Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/14365/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 рокусправа № 380/14365/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення суду від 20.10.2025 року у справі № 380/16540/25;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення суду від 20.10.2025 у справі № 380/16540/25.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та звільнена в запас у 2024 році. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №380/16540/25 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026) було зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з лютого 2020 року по серпень 2022 року, що виникла при перерахунку грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 380/8649/24.

13 квітня 2026 року відповідач здійснив виплату коштів на виконання судового рішення у справі № 380/16540/25 на суму 50 786,92 грн. Разом з тим, із нарахованих на виконання судових рішень сум відповідач провів утримання податку на доходи фізичних осіб без виплати передбаченої пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядком № 44 щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, що призвело до фактичного зменшення виплаченого позивачу доходу. Позивач наголошує, що відповідні кошти належать до виплат, право на які набуто у зв`язку з проходженням військової служби, а тому відповідач зобов`язаний компенсувати утриманий податок на доходи фізичних осіб незалежно від того, що виплата здійснюється після звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою від 16 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

01 серпня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що позивач звільнена з військової служби у 2024 році та на час проведення виплат за судовим рішенням у справі № 380/16540/25 не мала статусу військовослужбовця і не виконувала службових обов`язків. Крім того, виплачена сума компенсації втрати частини доходів, на переконання відповідача, не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовців, визначеної Законом України № 2011-XII та Інструкцією № 558, а є самостійною виплатою за порушення строків розрахунку. Також відповідач стверджує, що пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України має вищу юридичну силу порівняно з Порядком № 44 і не передбачає виплати грошової компенсації ПДФО особам, які вже звільнені з військової служби. Тому відповідач вважає утримання податку без нарахування компенсації правомірним.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та системному взаємозв`язку, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, зокрема у період з 23 січня 2020 року по 31 серпня 2022 року перебувала на грошовому забезпеченні в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24 січня 2024 року № 113-ОС старшому сержанту ОСОБА_1 припинено дію контракту та звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 22 січня 2024 року. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 01 лютого 2024 року № 154-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 01 лютого 2024 року.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 05.05.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі № 380/8649/24 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2020 року по серпень 2022 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зобов`язано військову частину здійснити відповідний перерахунок і доплату.

На виконання зазначеного судового рішення військова частина НОМЕР_1 склала довідки-розрахунки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020, 2021 та 2022 роки, якими визначено суми недоплаченого основного та додаткового грошового забезпечення, премій та допомоги на оздоровлення. При цьому з нарахованих сум було утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 380/16540/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за період з березня 2020 року по день фактичної виплати 08.07.2025.

13 квітня 2026 року на виконання судового рішення у справі № 380/16540/25 Військова частина НОМЕР_1 згідно з платіжною інструкцією від 12.04.2026 № 5658 виплатила позивачу кошти в розмірі 50786,92 грн із призначенням платежу: «перерах. компенсації втрати частини доходів в/сл. у 04 міс. 2026; ріш. Львівського окружн. адм. суду 380/16540/25».

Разом з тим, як встановлено судом з довідок-розрахунків відповідача, платіжної інструкції та пояснень сторін, при проведенні донарахування та виплати сум на виконання зазначених судових рішень відповідачем утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18%, проте передбачену спеціальним законодавством щомісячну грошову компенсацію утриманого податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 нараховано та виплачено не було з посиланням на втрату нею статусу діючого військовослужбовця на час виконання судового рішення.

Вважаючи дії відповідача щодо утримання ПДФО без виплати рівноцінної грошової компенсації протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень дотримуватися спеціально-дозвільного типу правового регулювання, виключаючи будь-які свавільні чи дискреційні дії на шкоду соціальним гарантіям військовослужбовців.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військова служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Особливий характер військової служби обумовлює наявність у військовослужбовців спеціального правового статусу, підвищених вимог до виконання ними службових обов`язків та надання державою спеціальних соціальних гарантій і компенсацій.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII закріплено гарантію держави щодо забезпечення військовослужбовців достатнім матеріальним, грошовим та іншими видами забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Особливості правового регулювання справляння податків і зборів, а також оподаткування доходів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу врегульовано Податковим кодексом України (далі — ПК України).

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України загальна ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування.

Водночас законодавець, ураховуючи особливий публічно-правовий статус військовослужбовців, передбачив у податковому законодавстві спеціальну правову норму, спрямовану на повну компенсацію сум утриманого з їхніх доходів податку.

