Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/12262/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/12262/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08.05.2026 №134950029522 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період навчання в Середньому професійно-технічному училищі №39 с. Бабиничі Народницького району Житомирської області з 01.09.1986 по 30.06.1989; до страхового (трудового) стажу період роботи з 16.05.1995 по 31.12.1998 на посаді тракториста Колективного сільськогосподарського підприємства “Молнія” та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до абз.5 п.2 ч.2 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 травня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3, посвідчення серії НОМЕР_1 ). 26.02.2026 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років (досягнувши 55-річного віку). Відповідач рішенням від 08.05.2026 №134950029522 відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на: непідтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення терміном не менше 3 років станом на 01.01.1993 (нарахувавши лише 1 рік 9 місяців 24 дні); незарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.05.1995 по 29.12.1999 у КСП “Молнія” через нібито розмитий/нечіткий відбиток печатки на записі про звільнення у трудовій книжці.

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки: у період з 01.09.1986 по 30.06.1989 навчався очно в СПТУ №39 с. Бабиничі Народицького району Житомирської області (яке постановою КМУ №106 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення) та мешкав у гуртожитку даного закладу. З урахуванням цього періоду (2 роки 8 місяців 30 днів) загальний строк проживання в зоні станом на 01.01.1993 становить понад 4 роки, що надає право на зниження пенсійного віку; запис у трудовій книжці про прийняття та звільнення з КСП “Молнія” зроблений належним чином, оформлений відповідно до Інструкції №58. Працівник не повинен відповідати за якість відтиску печатки підприємства, а відсутність первинних документів архівної установи зумовлена зруйнуванням архіву м. Вовчанськ унаслідок збройної агресії РФ, що підтверджується довідками та витягом з ЄРДР.

Ухвалою суду від 22.06.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема зазначив, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, основними документами, що підтверджують статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та факт її проживання/роботи в зоні радіоактивного забруднення, є посвідчення встановленого зразка та довідки про період проживання/роботи, видані органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами. Згідно із зарахованими ПФУ документами (довідками міської ради про реєстрацію), підтверджений період проживання Позивача у с. Кам`янка Олевського району (зона гарантованого добровільного відселення) станом на 01.01.1993 становить лише 1 рік 9 місяців 24 дні (замість необхідних щонайменше 3 років).

Щодо зарахування періоду навчання у Бабиницькому СПТУ №39 з 01.09.1986 по 30.06.1989 до строку проживання в зоні ЧАЕС зазначає, що законодавством чітко розмежовано поняття “постійне проживання” та “тимчасове перебування / навчання”. Диплом про закінчення навчального закладу підтверджує лише факт здобуття освіти, а не факт постійного проживання або реєстрації особи у відповідній населеній зоні. Позивачем не надано довідки встановленого зразка (або первинних документів про реєстрацію/прописку в гуртожитку того часу), які б беззаперечно підтверджували факт його постійного проживання у с. Бабиничі протягом усього терміну навчання. Сам по собі факт навчання у закладі освіти, розташованому в зоні забруднення, без належного підтвердження місця проживання органом реєстрації, на думку ПФУ, не дає підстав для зарахування цього періоду до спеціального строку, що надає право на пільговий вихід на пенсію.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в КСП “Молнія” відповідач зауважує, що обчислення страхового стажу регулюється Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників №58. Під час опрацювання трудової книжки Позивача НОМЕР_2 було виявлено, що запис про звільнення від 29.12.1999 з КСП “Молнія” завірений відтиском печатки підприємства, який є розмитим, нечітким та непридатним для прочитання назви установи/організації.

Відповідач також вказує, що Позивачем не було подано додаткових уточнюючих довідок підприємства або архівних установ, які б підтверджували виконання робіт, нарахування та сплату страхових внесків за період з 16.05.1995 по 29.12.1999.

Посилання Позивача на зруйнування архівних фондів у м. Вовчанськ ПФУ вважає недостатньою підставою для зарахування стажу “автоматично”, оскільки обов`язок підтвердження стажу належними документами покладається на заявника.

У зв`язку з наведеним, страховий стаж 14 років 5 місяців 0 днів. Відповідно до вимог ст. 26 Закону України №1058-IV, наявного страхового стажу Позивача недостатньо для призначення пенсії за віком (навіть за умови вирішення питання щодо зменшення пенсійного віку).

На підставі викладеного Головне управління ПФУ в Закарпатській області вважає оскаржуване рішення №134950029522 від 08.05.2026 прийнятим у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.01.1993.

01.05.2026 Позивач (у віці 55 років) звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким прийнято рішення №134950029522 від 08.05.2026 про відмову в призначенні пенсії.

Зазначено, щодо страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 22.01.1992 НОМЕР_2 з 16.05.1995 по 29.12.1999, оскільки запис про звільнення завірений печаткою зміст якої не придатний для сприйняття змісту. До періоду проживання зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання в СПТУ №39, який вів свою діяльність на території Бабиничі Народицького району Житомирської області, оскільки не передбачено чинним законодавством.

Загальний страховий стаж становить: 14 років 5 місяців 0 днів. Період проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 – 1 рік 9 місяців 24 дні (період від моменту аварії (26.04.1986) по 31.08.1986, з 01.07.1989 по 03.12.1989, з 17.12.1991 по 31.12.1992, з 01.01.1993 по 03.05.1995).

Враховуючи вищевказані обставини прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутності необхідної кількості років проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення – 3 роки. Право на пенсію за наданими документами набуде-відсутнє.

Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV). Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону №796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа отримує право на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності у такої особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності у такої особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3 років.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього права, як у особи, яка проживала/працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, позивач до заяви про призначення йому пенсії додав, зокрема, наступні документи:

-посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , видане 08.01.1995;

-довідку Кам`янського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області №159 від 18.02.2026, у якій зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в с. Кам`янка, Коростенського (Олевського) району Житомирської області з 26.04.1986 по 01.09.1986, 10.05.1989 по 04.12.1989, 17.12.1991 по 03.05.1995;

-диплом серії НОМЕР_3 від 30.06.1989;

-довідку Народицької селищної ради від 25.03.2026 №01-16/625, що Бабиницьке СПТУ №39 с. Бабиничі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення;

-копію трудової книжки НОМЕР_2 ;

-військовий квиток серії НОМЕР_4 .

Що стосується не підтвердження періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, то суд зазначає наступне.

Так, як видно із оскаржуваного рішення, підтверджений відповідачем період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення 01.01.1993 складає 1 рік 9 місяців 24 днів.

При цьому, відповідач вказав на відсутність підстав для зарахування до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення часу навчання позивача в Середньому професійно-технічному училищі №39 с. Бабиничі Народницького району Житомирської області з 01.09.1986 по 30.06.1989.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 30.06.1989 ОСОБА_1 01.09.1986 вступив до СПТУ №39 с. Бабиничі Народицького району. 30.06.1989 закінчив повний курс.

Так відповідно до довідки Народицької селищної ради від від 25.03.2026 №01-16/625, що за період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 Бабинецьке СПТУ №39 територіально знаходилося в с. Бабиничі Народицького району Житомирської області.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 село Бабиничі Коростенського (Народицького) району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, період навчання у населеному пункті, яке розташоване в населеному пункті, що відноситься до радіаційно забрудненої території (в даному випадку - до зони гарантованого добровільного відселення) є періодом під час якого, така особа фізично перебувала у забрудненій зоні та відповідно зазнавала впливу радіації, а тому такий період прирівнюється до періоду постійного проживанням чи роботи в такій місцевості, та відповідно підлягає зарахуванню до строку проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 30.06.1989, що становить ( 2 роки, 10 місяців, 0 днів) підлягає врахуванню як період перебування позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.

Отже, є протиправним неврахування вказаного періоду до періоду перебування позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.

Щодо не зарахування до страхового стажу роботи періоду роботи згідно записів трудової книжки від 22.01.1992 НОМЕР_2 з 16.05.1995 по 29.12.1999, оскільки запис про звільнення завірений печаткою зміст якої не придатний для сприйняття змісту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка і лише за відсутності необхідних записів або в разі якщо записи в трудовій книжці є неточними чи неправильними, виникає необхідність у підтвердженні періодів роботи уточнюючими довідками.

Згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_2 , Позивач 16.05.1995 прийнятий трактористом у КСП “Молнія” Вовчанського району Харківської області, а 29.12.1999 звільнений у зв`язку з реорганізацією. Вказані записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату та скріплені печаткою підприємства, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №162 №58.

Періоди роботи в ПСП “Молнія” (правонаступник КСП “Молнія”) з 30.12.1999 зараховані ПФУ до страхового стажу. В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5 та Реєстрі застрахованих осіб) наявні відомості про сплату внесків за 1999– 2000 роки.

Щодо тверджень відповідача про те, що запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки, через що його неможливо ідентифікувати, то такі судом не беруться до уваги, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Згідно з Архівною довідкою КУ “Трудовий архів Вовчанської міської ради” від 01.06.2026 №58 та Витягом з ЄРДР № 12024221250000502, надати первинні архівні документи КСП “Молнія” неможливо у зв`язку з їх пошкодженням/зруйнуванням під час бойових дій та окупуванням/обстрілами м. Вовчанськ під час збройної агресії РФ.

Оскільки первинні документи знищені внаслідок бойових дій у м. Вовчанськ, вимога пенсійного органу щодо надання додаткових уточнюючих довідок є протиправною та надмірним тягарем для громадянина.

Відтак, період роботи з 16.05.1995 по 29.12.1999 підлягаю до зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

З урахуванням встановлених судом обставин, що підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області №134950029522 від 08.05.2026 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 16.05.1995 по 29.12.1999 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.01.1992, до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення зарахувати період навчання у Бабиницькому СПТУ № 39 з 01.09.1986 року по 30.06.1989 та повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2026 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та прийняти рішення з урахуванням викладених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №134950029522 від 08 травня 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 16.05.1995 по 29.12.1999 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.01.1992, до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення зарахувати період навчання в Середньому професійно-технічному училищі №39 с. Бабиничі Народницького району Житомирської області з 01.09.1986 по 30.06.1989 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2026 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та прийняти рішення з урахуванням викладених висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна