Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/7210/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/7210/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення 16.09.2025 змін до координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 3222484001:01:023:5443.

скасувати рішення державного кадастрового реєстратора від 16.09.2025 про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, прийняте на підставі заяви про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру ЗВ-9202350702025 від 11.09.2025.

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру відновити у Державному земельному кадастрі відомості щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, відповідно до технічної документації, що існувала до внесення оскаржуваних змін.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що надана для реєстрації технічна документація містить недостовірні відомості та підроблені підписи, що в результаті внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки, яка належить позивачу було змінено конфігурацію меж земельної ділянки, зменшено площу земельної ділянки, змінено місце розташування поворотних точок, створено перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки. Позивач зазначає, що вказані дії здійсненні без його волевиявлення, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 відкрито провадження у справі №320/7210/26, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача заяву гр. ОСОБА_1 ЗВ-9202350702025 від 11.09.2025 разом з усіма доданими до неї документами; всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву у визначений в ухвалі строк не скористався.

13.05.2026, представником позивача через систему "Електронний Суд" подано додаткові пояснення у справі.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Громадянин України ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розташована в селі Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, площа: 0,075 га. Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі договору купівлі - продажу від 12.09.2023.

Одночасно з придбанням земельної ділянки позивачем було придбано житловий будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2567900032080).

09.12.2025, позивачу із відомостей Публічної кадастрової карти стало відомо про суттєве зміщення меж належної йому земельної ділянки в порівнянні з межами, які були встановленні на момент придбання ним земельної ділянки.

10.12.2025, представником позивача направлено адвокатський запит на адресу Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області щодо надання інформації стосовно змін меж земельної ділянки.

17.12.2025, відповідачем надано відповідь згідно тексту якої вбачається, що 11.09.2025 було подано заяву 3В-9202350702025 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені позивача на підставі якої, 16.09.2025, державним реєстратором було внесено зміни до координат поворотних точок меж земельної ділянки.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом частини першої статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно частин першої - четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі по тексту також - Закон № 3613-VI).

За приписами частини першої статті 1 Закону № 3613-VI у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з положеннями статті 5 Закону № 3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону №3613-VІ внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Таким чином, законодавство передбачає широкий обсяг повноважень та можливостей державних кадастрових реєстраторів, які входять до складу Держгеокадастру та його територіальних органів.

За змістом статті 10 Закону № 3613-VI об`єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, землі в межах територій територіальних громад; обмеження у використанні земель; меліоративні мережі; складові частини меліоративних мереж; земельні ділянки.

Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру визначені статтею 21 Закону № 3613-IV, відповідно до частини першої якої відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 21 Закону № 3613-IV заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, змін до таких відомостей, документація із землеустрою, документація з оцінки земель та інші документи, які відповідно до цього Закону є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подаються до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку. Визначення державного кадастрового реєстратора, уповноваженого на розгляд таких документів та внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання мотивованої відмови у їх внесенні, здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 3613-IV документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель в електронній формі засвідчуються кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника з використанням кваліфікованої електронної позначки часу.

Означені положення кореспондуються з положеннями пункту 67 Порядку №1051.

За приписами статті 26 Закону № 3613-IV при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки), заходи щодо охорони земель і ґрунтів заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, обраний за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Відповідно до статті 37 Закону № 3613-IV у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі по тексту також - Порядок №1051).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство або державна установа, що належить до сфери управління Держгеокадастру.

Згідно з пунктом 69 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт, або власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або технічною документацією оцінки земель в електронній формі, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91 - 129, 135 - 137 цього Порядку, а у визначених законодавством випадках виключно заява надсилається в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, чи іншого альтернативного засобу електронної ідентифікації особи з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

За приписами пункту 70 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та наявність електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, чи іншого альтернативного засобу електронної ідентифікації особи у зверненні;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

5) наявність накладеного на: документацію із землеустрою, технічну документацію з оцінки земель в електронній формі кваліфікованого електронного підпису; містобудівну документацію в електронній формі кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб, які її розробили.

У разі звернення щодо внесення відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), відсутності електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, чи іншого альтернативного засобу електронної ідентифікації особи у зверненні, подання заявником неповного пакета документів та/або непридатності електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та/або відсутності на документації із землеустрою, технічній документації з оцінки земель в електронній формі кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника та/або відсутності на містобудівній документації в електронній формі кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб, які її розробили, Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви у день надходження технічними засобами електронних комунікацій зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних форм за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Заяви реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації заяви у Державному земельному кадастрі є датою їх прийняття.

Відповідно до пункту 73 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91 - 137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, стала заява про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру ЗВ-9202350702025 від 11.09.2025.

Однак, як зазначає позивач, заява ним не подавалася та не підписувалася, жодних документів, щодо погодження меж земельної ділянки, не надавалося згоду на зміну координат.

На підтвердження цього, представником позивача надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідно до якого позивач виїхав 09.01.2022 з України через пункт пропуску Бориспіль - D. Відомості, щодо в`їзду в Україну з 09.01.2022 по 29.12.2025 в ДПС України не значаться.

Крім того, на підтвердження факту того, що позивачем не підписувалася технічна документація підтверджується Висновком експерта №72/04.2026 від 30.04.2026 за результатами проведення технічної експертизи документів копія якого була подана до суду разом з клопотанням про приєднання додаткових документів.

З даного висновку вбачається, що експерт прийшов до висновку, що зображення підписів від імені ОСОБА_1 , що містяться:

у рядку "Власник (землекористувач) земельної ділянки" у технічній копії документу "АКТ погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами" від 10.09.2025;

у графі "Затверджено: Замовник" у технічній копії першого аркушу документа "ЗАВДАННЯ на складання технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 ", який затверджено Замовником ОСОБА_1 11.09.2025.

являють собою графічні зображення одного й того ж підпису.

Дані зображення або ж є відтиском факсиміле підпису, або внесено у документи за допомогою графічного редактору комп`ютерної програми (чи один з одного, чи з якогось іншого підпису - моделі).

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 101 КАС України унормовано, що висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Також за змістом статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Статтею 108 КАС України, визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Таким чином, оцінивши наданий висновок експерта №721/04.2026 від 30.04.2026 за результатами проведення технічної експертизи, суд не бачить достатніх правових та фактичних підстав не брати такий висновок до уваги при вирішенні цієї справи, враховуючи, що він складений у встановленому законодавством порядку та стосується дослідження тих обставин, які входять до предмета доказування, але водночас їх встановлення дійсно потребує спеціальних знань.

Суд також бере до уваги, що у справі ''Кобець проти України'', використовуючи критерій доведення ''поза розумним сумнівом'' (рішення у справі ''Авшар проти Туреччини''), ЄСПЛ вказав на те, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Принцип оцінки доказів ''поза розумним сумнівом'' полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень жодним чином не спростував тверджень зазначених позивачем.

З урахуванням того, що позивач жодної заяви про внесення змін до Державного земельного кадастру, щодо земельної ділянки не подавав, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності внесення державним реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області 16.09.2025 щодо змін до координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, та як наслідок, рішення державного кадастрового реєстратора від 16.09.2025 про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, прийняте на підставі заяви про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру ЗВ-9202350702025 від 11.09.2025 є протиправним.

З огляду на те, що судом було встановлено протиправність оскаржуваного рішення, то суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача відновити у Державному земельному кадастрі відомості щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, відповідно до технічної документації, що існувала до внесення оскаржуваних змін.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 6 КАС України, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності вчинених дій та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 194, 88 грн. згідно платіжної інструкції від 16.02.2026 №2С1В-3703-К750-Р26В.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області щодо внесення 16.09.2025 змін до координат поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 3222484001:01:023:5443.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора від 16.09.2025 про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, прийняте на підставі заяви про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру ЗВ-9202350702025 від 11.09.2025.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області відновити у Державному земельному кадастрі відомості щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:5443, відповідно до технічної документації, що існувала до внесення оскаржуваних змін.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області судовий збір у сумі 3 194,88 (три тисячі сто дев`яносто чотири гривні, 88 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.