Так, згідно з пунктом 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

На реалізацію зазначених положень Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 15 січня 2004 року № 44 затвердив Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі — Порядок № 44).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 375 внесено зміни до пункту 2 Порядку № 44 та прямо закріплено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами пунктів 3, 4 та 5 Порядку № 44: виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених законодавством; виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення; грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що держава гарантує збереження абсолютного фінансового еквівалента грошового забезпечення та похідних від нього виплат для військовослужбовців. Утримання 18% податку на доходи фізичних осіб з нарахованого грошового забезпечення має носити формально-розрахунковий характер, оскільки ці суми за законом підлягають автоматичному, повному та безповоротному поверненню військовослужбовцю у вигляді цільової грошової компенсації одночасно із самою виплатою.

Суд відхиляє аргументи Військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач втратила право на отримання грошової компенсації у зв`язку з тим, що на момент фактичного перерахунку та виплати коштів (у квітні 2026 року) вона вже була звільнена з військової служби у запас та не виконувала службових обов`язків.

Судом встановлено, що спірні грошові виплати за рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 380/8649/24 та від 20.10.2025 у справі № 380/16540/25 нараховані за період проходження позивачем служби з лютого 2020 року по серпень 2022 року, коли ОСОБА_1 безперервно перебувала на посаді старшого сержанта НОМЕР_2 прикордонного загону та безпосередньо виконувала обов`язки військової служби.

Право на належне, повне та правильно обчислене грошове забезпечення, як і право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою його виплати, виникло у позивача безпосередньо в період проходження військової служби. Несвоєчасна виплата належних коштів відбулася виключно внаслідок протиправних дій самого відповідача, що було офіційно встановлено обов`язковими судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Той факт, що доплата грошового забезпечення та виплата компенсації втрати частини доходів відбулися після видання наказів про звільнення ОСОБА_1 зі служби та виключення зі списків особового складу частини, не змінює правової сутності цих коштів як доходів, набутих під час виконання обов`язків військової служби.

Більше того, положення абзацу першого пункту 2 Порядку № 44 прямо, недвозначно та імперативно зобов`язують суб`єкта владних повноважень виплачувати таку грошову компенсацію «особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби». Твердження відповідача про суперечність зазначеної норми Порядку нормам Податкового кодексу України є юридично неспроможним, оскільки пункт 168.5 статті 168 ПК України цільовим призначенням утриманого податку визначає виключно повну компенсацію втрат доходів категорії військовослужбовців, а не його зарахування до загального бюджету внаслідок факту завершення контракту.

Правова позиція Верховного Суду щодо обов`язку військових частин та органів військового управління виплачувати грошову компенсацію сум утриманого ПДФО особам, звільненим з військової служби, під час проведення доплат за рішеннями судів є сталою та послідовною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17, сформовано висновок:

«Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Доводи військової частини щодо відсутності підстав для виплати грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати особа вже втратила статус військовослужбовця, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та здійсненні своєчасного повного розрахунку грошова компенсація у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена особі одночасно з виплатою грошового забезпечення. Невиплата такої компенсації ставить особу, право якої було порушено органом державної влади, у значно гірше становище та нівелює зміст гарантованого державою соціального захисту».

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III) за судовим рішенням у справі № 380/16540/25 не підпадає під дію пункту 168.5 статті 168 ПК України.

Відповідно до статті 1, 2 Закону України № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, зокрема заробітної плати (грошового забезпечення).

Компенсація втрати частини доходів не є самостійним видом доходу з цивільно-правових правовідносин; вона є невід`ємною частиною самого грошового забезпечення, нарахованою внаслідок інфляційного знецінення гарантованих державою виплат військовослужбовцю через несвоєчасні дії військової частини. Згідно з підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України компенсаційні виплати, що виплачуються платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму чи проходженням служби, прирівнюються до виплат грошового забезпечення (заробітної плати).

Оскільки базовою виплатою, на яку нараховувалася компенсація у справі №380/16540/25, було грошове забезпечення ОСОБА_1 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , утримання податку на доходи фізичних осіб із цієї суми вимагає обов`язкової, одночасної виплати компенсації цього податку згідно з Порядком № 44. Утримання ПДФО без виплати відповідної грошової компенсації призвело до протиправного зменшення фактично виплаченої позивачу суми на 18%.

За таких обставин дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 сум на виконання судового рішення у справі № 380/16540/25 з утриманням податку на доходи фізичних осіб без одночасного нарахування та виплати щомісячної грошової компенсації є протиправними, не відповідають приписам частини другої статті 19 Конституції України та порушують майнові права позивача.

Порушене право ОСОБА_1 підлягає повному захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на її користь щомісячну грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого з коштів, виплачених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 380/16540/25, відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України та Порядку № 44.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Позивач ОСОБА_1 має статус ветерана війни - учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 05.05.2017), судовий збір при поданні позову до суду не сплачувався, доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, а тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення суду від 20.10.2025 року у справі № 380/16540/25.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення суду від 20.10.2025 у справі № 380/16540/25

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний