Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №340/4184/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4184/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" (далі – позивач) до Кропивницької митниці Держмитслужби (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000035/2 від 10.06.2026.

В обґрунтування вимог зазначено, що 10.06.2026 позивачем при митному оформленні нових пневматичних гумових шин для вантажних автомобілів за митною декларацією № 26UA901020003569U5 заявлено митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості позивач подав зовнішньоекономічний контракт від 29.04.2025 року № NL1, комерційний інвойс № TT60203GQ26, банківські документи про сплату 38 179,50 доларів США та довідку про транспортні витрати до кордону України від 05.06.2026 року. Позивач зазначив, що сума, фактично сплачена за товар, повністю відповідає вартості, визначеній в інвойсі, а подані документи не містять розбіжностей, ознак підробки чи інших обставин, які могли б свідчити про недостовірність заявленої митної вартості. Позивач також послався на те, що разом із митною декларацією митному органу подано митну декларацію країни відправлення (Китай) № 420420260000118006, відомості якої щодо кількості та вартості товару відповідають даним комерційного інвойсу. На думку позивача, митний орган не навів належного обґрунтування неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, а також не зазначив належних відомостей, які обґрунтовували б визначення митної вартості за резервним методом. Окремо позивач вказав, що використана митницею як джерело цінової інформації інша митна декларація № 26UA100320313318U8 сама була оформлена за резервним методом, а тому не підтверджує належним чином рівень митної вартості ідентичних чи подібних товарів.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що під час перевірки документів, поданих позивачем до митного оформлення, встановлено відсутність документів, які підтверджують вартість перевезення товару, а також відсутність документів щодо оплати транспортно-експедиційного обслуговування та документів щодо залучення третіх осіб до перевезення. Крім того, відповідач послався на те, що умовами контракту від 29.04.2025 № NL1 ціна товару безпосередньо не визначена, а передбачена договором заявка, яка митному органу не подавалася. Відповідач зазначив, що заявлений рівень митної вартості був нижчим за рівні митної вартості товарів із подібними характеристиками, оформлених митними органами України, у зв`язку з чим у митного органу виникли сумніви щодо правильності заявленої митної вартості. За твердженням відповідача, позивачу було запропоновано надати додаткові документи, однак листом від 10.06.2026 № 10/06 повідомлено про відсутність можливості надати інші документи. Оскільки застосування першого методу було неможливим, а інформація для застосування методів, передбачених статтями 59– 63 Митного кодексу України, була відсутня, митну вартість визначено за резервним методом на підставі відомостей із митної декларації № 26UA100320313318U8 на рівні 3,02 долара США за кілограм, що становило 45 444,054 долара США (а.с. 36-41).

У відповідь на відзив представник позивача послався на те, що митним органом не було спростовано достовірність поданих разом із митною декларацією документів та не встановлено наявності в них розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості. Представник позивача наголосив, що митниця фактично проігнорувала документи, які підтверджують фактичну ціну товару, зокрема контракт, інвойс, банківські платіжні документи та митну декларацію країни відправлення. У зв`язку з цим, на думку позивача, відповідач не довів наявності передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості, тому відповідно до частини сьомої цієї статті заявлена митна вартість вважається визнаною автоматично (а.с. 93-97).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

29.04.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" та компанією NEWLAND TYRE INT'L LIMITED укладено зовнішньоекономічний контракт № NL1, предметом якого є придбання вантажних шин у кількості, за цінами та на умовах, визначених договором та відповідними інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту (а.с. 11-12).

На виконання умов цього контракту компанією NEWLAND TYRE INT'L LIMITED виставлено комерційний інвойс від 30.03.2026 № TT60203GQ26, згідно до якого позивачу поставлялися нові пневматичні гумові шини для вантажних автомобілів торговельних марок "JOYALL" та "GIANROI". У комерційному інвойсі визначено умови поставки CFR – GDANSK (Польща), а загальна вартість товару становить 38 179,50 доларів США. У цьому ж інвойсі зазначено складову вартості фрахту 40-футового контейнера у розмірі 2 850,00 доларів США (а.с. 13).

18.03.2026 позивачем було здійснено передоплату на банківський рахунок компанії NEWLAND TYRE INT'L LIMITED у розмірі 10 000,00 доларів США, що підтверджується відповідним банківським платіжним документом. 29.05.2026 здійснено остаточну оплату за комерційним інвойсом № TT60203GQ26 у розмірі 28 179,50 доларів США. Загальна сума здійснених позивачем платежів становить 38 179,50 доларів США та відповідає вартості товару, зазначеній у комерційному інвойсі № TT60203GQ26 (а.с. 15-16).

05.06.2026 транспортно-експедиційною компанією видано довідку про транспортні витрати, відповідно до якої витрати на доставку товару до кордону України становили 104 588,76 гривень (а.с. 17).

