Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №340/3164/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3164/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо нескладання та неподання на виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення ОСОБА_1 належних сум коштів помилково (надміру) сплачених зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 30346 грн. 38 коп. та військового збору у сумі 2528 грн. 87 коп., за заявами ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 помилково (надміру) сплачених грошових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 30346 грн. 38 коп. (тридцять тисяч триста сорок шість гривень тридцять вісім копійок) та військового збору у сумі 2528 грн. 87 коп. (дві тисячі п`ятсот двадцять вісім гривень вісімдесят сім копійок) з Державного бюджету України та направити такий висновок для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2023 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3524382200:02:000:0384 площею 5,4652 га, за яку сплатив продавцю 168591,00 грн.

У подальшому, 13.02.2024 відчужив вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу за ціною 210000,00 грн. До нотаріального посвідчення договору сплатив податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 37800,00 грн та військовий збір за ставкою 1,5% у сумі 3150,00 грн, обчислені з усієї ціни продажу земельної ділянки.

Вважає, що відповідно до пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі — ПК України) дохід від продажу об`єкта нерухомості підлягав зменшенню на документально підтверджені витрати на його придбання. Відтак, за розрахунками позивача, оподатковуваний дохід за цією операцією становив 41409,00 грн (210000,00 грн - 168591,00 грн), а тому сума податку на доходи фізичних осіб мала складати 7453,62 грн, військового збору - 621,135 грн.

У зв`язку з наведеним позивач вважає надміру сплаченими 30346,38 грн податку на доходи фізичних осіб та 2528,87 грн військового збору.

З метою повернення коштів позивач через електронний кабінет платника податків 01.12.2025 звернувся до Головного управління ДПС у Кіровоградській області із заявою про повернення податку на доходи фізичних осіб у сумі 30346,38 грн, а 08.12.2025 - із заявою про повернення військового збору у сумі 2528,87 грн. До заяв додав документи на підтвердження витрат на придбання земельної ділянки.

Однак відповідач листом від 19.12.2025 №17570/6/11-28-24-06 повідомив про відсутність законодавчих підстав для повернення частини податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачених під час нотаріального посвідчення договору.

Вважає таку відмову протиправною, оскільки сам факт сплати податку до нотаріального посвідчення договору не позбавляє платника права на повернення надміру сплачених сум, а положення пункту 172.2 статті 172 ПК України прямо надають право зменшити дохід від продажу нерухомості на документально підтверджені витрати на її придбання.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що дохід від операцій з майном включається до загального оподатковуваного доходу та є об`єктом оподаткування військовим збором.

При цьому відповідно до пункту 172.2 статті 172 ПК України дохід від продажу визначених цією нормою об`єктів нерухомості може бути зменшений на документально підтверджені витрати на їх придбання. Водночас наголошує, що розрахунок такого зменшення здійснюється платником податку самостійно, а у разі використання права на зарахування витрат платник зобов`язаний задекларувати доходи від усіх відповідних операцій, здійснених протягом звітного року, та подати разом із декларацією документи, що підтверджують витрати.

Вказує, що документальне підтвердження витрат на придбання нерухомості має ґрунтуватися на первинних і розрахункових документах, а не лише на договорі купівлі-продажу.

Зауважує, що при відчуженні нерухомості між фізичними особами податок сплачується до нотаріального посвідчення договору, а повернення податку на підставі декларації та підтвердних документів прямо передбачено, зокрема, у разі невчинення нотаріальної дії.

З огляду на наведене вважає, що законодавчих підстав для повернення позивачу частини сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору немає, та просить відмовити у задоволенні позову.

11.06.2026 представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Вказує, що надміру сплачені грошові зобов`язання підлягають поверненню платнику в порядку, визначеному статтею 43 ПК України. При цьому дохід від продажу нерухомого майна, який оподатковується за ставкою 18 відсотків, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання такого майна, а тому сплата ПДФО та військового збору із повної вартості земельної ділянки призвела до виникнення переплати.

16.06.2026 відповідач подав заперечення щодо відповіді на відзив, у яких повторно наголосив, що пункт 172.2 статті 172 ПК України, надаючи право зменшити дохід від продажу нерухомості на документально підтверджені витрати на її придбання, одночасно встановлює обов`язок платника, який використовує таке право, задекларувати доходи від усіх відповідних операцій протягом звітного року та подати підтвердні документи разом із декларацією.

20.05.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.05.2026 позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

25.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

29.05.2026 від представника Головного управління ДПС у Кіровоградській області надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

04.06.2026 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Хлопчанюком Р.В. та зареєстрованого у реєстрі за №931, ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 5,4652 га з кадастровим номером 3524382200:02:000:0384 за ціною 168591,00 грн (а.с. 8-10).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав з індексним номером 355649420, сформованого 23.11.2023, право власності позивача на земельну ділянку зареєстровано 23.11.2023 на підставі договору купівлі-продажу №931 від 23.11.2023 (а.с. 11).

Факт сплати коштів за придбання земельної ділянки підтверджується банківським документом АТ «Ощадбанк» від 23.11.2023, відповідно до якого позивач перерахував ОСОБА_2 168591,00 грн із призначенням платежу згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3524382200:02:000:0384 від 23.11.2023 (а.с. 12).

13.02.2024 між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренком В.В. та зареєстрований у реєстрі за №365. Ціна продажу земельної ділянки становила 210000,00 грн (а.с. 13-15).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав з індексним номером 365618642 від 13.02.2024 право власності покупця на земельну ділянку з кадастровим номером 3524382200:02:000:0384 зареєстровано 13.02.2024 на підставі договору купівлі-продажу №365 від 13.02.2024 (а.с. 16).

Факт проведення розрахунків за договором підтверджується банківським документом АТ «Ощадбанк» від 13.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 перерахувала позивачу 210000,00 грн із призначенням платежу згідно з договором купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки (а.с. 17).

До нотаріального посвідчення договору позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 37800,00 грн за кодом бюджетної класифікації 11010501 та військовий збір у сумі 3150,00 грн за кодом бюджетної класифікації 11011000, що підтверджується банківською квитанцією №11 від 09.02.2024 та випискою з банківського рахунку АТ "Ощадбанк" відповідно (а.с. 18, 19).

Вважаючи, що при визначенні оподатковуваного доходу від продажу земельної ділянки він мав право зменшити такий дохід на документально підтверджені витрати на її придбання, позивач самостійно визначив як надміру сплачені 30346,38 грн податку на доходи фізичних осіб та 2528,87 грн військового збору.

01.12.2025 ОСОБА_1 засобами Електронного кабінету звернувся до Головного управління ДПС у Кіровоградській області із заявою про повернення податку на доходи фізичних осіб у сумі 30346,38 грн (а.с. 20-22).

08.12.2025 позивач засобами Електронного кабінету подав заяву про повернення військового збору у сумі 2528,87 грн (а.с. 23-25).

За результатами розгляду зазначених звернень Головне управління ДПС у Кіровоградській області листом від 19.12.2025 №17570/6/11-28-24-06 повідомило позивача про відсутність законодавчих підстав для повернення частини податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачених під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 26-28).

Не погодившись із такими діями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписами статті 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Отже, стаття 43 ПК України встановлює загальний механізм повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Подання заяви згідно пункту 43.4 ініціює процедуру повернення коштів, але не є підставою для зміни розміру податкового зобов`язання, якщо переплата виникла через перерахунок доходу. Тому в таких випадках норми статті 43 ПК України слід застосовувати виключно в комплексі зі спеціальними нормами, що регулюють порядок такого перерахунку.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього Кодексу.

За змістом пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особливості оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна встановлені статтею 172 ПК України.

Пункт 172.1 статті 172 ПК України визначає перелік об`єктів нерухомості та умови, за яких дохід від їх продажу один раз протягом звітного податкового року не оподатковується.

Відповідно до пункту 172.2 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об`єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об`єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу другого та наступних об`єктів нерухомості, не зазначених у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину.

Дохід від продажу об`єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому пункту 172.2 цієї статті, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об`єкта нерухомості, розташованого на території України.

