Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/17802/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17802/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 07.07.2023 року по 08.08.2023 року включно та з 07.11.2023 року по 30.11.2023 року включно;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 07.07.2023 року по 08.08.2023 року включно та з 07.11.2023 року по 30.11.2023 року включно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.05.2023 року ОСОБА_1 одержав травму: порушення адаптації, постконтузійний синдром, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №116 від 18.04.2024 року, з якої також вбачається, що дана травма отримана поблизу АДРЕСА_1 , при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

Позивач вказує, що у зв`язку з отриманою травмою, ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, однак, за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не отримав додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану`від 28.02.2022 року №168, у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 07.07.2023 року по 08.08.2023 року включно та з 07.11.2023 року по 30.11.2023 року включно.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що вимоги, викладені в позовній заяві позивачем, військова частина НОМЕР_1 не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник відповідача вказує, що проаналізувавши документи додані до позовної заяви вбачається, що позивач стверджує що перебував на стаціонарному лікуванні, однак позивачем не надано жодного медичного документу (медичних виписок), які би підтверджували перебування на лікуванні саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та навпаки відповідно до наявних медичних документів вбачається, що лікування було пов`язане із захворюванням (а не тяжким пораненням) «Порушення адаптації. Постконтузійний синдром», що не дає право на відповідні виплати.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 16.01.2023 року по 26.03.2024 року та у військовій частині НОМЕР_1 з 28.03.2024 року по 01.05.2027 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.08.2023 року № 4545 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони Украiни, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 дiйсно в перiод з 16.01.2023 р. по 25.01.2023 р., з 16.03.2023 р. по 03.04.2023 р., з 20.05.2023 р. по 07.07.2023 р., брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією російської федерації в Донецькій області проти України, м. Бахмут, Донецької області, м. Костянтинівка Донецької обл.

У довідці вказано, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дiй.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2024 року №116 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодшого сержанта ОСОБА_1 , 27 травня 2023 року одержав(ла) травму: Порушення адаптації. Постконтузійний синдром. За обставин: 27.05.2023 р. року поблизу н.п Богданівка, Бахмутського р-ну, Донецької області, при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Поранення не являється наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного пошкодження. Молодший сержант ОСОБА_1 перебував в засобах захисту та з аптечкою індивідуальною.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема:

- з 07.07.2023 року по 10.07.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради» з діагнозом: «Порушення адаптації F43.2, Постконтузійний синдром F07.2», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2606 від 10.07.2023 року;

- з 10.07.2023 року по 08.08.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з наданням психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» з діагнозом: «Постконтузійний синдром ВТ (27.05.2023) з різко вираженою тривожно-депресивною симптоматикою, помірним когнітивним зниженням та стійкою інсомнією F07.2», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №80992023;

- з 07.11.2023 року по 30.11.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у військові частині НОМЕР_4 з діагнозом: «Змішаний тривожнодепресивний розлад з інсомнією асоційований з бойовим стресом, незначно виражений, компенсація. Супутній діагноз: наслідки вибухової травми (27.05.2023), закритої черепно-мозкової травми у вигляді цефалгічного з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба другої стадії СН 0. Міокардіофіброз, пролапс мітрального клапану без порушення функції», що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №6957.

Також відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги від 29.11.2024 №7528 зазначено зокрема, що наслідки перенесеної ВТ (27.05.2023) ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді дрібновогнищевої неврологічної симптоматики, стійкого астено- вегетативного, цефалгічного синдромів, з незначним порушенням функції. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 відноситься до легких травм. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 №1736/11/2026/2178 від 19.03.2026 року зазначено: “...Військова частина НОМЕР_2 ліквідована відповідно до директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 07.06.2025 №321/78/ДСК. З 26 вересня 2025 року правонаступником являється військова частина НОМЕР_5 .

Відповідно до наданих медичних документів, а саме:

виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2606, діагноз «Порушення адаптації. Постконтузійний синдром»;

виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №80992023, діагноз «Постконтузійний синдром ВТ (27.05.2023р.), з різковираженою тривожно-дипресивною симптоматикою, помірним когнітивним інсомнією»; зниженням та стійкою

виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №6957, діагноз «Змішаний тривожно-дипресивний розлад з інсомнією асоційований з бойовим стресом, незначно виражений. Компенсація».

Наведені у медичних документах вищезазначені діагнози пов`язані із захворюванням та не можуть розцінюватись як поранення (травма). У зв`язку з чим, підстави для внесення військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за перебування на стаціонарному лікуванні у період з 07.07.2023 року по 08.08.2023 року включно та з 07.11.2023 року по 30.11.2023 року у військовій частині НОМЕР_1 відсутні”.

При цьому, позивач стверджує, що йому не було нараховано та виплачено додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 07.07.2023 року по 08.08.2023 року включно та з 07.11.2023 року по 30.11.2023 року в розмірі 100000,00 грн. за час перебування на лікуванні.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на дату прийняття даного рішення не припинено.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (тут і далі - Постанова № 168, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктами 11 - 13 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260), визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються зокрема військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, з викладених норм вбачається, що підставою для отримання особою додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є:

1) перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини;

2) таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд зазначає, що з довідки відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги від 29.11.2024 №7528 вбачається, що наслідки перенесеної позивачем ВТ (27.05.2023) ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді дрібновогнищевої неврологічної симптоматики, стійкого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, з незначним порушенням функції. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 відноситься до легких травм.

Позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що він перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах у зв`язку з отриманням тяжкої травми пов`язаної із захистом Батьківщини.

Відтак, суд не вбачає підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 07.07.2023 року по 08.08.2023 року включно та з 07.11.2023 року по 30.11.2023 року включно, та вважає, що у діях військової частини НОМЕР_2 та її правонаступника - військової частини НОМЕР_1 відсутні ознаки протиправності.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя Марин П.П.

.