З метою митного оформлення зазначеного товару 10.06.2026 позивачем подано до Кропивницької митниці митну декларацію № 26UA901020003569U5, визначивши митну вартість за основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 29.04.2025 № NL1, комерційний інвойс № TT60203GQ26, банківські платіжні документи від 18.03.2026 та 29.05.2026, а також довідку про транспортні витрати до кордону України. Крім того, до митного оформлення позивачем подано митну декларацію країни відправлення (Китай) № 420420260000118006, відомості якої щодо кількості та вартості товару, за твердженням позивача, відповідають відповідним відомостям комерційного інвойсу № TT60203GQ26.

Під час митного контролю відповідач дійшов висновку про наявність розбіжностей та недостатність поданих документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. Зокрема, митний орган зазначив про ненадання позивачем документів щодо підтвердження вартості перевезення вантажу, документів щодо оплати транспортно-експедиційного обслуговування та документів щодо залучення до перевезення третіх осіб. Також митний орган звернув увагу на те, що в контракті від 29.04.2025 № NL1 безпосередньо не зазначено ціну товару та що передбачена договором заявка до митного оформлення не подавалася.

10.06.2026 року митний орган направив декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, зокрема документів щодо вартості морського фрахту, банківських платіжних документів щодо перевезення товару, каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів.

У відповідь на зазначене повідомлення декларант листом від 10.06.2026 № 10/06 повідомив Кропивницьку митницю, що інших документів, крім поданих разом із митною декларацією № 26UA901020003569U5 від 10.06.2026, надати немає можливості.

За результатами митного контролю Кропивницькою митницею 10.06.2026 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA901000/2026/000035/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України (а.с. 44-45).

У рішенні про коригування митної вартості вказано, що заявлений позивачем рівень митної вартості є нижчим за рівні митної вартості товарів із подібними характеристиками, оформлених митними органами України. Для визначення митної вартості було використано відомості з митної декларації від 16.04.2026 № 26UA100320313318U8, якою, серед іншого, оформлено нові пневматичні гумові шини для вантажних автомобілів торговельної марки "LANVIGATOR", виробник SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD., країна виробництва – Китай (згідно до зазначеної митної декларації митна вартість товару також була визначена за резервним методом – методом 6).

На підставі зазначеної інформації відповідач визначив митну вартість товару за ставкою 3,02 долара США за кілограм, унаслідок чого загальна митна вартість партії товару визначена у розмірі 45 444,054 долара США.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товару зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, від 13.09.2023 у справі №826/9931/16.

Отже, наведені вище норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім цього, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (частина 5, 6 статті 55 МК України).

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

Частинами 7, 8 статті 57 МК України визначено, що методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач не визнав митну вартість, заявлену позивачем за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, та прийняв спірне рішення від 10.06.2026 № UA901000/2026/000035/2 про її коригування, визначивши митну вартість товару відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом.

Із змісту зазначеного рішення та відзиву на позов вбачається, що митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості за ціною договору у зв`язку з неподанням декларантом документів, які, на думку відповідача, підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Зокрема, відповідач послався на ненадання документів щодо вартості морського фрахту, банківських платіжних документів щодо транспортних витрат, документів щодо залучення третіх осіб до перевезення, а також на відсутність заявки, передбаченої договором транспортно-експедиційного обслуговування від 01.06.2022 № 42454307.

Крім того, відповідач зазначив, що в договорі від 29.04.2025 № NL1 безпосередньо не визначено ціну товару, а заявлений позивачем рівень митної вартості є нижчим за рівні митної вартості товарів із подібними характеристиками, оформлених митними органами України. У зв`язку з цим митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості.

За результатами консультації та з урахуванням відсутності, на думку відповідача, інформації для застосування методів, передбачених статтями 59– 63 Митного кодексу України, митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,02 долара США за один кілограм із використанням при цьому відомостей митної декларації від 16.04.2026 № 26UA100320313318U8. Загальну митну вартість партії товару визначено у розмірі 45 444,054 долара США.

Водночас суд вважає такі висновки митного органу необґрунтованими з огляду на таке.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач разом із митною декларацією від 10.06.2026 № 26UA901020003569U5 подано зовнішньоекономічний контракт від 29.04.2025 № NL1, комерційний інвойс від 30.03.2026 № TT60203GQ26, банківські платіжні документи від 18.03.2026 та 29.05.2026, довідку про транспортні витрати до кордону України від 05.06.2026, декларацію митної вартості, а також митну декларацію країни відправлення (Китай) від 10.06.2026 № 420420260000118006.

Зазначені документи містять узгоджені відомості щодо продавця та покупця товару, найменування, кількості, вартості товару та умов його поставки. При цьому комерційним інвойсом № TT60203GQ26 визначено вартість товару у розмірі 38 179,50 долара США, а здійснення позивачем платежів на користь компанії NEWLAND TYRE INT'L LIMITED підтверджується банківськими документами від 18.03.2026 на суму 10 000,00 доларів США та від 29.05.2026 на суму 28 179,50 доларів США.

Таким чином, загальна сума фактично здійснених позивачем платежів становить 38 179,50 долара США, тобто відповідає вартості товару, визначеній у комерційному інвойсі № TT60203GQ26.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. При цьому ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця.

Отже, надані позивачем документи підтверджують як договірні підстави придбання товару, так і погоджену сторонами ціну та її фактичну оплату.

Посилання відповідача на те, що у договорі від 29.04.2025 № NL1 безпосередньо не зазначено ціну товару, суд оцінює критично.

Пунктом 1.1 зазначеного контракту сторони погодили, що кількість товару та його ціна визначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Отже, відсутність конкретної ціни безпосередньо у тексті контракту за умови її визначення в інвойсі, який є його невід`ємною частиною, не свідчить про відсутність погодженої сторонами ціни товару.

При цьому відповідач не навів обставин, які б свідчили про те, що комерційний інвойс № TT60203GQ26 не є документом, на підставі якого відповідно до умов контракту визначається ціна конкретної партії товару, або що зазначена в ньому ціна не відповідає фактично сплаченій позивачем вартості товару.

Щодо доводів відповідача про відсутність документів, які підтверджують вартість транспортних витрат, суд зазначає таке.

Як встановлено, умовами поставки згідно з комерційним інвойсом № TT60203GQ26 є CFR – GDANSK (Польща). У самому інвойсі окремо зазначено складову вартості морського фрахту 40-футового контейнера у розмірі 2 850,00 доларів США.

Крім того, позивачем надано довідку про транспортні витрати до кордону України від 05.06.2026, відповідно до якої такі витрати становили 104 588,76 гривень.

Таким чином, твердження відповідача про повну відсутність документального підтвердження транспортних витрат не відповідає матеріалам справи. Натомість митний орган, вказуючи на неможливість перевірки відповідних витрат, не зазначив, які саме відомості поданої позивачем довідки є недостовірними або суперечливими, а також не навів розрахунку, який би свідчив про неправильність визначення відповідної складової митної вартості.

Посилання відповідача на те, що відповідно до CMR від 08.06.2026 № 5815621 перевізником зазначено LLL "PRYSTUPCHUK TRANS", тоді як рахунок від 09.06.2026 №10350 був виданий ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ", також не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Сам по собі факт залучення до виконання перевезення іншого суб`єкта господарювання не підтверджує понесення позивачем додаткових витрат або ж неправильності заявленої митної вартості. Відповідачем не наведено доказів того, що така обставина призвела до неврахування чи неправильного врахування витрат, які відповідно до статті 58 Митного кодексу України підлягають включенню до митної вартості товару.

Не може бути підставою для коригування митної вартості і посилання відповідача на неподання заявки,передбаченої договором транспортно-експедиційного обслуговування від 01.06.2022 № 42454307.

Відповідач не обґрунтував, яким саме чином відсутність такої заявки впливає на визначення ціни товару за зовнішньоекономічним контрактом від 29.04.2025 № NL1 або на числове значення транспортних витрат, включених до митної вартості. За таких обставин неподання зазначеного документа саме по собі не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з даними інформаційних ресурсів митних органів свідчить про неможливість застосування основного методу. Сам факт відмінності заявленої митної вартості від вартості товарів, митне оформлення яких здійснювалося в інший час або щодо інших зовнішньоекономічних операцій, не свідчить про недостовірність відомостей, поданих декларантом, та не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості. Для висновку про неможливість застосування першого методу митний орган повинен установити конкретні обставини, які свідчать про неповноту або недостовірність заявлених декларантом відомостей, а не лише констатувати їх відмінність від інформації, наявної в інформаційних системах митних органів.

У цьому випадку відповідачем не було наведено конкретних відомостей про зовнішньоекономічні операції, які були б зіставними з операцією позивача за умовами поставки, характеристиками товару, його виробником, торговельною маркою, кількістю, комерційним рівнем поставки та іншими умовами, що могли впливати на формування ціни.

При цьому суд враховує, що позивач подав митну декларацію країни відправлення (Китай) від 10.06.2026 № 420420260000118006, відомості якої щодо кількості та вартості товару узгоджуються з даними комерційного інвойсу № TT60203GQ26. Відповідач у рішенні про коригування митної вартості не навів мотивів, з яких зазначений документ не може бути врахований під час перевірки достовірності заявленої митної вартості.

Оцінюючи використану відповідачем митну декларацію № 26UA100320313318U8 від 16.04.2026 (а.с. 49зв.), як джерело для визначення митної вартості за резервним методом, суд зазначає, що відповідно до вказаної митної декларації оформлено товар іншого найменування та торговельної марки – шини торговельної марки "LANVIGATOR", виробник SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD., тоді як предметом митного оформлення за митною декларацією позивача є шини торговельних марок "JOYALL" та «GIANROI". Крім того, митна декларація від 16.04.2026 № 26UA100320313318U8 була оформлена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості – методу 6.

За таких обставин зазначена митна декларація не підтверджує ціну товару, сформовану безпосередньо внаслідок відповідної зовнішньоекономічної операції, оскільки митна вартість за нею також була визначена не за ціною договору, а за резервним методом. Саме по собі посилання на таку митну декларацію не дає можливості встановити, що показник 3,02 долара США за один кілограм відповідає дійсній ціні ідентичного чи подібного товару та може бути застосований до товару, ввезеного позивачем. Відповідач не навів належного обґрунтування зіставності товарів, оформлених за МД від 16.04.2026 № 26UA100320313318U8, з товаром, митна вартість якого є предметом спору.

Крім того, у спірному рішенні відповідач не навів обґрунтування того, яким саме чином із зазначеної митної декларації отримано показник 3,02 долара США за один кілограм та чому саме цей показник є належним для визначення митної вартості всієї партії товару позивача.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується лише у випадку, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених статтями 58– 63 цього Кодексу.

Отже, застосування резервного методу передбачає попереднє встановлення неможливості застосування кожного з попередніх методів у визначеній законом послідовності. При цьому висновок про неможливість застосування основного методу має бути обґрунтований конкретними обставинами, які свідчать про невідповідність поданих декларантом відомостей вимогам митного законодавства.

У цій справі відповідач не довів, що подані позивачем документи містять суперечності щодо ціни товару або що фактично сплачена позивачем сума не відповідає ціні, визначеній у комерційному інвойсі. Наведені митним органом зауваження щодо транспортних витрат, заявки та нижчого рівня митної вартості не підтверджують недостовірності саме ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд також враховує, що відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо митний орган не може аргументовано довести, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, за встановлених у справі обставин митний орган не довів наявності передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України підстав для відмови у визнанні митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом.

Крім того, відповідачем не дотримано вимог щодо належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної за резервним методом, оскільки у спірному рішенні не наведено достатніх відомостей, які б давали можливість перевірити обґрунтованість застосування саме рівня 3,02 долара США за один кілограм до товару позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Кропивницької митниці від 10.06.2026 № UA901000/2026/000035/2 про коригування митної вартості товарів прийнято без належного правового та фактичного обґрунтування, за відсутності доведених обставин, які унеможливлювали визначення митної вартості за ціною договору, та без належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної за резервним методом.

У зв`язку з цим зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн (а.с. 21), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).

Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі № 420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі № 1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду подано витяг з договору про надання правової допомоги від 05.01.2026 №15 (а.с. 98), рахунок-фактуру № 21 від 11.06.2026 (а.с. 99), платіжну інструкцію № 317 від 11.06.2026 (а.с. 100) та акт наданих послуг від 09.07.2026 № 9 (а.с. 101), відповідно до яких позивачем понесено витрати на правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн.

Згідно з актом наданих послуг від 09.07.2026 № 9, адвокат у період з 11.06.2026 по 09.07.2026 надав наступні послуги: опрацювання документів та рішення Кропивницької митниці від 10.06.2026 № UA901000/2026/000035/2; підготовка та направлення до суду позовної заяви з відповідними додатками; опрацювання відзиву на позов; підготовка та направлення відповіді на відзив. Загальний час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, визначено у 10 годин, а вартість таких послуг у 7 500,00 грн.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу врахуванню підлягає не лише факт їх сплати, а й реальний обсяг наданих послуг, їх зв`язок із розглядом конкретної справи, а також обґрунтованість та співмірність таких витрат.

Зокрема, судом враховано, що дана що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, без проведення судових засідань та без дослідження значного обсягу доказів. Крім того, дана справа має типовий характер та стосується правовідносин, які неодноразово були предметом судового розгляду між тими ж сторонами.

Суд також враховує, що наведений в акті № 9 від 09.07.2026 перелік послуг охоплює переважно підготовку процесуальних документів у справі незначної складності, а обсяг виконаних робіт та витрачений час не свідчать про необхідність компенсації витрат у повному заявленому розмірі.

З урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу фактично наданих послуг, порядку розгляду справи та принципу розумної необхідності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн є завищеною та не відповідає критеріям співмірності й розумності.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, до 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" (вул. Шевченко, 15, кв.16, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 42454307) до Кропивницької митниці Держмитслужби (вул. Лавандова, 27Б, м. Кропивницький, 25030, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000035/2 від 10.06.2026.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" (ЄДРПОУ 42454307) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (ЄДРПОУ 44005668) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" (ЄДРПОУ 42454307) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (ЄДРПОУ 44005668) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН