Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/9923/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ № 320/9923/22

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєногого стану» від 28.02.2022 №168, з урахуванням вимог абзаців 1, 4-5 пункту 1 постанови за період з 24.02.2022 по 01.07.2022;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєногого стану» від28.02.2022№168 з урахуванням вимог абзаців 1, 4-5 пункту 1 постанови за період з 24.02.2022 по 01.07.2022;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2022 до дати ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що станом на дату звільнення з ГУНП в Луганській області відповідач не виплатив йому додаткову щомісячну винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року в повному обсязі, а з урахуванням вимог абзаців 4-5 пункту 1 Постанови №168 (у зв`язку з отриманням травми під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки в період тимчасової непрацездатності) з 12 березня 2022 року по 01 липня 2022 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`зання вчинити дії, - повернуто позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач, капітан поліції, з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України.

З 07.09.2021 року позивача було призначено командиром взводу №2 роти №1 БПСПОП «Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова» ГУНП в Луганській області й проходив службу на території Луганської області.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луган ській області від 08.08.2022 № 1512/111/42-2022 з 18.05.2022 до 01.07.2022 капітан поліції ОСОБА_1 проходив службу у Сватівському районному відділі поліції на посаді начальника сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Сватівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (наказ ГУНП в Луганській області від 13.05.2022 №216 о/с).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, розпочались активні бойові дії на території України, зокрема, на території Луганської області (м. Сєвєродонецьк (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами та доповненнями) про введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 05 години 30 хвилини до 21 листопада 2022року) та у зв`язку з виконанням наказу ГУНП в Луганській області про евакуацію особового складу до м. Дніпра, позивач разом з іншими працівниками БПСПОП « Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова » ГУНП в Луганській області перемістився для несення служби у зазначене місто, де тимчасовим місцем його дислокації став Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі - ДДУВС):

11 березня 2022 року о 20-00 позивач разом з поліцейськими БПСПОП «Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова» ГУНП в Луганській області - старшим сержантом поліції Хомяковим О.О. та співробітниками тренінгового центру ГУНП в Луганській області заступив унаряд по патрулюванню прилеглої території до ДДУВС. Під час несення служби позивач екіпірований засобами індивідуального захисту (бронежилет та шолом) та автоматичною вогнепальною зброєю (АК-74).

11.03.2022 приблизно о 23-00 ОСОБА_1 , забезпечуючи охорону публічної безпеки і громадського порядку, рухався у складі колони працівників поліції біля офіцерського дев`ятиповерхового гуртожитку. Спускаючись сходами, позивач послизнувся на льоду, що утворився та нашарувався на сходах, унаслідок чого впав на спину та праву руку. Під час падіння на праву руку також припала вага бронежилета та автоматичної зброї, які були на ньому.

12 березня 2022 року о 01-00 ОСОБА_1 змінився з чергування та повернувся гуртожитку ДДУВС, де на той час фактично мешкав. Знявши одяг та побачивши набряк на правій руці та посиніння шкіри на передпліччі, позивач звернувся до чергової частини ДДУВС проханням викликати швидку медичну допомогу (далі - ШМД).

На виклик ШМД оператор повідомив, що швидка приїхати не може та порадив наступного дня звернутись травматолога.

12.03.2022 позивач повідомив про зазначені обставини начальника ТЦ ГУНП в Луганській області підполковника поліції Горбатовського О.О., заступника начальника УПД - начальника ВОДГРПП УПД ГУНП в Луганській області полковника поліції Хмеловця В.А. та заступника командира БПСПОП « Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова » ГУНП в Луганській області полковника поліції С. Яцуна .

12.03.2022 позивач звернувся за допомогою до приймально-діагностичного відділення КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня 1.1. Мечнікова» ДОР», де йому й була надана медична допомога з приводу.

Відповідно до рентгенографії №60564 від 12.03.2022р. позивачу був встанолений діагноз «перелом нижньої третини діафізу променевої кістки без зміщення» (S52.3).

Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» ОСОБА_1 були видані:

- довідка №032707 про тимчасову непрацездатність поліцейського з Діагнозом S52.3 на період з 14.03.2022р. до 08.04.2022р.;

- довідка №032815 про тимчасову непрацездатність поліцейського з Діагнозом S52.3 на період з 09.04.2022р. до 16.05.2022р.;

- довідка №033125 про тимчасову непрацездатність поліцейського з Діагнозом S52.3 на період з 17.05.2022р. до 20.06.2022р.;

- довідка №033431 про тимчасову непрацездатність поліцейського з Діагнозом S52.3 на період з 21.06.2022р. до 02.07.2022р.

За фактом травмування 11.04.2022 дисциплінарною комісією ГУНП в Луганській області за результатами службового розслідування, проведеного у формі письмового провадження, був зроблений висновок, пунктом 4 якого було визнано, «що командир взводу №2 роти №1 БПСПОП « Луганськ-1 імені героя України Сергія Губанова » ГУНП в Луганській області капітан поліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження на службі, при виконанні службових обов`язків, з власної необережності».

18.09.2022 спеціальною комісією, утвореною дорученням БПСПОП «Луганськ-1 імені героя України Сергія Губанова» ГУНП в Луганській області від 09.08.2022р №480/111/30-2022, за даним фактом було проведено нове розслідування, а саме розслідування нещасного випадку, який стався о 23-00 11.03.2022 на території ДДУВС м. Дніпро командиром взводу №2 роти №1 БПСПОП « Луганськ-1 імені героя України Сергія Губанова » ГУНП в Луганській області, про що свідчить Акт розслідування нещасного випадку від 18.08.2022 №22 (далі - Акт№22).

Відповідно до Акту №22 комісією прийнято рішення згідно пп. 1 п. 7 розділу III Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженогонаказом МВС України від 05.10.2020№705, визнати нещасний випадок із командиром взводу №2 роти №1 БПСПОП « Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова » ГУНП в Луганській області капітаном поліції ОСОБА_1 таким, що «стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків».

За час знаходження ОСОБА_1 на лікарняному, позивачу не була виплачена додаткова винагорода, передбачена абзацами 1,4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного часу» (зі змінами та доповненнями) (далі - Постанова №168).

Оскільки позивач з 01 липня 2022 року відповідно до довідки Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 12.07.2022 №2057/109/1400/22, звільнений з посади ГУНП в Луганській області та замає посаду старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області, зазначена вище додаткова винагорода відповідачем не була виплачена й під час розрахунку у зв`язку зі звільненням позивача за переводом.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою що порушує його конституційне право на заробітну плату (грошове забезпечення), а саме на отримання повного розрахунку при звільненні зі служби, що включає в себе виплату додаткової щомісячної винагороди відповідно до Постанови №168, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз наведених норм Постанови №168 свідчить про наявність лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: 1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Водночас підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (аналогічна норма міститься у частині одинадцятій Розділу XXXIV наказу Міністерства оброни України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260).

Судом встановлено, що позивач отримав травму під час проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, постанова №168 не містить такої обов`язкової умови як безперервне перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Як встановлено судом, згідно з матеріалами справи, виконуючи бойове завдання, пов`язане із захистом Батьківщини, позивач отримав поранення.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується відповідачем, нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення позивач у спірний період (22.02.2022 по 01.07.2022) додаткову винагородуу повному розмірі в сумі 100000 пропорційно за місяць не отримував.

Суд наголошує на тому, що, в контексті спірних правовідносин, Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн., а саме:

1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Як вже встановлено судом, позивач у період з 14.03.2022 по 02.07.2022 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджено наявними в матеріалах справи медичними довідками.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 визначено, що тим хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів ( у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У свою чергу, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, вирішено включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, якіу зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної)комісії.

Тобто, Постановою №168 визначено, що додаткова винагорода, збільшена до 100 000 гривень, виплачується у томи числі за відповідних обставин, а саме:

- перебування у даному випадку поліцейського на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я.

Слід зазначити, що відповідно до довідок про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 14.03.2022 - 02.07.2022 перебував на амбулаторному лікуванні.

Згідно Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності затверджений наказами МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406,уп.п. 3.4. - у графі "Режим:" обов`язково вказується режим, який призначається хворому: стаціонарний, амбулаторний, постільний, домашній, санаторний, вільний тощо.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивачем не надано суду доказів перебування на стаціонарному лікуванні, а також доказів безпосередньої участі у бойовихдіях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі, стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, правові підстави для виплати позивачу додаткові винагороди за спірний період у відповідача відсутній.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити, що вказана вимога є похідною від вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 01.07.2022.

Оскільки позовні вимоги у частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від28.02.2022№168 з урахуванням вимог абзаців 1, 4-5 пункту 1 постанови за період з 24.02.2022 по 01.07.2022, задоволенню не підлягають, відповідно не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Додатково суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Великоїпалати Верховного Суду викладеної у постанові від 07 травня 2026 року у справі № 280/8933/24, додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення адміністративного позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.