Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №340/508/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/508/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

1) податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 08.01.2026 року № 0000399-2406-1104-UA35020030000022644, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про обов`язок ОСОБА_1 сплатити суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік.

2) податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 08.01.2026 року № 0000398-2406-1104-UA35020030000022644, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про обов`язок ОСОБА_1 сплатити суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік.

3) податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 07.11.2025 року № 0567654-2406-1104-UA35020030000022644, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про обов`язок ОСОБА_1 сплатити суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін .

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві та письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи (а.с.51-52).

Від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.58-60).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач є власником нежитлової будівлі (корівник) загальною площею 905,59 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2137346735243.

Позивач є самозайнятою особою у сфері сільського господарства, зареєстрований як фізична особа-підприємець з 2008 року, основним та єдиним видом діяльності якого згідно КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Вирощування сільськогосподарських культур платник податків здійснює на власних і орендованих земельних ділянках сільськогосподарського призначення, зокрема з кадастровими номерами: 3524383000:02:000:0028, 3524383000:02:000:0027,

3524383000:02:000:0024, 3524383000:02:000:0169, 3524383000:02:000:0023,

3524383000:02:000:0093, 3524383000:02:000:0167, 3524383000:02:000:0168,

3524383000:02:000:0406, 3524383000:02:000:0018, 3524383000:02:000:0339,

3524383000:02:000:0337, 3524383000:02:000:0236, 3524383000:02:000:0092,

3524383000:02:000:0446, 3524383000:02:000:0429, 3524383000:02:000:2426,

3524383000:02:000:0426, 3524383000:02:000:0237, 3524383000:02:000:0195,

3524383000:02:000:0194, 3524383000:02:000:0083, 3524383000:02:000:0258,

3524383000:02:000:0047, 3524383000:02:000:0257, 3524383000:02:000:0266,

3524383000:02:000:0265, 3524383000:02:000:0266, 3524383000:02:000:0236 загальною площею понад 100 га, відповідні права на які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі вищенаведеного ГУ ДПС у Кіровоградській області було сформовано податкові повідомлення-рішення форми на вищезазначений об`єкт нежитлової нерухомості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

- від 08.01.2026 року № 0000399-2406-1104-UA35020030000022644, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами за 2022" в сумі 29 431,64 грн. (а.с.38, зв.бік)

- від 08.01.2026 року № 0000398-2406-1104-UA35020030000022644, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами за 2023" в сумі 30 337,27 грн. (а.с.38)

- від 07.11.2025 року № 0567654-2406-1104-UA35020030000022644, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами за 2024" в сумі 32 148,44 грн. (а.с.39)

Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Згідно з статтею 30 ПК України податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: «не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з вимогами ч.1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2022-2024 рік. Об`єкт оподаткування в спірному податковому повідомленні-рішенні вказано нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 905,59 кв.м, що знаходиться за адресою - Кіровоградська область, Голованівський район, село Плоско-Забузське, вул. Господарська,7.

Щодо спірного питання про належність спірної будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до згаданого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 1271) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2020 у справі №820/3706/17.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судом встановлено що, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.08.2020, у власності позивача перебуває «нежиле приміщення, будівля, корівник» загальною площею 905,59 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Вільшанський р-н, с. Плоско-Забузьке, вул. Господарська,7 (а.с.14).

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2023, затвердженого і введеного в дію наказом Міністерства економіки України 16 травня 2023 року № 3573, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: - будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі, які використовуються для сільського господарства.

За наведених вище обставин, з урахуванням приписів підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд приходить до висновку, що належна позивачу нерухомість («корівник») не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено, що позивач використовував належні йому на праві власності об`єкт нерухомості (корівник) для промислового виробництва чи у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.

При цьому, позивач вказує, що спірний об`єкт використовується як будівля сільськогосподарського призначення та для сільськогосподарських потреб.

Також, до суду не надано доказів того, що зазначений об`єкт нерухомості здається позивачем в оренду чи лізинг.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівля нерухомості, яка належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Щодо використання спірної нерухомості позивачем протягом 2022-2024 року у сільськогосподарській діяльності.

Разом із тим, визначальним у цій справі також є встановлення факту, чи використовуються позивачем такий об`єкт нерухомого майна як сільськогосподарським товаровиробником.

Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2025 року у справі №160/568/24, від 01.04.2021 року у справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1751/17 та ряду інших.

У цих постановах Верховний Суд зауважив, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Разом із тим визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більше того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Зміст наведених приписів дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню, наведеному у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Вказане свідчить, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Суд звертає увагу, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21.

Позивач стверджує, що використовує нежитлові приміщення у сільськогосподарських потребах для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є самозайнятою особою.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Позивач є платником єдиного податку /2 група/, за видом господарської діяльності – вирощування зернових культур /крім рису/, бобових культур і насіння олійних культур (а.с.11).

Позивач є виробником с/г продукції, що підтверджено витягом з Державного реєстру виробників с/г продукції (а.с.12-13).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нежитлова будівля, які належать позивачеві на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано, належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги, разом з тим відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з цим, адміністративний позов слід задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 08.01.2026 року № 0000399-2406-1104-UA35020030000022644, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про обов`язок ОСОБА_1 сплатити суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік;

- податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 08.01.2026 року № 0000398-2406-1104-UA35020030000022644, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про обов`язок ОСОБА_1 сплатити суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік;

- податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 07.11.2025 року № 0567654-2406-1104-UA35020030000022644, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про обов`язок ОСОБА_1 сплатити суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3195,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО