Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/29309/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/29309/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить суд:

визнати протиправними діяння військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 14.04.2023 по 21.07.2023.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 14.04.2023 по 21.07.2023 у повному обсязі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та була звільнена з військової служби з 14.04.2023, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний у день виключення її зі списків особового складу провести з нею повний розрахунок та виплатити всі належні суми, однак остаточний розрахунок здійснено лише 21.07.2023, тобто через 98 календарних днів. Позивач вважає, що така затримка є порушенням вимог ст. 116, 117 КЗпП України та зумовлює обов`язок відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку. За наведеним у позові розрахунком середньоденний заробіток становить 922,70 грн, а середній заробіток за 98 календарних днів затримки - 90 424,60 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.06.2021 по 14.04.2023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 16-РС від 05.04.2023 позивача звільнено з військової служби у запас за пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 110 від 14.04.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого спеціаліста відділення обробки та передачі інформації, звільнену з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, з 14.04.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Цим же наказом визначено провести з позивачем відповідні виплати при звільненні, зокрема надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 492 % посадового окладу по 14.04.2023.

Також наказом передбачено виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 30 діб у розмірі 23 813,35 грн, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік тривалістю 22 доби у розмірі 17 463,12 грн, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020 по 2023 рік у розмірі 44 451,60 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі 23 813,35 грн та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Крім того, відповідно до п. 1 розд. XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, при звільненні військовослужбовцю за станом здоров`я передбачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач зазначає, що при проведенні розрахунку в день звільнення зазначену допомогу їй не було нараховано та виплачено.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2023 позивачу було нараховано та виплачено 3 863,74 грн грошових коштів за березень 2023 року. Водночас остаточного розрахунку при звільненні у квітні 2023 року відповідачем проведено не було.

З банківської виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що 21.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 на рахунок ОСОБА_1 перераховано 82 818,04 грн з призначенням платежу «Зарплата грошова допомога при звільненні».

Таким чином, остаточний розрахунок із позивачем здійснено 21.07.2023, тоді як зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення її виключено 14.04.2023.

Період затримки розрахунку при звільненні з 14.04.2023 по 21.07.2023, за розрахунком позивача, становить 98 календарних днів.

Не погоджуючись із непроведенням повного розрахунку в день звільнення та вважаючи, що відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України має право на середній заробіток за час затримки, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Спеціальні закони, які регулюють службу (зокрема Закони України Про військовий обов`язок і військову службу та Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей), детально визначають порядок виплати грошового забезпечення, але не містять норм про відповідальність військової частини за затримку розрахунку при звільненні.

Через відсутність спеціальної норми Велика Палата Верховного Суду та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначали: до правовідносин щодо розрахунку при звільненні військовослужбовців застосовуються загальні норми трудового законодавства, зокрема ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України).

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, ст. 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за весь період з 14.04.2023 по 21.07.2023.

Таким чином, відповідач відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні лише за шість місяців, тобто з 18.11.2022 по 18.05.2024, що складає 98 днів.

Судом встановлено, що при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач виходила із сум грошового забезпечення за березень та квітень 2023 року, які становили 27 199,15 грн та 27 319,89 грн відповідно.

Таким чином, загальний розмір грошового забезпечення за вказаний розрахунковий період становить 54 519,04 грн (27 199,15 грн + 27 319,89 грн).

Виходячи із визначеної позивачем кількості календарних днів у розрахунковому періоді - 59 днів, середньоденний заробіток становить 924,05 грн (54 519,04 грн / 59 днів).

Судом також встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини 14.04.2023, тоді як остаточний розрахунок із нею проведено 21.07.2023. Позивачем період затримки розрахунку визначено тривалістю 98 календарних днів.

Отже, виходячи із застосованого позивачем способу розрахунку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 90 557,05 грн (924,05 грн Ч 98 днів).

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір невчасно виплаченої грошової допомоги при звільненні становить лише 82 818,04 грн, водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 90 557,05 грн, що перевищує розмір невчасно виплаченої суми індексації грошового забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 82 818,04 грн, що дорівнює розміру простроченої заборгованості за одноразовою грошовою допомогою при звільненні, як такого, що відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, сформульованим у практиці Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14.04.2023 по 21.07.2023 у сумі 82 818,04 грн.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 14.04.2023 по 21.07.2023.

Зобов язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 14.04.2023 по 21.07.2023 у сумі 82 818,04 грн.

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.