Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №300/2573/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. справа № 300/2573/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування акта та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Кавалець Л.П., в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Військова частина НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

скасувати Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 26.11.2023 близько 21 год 00 хв від 02.03.2026 (Форма Н-5*);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести розслідування обставин отримання травми, що сталась з ОСОБА_1 26.11.2023 близько 21 год 00 хв, з врахуванням висновків військово-лікарської комісії, експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, медичних документів та інших доказів і скласти Акт форми Н-1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Так, під час несення служби, а саме під час ракетної небезпеки 26.11.2023 близько 21 год 00 хв, виконуючи спеціальне бойове завдання у складі мобільної вогневої групи (далі – МВГ) 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) ОСОБА_1 отримав травму, приводячи кулемет Браунінг М2 у бойове положення та здійснюючи його заряджання. Після отримання травми позивач звернувся за медичною допомогою до медичного працівника батальйону, однак знеболення не допомогло, після чого був направлений в Долинську міську лікарню, на денний стаціонар. В подальшому позивач проходив лікування та обстеження в різних медичних закладах. Так, в результаті отриманої під час проходженням військової служби травми та захворювання позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. В подальшому, У період з 05.02.2026 по 02.03.2026 було проведено розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, за результатами якого 02.03.2026 складено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 26.11.2023 близько 21 год 00 хв за формою Н-5*. Вказаним актом встановлено неможливість висновку щодо обставин та причин нещасного випадку та чи пов`язаний нещасний випадок з виконанням службових обов`язків (складається Акт Н-1*) чи не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (складається Акт НТ*). Однак, позивач з такими висновками акта не згідний та вважає їх необґрунтованими, оскільки комісія мала достатньо документів і доказів на підтвердження того, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 , пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» скеровано суду відзив на позовну заяву, який зареєстрований 13.05.2026 та в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача звертає увагу на розбіжності у твердженнях позивача у позові щодо звернення за медичною допомогою відразу після отримання травми. Також зазначено, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт виконання ним службово-бойових завдань 26.11.2023 у складі саме мобільної вогневої групи. Крім того, відповідач наголошує, що твердження представника позивача, що довідка ВЛК від 24.01.2025 №121 з висновком свідчить про те, що травма та захворювання позивача пов`язані з проходженням військової служби жодним чином не доводить факту того що травма була ним отримана 26.11.2023 під час виконання службово-бойових завдань у складі мобільної вогневої групи, враховуючи, що вказана довідка ВЛК містить інформацію про те, що довідка про обставини травмування не надана. Також відповідач, посилаючись на пункт 5 постанови КМУ від 18.10.1999 №1923 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», вказує на те, що надання медичної допомоги у військово медичних закладах інших військових формувань провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення уповноваженої на його видачу посадової особи, в якому зазначається міністерство, інший центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковане військове формування, або орган державної влади, місцезнаходження і банківські реквізити органу військового управління (військової частини), уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату, та медичний висновок про необхідні види і обсяги медичної допомоги. Проте, позивачем надані сторонні медичні документи, що видані не військово-медичними закладами, що зайвий раз доводить відсутність причинно наслідкового зв`язку. З урахуванням наведеного, Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 68-70).

21.05.2026 представник позивача подала суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Так, зазначено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якому лежить обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не додав до відзиву жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції чи на спростування доводів позивача. Крім того, за доводами представника позивача, у відзиві відповідач фактично вдається до заперечення обставин та фактів, які прямо зафіксовані та встановлені самою ж Комісією з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), яка була створена наказом командира цієї ж військової частини, зокрема стосовно того, що позивач 26.11.2023 виконував спеціальне бойове завдання у складі мобільної вогневої групи. Також представник позивача зазначає, що законодавство надає право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я, проте не позбавляє військовослужбовців отримувати медичну допомогу в інших медичних закладах (а.с. 73-75).

25.05.2026 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, представник відповідача додатково зазначає, що акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у тексті містить формулювання, взяті з пояснень та рапорту позивача, що не може вважатись як остаточним та беззаперечним викладенням фактичних обставин. Так, розділи 2 та 3 Акта розслідування містять викладення обставин, що нібито мали місце бути суто зі слів позивача і їхня оцінка надана комісією у розділах 4 та 6 Акта, яка свідчить про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між травмуванням та обставинами травмування, на які посилається представник позивача. (а.с. 85-86).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 докази на підтвердження своїх заперечень щодо предмета позову, зокрема належним чином засвідчені копії: матеріалів розслідування нещасного випадку, що стався 26.11.2023 близько 21:00 з старшим солдатом ОСОБА_1 , за результатами якого 02.03.2026 складено Акт Н-5 (додатки до Акта Н-5); доказів, які підтверджують факт виконання ОСОБА_1 службово-бойових завдань 26.11.2023 у складі мобільно-вогневої групи (а.с. 88-90).

05.06.2026 відповідач на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2026 подав витребувані докази (а.с. 92-115).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.04.2023 № 97 солдат ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28).

Згідно із п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.07.2023 №195, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків старшого солдата за посадою кулеметника 1 відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта №62) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) (ВОС – 101627П) (а.с. 29).

Як вбачається із матеріалів справи та зі слів позивача, під час несення служби, а саме під час ракетної небезпеки 26.11.2023 близько 21 год 00 хв, ОСОБА_1 отримав травму плеча.

Так, 20.12.2023 позивач звернувся за медичною допомогою до лікаря загальної практики-сімейного лікаря ОСОБА_2 (КНП «Центр первинної медичної допомоги» ДМР, м. Долина), яким був скерований до лікаря-невролога. За результатами огляду лікарем-неврологом Позивачу постановлено діагноз: «Плечо-лопатковий періартрит зліва з парестезіями в руці» та призначено медикаментозне лікування на денному стаціонарі (а.с. 101).

22.02.2024 позивачу зроблено МРТ-обстеження (протокол №1177) лівого плечового суглобу: МР-ознаки остеоартрозу лівого плечового суглобу (I ст.). Остеоартроз лівого ключично-акроміального зчленування (I-II ст.). Тендинопатія надостного м`язу із частковим пошкодженням волокон. Тендинопатія підостного та підлопаткового м`язу. МР-ознаки пошкодження суглобової губи SLAP III (а.с. 41).

23.02.2024 за результатами консультації лікаря-травматолога Клінічного лікувально-діагностичного центру «Сімедгруп» ОСОБА_3 встановлено діагноз: «Тендиніт сухожилка довгої головки біцепса зліва, тендинопатія надостного м`язу із частковим пошкодженням волокон зліва. Тендинопатія підостного м`язу та підлопаткового м`язу зліва. Пошкодження суглобової губи із формуванням паралабральних кіст зліва. Рекомендовано оперативне втручання» (зв. ст. а.с. 103).

В подальшому позивач проходив обстеження та амбулаторне лікування в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», що підтверджується доданими до позовної заяви консультаційними висновками спеціалістів (а.с. 42-64).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 24.01.2025 (далі – довідка ВЛК) отримана травма пов`язана з проходженням військової служби. Зокрема, в довідці ВЛК вказано: «Наслідки після операції (04.04.2024) артроскопії лівого плечового суглобу, якірної фіксації верхнього краю суглобової губи до капсули суглобу з приводу пошкодження суглобової губи SLAP III у вигляді зміцнілих рубців шкіри, стійкої комбінованої контрактури та остеоартрозу I-го ступеню лівого плечового суглобу з помірним порушенням функції. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (підстава: довідка про обставини травми не надана). Травма відноситься до легких згідно класифікатора тяжкості травм, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370.

Поширений міжхребцевий остеохондроз хребта, клиновидної деформації I-го ступеню Th8, Th9, правобічного сколіозу ШВХ I-го ступеню у вигляді вертеброгенної цервіколюмбалгії з помірним порушенням функції. СКХ. Двобічний нефролітіаз, хронічний простатит з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба I ст. 1 ст. ризик 2, СН 0 ст. з незначним порушенням функції. Вроджені невуси тулуба. Вторинна адентія 15, 36, 46 зубів. Змішаний астигматизм. Ангіопатія сітківок обох очей. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 78-б, 61-б, 64-б, 23-в, 39-в, 30-в, 67-в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285 зі змінами): Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони» (а.с. 33).

