Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №300/6515/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. справа № 300/6515/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 30.11.2021 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №64089350 та припинення арешту всього майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час оформлення спадщини йому стало відомо, що постановою головного державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.11.2021 накладено арешт на майно його батька ОСОБА_2 . Позивач вказав, що у зв`язку із тим, що його батько помер, він звернувся до відповідача із заявою про скасування арешту, однак відповідач відмовив у знятті арешту з посиланням на те, що позивач не є стороною виконавчого провадження. Позивач зазначає, що постанова про арешт майна від 30.11.2021 у виконавчому провадженні №64089350 прийнята вже після смерті ОСОБА_2 , що свідчить про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Позивач зауважує, що наявність арешту порушує його права на володіння майном, а також можливість оформлення спадщини. У звязку із наведеним просив позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами передбаченими ст. 287 КАС України.

16.09.2026 на адресу суду від Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця щодо задоволення позовних вимог заперечила. У відзиві зазначено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №64089350, відкрите 11.01.2021 на підставі виконавчого листа №300/1377/20, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 27096,99 грн податкового боргу. 30.11.2021 виконавцем було накладено арешт на все майно боржника. Представниця зауважує, що станом на час накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 державному виконавцю не було відомо про його смерть. Разом з тим, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника перевіряти факт його смерті. Також, на думку представниці відповідача, оскільки позивач не є учасником виконавчого провадження №64089350, то він не має права звертатися до суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця у межах виконавчого провадження №64089350.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 24.09.2026. У відповіді на відзив позивач зазначає, що він не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та стверджує, що позаяк він є спадкоємцем ОСОБА_2 то в нього наявне право звернення до суду щодо зняття арешту, накладеного у межах виконавчого провадження №64089350.

Ухвалою суду від 29.09.2026 внесено зміни у найменування відповідача у цій справи -Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Учасники справи, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 10:30 год. 29.09.2026 не прибули.

ОСОБА_1 та Коломийським відділом державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повістку про виклик до суду отримано через підсистему «Електронний суд», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 15.09.2026 (а.с.28-29).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, оскільки згідно положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 287 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.

На виконанні Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №64089350 про примусовому виконання виконавчого листа №300/1377/20 виданого 26.10.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу в розмірі 27096,99 грн

У межах виконавчого провадження №64089350 30.11.2021 винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника (а.с.15), у зв`язку із чим було зареєстровано обтяження №45343613 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна (а.с9).

13.02.2025 головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фокіним О.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.67).

18.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області із заявою про скасування постанови про арешт майна боржника від 30.11.2021, винесеної стосовно померлого ОСОБА_2 та зняття арешту та вилучення запису про обтяження майна з Державного реєстру речових прав (а.с.8).

Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області листом від 27.08.2026 №2517-14/98138 повідомив, що оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, надати будь-яку інформацію по виконавчому провадженню, зняти арешт із майна боржника відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» неможливо.

Позивач, не погоджуючись із постановою відповідача про накладення арешту від 30.11.2021 та вважаючи про наявність підстав для зняття арешту, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Приписами частин 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. У разі наявності обставин для одночасного винесення постанов, передбачених цим пунктом, та постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, боржником може бути подано одну заяву та додано до неї документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідних постанов.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що правовий інститут арешту коштів боржника покликаний для забезпечення реального виконання рішення, що перебуває у державного виконавця на виконанні, а отже, після отримання від стягувача заяви про примусове виконання рішення суду та виконавчого документа, державним виконавцем обґрунтовано прийнято постанову про арешт майна боржника від 30.11.2021, яка була спрямована на примусове виконання рішення суду.

Разом з тим, суд зазначає, що боржник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.11.2021 (а.с.18).

Відповідно до постанови головного державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.02.2025, виконавчий лист №300/1377/20, виданий 26.10.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, повернутий стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначалося вище, арешт майна боржника є заходом, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягає примусовому виконанню.

Суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Статтею 41 Закону № 1404-VIII передбачено підстави для відновлення виконавчого провадження.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що у разі повернення виконавчого листа стягувачу з підстав, передбачених ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII, останній не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Проте, у разі повторного пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, виконавче провадження не відновлюється, а відкривається інше виконавче провадження.

Тобто в даному випадку, у разі відсутності підстав визначених ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження №64089350 не підлягає відновленню. Тому збереження арешту, як засобу забезпечення виконання рішення у межах виконавчого провадження №64089350, при тому, що можливості реального виконання не існує, суперечить Закону № 1404.

Суд зазначає, що арешт на майно, накладений у 2021 році, втратив свою актуальність, як захід забезпечення виконання виконавчого документу у зв`язку зі значним часом, що минув з моменту його накладення, а також з огляду на відсутність у відповідача можливості здійснювати заходи щодо забезпечення виконання виконавчого листа, в межах виконавчого провадження №64089350. Також суж зауважує, що відомості про перебування відповідного виконавчого документу на виконанні в органах державної виконавчої служби відсутні.

Наведене свідчить про відсутність підстав для подальшого існування арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні №64089350. Інших доказів, які б підтверджували правомірність збереження зазначеного обтяження, відповідачем не надано, а матеріалами справи такі обставини не підтверджуються.

Відтак, оскільки на момент розгляду справи виконавче провадження №64089350 завершене, підстав визначених статтею 41 Закону № 1404-VIII для відновлення виконавчого провадження №64089350 немає, тому суд дійшов висновку, що чинний арешт майна, який накладений у межах виконавчого провадження №64089350, порушує права позивача.

Отже, суд виснує про наявність підстав для зняття арешту за №64089350.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 59 Закону № 1404, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії щодо зняти арешт з усього майна, що належало ОСОБА_2 , накладеного у виконавчому провадженні №64089350 та вжити заходів щодо виключення відомостей про обтяження (арешт) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів, накладеного в межах виконавчого провадження № 64089350.

В іншій частині позовних вимог суд дійшов до висновку про відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач має право на пільги відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 38367905, вул. Шевченка, 23, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203) вчинити дії щодо зняття арешту з усього майна, що належало ОСОБА_2 , накладеного у виконавчому провадженні №64089350, та вжити заходів щодо виключення відомостей про обтяження (арешт) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів, накладеного в межах виконавчого провадження № 64089350.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.