Під витратами на придбання об`єкта нерухомості розуміються:

а) кошти, сплачені платником податків як вартість цінних паперів, деривативів (деривативних контрактів) та майнових прав, погашення яких відбулося шляхом передачі об`єкта нерухомості (або його частини);

б) кошти, передані в управління управителю фонду фінансування будівництва;

в) витрати, понесені на придбання об`єкта нерухомості на етапі незавершеного будівництва;

г) вартість об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості, переданого платнику податку у власність як оплата його частки у статутному капіталі господарського товариства при виході такого платника податків із складу учасників юридичної особи;

ґ) вартість предмета іпотеки, за якою іпотекодержатель набув у власність предмет іпотеки;

д) витрати на придбання об`єкта нерухомості на підставі договору купівлі-продажу, міни, у тому числі вартість майна, що було передано як компенсація за такими договорами;

е) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт нерухомості;

є) вартість об`єкта нерухомості, що був задекларований особою як об`єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування, відповідно до підрозділу 94 розділу XX цього Кодексу;

ж) вартість об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості, що був отриманий при ліквідації (припиненні) юридичної особи (у тому числі іноземної) або утворення без статусу юридичної особи (у тому числі іноземного) платником податків - акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою);

з) витрати, понесені на будівництво об`єкта нерухомості;

и) витрати, понесені на придбання неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості;

і) грошова сума, зазначена у житловому сертифікаті на придбання об`єкта житлової нерухомості, що був отриманий платником податку як компенсація за пошкоджений/знищений об`єкт нерухомого майна відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».

Розрахунок зменшення доходу від продажу об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості, подільного об`єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, на суми дозволених витрат проводиться платником податку самостійно, а якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа, - такою особою.

При цьому якщо платник податку скористався правом на зарахування витрат, він зобов`язаний задекларувати доходи від усіх операцій з продажу, міни чи іншого відчуження відповідних об`єктів, здійснених протягом звітного (податкового) року, в тому числі і у разі якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа.

Копії документів, що підтверджують зазначені витрати, надаються разом з податковою декларацією.

Таким чином, пункт 172.2 статті 172 ПК України не лише визначає право платника зменшити дохід на документально підтверджені витрати, а й встановлює спеціальний порядок реалізації такого права - шляхом декларування доходів від відповідних операцій та подання разом із декларацією документів, що підтверджують витрати.

Згідно із пунктом 172.3 статті 172 ПК України дохід від продажу об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об`єкта, визначеної суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку.

За пунктом 172.4 статті 172 ПК України під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до пункту 172.3 цієї статті, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази інформацію про ціну договору купівлі-продажу.

Нотаріус щокварталу в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Відповідно до пункту 172.5 статті 172 ПК України сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об`єкт незавершеного будівництва / майбутній об`єкт нерухомості, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.

На час здійснення спірної операції доходи, визначені статтею 163 ПК України, були об`єктом оподаткування військовим збором відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Ставка військового збору щодо відповідних доходів становила 1,5 відсотка, а його нарахування, утримання та сплата здійснювалися у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.

Механізм повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 розділу I Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60 (далі - Порядок №60).

Порядок №60 регламентує інформаційну взаємодію органів ДПС та Казначейства після надходження заяви платника та у процесі перевірки наявності правових підстав для повернення коштів. Зокрема, у разі встановлення за результатами розгляду заяви правомірності повернення відповідної суми уповноважений підрозділ територіального органу ДПС вчиняє передбачені цим Порядком дії для формування електронного висновку та подальшого його опрацювання Казначейством.

Отже, Порядки №787 та №60 мають процедурний характер. Їх застосування щодо повернення конкретної суми коштів є похідним від встановлення факту, що така сума є помилково та/або надміру сплаченою у розумінні ПК України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави розмежовувати порядок реалізації права, передбаченого пунктом 172.2 статті 172 ПК України, та процедуру повернення коштів, визначену статтею 43 ПК України. Пункт 172.2 статті 172 ПК України визначає право платника на зменшення доходу на документально підтверджені витрати та встановлює спосіб реалізації такого права шляхом декларування відповідних доходів і подання разом із декларацією документів про витрати. Натомість заява, передбачена статтею 43 ПК України, є способом ініціювання процедури повернення суми, яка за результатами належного визначення податкового зобов`язання може бути визначена як надміру сплачена, і не замінює виконання вимог пункту 172.2 статті 172 ПК України.

Предметом цього спору є правомірність бездіяльності Головного управління ДПС у Кіровоградській області, яка за доводами позивача полягає у нескладенні та ненаправленні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення податку на доходи фізичних осіб у сумі 30346,38 грн та військового збору у сумі 2528,87 грн як надміру сплачених грошових зобов`язань.

