Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/5889/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/5889/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що полягає у не розгляді заяви Позивача від 16 січня 2026 року про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг реабілітованій особі та зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути зазначену заяву та прийняти рішення по суті на користь Позивача в частині надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є реабілітованою особою, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.09.2023, у якому зазначено право його пред`явника на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років».

06.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо перерахунку пільг на оплату житлово-комунальних послуг, за результатами розгляду якої відповідач надав відповідь від 20.05.2025 щодо їх нарахування та виплати.

Проте, з жовтня 2025 року нарахування пільг було припинено без прийняття та доведення до його відома відповідного рішення. 31.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повідомлення причин припинення надання пільг та наявності підстав для їх відновлення. У відповіді від 17.11.2025 відповідач зазначив порядок надання пільг та умови їх отримання у 2025 році. Як зазначає позивач, конкретних підстав припинення нарахування пільг у відповіді не наведено.

16.01.2026 через представника до відповідача подано заяву про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг як реабілітованій особі та зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.

Позивач вказує, що відповідач заяву не розглянув, рішення за результатами її розгляду не прийняв та про результати розгляду не повідомив.

Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 16.01.2026 та просить суд зобов`язати відповідача розглянути її і прийняти відповідне рішення.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Ухвалою від 03.04.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

21.04.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років» ОСОБА_1 як реабілітована особа має право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг, однак пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 у 2025 році встановлено надання таких пільг з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Відповідач зазначив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 пільг здійснювалися до 30.04.2025, після чого у травні 2025 року автоматично визначено його право на отримання пільг з урахуванням доходів за IV квартал 2024 року та І квартал 2025 року. За результатами такого визначення середньомісячний сукупний дохід позивача у розрахунку на одну особу становив 8590,47 грн, що перевищувало встановлену на 2025 рік величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу, у розмірі 4240 грн. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання пільг з травня 2025 року та вважав, що підстав для їх подальшого нарахування не було. При цьому відповідач зазначив, що пільги для реабілітованих осіб законодавством не скасовано, а змінено умови їх надання з урахуванням доходу, у зв`язку з чим вважав свої дії правомірними та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

07.04.2026 позивач надіслав суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідач у відзиві не спростував обставин припинення нарахування йому пільг з жовтня 2025 року, не навів причин такого припинення та не надав доказів повідомлення про нього. Посилаючись на пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373, позивач вказав, що про припинення нарахування пільг його належним чином не повідомлено. Крім того, зазначив, що подана 16.01.2026 заява про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг як реабілітованій особі та зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу відповідачем не розглянута, рішення за результатами її розгляду не прийнято та відповіді на неї не надано, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

25.11.2009 Прокуратурою Челябінської області видано ОСОБА_1 довідку про реабілітацію № 13/66-2009, відповідно до якої його визнано реабілітованим як особу, яка зазнала політичних репресій у неповнолітньому віці разом із батьками.

13.06.2013 Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради прийнято рішення № 15, яким ОСОБА_1 реабілітовано відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та вирішено видати йому посвідчення про реабілітацію.

17.06.2013 Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради ОСОБА_1 видано довідку про реабілітацію, в якій зазначено про його реабілітацію як члена сім`ї особи, яка зазнала політичних репресій.

19.09.2023 ОСОБА_1 видано посвідчення реабілітованої особи серії НОМЕР_1 , безстрокове, відповідно до якого він має права на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років».

06.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг.

20.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь на зазначену заяву, у якій повідомило про проведення перерахунку пільги з 01.04.2024 та зазначило розміри нарахованої пільги за відповідні періоди.

08.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

25.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь на заяву від 08.08.2025.

31.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

17.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь на заяву від 31.10.2025, у якій зазначило умови надання пільг у 2025 році з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

08.01.2026 позивачем укладений договір-заяву про членство у Громадській організації «Всеукраїнська юридична колегія «ЮВОЛЕКС» № 03/26/01.

16.01.2026 ОСОБА_1 через представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг реабілітованій особі та зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.

До заяви від 16.01.2026 додані копії паспорта громадянина України, РНОКПП, пенсійного посвідчення, трудової книжки, посвідчення реабілітованої особи, довідки про реабілітацію, рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій від 13.06.2013, довідки про реабілітацію, перекладу довідки про реабілітацію, заяви від 06.05.2025 та відповіді на неї від 20.05.2025, заяви від 31.10.2025 та відповіді на неї від 17.11.2025, заяви від 08.08.2025 та відповіді на неї від 25.08.2025, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 у справі № 11223/11/9104, довідок від 28.12.2007 та 25.12.2009, трудової угоди з іноземним громадянином про працевлаштування, трудових договорів від 03.04.2007, 18.06.2008 та 23.06.2008, довідок про доходи фізичної особи за 2008 та 2009 роки, довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, договору-заяви про членство у Громадській організації «Всеукраїнська юридична колегія «ЮВОЛЕКС» № 03/26/01 від 08.01.2026 та статуту зазначеної громадської організації.

Позивач результату розгляду зави від 16.01.2026 не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 16.01.2026 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просить зобов`язати відповідача розглянути зазначену заяву та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд враховує наступні правові норми.

Закон України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX) регулює відносини органів Пенсійного фонду їх посадових осіб з пенсіонерами щодо розгляду і вирішення заяв пенсіонера щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу пенсіонера, розгляд якої здійснюється відповідачем.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що вищевказана заява позивача повинна розглядатися відповідно до Закону № 2073-IX, а не Закону України "Про звернення громадян", який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів та забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2073-IX, цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

В статті 2 Закону № 2073-IX зазначено:

"1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

2) адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

3) адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

4) адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

5) адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи".

В статті 27 Закону № 2073-IX зазначено:

"1. Учасником адміністративного провадження є:

1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі:

а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник)".

Суд звертає увагу, що 16.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив: прийняти та розглянути її у встановленому законодавством порядку; відновити надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг як реабілітованій особі з дати їх припинення; забезпечити внесення, оновлення та актуалізацію відомостей про нього як особу, яка має право на пільги, в інформаційних системах Пенсійного фонду України та Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; перевірити правильність обчислення страхового стажу та зарахувати до нього періоди трудової діяльності, які не були враховані під час попередніх розрахунків; внести відповідні зміни до персональної облікової картки застрахованої особи та скоригувати відомості про страховий стаж; здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих періодів страхового стажу; надати письмову мотивовану відповідь за результатами розгляду заяви із зазначенням прийнятих рішень, правових підстав їх ухвалення та порядку оскарження.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» зверненнями громадян є пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Водночас за змістом заяви від 16.01.2026 позивач порушив перед відповідачем питання про реалізацію конкретних прав у сфері пенсійного забезпечення та надання пільг, вирішення яких передбачає встановлення відповідних обставин, їх правову оцінку та прийняття компетентним адміністративним органом рішення щодо прав та обов`язків позивача.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про адміністративну процедуру» особа має право подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, якщо розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.

Таким чином, з огляду на зміст заяви від 16.01.2026 позивач фактично звернувся до відповідача із заявою про прийняття адміністративного акта щодо порушених у ній питань.

Як встановлено судом, заява позивача від 16.01.2026 подана до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з дотриманням вимог статей 40, 41 Закону № 2073-IX.

Пунктом 1 частини першої статті 46 Закону № 2073-IX передбачено, що адміністративне провадження розпочинається з дня отримання заяви компетентним адміністративним органом.

Як встановлено судом, заява ОСОБА_1 від 16.01.2026 отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 19.01.2026, що підтверджується відміткою відповідача про її отримання. Отже, саме з 19.01.2026 у відповідача виник обов`язок розпочати адміністративне провадження, розглянути порушені у заяві питання та за результатами їх розгляду прийняти відповідний адміністративний акт.

За результатами розгляду адміністративної справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт (частина перша статті 69 Закону № 2073-IX).

Відповідно до Закону № 2073-IX адміністративний акт є рішенням або юридично значущою дією індивідуального характеру, прийнятим (вчиненою) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямованим на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи. Вимоги до форми та змісту адміністративного акта визначені статтями 70–72 цього Закону.

Разом з тим матеріалами справи не підтверджується розгляд відповідачем заяви ОСОБА_1 від 16.01.2026 по суті та прийняття за результатами її розгляду адміністративного акта.

