Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №826/14232/16 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №826/14232/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001874209 від 28.07.2016.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05.05.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0001874209 від 28.07.2016.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.07.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2023 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою суду від 25.09.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На обґрунтування позовних вимог Концерн посилався на те, що 27.02.2016 Концерном було подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, в рядку 19 якої було задекларовано суму податку на прибуток, що підлягав сплаті за результатами 2015 року, у розмірі 5311178,00 грн., а в рядку 22 - задекларовано суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що підлягав сплаті за результатами 2015 року, у розмірі 889434,00 грн., які були сплачені Концерном у терміни, встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. В свою чергу, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно якого затверджена нова редакція розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств», який не містить положень щодо консолідованої сплати податку на прибуток та не визначає відокремлені підрозділи юридичної особи окремими платниками цього податку, тобто податок на прибуток повинен сплачуватись головним підприємством, у тому числі й за відокремлені підрозділи, але при цьому в порядок складання декларації з податку на прибуток за 2015 рік не були внесені зміни щодо включення до декларації головним підприємством нарахованих авансових внесків по філіям, з огляду на що головний бухгалтер Концерну неодноразово звертався до Офісу у телефонному режиму щодо того, чи коректно відобразилися у АІС «Податковий блок» дані декларації з податку на прибуток в частині нарахування зобов`язань з податку на прибуток після подачі декларації, на що отримував відповідь, що в картці обліку нарахування по декларації відобразяться лише 10.03.2016. Разом з цим, 11.03.2016 Офіс у телефонному режимі повідомив Концерн, що відбулися нарахування по декларації з податку на прибуток позивача за 2015 рік в картці особового рахунку Концерну та виникла заборгованість у розмірі 781798,83 грн., у зв`язку з чим 11.03.2016 Концерн перерахував до бюджету 800000,00 грн. згідно платіжного доручення № 7066 від 11.03.2016, які і стали підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 10% у сумі 78179,83 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскаржуване рішення було прийняте у відповідності до вимог податкового законодавства.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Офіс провів камеральну перевірку Концерну з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток за 2015 рік, результати якої оформлені актом №892/28-10-42-09/1190043 від 04.07.2016, за висновками якого в порушенні пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що мало вираз у несвоєчасній сплаті самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 781798,83 грн. за 2015 рік, кількість днів затримки - 1 день.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що самостійно визначене платником грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 889434,00 грн. із граничним строком сплати - 10.03.2016, було фактично сплачене Концерном 11.03.2016 згідно платіжного доручення № 7066 на суму 800000,00 грн. Сума недоїмки склала 781798,32 грн., оскільки у Концерну станом на 10.03.2016 обліковувалася переплата у сумі 107635,68 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідач 28.07.2016 прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001874209, яким за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 781798,32 грн. застосував до Концерну штраф у розмірі 10% у сумі 78179,83 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно абзацу 1 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Стаття 49 ПК України встановлює, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з положеннями абзаців 1, 4-6 пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України було викладено в новій редакції.

Відповідно до абзаців 4, 5, 9, 10 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань. Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Згідно з абзацом 4 підпункту 57.112 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII) сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Відповідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством (п. 31.1 ст. 31 ПК України).

Матеріалами справ підтверджується, що 27.02.2016 Концерном подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, згідно якої підприємством задекларовано в рядку 19 суму податку на прибуток, що підлягав сплаті за результатами 2015 року в сумі - 5311178,00 грн., який був сплачений позивачем 04.03.2016 згідно платіжного доручення № 7014, а в рядку 22 - суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що підлягав сплаті - 889434,00 грн., який був сплачений позивачем згідно платіжних доручень від 18.05.2015 № 2449 на суму 318789,00 грн., від 19.08.2015 № 4011 на суму 382887,00 грн., від 17.11.2015 № 5540 на суму 155871,00 грн. та від 04.03.2016 № 7013 на суму 31887,00 грн.

Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не перевірили факт наявності/відсутності у Концерну недоїмки, про яку вказано у акті перевірки, підстав її виникнення, обов`язку сплати та, відповідно, дотримання/недотримання позивачем строків її сплати.

У контексті наведеного, судом встановлено таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 №1415/27860), затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Згідно форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств визначено, що авансовий внесок при виплаті дивідендів підлягає декларуванню в складі податкової декларації з податку на прибуток (рядки 20- 22).

Також затверджено форму Додатку АВ до рядка 20 АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.07. 2015 року №651, внесено зміни до бюджетної класифікації, де у класифікації доходів бюджету виключено позиції щодо авансових внесків.

Таким чином, зарахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які п обліковувалися за кодами класифікації доходів бюджету, що виключаються згідно з цим наказом, відбувається на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств (п. 3 Наказу).

Позивачем від 27.02.2016 подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2015 р. №9276247027. Згідно поданої декларації підприємством задекларовано в рядку 19 суму податку на прибуток, що підлягав сплаті за результатами 2015 р. в сумі - 5 311 178 грн., та в рядку 22 суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що підлягав сплаті в сумі - 889 434 грн.

Сплата авансових внесків при виплаті дивідендів здійснювалась Концерном згідно платіжних доручень за кодом бюджетної класифікації 11020100 (податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності), сплата підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника за даним кодом бюджетної класифікації (наявна в матеріалах справи).

Станом на 10.03.2016 в картці особового рахунку по коду платежу 11020100 (податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності) обліковувалась переплата в сумі 5418 813, 68 грн.

Після проведення нарахування, станом на 11.03.2016 в інтегрованій картці платника податку по коду платежу 11020100 (податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності) самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 р. виникла недоїмка в розмірі - 781 798, 32 грн.

Суму недоїмки сплачено позивачем згідно платіжного доручення від 11.03.2016 № 7066 на загальну суму 800 000 грн., із затримкою в 1 день.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПК України, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня Ц, податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.?

Відповідно до пп. 49.18.3. п. 49.18. ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Враховуючи вищезазначене, останнім календарним днем для подачі позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік було 29 лютого 2016 року (січень 2016 року мав 31 календарний день, лютий 2016 мав 29 календарних днів), а тому, останнім днем для сплати ним суми податкового зобов`язання, зазначеної у поданій податковій декларації, було 10 березня 2016 року.

Відтак, судом підтверджено допущення вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства в частині затримки на 1 календарний день сплати суми узгодженого грошового зобов`язання, що свідчить про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.