення пенсії - з 24.10.2022 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періодів моєї роботи у Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня” Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю “Анестезіологія” з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1” Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11” Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки та в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.09.2008 по 31.12.2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 24.10.2022 року - періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня” Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю “Анестезіологія” з 13.08.2001 по 12.08.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1” Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11” Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації з 15.08.2003 по 29.08.2008 роки та в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.09.2008 по 31.10.2022 року; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 року – період роботи в Університетській клініці Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.11.2022 по 31.12.2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум з дати призначення пенсії - з 24.10.2022 року.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83);

Суддя П.П. Марин