Отже, відповідач, отримавши заяву позивача, повинен був розпочати адміністративне провадження, розглянути порушені у ній питання та за результатами такого розгляду прийняти відповідний адміністративний акт. Нерозгляд заяви від 16.01.2026 та неприйняття за результатами її розгляду відповідного адміністративного акта свідчать про протиправну бездіяльність відповідача.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві про відсутність у позивача права на отримання пільги на оплату житлово-комунальних послуг та необхідністю застосування обрахунку розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу, суд зазначає наступне.

Нарахування та виплата пільг ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг проводилась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відповідно до Закону України від 17.04.1991 № 962-ХІІ "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (далі – Закон № 962) до 30 квітня 2025 року.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” (далі - Закон № 4059) та пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ “Про Державний бюджет України на 2026 рік” (далі - Закон № 4695) встановлено, що пільги у 2025 та 2026 роках відповідно, передбачені Законом № 962-ХІІ, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга в 2025 році, становить 4240 грн, у 2026 році - 4660 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1553 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 (далі - Постанова № 389), якими розширено перелік осіб, пільги котрим надаються з врахуванням доходу. Право на отримання пільг з урахуванням сукупного доходу сім`ї для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 року включно, визначено автоматично у травні 2025 року згідно доходів пільговика і членів його сім`ї (за наявності) за IV квартал 2024 року - І квартал 2025 року.

Середньомісячний сукупний дохід ОСОБА_1 в розрахунку на одну особу за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року становить 8590,47 грн і перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Зазначені обставини, на думку відповідача, є підставою для припинення позивачу виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг .

Суд не погоджується із таким висновком пенсійного органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" якщо реабілітована відповідно до цього Закону особа стала особою з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонером, їй надається також право на: ... зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 процентів в межах норм, передбачених чинним законодавством.

Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 (далі - Порядок № 373).

За змістом пункту 1 цього Порядку він визначає механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг: на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

- житлових послуг - послуг з управління багатоквартирним будинком;

- комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;

- на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;

- на придбання твердого палива і скрапленого газу.

Відповідно до пункту 3-1 Порядку № 373 для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі - заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі:

до 30.11.2022 включно - до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання - у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання);

починаючи з 01.12.2022 - до органів Пенсійного фонду України.

Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається:

- органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 49, ст. 1570);

- бюджетними установами, казенними підприємствами та комунальними некомерційними підприємствами, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров`я, - відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 № 426.

У пункті 6 Порядку № 373 зазначено, що на підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця суму пільги: на оплату житлово-комунальних послуг виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно з законом, кількості членів сім`ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування. Пільги в період воєнного стану на оплату послуги з постачання та розподілу електричної енергії пільговикам надаються за наявності договору між суб`єктом господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, та споживачем такої послуги незалежно від фактичної наявності/відсутності послуги з незалежних від споживача або суб`єкта господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, причин; на придбання твердого палива і скрапленого газу виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно з законом, з урахуванням мінімальних норм забезпечення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості.

При цьому, відповідно до пункту 6-1 Порядку № 373 у разі зміни обставин, що впливають на розмір пільг, проводиться перерахунок розміру пільг з місяця виникнення таких обставин. У разі необхідності проведення перерахунку пільг за минулі періоди строк, за який здійснюється такий перерахунок, не обмежується.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 373 суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика або неповідомлення ним уповноваженому органу про зміну обставин, зазначених у пункті 3 цього Порядку, на вимогу уповноваженого органу повертаються пільговиком.

Надання пільги припиняється:

- з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події;

- за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

У разі відмови пільговика добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) пільги питання про її примусове стягнення вирішується в судовому порядку.

У цій справі суд встановив, що позивач як особа, реабілітована відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" має право на пільгу за користування комунальними послугами.

Відповідач мотивує свою позицію тим, що пункт 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлює умову надання пільг, передбачених зокрема пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", лише за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) Конституційний Суд України визначив, що закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п`ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України дійшов правового висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» визначено, що з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 (далі Порядок №373). Дія Порядку №373 поширюється на осіб, які мають право на пільги, у тому числі згідно із Законом №203/98-ВР, про що зазначено у п.3 цього Порядку. Відповідно до п.4 Порядку №373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку №389.

Згідно з п.3 Порядку №389 пільги, зазначені у п.1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема п.6 ч.1 ст.6, ст.7 в частині пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР. Відповідно до п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, п.6 ч.1 ст.6, ст.7 в частині пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР. На виконання зазначених положень Кабінет Міністрів України постановою від 31.12.2024 №1553 доповнив Порядок №389 п.1-1, яким передбачив надання відповідних пільг, у тому числі передбачених абзацом п`ятим частини п`ятої статті 6 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Аналогічне правове регулювання запроваджено на 2026 рік: п.6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон №4695-IX) установлено, що у 2026 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються, зокрема, пільги, передбачені п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, а на виконання цього положення постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №269 внесено відповідні зміни до Порядку №389.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право позивача на пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та плати за комунальні послуги встановлено спеціальним Законом України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, який не ставить реалізацію цього права у залежність від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика.

Умову щодо неперевищення таким доходом величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, запроваджено на 2025 рік п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553, а на 2026 рік - п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №269. Тобто додаткову умову для отримання пільги встановлено не спеціальним Законом № 962-XII, а законами про Державний бюджет України та підзаконними нормативно-правовими актами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту ветеранів органів внутрішніх справ та інших осіб, на яких поширюється дія Закону №203/98-ВР, можлива лише шляхом внесення змін до цього Закону, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до нього. Оскільки додаткову умову надання пільги, передбаченої п.6 ч.1 ст.6 Закону №962-XII, запроваджено не цим Законом, а законами про Державний бюджет України на 2025 і 2026 роки та постановами Кабінету Міністрів України, застосуванню підлягають саме норми Закону №203/98-ВР, які такої умови не містять.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що Кабінету Міністрів України делеговано право визначати порядок і розміри соціальних виплат, а також на висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішеннях від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 02.03.1999 №2-рп/99. Наведені висновки стосуються повноважень Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат у випадках, передбачених законом, тоді як у цій справі додаткову умову надання пільги встановлено не шляхом внесення змін до спеціального Закону №962-XII, а законами про Державний бюджет України та підзаконними актами, що суперечить наведеним вище юридичним позиціям Конституційного Суду України.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 та постанову Верховного Суду від 18.06.2025 у справі №600/7719/23 не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи. Зокрема, висновки у справі №440/14216/23 стосуються щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, розмір якої змінено законом, що вносив зміни до відповідного спеціального закону і неконституційним не визнавався. Натомість у справі, що розглядається, додаткову умову надання пільги запроваджено не шляхом внесення змін до спеціального Закону №962-XII, а законами про Державний бюджет України та постановами Кабінету Міністрів України, а тому наведені відповідачем висновки застосуванню не підлягають.

Відтак висновки відповідача, викладені у відзиві про відсутність підстав для надання позивачу пільги для оплати житлово-комунальних послуг на підставі Закону № 962-XII є протиправними.

Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача відновити позивачу надання пільг, оскільки такі вимоги передбачають попереднє встановлення відповідачем відповідних обставин, перевірку поданих документів та вирішення порушених позивачем питань по суті.

За таких обставин зазначені вимоги є передчасними, оскільки до звернення позивача до суду відповідач не здійснив розгляду заяви від 16.01.2026 та не прийняв за його результатами відповідного адміністративного акта.

З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2026.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що питання щодо відновлення надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, зарахування визначених позивачем періодів трудової діяльності до страхового стажу, внесення відповідних змін до персональної облікової картки та здійснення перерахунку пенсії відповідачем по суті не розглядалися, відповідні обставини не встановлювалися та адміністративний акт за результатами розгляду заяви не приймався.

За таких обставин суд не може підміняти відповідача та вирішувати зазначені питання замість компетентного адміністративного органу, оскільки це передбачає попередній розгляд заяви, перевірку поданих документів та встановлення відповідних обставин. Відтак вимоги позивача в частині безпосереднього зобов`язання відповідача відновити надання пільг, зарахувати спірні періоди страхового стажу, внести відповідні зміни до персональної облікової картки та здійснити перерахунок пенсії є передчасними.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2026 по суті та за результатами її розгляду прийняти відповідний адміністративний акт з урахуванням висновків суду.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 16.01.2026 про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг реабілітованій особі та зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 16.01.2026 відповідно до вимог чинного законодавства та за результатами її розгляду прийняти відповідний адміністративний акт з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна