Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/17523/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року № 320/17523/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2024 №1534000706;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2024 №14334000706.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки від 04.12.2023 №665/34-00-07-06/37058077 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» про порушення позивачем пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 24719791, 00 грн, у тому числі: за 2021 рік на суму 6 515 185 грн, за 2022 рік на суму 4727556 грн, за півріччя 2023 року на суму 13477050, 00 грн.

Позивач вказує, що підставою для висновків контролюючого органу стали виявлені обставини, зокрема про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» опосередковано є власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», оскільки є пов`язаною з цим підприємством особою, а операції з дисконтуванням позивачем дебіторської заборгованості, а саме заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1» є операціями з його власним капіталом. Проте, на думку позивача, такі висновки є помилковими, що підтверджується Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності» (П(С) БО 1), на який посилається сам відповідач: за приписами П(С)БО 1 дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1» перед позивачем, як і дебіторська заборгованість будь-якого іншого дебітора позивача власним капіталом Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» не є і бути не може. Тож, той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1» є пов`язаними особами в розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не тягне податкових наслідків, тому безпідставним є висновок про порушення позивачем пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України. Аналогічні доводи позивач наводить щодо твердження відповідача про пов`язаність Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Восход Солар». Також вказує, що операції за договорами про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, за якими утворилася заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю «Восход Солар» перед позивачем, до числа контрольованих операцій не належать.

Водночас, оскільки позивач не здійснював списання заборгованості чи різниці як безнадійної дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку, у нього відсутні правові підстави для відображення суми витрат від такого списання в податковому обліку, а твердження відповідача про заниження фінансового результату до оподаткування є документально непідтвердженим та таким, що суперечить підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначає, що доводи контролюючого органу про помилковість відображення сум дисконту заборгованості за договором на доходних та витратних рахунках бухгалтерського обліку за Кт 733 та Дт 955 є нормативно необґрунтованими, так само як і твердження про те, що суми заборгованості мали бути відображені позивачем на субрахунку 425 «Інший додатковий капітал».

Крім того, позивач наголошує на тому, що твердження відповідача про те, що кошти фінансової допомоги за договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Систем Пауер Інжиніринг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», «рухаються в одній фінансовій групі, які належать CNBM INTERNATIONAL ENERGY PTE.LTD» не ґрунтується на фактичних обставинах, водночас, податковим законодавством не передбачено жодних податкових наслідків приналежності юридичних осіб до однієї фінансової групи.

На думку позивача, помилковість висновків контролюючого органу також обумовлена безпідставністю посилання в акті перевірки на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» уклало з Alternative Energy Solution GmbH договір від 24.04.2015 №3/15 про надання послуг у сфері бухгалтерського обліку зі складання фінансової звітності товариства відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСФЗ), оскільки таке не несе жодного змістового наповнення, а позивач прийняв рішення про ведення бухгалтерського обліку виключно за Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відтак, позивач вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.01.2024 №1534000706 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 30899738, 75 грн, з яких: 24719791,00 грн - податкове зобов`язання, 6179947,75 грн - штрафні санкції та від 21.03.2024 №14334000706 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на суму 357826377, 00 грн, порушив приписи податкового законодавства, а саме в частині визначення податкового зобов`язання та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування, визначення штрафних санкцій, оформлення матеріалів перевірки, що, у свою чергу, свідчить про те, що контролюючий орган діяв не на підставі та не у спосіб, які визначені законодавством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/17523/24 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.

Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем позов не визнано. Зазначено про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» вимог пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 357 826 377, 00 грн та заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 24 719 791, 00 грн, у тому числі: за 2021 рік на суму 6 515 185 грн, за 2022 рік на суму 4 727 556 грн, за півріччя 2023 року на суму 13 477 050, 00 грн.

У поданій відповіді на відзив позивач вказує про незгоду з доводами контролюючого органу. Так, зокрема, позивач зазначає про відсутність порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, оскільки операції з дисконтування позивачем заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1» перед товариством не є операціями з власним капіталом як-то визначає відповідач, а є дебіторською заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», яка виникла внаслідок отримання ним від позивача коштів поворотної фінансової допомоги за договором і яка в силу вимог П(С)БО 1 є необоротним активом і відображається в першому розділі «Активу» балансу. Відтак, при дисконтуванні заборгованості за договором об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений позивачем у відповідності з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, а дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначені позивачем у відповідності з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Разом з тим, посилання відповідача на пов`язаність товариств через одного власника CNBM INTERNATIONAL ENERGY PTE.LTD» не має правового значення для вирішення спору.

Позивач також зазначає про відсутність порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» пункту 44.2 статті 44, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України у розрізі господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Восход Солар», оскільки позивач надав контрагенту поворотну фінансову допомогу за договорами про поворотну фінансову допомогу. Разом з тим, позивач уклав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Фінанс», відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги заборгованості, а позивачу сплачено 51 337 000,00 грн за передачу права вимоги. Укладення договору про відступлення, як вказує позивач, не може мати наслідком перехід поточної дебіторської заборгованості у безнадійну; приписи П (С) БО 16, П (С) БО 15, П (С) БО 1 визначають, що результатом відступлення вимоги є зменшення активів товариства, а отже у позивача виникли інші витрати у розмірі заборгованості, які мали бути визначені витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу у розмірі ціни відступлення права вимоги, для отримання якого вони здійснені. Отже, позивач відобразив у бухгалтерському обліку витрати в розмірі балансової вартості заборгованості на рахунку 97 «Інші витрати» та одночасно дохід в розмірі ціни відступлення права вимоги заборгованості на рахунку 74 «Інші доходи», що відповідає суті господарської операції з відступлення права вимоги (продажу) заборгованості та змісту первинних документів. Зважаючи на вказане, позивач не мав правових підстав для збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат від такого списання в податковому обліку, а доводи контролюючого органу про необхідність скоригувати (збільшити) фінансовий результат на частину заборгованості (різниці) є необґрунтованими.

На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» не вчинило податкових правопорушень, а прийняття податкових повідомлень-рішень є незаконним. Позивач наголошує, що відповідач не спростував твердження щодо невідповідності вимогам законодавства змісту акту перевірки, відповідно до якого контролюючим органом неконкретизована інформація щодо визначення податкового зобов`язання позивача, та щодо оформлення податкового повідомлення-рішення без додатку з розрахунком суми зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток з посиланням на приписи податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 заяву представника позивача про здійснення подальшого розгляду справи у порядку відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні 27.05.2024, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, зазначивши, що висновки контролюючого органу є помилковими, зробленими без урахування всіх дійсних обставин господарської діяльності товариства. Зауважив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» не вчинило жодних податкових правопорушень, а, відтак, оскаржувані рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.

У судовому засіданні 27.05.2024 суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, зобов`язав: представника відповідача надати суду належним чином оформлений розрахунок податкового повідомлення-рішення; представника позивача - надати додаткові пояснення з приводу обґрунтування підстав здійснення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарської операції з відступлення фінансовій установі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріон Фінанс» права вимоги заборгованості. Суд ухвалив продовжити строк підготовчого судового засідання на 30 днів та оголосити перерву по справі до 02.09.2024.

22.08.2024 до суду від позивача на виконання протокольної ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 надійшли пояснення про надання пояснень щодо підстав здійснення та відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку господарської операції з відступлення фінансовій установі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріон Фінанс» права вимоги заборгованості, відповідно до яких вказується, що позивач за договором з фінансовою установою відступив контрагенту право вимоги заборгованості на суму 491 561 364, 29 грн, а контрагент зобов`язувався сплатити позивачу ціну продажу у сумі 51 337 000, 00 грн. При цьому, зазначається, що ринкова вартість права вимоги - 51 337 000, 00 грн була визначена суб`єктом оціночної діяльності з урахуванням стану ринку електричної енергії, ризиків руйнування енергетичної інфраструктури в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації на території України тощо. Зауважується, що позивач не мав можливості отримати від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Солар» в короткий час погашення заборгованості, що підтверджується і фінансовою звітністю, і актом перевірки контролюючого органу. Водночас, товариство мало власні зобов`язання перед кредиторами, тому виникла необхідність конвертувати активи, незадіяні в його виробничій діяльності як, наприклад заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Солар», у грошові кошти.

Крім того, позивач посилається на презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої укладення договору є підставою здійснення господарської операції з відступлення позивачем права вимоги, а реальне здійснення цієї господарської операції, підтверджене первинними документами - підставою для її відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до вимог Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П (С) БО 1, П (С)БО 16, П (С)БО 15. Відтак, відображені у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» на рахунку 97 «Інші витрати» - витрати в розмірі балансової вартості заборгованості та на рахунку 74 «Інші доходи» - дохід в розмірі ціни продажу заборгованості разом з іншими витратами та доходами звітного періоду (І квартал 2023 року) сформували фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток за вказаний звітній період. При цьому, різниця, на яку вказує відповідач, не може коригувати вказаний фінансовий результат.

02.09.2024 до суду від відповідача на виконання протокольної ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 надано розрахунки грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій до податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 05.01.2024 №1534000706, форми «П» від 21.03.2024 №14334000706.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 закрито підготовче засідання у справі №320/17523/24, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14.10.2024.

У судовому засіданні 14.10.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, вказавши про помилкові висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар», та про відсутність податкових правопорушень у діях останнього. Відповідач заперечував проти доводів позивача, зазначаючи про здійснення дисконтування в акті перевірки, невключення товариством сум доходів та витрат до розрахунків останнього відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що призвело до заниження та завищення і, відповідно, до порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 14.10.2024, для надання сторонами додаткових пояснень та доказів суд оголосив перерву в розгляді справи до 29.11.2024.

06.11.2024 на виконання протокольної ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 до суду надійшли пояснення позивача щодо мети здійснення господарської операції з відступлення позивачем фінансовій установі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріон Фінанс» права вимоги заборгованості на суму 491 561 364, 29 грн. Позивач вказує про скасування кредитних канікул для товариства, що мало наслідком необхідності позивача погасити існуючу заборгованість за кредитом. Відтак, позивач, маючи намір уникнути дефолт за кредитом і звернення стягнення на основні виробничі засоби товариства, конвертував активи, незадіяні в його виробничій діяльності, зокрема заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Солар», у грошові кошти.

Позивач також звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Восход Солар» не укладало договори страхування майна з 21.06.2022. Втім, наявність страхування майна не випливає на ризики, які має позивач, та на можливість в короткий час погасити божником заборгованість перед позивачем. Водночас, в умовах цілеспрямованого обстрілу об`єктів енергетичної інфраструктури боржник позивача позбавлений можливості продавати вироблену електроенергію, тобто позбавлений єдиного джерела поповнення обігових коштів.

20.01.2025 до суду надійшли пояснення позивача, в яких останній обґрунтовує відображення позивачем операцій з продажу заборгованості в бухгалтерському обліку, що на думку позивача, відповідає приписам податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 24.01.2025 суд ухвалив закінчити дослідження обставин справи, перевірку їх доказами. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 16.10.2023 №156, №157, №158, №159, від 16.11.2023 №169, виданих Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків, відповідно до підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77, підпункту 69.35 статті 69 підрозділу 10 XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2023 рік, на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 02.10.2023 №225, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та виплати усіх податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2017 по 30.06.2023 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення суб`єктом перевірки пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 357 826 377, 00 грн та заниження податку на прибуток на суму 24 719 791, 00 грн, у тому числі: за 2021 рік на суму 6 515 185 грн, за 2022 рік на суму 4 727 556 грн, за півріччя 2023 року на суму 13 477 050, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.12.2023 № 665/34-00-07-06/37058077.

На підставі встановлених порушень Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2024 №1534000706, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розміру 24 719 791, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 6 179 947, 47 грн; разом - 30 899738, 75 грн, та №1634000706, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на суму 357826377 грн, за півріччя 2023 року.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачем оскаржено спірні рішення податкового органу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України №7404/6/99-00-06-01-01-06 від 15.03.2024 про результати розгляду скарги скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.01.2024 №1634000706 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.01.2024 №1534000706.

За результатами розгляду скарги, Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №14334000706 форми «П» про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на суму 357826377,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Як встановлено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV, тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, в акті за результатами проведеної перевірки зазначено, що перевіркою встановлено наявність здійснення операцій щодо дисконтування довгострокової дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок наданої поворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальність «Лиманська Енерджи 1» (боржник), сума - 120839200,00 грн. При цьому, вказується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» опосередковано є власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», а кошти щодо фінансової допомоги рухаються в одній фінансовій групі, яка належить CNBM INTERNATIONAL ENERGY PTE.LTD», операції при визначенні дисконту довгострокових зобов`язань мають відображатися на рахунку 425 «Інший додатковий каптал».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу від 13.07.2017 №57/17-ФДН, передбачено, що позивач, як позикодавець, надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», позичальнику, поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 152050000,00 грн. Тож, у вказаних відносинах Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» є кредитором, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1» - дебітором.

Як вказує позивач, відображення у його бухгалтерському обліку вказаної заборгованості здійснювалося на підставі норм Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237 (далі по тексту - П(С) БО 10), та Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року №559 (далі по тексту - П(С) БО 13).

П(С) БО 10 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 4 П(С) БО 10 безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, зважаючи на строк повернення заборгованості, кваліфікував її як довгострокову дебіторську заборгованість. Сума дисконту заборгованості позивачем відображена на доходних та витратних рахунках бухгалтерського обліку за Кт 733 та Дт952.

За приписами пункту 12 П(С) БО 10 довгострокова дебіторська заборгованість відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі - П(С) БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У розумінні цього П(С) БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом пунктів 7, 8 і 10 П(С) БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

18.06.2018 Державною фіскальною службою України з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості було видано Лист №18311/7/99-99-14-03-03-17 від «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості», яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.

Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) у вказаному листі ДФС України пропонується наступна формула:

PV = FV : (1 + i)

де : FV- майбутня вартість;

PV - теперішня вартість;

і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

n - строк (число періодів).

Згідно визначених понять у пункті 4 П(С) БО 13 фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Відповідно до пункту 6 П(С) БО 13 фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Пунктом 10 П(С) БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С) БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Суд зазначає, що П(С) БО 13 не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань.

За приписами пункту 33 П(С) БО 13 балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.

Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.

Суд також зазначає, що призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) встановлює Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі - Інструкція №291).

За приписами Інструкції №291 на субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків, зокрема капітал у сумі вартості необоротних активів, отриманих за договором оренди єдиних (цілісних) майнових комплексів.

У контексті зазначеного суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що висновки відповідача про необхідність відображення суми дисконту заборгованості на субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» не відповідають вказаним вище Національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та суперечать Інструкції №291, адже дебіторська заборгованість не може бути власним капіталом позивача, а є дебіторською заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», яка виникла внаслідок отримання ним від позивача коштів поворотної фінансової допомоги за договором, і яка в силу вимог П(С)БО 1 є необоротним активом і відображається в першому розділі «Активу» балансу.

Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини, у частині господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1» суд не вбачає підстав для висновку про невідповідність визначеного позивачем об`єкта оподаткування даним бухгалтерського обліку та фінансової звітності, сформованим відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність саме за Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, на підтвердження чого останнім надано до суду накази Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» №12 від 31.12.2016 «Про облікову політику підприємства», №25 від 31.12.2019 «Про внесення змін до наказу від 31.12.2016 №12 «Про облікову політику підприємства», №27 від 31.12.2019 «Про внесення змін до наказу від 31.12.2016 №12 «Про облікову політику підприємства», №6 від 23.05.2020 «Про внесення змін до наказу від 31.12.2016 №12 «Про облікову політику підприємства».

За правилами статті 8 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Викладене свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» визначило, що у своїй обліковій політиці останнє застосовує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що в силу наведених вище приписів статті 8 Закону № 996-ХІV унеможливлює поширення на нього положень Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) - це набір міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, в якому зазначається, як певні операції та події повинні бути відображені у фінансових звітах. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С) БО) - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. Різниця між П(С) БО та МСФЗ полягає в тому, що українські стандарти суворо регламентують перелік витрат і методи їх визнання, тоді як МСФЗ надають у цьому питанні більшу самостійність.

Законом України від 05.10.2017 № 2164-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо удосконалення деяких положень» внесені зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 2 пункту 10 Закону сферу застосування міжнародних стандартів фінансової звітності поширено на великі підприємства (підприємства, які відповідають критеріям, встановленим підпунктом 2 пункту 2 розділу I Закону, та належать до підприємств, що становлять суспільний інтерес відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу I Закону) та підприємства, які здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення.

З урахуванням внесених Законом змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» МСФЗ для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності застосовують:

- обов`язково - підприємства, що становлять суспільний інтерес (підприємства - емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств), публічні акціонерні товариства, підприємства, які здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419);

- добровільно - інші підприємства (суб`єкти господарювання, крім бюджетних установ), які самостійно визначили доцільність застосування МСФЗ.

З матеріалів справи суд не вбачає належності Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» до суб`єктів - підприємств, для яких застосування міжнародних стандартів фінансової звітності є обов`язковим. Доказів обов`язковості використання до дисконтування довгострокових зобов`язань Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку податковим органом також не надано. При цьому, твердження контролюючого органу про укладання з Alternative Energy Solution GmbH договору від 24.04.2015 №3/15 на надання послуг у сфері бухгалтерського обліку зі складання фінансової звітності Товариством з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСФЗ) є недоцільним, оскільки означені договірні відносини не мають правових наслідків для виконання позивачем податкових зобов`язань у даній справі та не можуть свідчити про вчинення останнім податкових правопорушень.

Суд повторно звертає увагу, що підприємства, крім тих, що зазначені вище, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, це є їх правом, а не обов`язком. Водночас, підприємства, які для складання фінансової звітності застосовують міжнародні стандарти, складають і подають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність органам державної влади та іншим користувачам на їх вимогу в порядку, визначеному законодавством, на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту. Докази застосування позивачем міжнародних стандартів фінансової звітності та подання такої звітності органам державної влади відсутні.

Аналогічна позиція щодо застосування наведених правових норм щодо схожих за змістом правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 640/4003/19.

Зважаючи на вищезазначене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що операції з дисконтування довгострокових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» мали бути відображені на рахунку «Інший додатковий капітал», оскільки позивач не має заборгованості та зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1».

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1».

Зокрема, контролюючим органом не доведено наявності підстав для відображення відповідних сум на субрахунку 425 «Інший додатковий капітал», а посилання на пов`язаність позивача та його контрагента саме по собі не свідчить про неправильність відображення спірної дебіторської заборгованості у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас остаточна оцінка правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень має здійснюватися з урахуванням усіх встановлених контролюючим органом порушень та інших господарських операцій, які вплинули на формування відповідних податкових показників.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом також дослідженню господарські операції між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Восход Солар», а також їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, в акті за результатами проведеної перевірки вказано, що перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у процесі проведення перевірки показників рядка 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх заниження на суму 440224364,00 грн. Станом на 01.01.2023 по рахунку 377.1.3 «Розрахунки з іншими дебіторами по фінансовій допомозі» рахується дебіторська заборгованість по підприємству - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСХОД СОЛАР» за надану поворотну фінансову допомогу згідно з договором №01/17 - FS від 05.04.2017 на суму 50525000,00 грн, яка, зважаючи на договір переведення боргу від 20.12.2021 №3 та договір фінансової допомоги, становить 491561364,29 грн (за результатом здійснених операцій як-то відображено у витратах у бухгалтерському обліку на рахунку 971). У подальшому право вимоги заборгованості - Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріон Фінанс» на підставі договору від 23.01.2023 за 51337000,00 грн.

За висновком контролюючого органу, при списанні дебіторської заборгованості згідно з вимогами підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів). За відсутності відображення показників у рядку 2.1.3 додатку РІ «Суми витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисних активів)» встановлено його заниження у сумі 440224364,00 грн, у тому числі за 1 квартал 2023 на суму 440224364,00 грн.

Позивач, вказуючи на протиправність висновків податкового органу в цій частині, зазначає, що ані заборгованість, ані різниці не відповідають вимогам безнадійної, а створення резерву очікуваних кредитних збитків згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку не передбачено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 1 Закону № 996-ХІV активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до норм Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 (далі по тексту - П(С) БО 16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (пункту 5 П(С)БО 16). Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункту 5-7 П(С) БО 16).

Відповідно до пункту 29 П(С) БО 16 до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій); втрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати діяльності.

Водночас встановлення відсутності підстав для кваліфікації спірної заборгованості як безнадійної не вичерпує предмет судової перевірки у цій частині спору.

Позивач посилається на те, що ринкова вартість права вимоги у сумі 51 337 000,00 грн визначена суб`єктом оціночної діяльності з урахуванням стану ринку електричної енергії, ризиків руйнування енергетичної інфраструктури в умовах воєнного стану, фінансового стану боржника та неможливості погашення ним заборгованості у короткий строк.

Отже, укладення договору про відступлення права вимоги активу за вартістю, яка була майже в десять разів нижчою за балансову, спричинено зменшенням корисності вказаного активу.

Норми Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817, зі змінами та доповненнями (далі - НП(С)БО 28), поширюються на фінансові активи, які обліковуються за справедливою вартістю.

Згідно НП(С)БО 28, втрати від зменшення корисності - сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.

Втрати від зменшення корисності активу визнаються іншими витратами.

При списанні дебіторської заборгованості згідно з вимогами підпунктів 139.2.1, 139.2 ст. 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Отже, з огляду на вказані норми Податкового кодексу України, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що за відсутності відображення показників у рядку 2.1.3 додатку РІ «Суми витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисних активів)» позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування на 440224364,00 грн, у тому числі за 1 квартал 2023 на суму 440224364,00 грн.

Щодо доводів відповідача про пов`язаність Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», оскільки такі мають однакового засновника - CNBM INTERNATIONAL ENERGY PTE.LTD, і, відповідно, позивач є опосередкованим власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1», та пов`язаність Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Солар», оскільки директор та засновники одні особи, суд зазначає таке.

Пов`язаними особами, як про це свідчить підпункт 14.1.159 Податкового кодексу України, вважаються юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім`ї;

- платники податку - учасники об`єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об`єднання.

За приписами податкового законодавства пов`язаність осіб має значення для операції, які визнаються Податковим кодексом України контрольованими. Так, відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2.1 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту; зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів; господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав; господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Підпунктом 20.1.40-1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо визнання осіб пов`язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність доказів належності операцій позивача з контрагентами до контрольованих операцій, суд критично ставиться до твердження відповідача про пов`язаність товариств «Франко Солар» та «Лиманська Енерджи 1» через одного власника CNBM INTERNATIONAL ENERGY PTE.LTD» та пов`язаність товариств «Франко Солар» та «Восход Солар», оскільки таке не має правового значення для вирішення спору.

Водночас суд зазначає, що встановлена необґрунтованість окремих доводів контролюючого органу, зокрема щодо пов`язаності позивача з його контрагентами, сама по собі не свідчить про належне підтвердження всіх показників бухгалтерського та податкового обліку, сформованих позивачем за спірними господарськими операціями.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинна України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинна в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами всебічного дослідження обставин справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Визначаючи обсяг позовних вимог, які підлягають задоволенню, суд виходить із розрахунку грошових зобов`язань та показників податкової звітності, покладеного в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням установлених судом висновків щодо кожного зі спірних епізодів.

Оскільки висновки контролюючого органу щодо господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1» визнані судом необґрунтованими, визначені за цим епізодом суми податкових зобов`язань та відповідних штрафних санкцій підлягають виключенню з розрахунку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Водночас суми, сформовані за наслідками господарської операції з відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Солар», щодо якої суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог, скасуванню не підлягають.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню лише в тій частині, яка відповідно до розрахунку контролюючого органу сформована за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманська Енерджи 1».

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинна рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 60560,00 грн судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 388726115,75 грн, тому позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 30280,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на те, що за подання даного адміністративного позову судовий збір підлягав сплату у розмірі 30280,00 грн, відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 094,70 грн.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 2, 8-15, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (адреса: 65015, м. Одеса, пр-т Шевченка, 15/1, код ЄДРПОУ 44104032) від 05 січня 2024 року №1534000706 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» (адреса: 01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, 2, офіс 38, код ЄДРПОУ 37058077) суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 11 242 741,00 грн та застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 810 685,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко Солар» (адреса: 01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, 2, офіс 38, код ЄДРПОУ 37058077) судовий збір у сумі 1094,70 грн (одна тисяча дев`яносто чотири гривнi 70 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (адреса: 65015, м. Одеса, пр-т Шевченка, 15/1, код ЄДРПОУ 44104032).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.