Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №440/11928/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №440/11928/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними та протиправними приписи першого речення пункту 17 розділу III «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період», яка затверджена наказом Міністерства Оборони України від 29.04.2016 року №232 «Мобілізовані звільняються у запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються.», оскільки вказують на те, що враховуючи вищезазначене, «виплата грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби чи загибелі - не передбачена»;

- зобов`язати Міністерство оборони України привести у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року (на виконання приписів її пункту 2) і затвердженого нею Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, приписи речення першого пункту 17 розділу III «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період», яка затверджена наказом Міністерства Оборони України від 29.04.2016 року №232, шляхом викладення у такій редакції, яка не вказуватиме на те, що «виплата грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби чи загибелі - не передбачена».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного порядку з огляду на його невідповідність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог закону.

Заслухавши у судовому засіданні 02.07.2025 позиції присутніх представників учасників справи (відповідача), за наявності клопотання позивача про здійснення розгляду справи без його участі, дослідивши наявні у справі докази, судом, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону та постанови Кабінету Міністрів України наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 232 ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі військовослужбовці).

Розділом III Інструкції № 232 регламентований порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період.

Згідно з пунктом 4 розділу III Інструкції № 232: визначено таке.

Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, НГУ, СБУ, СЗР, ДПСУ, ДССТ і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно». Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям ЗС грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджена постановою КМУ від 16.03.2016 № 178.

Пунктом 17 Розділу III Інструкції № 232 визначено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні (була видана по прибуттю у військову частину), при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Отже, аналіз двох попередніх пунктів 4 та 17 Розділу III Інструкції № 232 дозволяє зробити висновок, що військовослужбовець, призваний по мобілізації, має право на отримання замість належного до видачі але не отриманого ним речового майна за бажанням може отримати грошову компенсацію замість нього.

Для цього такому військовослужбовцю необхідно звернутися до командира військової частини для отримання довідки форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям ЗС грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджена постановою КМУ від 16.03.2016 № 178.

А у разі незаконної відмови військовою частиною видати таку довідку, військовослужбовцю надано право оскаржити відмову у встановленому законом порядку.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 178 цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за нестримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Таким чином, з аналізу змісту і предмету нормативно-правового регулювання вказаних вище спеціальних нормативно-правових актів Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України вбачається, що пункт 17 розділу III Інструкції № 232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, на отримання під час звільнення речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не стосується і не регулює їх право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Отже, норми пункту 17 розділу III Інструкції № 232, які позивач просить суд визнати незаконними і протиправними, жодним чином не суперечать нормам ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 178, а тому не потребують приведення їх у відповідність до норм Порядку № 178, оскільки із назви постанови вбачається, що нею врегульовано питання порядку саме виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а не видачі такого майна.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Окремо суд звертає увагу на те, що підставою прийняття оскаржуваних положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 слугували частина перша статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, відповідно до якого дія Порядку про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не поширюється лише на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Військовослужбовців призваних по мобілізації у згаданому пункті, стосовно обмеження виплати їм грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не зазначено. При цьому, будь-які роз`яснення та рішення військових посадових осіб, що суперечать згаданому Порядку, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.