Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/45697/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Київ Справа №320/45697/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом з яким звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 за період з 08.03.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.

- Зобов?язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових його видів, премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки) ОСОБА_2 за період з 08.03.2022 року по 20.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 08.03.2022 по 20.05.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника групи безпілотних авіаційних комплексів.

25.08.2025 йому стало відомо, що у зазначений період грошове забезпечення нараховувалося не в повному обсязі, оскільки посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати обчислювалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

З метою добровільного перерахунку та виплати належних сум позивач 25.08.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 , однак у відповіді від 28.08.2025 відповідач фактично не погодився із необхідністю такого перерахунку.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому за період з 08.03.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, обчисленого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів. На обґрунтування своєї позиції посилається, зокрема, на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, Закон України № 1774-VIII, рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, а також правові висновки Верховного Суду щодо визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням.

У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення, у тому числі основних та додаткових його видів, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022- 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позовну заяву на п`ятнадцять днів з дня отримання копії позовної заяви з доданими до неї документами у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги безпідставними. На думку відповідача, нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося відповідно до чинного законодавства.

Відповідач посилається на положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 до неї були внесені зміни, відповідно до яких розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому відповідач зазначає, що хоча постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було скасовано пункт 6 постанови № 103, на його думку, це не призвело до автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови № 704. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на Правила підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України та правову позицію Верховного Суду щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018.

Крім того, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції та встановлено розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з розміру 1762 грн.

На підставі викладеного військова частина НОМЕР_1 вважає, що нарахування грошового забезпечення та додаткових виплат позивачу здійснено правильно, законні підстави для проведення перерахунку відсутні, а відповідач діяв у межах чинного законодавства.

У зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 на момент звернення зпозовом проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника групи безпілотних авіаційних комплексів.

У спірний період, а саме з 08.03.2022 по 20.05.2023, позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн.

25.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 20.05.2023, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Листом від 28.08.2025 №350.208.219-55-327пс відповідач повідомив позивача про застосування при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та виходив із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018.

Не погодившись із відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13 та 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, виклавши пункт 4 у такій редакції: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) її пункт 4 діяв у редакції, внесеній Постановою № 103, відповідно до якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29 січня 2020 року, тобто з дати набрання законної сили зазначеною постановою, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що діяла до внесення змін Постановою № 103 (у первинній редакції).

Разом із цим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що Кабінет Міністрів України уповноважений визначати умови, порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, однак не уповноважений встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас Верховний Суд зазначив, що встановлене пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною відповідно до Постанови № 704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата використовується лише для визначення мінімальної межі посадового окладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Отже, суд дійшов висновку, що у спірний період з 08 березня 2022 року по 20 травня 2023 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали визначенню шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, а не прожиткового мінімуму, установленого законом станом на 01 січня 2018 року.

Разом із цим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначив, що Кабінет Міністрів України уповноважений визначати умови, порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, однак не уповноважений встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 у частині, що не суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас Верховний Суд зазначив, що встановлене пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною відповідно до Постанови №704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата використовується лише для визначення мінімальної межі посадового окладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі №160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі №240/16735/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Щодо періоду з 08.03.2022 по 19.05.2023.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, чинній до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, суд дійшов висновку, що у період з 08.03.2022 по 19.05.2023 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали визначенню шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Щодо вимог за 20.05.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, встановивши, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються виходячи з розрахункової величини 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 Постанови №481 було визнано протиправним та нечинним. Водночас постановою Верховного Суду від 16.07.2026 зазначені судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.01.2026 у справі №200/8730/24 зазначив:

«Отже, із дня набрання чинності Постанови №481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт».

Таким чином, починаючи з 20.05.2023, у відповідача були правові підстави для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розрахункової величини 1762 грн, встановленої Постановою №481.

Отже, позовні вимоги в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення і похідних від нього виплат за 20.05.2023 задоволенню не підлягають.

Водночас судом встановлено, що відповідач при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 08.03.2022 по 19.05.2023 застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01.01.2018, а не прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

За таких обставин дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму, установленого законом станом на 01.01.2018, є протиправними.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 19.05.2023 шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

Оскільки розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, премії безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, зазначені виплати також підлягають перерахунку за період з 08.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 242-246, 255, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 08 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії без урахування під час його обчислення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 19.05.2023, включаючи грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премію, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Сас Є.В.