Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/3426/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/3426/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області (81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9) з вимогами:

- визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження №80092584 від 27.01.2026 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 у розмірі 17294,00 гривень винесену заступником начальника відділу Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Комарницькою Оленою Василівною.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження ВП №65390559, відкрите на підставі виконавчого листа №447/2540/19, виданого 19.03.2021 Миколаївським районним судом Львівської області про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_5 23.01.2026 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 27.01.2026 заступником начальника Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 у розмірі 17294,00 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.04.2026 витребувано у відповідача додаткові докази.

11.05.2026 за вх.№39382 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

11.05.2026 за вх.№39390 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що на виконанні у Миколаївському відділі ДВС перебувало виконавче провадження №65390559 з примусового виконання виконавчого листа №447/2540/19 щодо усунення перешкод у спілкуванні стягувача з малолітньою дочкою. У межах виконавчого провадження державним виконавцем вживалися заходи щодо виконання рішення суду, визначалися час та місце побачень, здійснювалися перевірки його виконання. У зв`язку з перебуванням стягувача на військовій службі та подальшим поверненням виконавчого документа стягувачу 23.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 17 294,00 грн. На підставі цієї постанови 27.01.2026 відкрито виконавче провадження №80092584. Відповідач вважає, що стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження є передбаченим законом обов`язком державного виконавця, а тому оскаржувана постанова прийнята правомірно. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

11.05.2026 за вх.№39394 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 14.05.2026 зупинено провадження у справі №380/3426/26 до набрання законної сили рішенням у справі №447/416/26.

Ухвалою суду від 25.09.2026 провадження у справі поновлено.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

19 березня 2021 року Миколаївський районний суд Львівської області видав виконавчий лист № 447/2540/19 про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способу участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини.

Стягувачем згідно з цим виконавчим листом є ОСОБА_4 , а боржником – ОСОБА_6 .

За заявою стягувача від 16 квітня 2021 року державний виконавець 12 травня 2021 року відкрив виконавче провадження № 65390559 з примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа. Питання стягнення виконавчого збору з боржника цією постановою не вирішувалося.

26 травня 2021 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 65390559.

За заявою стягувача від 27 вересня 2023 року державний виконавець 29 вересня 2023 року виніс постанову про відновлення виконавчого провадження № 65390559.

23 січня 2026 року державний виконавець виніс постанову ВП № 65390559 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

23 січня 2026 року державний виконавець, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову ВП № 65390559 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 17294,00 грн.

27 січня 2026 року державним виконавцем керуючись статтями 3, 4, 24, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80092584 з виконання постанови ВП №65390559 від 23 січня 2026 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 17294,00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно приписів ст. 18 названого Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно ч.5,6 ст.26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

У той же час, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону №1404-VIII інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Відповідно до пункту 8 розділу III Інструкції №512/5:

Стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 23.01.2026 ВП № 65390559 не є предметом оскарження у цій справі.

В той же час, судом встановлено, що зазначена постанова було предметом розгляду у справі №447/416/26, за результатами розгляду якої, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі №447/416/26, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору від 23.01.2026 ВП № 65390559 є чинною та не скасованою.

Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 23.01.2026 ВП № 65390559, набула статусу самостійного виконавчого документа з моменту її прийняття. Ця постанова є чинним процесуальним рішенням, яке не було визнано протиправним та не скасовано в порядку, визначеному законодавством, а тому після закінчення виконавчого провадження, підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом, в рамках окремого провадження.

Правова позиція Верховного Суду щодо цього питання є сталою. Зокрема, у постанові від 16 грудня 2021 року № 640/8132/20 (справа за позовом АТ «Українська залізниця») Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню шляхом виокремлення в самостійне виконавче провадження у разі закінчення того виконавчого провадження, у межах якого з боржника стягнуто виконавчий збір. При цьому, якщо виконавче провадження закінчено і винесена у ньому постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному законодавством, протиправною не визнана та не скасована), законодавство не передбачає іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови.

Положення частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII слід тлумачити таким чином, що постанова про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом у розумінні пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, підлягає примусовому виконанню, зокрема шляхом винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з її виконання після повернення виконавчого документа, якщо виконавчий збір не було стягнуто у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 01.05.2026 у справі №320/6164/23).

Отже, стягнення у розумінні Закону № 1404-VIII є юридичним рішенням про покладення на боржника обов`язку сплатити виконавчий збір, оформленим відповідною постановою. З моменту її винесення виконавчий збір є визначеним до стягнення, або - у термінології частини третьої статті 40 Закону - стягнутим у юридичному значенні цього поняття.

Тобто постанова про стягнення виконавчого збору є юридичним актом стягнення, тоді як її подальше примусове виконання здійснюється в межах окремого виконавчого провадження.

Доводи позивача про те, що обов`язок зі сплати виконавчого збору виникає лише за умови фактичного виконання рішення суду, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 в справі № 360/3324/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору - це безумовна дія державного виконавця у межах виконавчого провадження та засіб для стимулювання боржника виконати рішення самостійно до відкриття виконавчого провадження, пов`язана з відкриттям провадження, а не з фактичним результатом виконання.

Виконавчий збір є формою плати за вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, а не винагородою за досягнення результату у вигляді реального стягнення коштів, у зв`язку із чим обов`язок його сплати виникає унаслідок відкриття провадження та вчинення виконавчих дій.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновків, що відповідач правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2026 ВП №80092584, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 23.01.2026 ВП №65390559 є чинною, не скасована, та підлягає виконанню у встановленому законом порядку.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд констатує, що оскаржувана постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна