Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/14161/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/14161/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у не здійсненні отримання відомостей з Єдиного державного реєстру ветеранів війни щодо ОСОБА_2 та долучення їх до матеріалів пенсійної справи та застосуванні щодо розміру пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 пониження коефіцієнтів відповідно до ч. 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 року №3 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” та ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області витребувати відомості з Єдиного державного реєстру ветеранів війни щодо ОСОБА_2 та долучити їх до матеріалів пенсійної справи, а також перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2025 року без застосування пониження коефіцієнтів відповідно до ч. 1 постанови КМ України від 03.01.2025 №3 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” та з 01.01.2026 року без застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до ч. 1 постанови КМ України від 30.12.2025 року №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, з урахуванням індексації пенсії, без обмеження її максимального розміру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 01.02.2025 призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.10.2025 у зв`язку із надходженням висновку ВЛК від 16.07.2025 (яким смерть ОСОБА_2 , сина позивача, пов`язано із захистом Батьківщини) розмір пенсії перераховано у розмірі 70 % грошового забезпечення, що становило 35338, 94 гривень. Також, зазначає, як встановлено рішенням 16 РВЛК №2025-0716-1050-1151-0 від 16.07.2025 захворювання, причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Проте, незважаючи на це до пенсії позивача було відповідачем безпідставно застосовано пониження відповідно до постанови КМ України від 03.01.2025 №3 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”. Позивач вказує, що п.2 кожного із цих актів виключає застосування коефіцієнтів до пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) осіб, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Зазначає, що самостійно отримати витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни щодо померлого не можливо, оскільки такі витяги на померлих осіб не видаються, тоді як органи Пенсійного фонду України протягом року відповідних відомостей у встановленому порядку не отримали.

Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 13.07.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.02.2025 призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.06.1982.

Як видно з протоколому засідання штатної військово-лікарської комісії « 16 Регіональна ВЛК (м. Львів)» №2025-0716-1050-1151-0 від 16.07.2025, захворювання, яке привело до смерті, та причина смерті капітана ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.

Управлінням соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області 19.08.2025 позивачу видано посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України серії НОМЕР_3 .

Згідно з протоколом за пенсійною справою №1301037624 позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника з 30.05.2025 у розмірі 30 відсотків грошового забезпечення годувальника, що становило 14732,93 грн на місяць.

Згідно з протоколом про перерахунок пенсії з 01.10.2025, основний розмір пенсії склав 35338.94 грн, проте до виплати визначено 28073,08 грн унаслідок пониження нарахованої суми згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025.

З 01.01.2026 відповідач провів черговий перерахунок пенсії позивача, за результатами якого основний розмір пенсії склав 35298,06 грн, а до виплати визначено 29792,42 грн, унаслідок пониження нарахованої суми згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025.

Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення у визначеному законом розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За змістом частин 1, 3 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначені Законом №2262-ХІІ.

Частинами 1 та 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону №1058-IV.

Згідно зі статтею 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби.

Відповідно до статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання, мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

За приписами п.«а» статті 36 Закону №2262-ХІІ членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, пенсія призначається у розмірі 70 процентів грошового забезпечення загиблого (померлого) годувальника.

Як видно з матеріалів справи, згідно з протоколом про перерахунок пенсії позивача з 01.10.2025, основний розмір пенсії склав 35338,94 грн, проте до виплати визначено 28073,08 грн, унаслідок пониження нарахованої суми згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025.

З 01.01.2026 відповідач провів черговий перерахунок пенсії позивача, за результатами якого основний розмір пенсії склав 35298,06 грн, а до виплати визначено 29792,42 грн, унаслідок пониження нарахованої суми згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025.

Суд зазначає, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі Закон №4059-ІХ) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону №2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми прийнято Постанову №1, пунктом 1 якої встановлено коефіцієнти до відповідних сум перевищення пенсії понад 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 залежно від діапазону перевищення).

Аналогічне за змістом регулювання запроваджено на 2026 рік: стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ (далі Закон №4695-ІХ) та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі Постанова №1778).

Пунктом 2 Постанови №1 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2025 №116) та пунктом 2 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у відповідному році коефіцієнти, визначені п.1 цих постанов, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

З аналізу змісту вищевказаних норм випливає, що навіть у межах запровадженого урядовими актами механізму пониження пенсія в разі втрати годувальника, призначена члену сім`ї загиблої (померлої) особи, яка брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виведена з-під дії коефіцієнтів.

Стосовно належності позивача до кола осіб, визначених пунктом 2 Постанови №1 та пунктом 2 Постанови №1778, суд зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, син позивача ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , перебував у районах ведення бойових дій у 2022, 2023 та 2024 роках, є учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 від 02.11.2023 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження служби. Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 16.07.2025 захворювання, яке привело до смерті, та причину смерті ОСОБА_2 пов`язано із захистом Батьківщини. Позивачу як члену сім`ї загиблого (померлого) Захисника України видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_6 від 19.08.2025. Саме на підставі цих документів відповідач переглянув відсотковий розмір пенсії позивача з 30 до 70 відсотків грошового забезпечення, застосувавши п. «а» ст.36 Закону №2262-ХІІ, який поширюється на членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) при захисті Батьківщини.

Отже, обставини, з якими пункт 2 Постанови №1 і пункт 2 Постанови №1778 пов`язують незастосування коефіцієнтів, установлені самим відповідачем при визначенні відсоткового розміру пенсії позивача.

Крім того, суд зазначає, що отримання відомостей з Єдиного державного реєстру ветеранів війни у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів є обов`язком органів Пенсійного фонду України, а не особи, яка отримує пенсію. Позивач позбавлений можливості отримати витяг з цього реєстру щодо померлої особи самостійно, про що зазначено у позовній заяві та що відповідач не заперечив. Суд звертає увагу на те, що невиконання або неналежне виконання суб`єктом владних повноважень покладеного на нього обов`язку не може мати наслідком погіршення правового становища особи та позбавлення її гарантованої законом виплати. Такий підхід узгоджується з принципом належного урядування, за яким ризик будь-якої помилки або бездіяльності державного органу має покладатися на саму державу, а не на особу.

Також, суд враховує і те, що відомості Єдиного державного реєстру ветеранів війни є способом підтвердження обставин у межах інформаційної взаємодії між органами, а не умовою виникнення в особи права на отримання пенсії без застосування коефіцієнтів. За наявності у пенсійній справі позивача документів, які підтверджують ті самі обставини (протокол засідання штатної військово-лікарської комісії, посвідчення учасника бойових дій годувальника, посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України), відмова відповідача застосувати пункт 2 відповідних постанов з посиланням на неотримання ним самим відомостей з реєстру має суто формальний характер.

Таким чином, суд вважає, що відповідач застосував до пенсії позивача коефіцієнти, визначені в пункті 1 Постанови №1 та пункті 1 Постанови №1778, усупереч імперативній забороні, встановленій пунктом 2 кожної з цих постанов.

Частиною 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону №1058-IV. Зміни до Закону №2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини, не вносилися.

Таким чином, положеннями статті 46 Закону №4059-ІХ, статті 30 Закону №4695-ІХ та прийнятих на їх виконання Постанови №1 і Постанови №1778 запроваджено тимчасове застосування коефіцієнтів зменшення пенсій для осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, що фактично є іншим (додатковим) регулюванням відносин у сфері пенсійного забезпечення, відмінним від встановленого спеціальним законом, і не узгоджується з приписами частини 3 статті 1-1 цього Закону.

У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. В абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частини 2 статті 19, статті 130 Конституції України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що між нормами законів про Державний бюджет України на відповідний рік (закони загального характеру) та Закону №2262-ХІІ (спеціальний закон) існує колізія, яка підлягає вирішенню із застосуванням загального принципу права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Суд також враховує, що згідно зі статтею 64 Конституції України право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, не входить до переліку прав, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану, проте Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, а також наступними указами про продовження строку дії воєнного стану, обмеження права, гарантованого ст.46 Конституції України, не запроваджувалося. Відтак відсутні підстави вважати, що спірне обмеження зумовлене правовим режимом воєнного стану.

Надаючи правову оцінку аналогічним спірним правовідносинам, Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі №120/1081/25 дійшов висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

У постанові від 20.05.2026 у справі №320/2229/25 Верховний Суд залишив без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025, якими визнано протиправним та нечинним абз.1 п.1 Постанови №1 в частині його застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати) призначені (перераховані) відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Щодо коефіцієнтів, установлених Постановою №1778, суд ураховує правовий висновок, сформований Верховним Судом у постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26 та застосований у постанові від 20.07.2026 у справі №560/1321/26, за яким застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень ст.30 Закону №4695-ІХ і Постанови №1778, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України.

Отже, суд вважає, що дії відповідача щодо визначення до виплати розміру пенсії позивача з 01.10.2025 та з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів є протиправними, зокрема: вчинені всупереч п.2 Постанови №1 і п.2 Постанови №1778 та, крім того, ґрунтуються на нормах, які не можуть застосовуватися до пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ.

З приводу можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення) суд зазначає таке. Верховний Суд в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 звернув увагу на те, що Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України “обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України” (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”).

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у нездійсненні отримання відомостей з Єдиного державного реєстру ветеранів війни щодо розміру пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 та долучення їх до матеріалів пенсійної справи, а також про зобов`язання відповідача витребувати такі відомості й долучити їх до пенсійної справи, суд зазначає наступне.

Пункт 2 Постанови №1 та п.2 Постанови №1778 визначають суб`єктом отримання відомостей з Єдиного державного реєстру ветеранів війни Пенсійний фонд України, який отримує їх у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів. Відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області територіальний орган, який самостійним учасником такої інформаційної взаємодії не визначений. Отже, покладення саме на відповідача обов`язку витребувати відомості з цього реєстру не ґрунтується на наведених нормах.

Суд також ураховує, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист порушеного права. Оскільки суд дійшов висновку про неможливість застосування коефіцієнтів до пенсії позивача незалежно від наявності чи відсутності відомостей у Єдиному державному реєстрі ветеранів війни, потреба у витребуванні таких відомостей для відновлення порушеного права позивача відсутня, а відповідна вимога не є ефективним способом захисту. Порушене право позивача у цьому випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії без застосування коефіцієнтів.

Відтак, у задоволенні позовних вимог у частині, що стосується отримання (витребування) відомостей з Єдиного державного реєстру ветеранів війни та долучення їх до матеріалів пенсійної справи, слід відмовити.

Щодо вимоги про здійснення перерахунку з урахуванням індексації пенсії суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо нарахування позивачу індексації пенсійних виплат та відмови відповідача у її виплаті.

Разом з тим, суд зазначає, що перерахунок і виплата пенсії позивача мають здійснюватися з урахуванням усіх складових пенсійної виплати, встановлених законодавством, у тому числі індексації, за наявності підстав для її нарахування.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає дії відповідача щодо визначення до виплати позивачу пенсії в разі втрати годувальника з 01.10.2025 із застосуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» є протиправними.

З метою повного відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника з 01.10.2025 без застосування коефіцієнтів, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та з 01.01.2026 без застосування коефіцієнтів, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо визначення до виплати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника з 01.10.2025 із застосуванням коефіцієнтів, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: місцезнаходження: 79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії в разі втрати годувальника з 01.10.2025 без застосування коефіцієнтів, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та з 01.01.2026 без застосування коефіцієнтів, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Мричко Н.І.