В подальшому позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.12.2025 (а.с. 34-40). В пункті 17.1.10 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.12.2025 «Причина інвалідності» зазначено: «травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, БСУ, інших військових формуваннях. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК, НГУ – Національна гвардія України: Поранення (контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Після цього, 04.02.2026 позивач звернувся із рапортом про проведення службового розслідування по факту травмування, яке отримав 26.11.2023 (зв. ст. а.с. 96).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.02.2026 №195 призначено комісію для проведення розслідування та встановлення причин отримання травми, отриманої ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання у складі МВГ 1 стрілецької роти (з О та ОО №62) 1 стрілецького батальйону (з О та ОВДО) (зв. ст. а.с. 97).

За наслідками проведення розслідування складено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 26.11.2023 близько 21 год 00 хв від 02.03.2026 (Форма Н-5*) (а.с. 94-96).

Так, згідно з висновками комісії відповідача, викладеними в розділі 6 Акту розслідування Н-5*, обставини, за яких стався нещасний випадок є недостатніми, а також суперечливими, відповідно не можливо зробити висновок щодо обставин та причин нещасного випадку та чи пов`язаний нещасний випадок з виконанням службових обов`язків (складається Акт Н-1*) чи не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (складається Акт НТ*).

Не погоджуючись із результатами проведеного розслідування та вважаючи висновки акта, викладені в Акті Н-5* (без складання Акта Н-1) неповними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам отримання травми під час служби, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України «Про Національну гвардію України».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

27.12.2002 Міністерством внутрішніх справ України був виданий наказ №1346, яким затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі – Порядок №1346).

Цей Порядок розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Дія цього Порядку поширюється на з`єднання та військові частини Національної гвардії України, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України (далі - підрозділи).

Розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника, розслідування нещасного випадку відповідно до цього Порядку не проводиться. В такому разі протягом п`яти днів начальником медичної служби військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розслідування та облік аварій в органах і підрозділах внутрішніх справ, а також професійних захворювань, що сталися з військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів, особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - працівники), відбувається згідно з діючими нормативно-правовими актами (п.п. 1.1.-1.4. Порядку №1346).

Так, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України, на нього поширюється дія Порядку №1346.

Саме на підставі цього Порядку №1346 позивач просить суд зобов`язати відповідача провести розслідування і скласти відповідний акт нещасного випадку (поранення) за формою Н-1.

При цьому, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із рапортом, в якому просив провести службове розслідування та оформити акт Н-1 (зв. ст. а.с. 96).

Так, спірним у цій справі є наявність у діях відповідача протиправної бездіяльності щодо не дослідження усіх поданих документів що мають значення для встановлення характеру та отримання травми і не складання акту розслідування нещасного випадку (поранення) Н-1, відповідно до Порядку №1346.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Відповідно до п. 3.1. Порядку №1346, про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно п. 3.2. Порядку №1346, керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний:

- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

Пунктом 3.4 Порядку №1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Відповідно пункту 3.5 Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

З наведених положень Порядку №1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:

- раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;

- звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення);

- повідомлення про нещасний випадок.

Відповідно до п. 3.8. Порядку №1346, комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Згідно з приписами п. 3.9. Порядку №1346, Комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час, зокрема: виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами;

Відповідно до п. 3.10. Порядку №1346, комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок зокрема: раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

На підставі п. 3.12. Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Згідно з п. 3.14. Порядку №1346, керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Пунктом 3.19. Порядку №1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що травму позивач отримав 26.11.2023, а перше звернення за медичною допомогою відбулось 20.12.2023, коли він звернувся за медичною допомогою до лікаря загальної практики – сімейного лікаря ОСОБА_2 (КНП «Центр первинної медичної допомоги» ДМР, м. Долина), яким був скерований до лікаря-невролога. За результатами огляду лікарем-неврологом Позивачу постановлено діагноз: «Плечо-лопатковий періартрит зліва з парестезіями в руці» та призначено медикаментозне лікування на денному стаціонарі (а.с. 101).

Надалі 22.02.2024 позивачу зроблено МРТ-обстеження (протокол №1177) лівого плечового суглобу: МР-ознаки остеоартрозу лівого плечового суглобу (I ст.). Остеоартроз лівого ключично-акроміального зчленування (I-II ст.). Тендинопатія надостного м`язу із частковим пошкодженням волокон. Тендинопатія підостного та підлопаткового м`язу. МР-ознаки пошкодження суглобової губи SLAP III (а.с. 41).

23.02.2024 за результатами консультації лікаря-травматолога Клінічного лікувально-діагностичного центру «Сімедгруп» ОСОБА_3 встановлено діагноз: «Тендиніт сухожилка довгої головки біцепса зліва, тендинопатія надостного м`язу із частковим пошкодженням волокон зліва. Тендинопатія підостного м`язу та підлопаткового м`язу зліва. Пошкодження суглобової губи із формуванням паралабральних кіст зліва. Рекомендовано оперативне втручання» (зв. ст. а.с. 103).

В подальшому позивач проходив обстеження та амбулаторне лікування в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (а.с. 42-64).

Однак, як вже зазначено вище, пунктами 3.4 та 3.5 Порядку №1346 прямо передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд констатує, що а ні позивач станом на 26.11.2023 , а ні медична установа на, лікуванні якої перебував останній у 2024 році, не повідомляли відповідача про нещасний випадок (раптові погіршення здоров`я, отримання ним травми), як це передбачено Порядком №1346. При цьому, проведення розслідування нещасного випадку було здійснено аж у лютому-березні 2026 року.

Щодо подання позивачем 04.02.2026 т.в.о. командира рапорту про проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Як вже було встановлено судом, а ні позивач, а ні медична установа не повідомляли відповідача про нещасний випадок, а саме про отримання позивачем травми. Надані позивачем до рапорту від 04.02.2026 копії медичних документів, свідчать про встановлення діагнозу: розрив передніх 2/3 сухожилка надосного м`язу на всю товщину ймовірно на ґрунті тендинозу (згідно МРТ-обстеження від 24.08.2025).

Водночас, всі медичні висновки не містять інформації щодо зв`язку погіршення стану здоров`я позивача з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, окрім довідки ВЛК №121 від 24.01.2025 (а.с 33).

Так, довідка ВЛК №121 від 24.01.2025 спростовує доводи відповідача про те, що, нещасний випадок, який стався з позивачем 26.11.2023 не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Натомість, вона підтверджує, що нещасний випадок з військовослужбовцем стався під час проходження військової служби при виконанні службових обов`язків.

Пункт 3.11 Порядку №1346 передбачає, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:

- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків;

- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;

- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;

- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Зазначений у п. 3.11 Порядку №1346 перелік підстав для висновку комісії що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків» є виключним.

Так, суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів наявності підстав, зазначених у п. 3.11 Порядку №1346, для висновку комісії що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків».

При цьому має враховуватися, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Своєю чергою суд зазначає, що вищевказаний висновок винесений без належних на те обґрунтувань.

Як судом зазначено вище, положеннями п. 3.11 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався зокрема унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком.

Пунктом 3.8, 3.12 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5*, а також акт за формою Н-1* (НТ*).

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Так, відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався (за формою Н-5*) встановлено, що обставини, за яких стався нещасний випадок є недостатніми, а також суперечливими, відповідно не можливо зробити висновок щодо обставин та причин нещасного випадку та чи пов`язаний нещасний випадок з виконанням службових обов`язків (складається Акт Н-1*) чи не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (складається Акт НТ*)

Також в Акті розслідування зазначені відомості про потерпілого, відомості про обставини, за яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зокрема описано досліджені комісією документи (рапорт позивача, пояснення свідків, медичні документи) та перелік матеріалів, що долучаються до акта розслідування.

Однак, Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався (за формою Н-5*) не містить інформації про обстеження місця події, не містить обставин і причин, що призвели до нещасного випадку, а також не містить всіх медичних документів, зокрема й тих, які долучені до позову.

Більше того, у розділі 7 Акт розслідування нещасного випадку (за формою Н-5*) у переліку матеріалів, що долучаються до акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) відсутні посилання на документи, які б свідчили про відбирання пояснень у свідків, витяги з схем, фотографій та інших документів, що характеризували б місце події, а також відомостей про стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо).

Отже, суд може зробити висновок, що всупереч Порядку №1346 комісією розслідування нещасного випадку, місце події не обстежувалося та не встановлювалися обставини і причини, що призвели до нещасного випадку.

Отже, комісією розслідування нещасного випадку необхідно було встановити обставини, за яких відбувся нещасний випадок та, які могли призвести до нещасного випадку.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду в обґрунтування власної позиції жодних доказів, що підтверджували б обставини, на які посилається останній у спірному рішенні.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що спеціальне службове розслідування нещасного випадку, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, було призначене наказом начальника (Військова частина) лише 05.02.2026, тобто після спливу більше двох років після настання події, що є порушенням приписів Порядку №1346.

Окремо суд наголошує, що 24.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) видав Довідку ВЛК №121 про те, що отримана травма пов`язана з проходженням військової служби. Зокрема, в довідці ВЛК вказано: «Наслідки після операції (04.04.2024) артроскопії лівого плечового суглобу, якірної фіксації верхнього краю суглобової губи до капсули суглобу з приводу пошкодження суглобової губи SLAP III у вигляді зміцнілих рубців шкіри, стійкої комбінованої контрактури та остеоартрозу I-го ступеню лівого плечового суглобу з помірним порушенням функції. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (підстава: довідка про обставини травми не надана). Травма відноситься до легких згідно класифікатора тяжкості травм, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370.

Поширений міжхребцевий остеохондроз хребта, клиновидної деформації I-го ступеню Th8, Th9, правобічного сколіозу ШВХ I-го ступеню у вигляді вертеброгенної цервіколюмбалгії з помірним порушенням функції. СКХ. Двобічний нефролітіаз, хронічний простатит з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба I ст. 1 ст. ризик 2, СН 0 ст. з незначним порушенням функції. Вроджені невуси тулуба. Вторинна адентія 15, 36, 46 зубів. Змішаний астигматизм. Ангіопатія сітківок обох очей. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 78-б, 61-б, 64-б, 23-в, 39-в, 30-в, 67-в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285 зі змінами): Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони» (а.с. 33).

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку про те, що відповідачем під час складення спірного у цій справі Акту не було проведеного повного та належного дослідження усіх обставин, що пов`язані із подією нещасного випадку, яка сталася із ОСОБА_1 , що свідчить про допущення процесуальних порушень Військовою частиною НОМЕР_1 .

Таким чином, суд убачає підстави для визнання протиправним та скасування рішень комісії, викладених в Акті розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 26.11.2023 близько 21 год 00 хв від 02.03.2026 (Форма Н-5*) щодо ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повторно провести розслідування обставин отримання травми, що сталась з ОСОБА_1 26.11.2023 близько 21 год 00 хв, з врахуванням висновків військово-лікарської комісії, експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, медичних документів та інших доказів і скласти Акт форми Н-1, то суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №484/3745/17.

Проте, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Отже, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту, враховуючи встановлені під час розгляду справи порушення, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача утворити комісію із спеціального розслідування та повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався 26.11.2023 близько 21 год 00 хв щодо військовослужбовця військової частини ОСОБА_1 , враховуючи висновки суду.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про скасування акта та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Скасувати Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 26.11.2023 близько 21 год 00 хв від 02.03.2026 (Форма Н-5*).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) утворити комісію із спеціального розслідування та повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався 26.11.2023 близько 21 год 00 хв щодо військовослужбовця військової частини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), враховуючи висновки суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.