Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №340/5299/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5299/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейдер» (вул. Кривбасівська, б. 58, кв. 26, м. Кривий ріг, Дніпропетровська область, 50024, ЄДРПОУ 45445096)

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 5342/111-28-09-01-01 від 30.07.2025р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено фактичну перевірку за місцем здійснення господарської діяльності – АЗС, під час якої виявлено порушення вимог чинного законодавства, з якими позивач категорично не погоджується. У подальшому такі порушення стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про припинення дії ліцензії, яке позивач вважає протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою від 06 серпня 2025 року у справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 60).

Від відповідача до суду 12.08.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Вказав, що під час проведення фактичної перевірки виявлено перевищення фактичних залишків пального у порівнянні з залишками по Х-звіту на 263,29 літра на загальну вартість 8583,25 грн, тобто мав місце факт зберігання необлікованого пального в кількості, яка становить 2,66% резервуара, що є підставою для припинення дії ліцензії. Зазначив, що відповідач діяв виключно у межах своєї компетенції у спосіб та на підставі, визначені законом, тому спірне рішення винесено правомірно та скасуванню не підлягає (а.с. 65-67).

Від позивача до суду 18.08.2025 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач на задоволенні позову наполягав, а доводи, викладені у відзиві, вважав такими, що не спростовують позовних вимог (а.с. 89-90).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами письмові матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейдер» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 01.08.2024, перебуває на обліку як платник податку (а.с. 7).

Основним видом економічної діяльності є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Судом також встановлено, що на підставі наказу №1025-п від 25.06.2025 (а.с. 70), ГУ ДПС в Кіровоградській області у період часу з 26.06.2025 по 04.07.2025 проведено фактичну перевірку з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері підакцизних товарів за адресою здійснення діяльності платника податків: Кіровоградська область, Кропивницький район, сел. Олександрівка, вул. Максима Рильського, буд. 1Б, автозаправочна станція (АЗС), за наслідками якої складено Акт №9911/11-28-09-02/45445096 від 04.07.2025 (а.с. 71-73).

Порядок призначення та проведення зазначеної перевірки позивачем у цій справі не оскаржується.

Відповідно до висновків проведеної перевірки, відображених в Акті №9911/11-28-09-02/45445096 від 04.07.2025, контролюючим органом виявлені наступні порушення:

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині не обладнання акцизного складу витратоміром-лічильником (в кількості 1 шт) на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі;

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 %265-95, а саме: не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації (АЗС), в кількості 263,29 літрів на загальну вартість 8583,25 грн.

Матеріали справи свідчать про подання позивачем заперечень до акту перевірки (а.с. 13-14), проте будь-яких відомостей про їх врахування або ж відхилення контролюючим органом матеріали справи не містять.

На підставі Акту №9911/11-28-09-02/45445096 від 04.07.2025 відповідачем прийнято рішення №5342/11-28-09-01-01 від 30.07.2025 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (а.с. 86).

Підставою ухвалення зазначеного рішення, відповідно до його змісту, стало необладнання або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та зберігання необлікованого пального, об`єм якого більш ніж на 2 відсотки перевищує об`єм відповідного резервуару, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки (п. 14, п. 28 ч. 2 ст. 46 Закону №3817-ІХ).

Відомостей про оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку матеріали справи не містять.

Разом з тим, не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проводить господарську діяльність щодо роздрібної торгівлі пальним на автозаправній станції (АЗС), розташованій по вул. Максима Рильського, 1Б, сел. Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, де позивачем зареєстровано акцизний склад та відповідно до довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (а.с. 17), 26.12.2024 року введено в дію резервуар; отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 25.12.2024 по 25.12.2029 (а.с. 50).

Відповідно до змісту Акту перевірки, контролюючим органом зазначається, що витратомір-лічильник (паливороздавальна колонка NOVA-1101/10 LPG заводський номер 2096) на зазначеному акцизному складі отримав свідоцтво про повірку лише 03.04.2025, а отже в період з 27.12.2024 по 03.04.2025 відбувалась роздрібна торгівля пальним із застосуванням витратоміра-лічильника, який не має позитивного результату повірки або оцінки відповідності, проведені відповідно до вимог законодавства, а отже акцизний склад вважається необладнаним витратоміром-лічильником у вказаний період.

Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься запит контролюючого органу від 26.06.2025 про надання документів, адресований позивачу та отриманий у цей же день посадовою особою позивача, у якому, серед іншого, пропонувалось у строк до 10:00 години 03.07.2025 надати на перевірку завірені копії свідоцтва про повірку (або сертифікати відповідності) на засоби вимірювальної техніки – рівнеміри-лічильники, витратоміри-лічильники (діючи в період з 25.12.2024 по 26.06.2025) (а.с. 83).

Зміст Акту перевірки свідчить про те, що позивачем 02.07.2025 року надано копії запитуваних документів, зокрема свідоцтва про повірку витратоміра-лічильника (паливороздавальна колонка NOVA-1101/10 LPG заводський номер 2096), яка здійснена лише 03.04.2025 року.

Водночас, відповідно до змісту Акту перевірки, документів, що б засвідчували повірку рівнеміра-лічильника LPG Probe (серійний номер 1912218), до перевірки позивачем не надано взагалі.

Зазначені обставини також підтверджуються наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №57114 від 03.04.2025 року щодо повірки паливороздавальної колонки NOVA-1101/10 LPG заводський номер 2096, а також копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №58940 від 04.06.2025 щодо повірки рівнеміра LPG Probe (заводський номер 1912218) (а.с. 15).

Отже, суд приходить до висновку, що витратомір-лічильник отримав свідоцтво про повірку лише 03.04.2025, а рівнемір-лічильник – 04.06.2025, при тому, що позивач здійснював реалізацію пального з вказаного акцизного складу, починаючи з 27.12.2024.

Суд зазначає, що оскільки доказів наявності свідоцтва про повірку витратоміра-лічильника у період з 25.12.2024 по 03.04.2025, а рівнеміра – у період з 25.12.2024 по 04.06.2025, матеріали справи не містять, а отже в силу абз. 4 пп. 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України відповідний акцизний склад позивача, на якому вони розташовані, вважається необладнаним витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками

Суд не приймає доводів позивача щодо відсутності обов`язку зберігати результати повірки протягом більше 2 місяців після закінчення строку їх дії, оскільки такі доводи прямо суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

У даному випадку такий строк, відповідно до пп. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 ПК України, має складати 1095 днів.

Отже, на момент проведення перевірки позивач був зобов`язаний зберігати усі документи, пов`язані із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі – щодо правомірності здійснення роздрібної торгівлі пальним на акцизному складі (АЗС), до яких поза сумнівом відносяться свідоцтва щодо повірки витратомірів та рівнемірів.

Що стосується зберігання позивачем необлікованого пального, суд встановив наступне.

Так, матеріали справи містять копію Акту зняття залишків нафтопродуктів на АЗС, відповідно до змісту якого судом встановлено, що фактичний залишок нафтопродуктів (газ скраплений) в резервуарі становив 4455 літрів, у той час, як згідно Х-звіту такий залишок становив 4170,86 літра, отже надлишок складає 263,29 літра на суму 8583,25 грн. (а.с. 74).

Зазначений Акт містить особистий підпис представника суб`єкта господарювання (оператора АЗС), а також коментар останнього про згоду з результатами вимірювання за умови врахування похибок.

Отже, судом встановлено, що під час фактичної перевірки відповідачем виявлено фактичний надлишок пального у резервуарі в кількості 263,29 літра, що становить 2,66% від ємності резервуара.

Суд не приймає доводів позивача про те, що контролюючим органом нібито взято до уваги покази неналежного рівнеміра для визначення фактичного залишку нафтопродуктів у резервуарі, оскільки такі доводи не підтверджено жодними доказами. Натомість в Акті зняття залишків нафтопродуктів, який складався у присутності працівника АЗС та у якому останній особисто вчиняв рукописні записи та ставив підпис, жодним чином не вказано про використання перевіряючими «неналежного» рівнеміра, так само як і не зазначено про «небажання» перевіряючих знімати дані з «дійсного» рівнеміра-лічильника.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі – Закон №3817-ІХ)

Відповідно до пунктів 14, 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є:

14) факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (крім випадків, встановлених абзацом дванадцятим підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, про що у встановленому порядку повідомлено податковий орган), встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки;

28) факт здійснення ліцензіатом - суб`єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об`єм необлікованого пального перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - перевищує 15 відсотків) чи 2 відсотки об`єму відповідного резервуара.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним з акцизного складу, що вважається необладнаним витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а також оскільки зафіксовано факт зберігання необлікованого пального у розмірі, що перевищує 2 відсотки від об`єму відповідного резервуару, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення №5342/11-28-09-01-01 від 30.07.2025 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на підставі підпунктів 14 та 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту статей 72-76 КАС України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях контролюючого органу під час винесення спірного рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО