Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №340/1155/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1155/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 25 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач вважає, що додаткова винагорода, яку він отримував під час проходження служби, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та має враховуватися при обчисленні компенсації за невикористану відпустку. Посилається на пункт 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам і постанову Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23. Щодо строку звернення до суду зазначає про ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 11.12.2025 №1-р/2025.

Ухвалою суду від 05.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, у якому заперечує проти позову. Вважає винагороду за постановою Кабінету Міністрів України №168 одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який не включається до розрахунку компенсації за невикористані відпустки. Також просить залишити позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, посилаючись на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2024 №24 позивачу при звільненні визначено до виплати грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.

07.01.2026 представник позивача звернувся до військової частини з адвокатським запитом щодо складових грошового забезпечення та врахування додаткової винагороди при обчисленні компенсації за невикористану відпустку.

Листом від 05.02.2026 №2133/274 військова частина повідомила, що додаткова винагорода при обчисленні грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік не враховувалася. Позивач під час проходження військової служби отримував додаткову винагороду, що зазначено у відомостях про його доходи.

Спірним є склад грошового забезпечення як розрахункової величини для визначення компенсації за невикористану відпустку, а саме наявність правових підстав для включення до нього додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частин першої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, установленого цим Кодексом або іншими законами. Якщо не встановлено інше, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення статті 233 Кодексу законів про працю України щодо строків звернення до суду у спорах про оплату праці застосовуються і до спорів про грошове забезпечення військовослужбовців з урахуванням характеру заявлених вимог.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у справах про виплату всіх сум, які належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано неконституційною частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина друга цієї статті предметом зазначеного конституційного контролю не була. Тому саме по собі посилання позивача на це Рішення не усуває необхідності перевірити дотримання строку за частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Водночас відповідач не підтвердив належними доказами одержання позивачем при звільненні письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, з яким закон пов`язує початок перебігу такого строку. Дата наказу про звільнення сама по собі не є датою одержання зазначеного повідомлення.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №160/30353/25 щодо перерахунку компенсації за невикористані відпустки з урахуванням винагороди за постановою №168 наголосив на необхідності встановити момент одержання документально підтвердженої інформації про виплати. Припущення про обізнаність військовослужбовця лише на підставі факту звільнення та одержання коштів недостатньо.

Такий підхід не означає, що кожна наступна відповідь на адвокатський запит поновлює або розпочинає строк заново. Якщо особа раніше одержала грошовий атестат або інше письмове повідомлення про розрахунок, строк має обчислюватися з урахуванням такого одержання. Проте доказів цієї обставини щодо позивача відповідач не навів.

Невключення додаткової винагороди до розрахунку компенсації підтверджено листом від 05.02.2026 №2133/274. Позов подано у 2026 році, і між датою цього листа та поданням позову тримісячний строк не сплив. За встановлених обставин підстав для залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціального захисту військовослужбовців визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення віднесено посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII розміри грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок його виплати визначається, зокрема, Міністром оборони України.

Пунктом 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено виплату у рік звільнення грошової компенсації за всі невикористані за час проходження військової служби дні відповідних щорічних основної та додаткової відпусток.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. До щомісячних належать, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Пункт 2 розділу I Порядку №260 розмежовує щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів належать посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів належать визначені цим пунктом підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, окремі винагороди та премія.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, внесено зміни до Порядку №260, якими додаткову винагороду на період дії воєнного стану віднесено до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 16 розділу I Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260, у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566, передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, для обчислення компенсації застосовується спеціально визначений склад місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та щомісячні додаткові види. Належність певної виплати до грошового забезпечення загалом не означає її автоматичного включення до бази обчислення кожної іншої виплати.

На виконання указів Президента України про введення воєнного стану та загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

У первинній редакції пункт 1 Постанови №168 передбачав додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень щомісячно, а для осіб, які безпосередньо брали участь у визначених цією нормою бойових діях та заходах, її збільшення до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу такої участі. Надалі правове регулювання виплати цієї винагороди змінювалося.

Законом України від 28.06.2023 №3161-IX Закон №2011-XII доповнено статтею 9-2, яка в редакції, чинній на дату звільнення позивача, передбачала щомісячну виплату під час дії воєнного стану додаткової винагороди на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 Постанову №168 доповнено, зокрема, пунктами 1-1 та 1-2. На дату звільнення позивача саме ці приписи регулювали виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

Пункт 1-1 Постанови №168 установлював на період воєнного стану додаткову винагороду для військовослужбовців залежно від виконуваних завдань та часу участі у відповідних діях і заходах. Зокрема, передбачалися виплати у розмірах 100000, 50000 та 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або виконання визначених завдань. Пунктом 1-2 установлено здійснення виплати додаткової винагороди на підставі наказів командирів (начальників).

Зазначені норми визначають умови набуття права на винагороду та спосіб визначення її розміру. Вони не встановлюють обов`язку включати цю винагороду до розрахункової величини для компенсації за невикористану відпустку.

При вирішенні цього спору суд застосовує нормативне регулювання, чинне на момент звільнення позивача та обчислення компенсації - 24.01.2024. Та обставина, що компенсація стосується днів відпустки за 2023 рік, визначає кількість невикористаних днів, однак не змінює встановленого порядку визначення грошового забезпечення для розрахунку компенсації при звільненні.

Стаття 9 Закону №2011-XII розмежовує постійні щомісячні та одноразові додаткові виплати. Пункт 6 розділу XXXI Порядку №260 включає до розрахунку компенсації щомісячні додаткові види, тоді як пункт 2 розділу I цього Порядку відносить додаткову винагороду на період воєнного стану до іншої категорії.

Уживання в законодавстві слів «щомісячно» та «у розрахунку на місяць» щодо винагороди №168 саме по собі не змінює її нормативної класифікації. Ці слова характеризують періодичність обчислення і виплати за наявності встановлених умов. Для включення до компенсації необхідно, щоб відповідна виплата належала до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, передбачених спеціальними нормами.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 20.08.2026 у справі №200/766/25 Верховний Суд розглянув саме питання включення винагороди за Постановою №168 до компенсації за невикористані оплачувані відпустки. Суд підтвердив її тимчасовий характер, віднесення до одноразових додаткових виплат і відсутність підстав для включення до розрахунку компенсації. У пункті 93 цієї постанови попередню практику, зокрема постанову від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, визнано нерелевантною до розглянутих правовідносин з огляду на зміну правового регулювання.

Наведений висновок стосується того самого виду виплати, аналогічної вимоги про перерахунок компенсації та застосування Порядку №260 після змін 2023 року. Тому суд враховує його при вирішенні цієї справи.

Також у постанові від 10.06.2026 у справі №240/33823/23 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення винагороди №168 до компенсації за невикористані відпустки за правовим регулюванням, чинним на дату звільнення військовослужбовця у жовтні 2023 року.

У постанові від 09.07.2026 у справі №240/4421/24 Верховний Суд пояснив необхідність урахування пізніших висновків щодо характеру винагороди, зокрема викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, а також у постанові від 10.06.2026 у справі №240/33823/23.

Предмет зразкової справи №280/8933/24 стосувався компенсації втрати частини доходів через затримку виплати додаткової винагороди. Ця справа не є тотожною за предметом вимог справі, що розглядається. Водночас висновок щодо належності винагороди до одноразових додаткових видів грошового забезпечення враховано Верховним Судом у наведеній подальшій практиці безпосередньо щодо компенсації за відпустки.

За цих обставин посилання позивача на постанову Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 не спростовує правомірності розрахунку відповідача. Застосування викладеного в ній висновку без урахування нормативних змін і наведеної практики 2026 року не відповідає правовому регулюванню спірної компенсації.

Факт отримання позивачем винагороди під час служби не є предметом спору. Проте її фактична виплата, у тому числі протягом кількох місяців, не створює окремої правової підстави для включення до компенсації за невикористану відпустку всупереч визначеному Порядком №260 складу розрахункової величини.

Довід позивача про відсутність у пункті 6 розділу XXXI Порядку №260 окремої заборони на врахування винагород суд відхиляє. Цей пункт визначає види грошового забезпечення, з яких здійснюється розрахунок. Він застосовується у взаємозв`язку з пунктом 2 розділу I Порядку №260, що встановлює класифікацію таких видів.

Отже, при визначенні компенсації за 25 днів невикористаної відпустки відповідач не мав обов`язку включати до розрахунку додаткову винагороду, передбачену Постановою №168. Бездіяльність у виконанні обов`язку, на який посилається позивач, відсутня, оскільки відповідного обов`язку законодавством не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Невключення винагороди до розрахунку сторонами не заперечується. Оцінивши цю обставину відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та застосувавши наведені норми права, суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача. Вимога про зобов`язання здійснити перерахунок є похідною та також не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Підстав для відшкодування позивачу судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА