Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/17357/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка виразилась у не проведенні компенсації ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16746,91 грн., відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, відрахованих при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року по справі № 420/34369/25;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16746,91 грн., відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, відрахованих при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року по справі № 420/34369/25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року по справі № 420/34369/25 відповідачем було проведено перерахунок та 29.04.2026 року виплачено позивачу доплату грошового забезпечення в розмірі 71639,54 грн. Натомість, за даними Розрахунку згідно рішення суду від 22.12.2025 року по справі № 420/34369/25, загальна сума нарахування складає 93038,37 грн., з яких при виплаті відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 16746,91 грн. без його рівноцінної компенсації, чим порушено вимоги Податкового кодексу. України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України його право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/34369/25 позивачеві була виплачена індексація грошового забезпечення. При цьому був відрахований податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Представник відповідача вказує, що виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або працівнику ДСНС включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Як встановлено судом у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року у справі №420/22649/26, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, та з 04.10.2022 року був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення в зв`язку зі звільненням у відставку, що підтверджується витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (по особовому складу) від 04.10,2022 року № 745 о/с.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року по справі №420/34369/25, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026, зокрема зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області провести обчислення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії при перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року у справі № 420/22645/24, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 року № 623, виходячи з 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, та здійснити виплату донарахованих сум та зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області провести обчислення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , обчисленого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року у справі № 420/22645/24, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 року № 623, та здійснити виплату донарахованих сум.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року у справі №420/34369/25 відповідачем згідно розрахунку грошового забезпечення полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , нараховано позивачу 93038,37 грн грошового забезпечення, та виплачено його у сумі 71639,54 грн відповідно до платіжної інструкції № 1204 від 28.04.2026 року.

Одночасно з виплатою позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 16746,91 грн та військовий збір у сумі 4651,92 грн.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

У рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 Конституційним Судом України констатовано, що конституційні принципи закріпленні у статті 17 Конституції України є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20.02.2014, яка набула повномасштабного характеру з 24.02.2022 (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019].

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Згідно статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Згідно з п. 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Приписами пунктів 3-5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XХVІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органу управління (підрозділу), виплата грошового забезпечення проводиться: тим, хто обіймав на день звільнення посади,- до дня здавання справ включно, при цьому на здавання справ надається не більше 10 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення; слухачам і курсантам закладів освіти ДСНС - до дня виключення зі списків перемінного складу закладів освіти ДСНС включно; тим, хто на день звільнення перебував у розпорядженні,- до дня здавання справ включно. На здавання справ надається не більше 5 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 року у справі № 825/761/17 зазначив: «Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки судовим рішенням у справі №825/1656/16, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, саме неправомірні дії відповідача мали наслідком несвоєчасність виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (не в день звільнення і проведення розрахунку).

Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена ОСОБА_1 одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні ОСОБА_1 доплати грошової допомоги при звільненні та наявності підстав для стягнення з Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 недоотриманої суми грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні».

Таким чином, відповідач при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду був зобов`язаний здійснити компенсацію позивачу податку на доходи фізичних осіб.

Слід наголосити, що з урахуванням наведених вище норм утримання податку має здійснюватися при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення. При цьому, здійснюється одночасна компенсація цього податку, тобто фактично військовослужбовець отримує всю суму грошового забезпечення, але утримання податку здійснюється.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року у справі №420/34369/25 та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків із доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року у справі №420/34369/25 у сумі 16746,91 грн.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року у справі №420/34369/25.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків із доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року у справі №420/34369/25 у сумі 16746,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (код ЄДРПОУ 38643633, адреса: вул. Прохоровська, 6, м. Одеса, 65091).

Суддя П.П. Марин