За змістом позовної заяви виникнення зазначеної переплати позивач пов`язує не з повторною сплатою податку, сплатою за неналежними реквізитами або іншою технічною помилкою, а з тим, що під час визначення податкових зобов`язань у зв`язку з відчуженням земельної ділянки дохід від її продажу мав бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання відповідного об`єкта нерухомості.

Отже, підставою заявленого до повернення перевищення сплачених сум над сумами податкових зобов`язань є саме застосування механізму, передбаченого пунктом 172.2 статті 172 ПК України.

Суд зазначає, що пункт 172.2 статті 172 ПК України надає платнику податку право зменшити дохід від продажу визначених цією нормою об`єктів нерухомості на документально підтверджені витрати на їх придбання. Водночас таке зменшення не відбувається автоматично лише внаслідок наявності у платника документів, які підтверджують попереднє придбання відповідного майна.

Зміст наведеної норми свідчить, що законодавець встановив спеціальний порядок реалізації платником такого права. Розрахунок зменшення доходу на суму дозволених витрат здійснюється платником податку самостійно, а у разі використання права на зарахування витрат платник зобов`язаний задекларувати доходи від усіх відповідних операцій, здійснених протягом звітного (податкового) року, та подати разом із податковою декларацією копії документів, що підтверджують такі витрати.

Таким чином, подання річної податкової декларації у цих правовідносинах є обов`язковим елементом передбаченого законом механізму, за допомогою якого платник реалізує право на врахування витрат та здійснює перерахунок оподатковуваного доходу. За результатами такого перерахунку може бути визначено менший розмір податкового зобов`язання та, відповідно, встановлено наявність суми, сплаченої понад належний розмір такого зобов`язання.

При цьому положення статті 43 ПК України, які встановлюють загальний порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, не можуть застосовуватися самостійно без спеціальних приписів пункту 172.2 статті 172 цього Кодексу, коли заявлена переплата виникає саме внаслідок перерахунку оподатковуваного доходу з урахуванням витрат на придбання нерухомого майна.

Пункт 43.3 статті 43 ПК України, встановлюючи заявницький порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум, окремо передбачає повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб на підставі поданої платником податкової декларації за звітний календарний рік за результатами перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу.

Матеріали справи не містять податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2024 рік, у якій була б відображена спірна операція з відчуження земельної ділянки та здійснений розрахунок зменшення отриманого доходу на витрати, понесені на її придбання. Відсутні також будь-які докази подання такої декларації до контролюючого органу.

За таких обставин суд виходить з того, що позивач не реалізував передбачене пунктом 172.2 статті 172 ПК України право на зменшення доходу від продажу нерухомого майна на документально підтверджені витрати у визначений податковим законодавством спосіб.

Сам факт подання до контролюючого органу заяв про повернення коштів та долучення до них документів на підтвердження витрати на придбання земельних ділянок не усуває встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо декларування відповідних доходів і витрат. Інше тлумачення фактично дозволяло б замінити передбачений пунктом 172.2 статті 172 ПК України механізм перерахунку оподатковуваного доходу процедурою розгляду заяви про повернення коштів, чого ПК України не передбачає.

Суд також враховує, що відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями є суми коштів, зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань. Отже, для висновку про наявність переплати необхідним є встановлення меншого, ніж фактично сплачений, розміру належного податкового зобов`язання.

У цій справі такий менший розмір податкового зобов`язання позивач обґрунтовує виключно необхідністю врахування витрат на придбання земельної ділянки. Водночас відповідний перерахунок у визначеному пунктом 172.2 статті 172 ПК України порядку шляхом подання річної податкової декларації позивачем не проведений.

Отже, на час звернення із заявами від 01.12.2025 та 08.12.2025 позивачем не було виконано передбаченої пунктом 172.2 статті 172 ПК України передумови для врахування витрат, з якими він пов`язує виникнення спірної переплати.

За відсутності належної реалізації права на зарахування витрат заявлені позивачем суми не можуть вважатися встановленими як надміру сплачені грошові зобов`язання.

Відповідно, на момент звернення позивача із заявами про повернення коштів у Головного управління ДПС у Кіровоградській області не виник обов`язок щодо підготовки та направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення 30346,38 грн податку на доходи фізичних осіб та 2528,87 грн військового збору.

Тому бездіяльність ГУ ДПС у Кіровоградській області щодо нескладання та ненаправлення до органу Казначейства висновку про повернення заявлених позивачем сум не є протиправною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 — 246, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії — відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК