Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №300/8847/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. справа № 300/8847/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Кобилинець Т.В., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.09.1987 по 06.05.1996; зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з 26.06.2025 з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15.09.1987 по 06.05.1996 згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 та довідки від 24.11.1999 №135/1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що пенсійним органом протиправно не враховано при призначенні пенсії період роботи в Долинському районному ремонтно-транспортному підприємстві та ВАТ «Волинська сільгосптехніка» в період з 15.09.1987 по 06.05.1996. Стверджує, що при поданні заяви на призначення пенсії позивачем подано трудову книжку НОМЕР_2 , в якій містяться записи про роботу в період з 15.09.1987 року по 06.05.1996 року (записи з 4 по 8), та відповідну підтверджуючу довідку від 24.11.1999 року № 135/1 про роботу та про те, що ВАТ «Долинська сільгосптехніка» є правонаступником Долинського районного ремонтно-транспортного підприємства. Вважає, що відповідач допустив надмірний формалізм, безпідставно та необґрунтовано не зарахував до страхового стажу період з 15.09.1987 року по 06.05.1996 року, наслідком чого стало порушення прав позивача як пенсіонера, тобто соціальної групи населення, яка, навпаки, потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту. Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що з 26.06.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при наявності страхового стажу 33 роки 4 місяці 16 днів. За даними трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу не врахований період роботи у Долинському районному ремонтно-транспортному підприємстві з 15.09.1987 по 06.05.1996, оскільки запис в трудову книжку внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме в записі про звільнення проставлено печатку ВАТ «Долинська сільгосптехніка» (відомості про реорганізацію підприємства відсутні). У матеріалах електронної пенсійної справи наявна довідка про роботу від 24.11.1999 № 135/1, яку неможливо врахувати, оскільки вказана довідка не містить підстав видачі. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.52).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

ОСОБА_1 з 26.06.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж склав 33 роки 04 місяць 16 днів (а.с.65, 73).

24.09.2025 позивач звернулася до відповідача зі скаргою, в якій просила зарахувати до страхового стажу період роботи з 15.09.1987 по 06.05.1996 (а.с.15).

Відповідач листом від 22.10.2025 № 9251-8520/Ч-02/8-0900/25 повідомив позивача про те, що з 26.06.2025 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено зі страхового стажу 33 роки 4 місяці 16 днів. Згідно з даними трудової книжки НОМЕР_3 до страхового стажу не врахований період роботи у Долинському районному ремонтно-транспортному підприємстві з 15.09.1987 по 06.05.1996, оскільки запис у трудову книжку внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме в записі про звільнення проставлено печатку ВАТ «Долинська сільгосптехніка» (відомості про реорганізацію підприємства відсутні). Для врахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку, яка видана на підставі первинних документів. Вказано, що у матеріалах електронної пенсійної справи наявна довідка про роботу від 24.11.1999 № 135/1, яку неможливо врахувати, оскільки вказана довідка не містить підстав видачі (а. с. 16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (надалі також - Закон №1058-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом абзаців 1, 2 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно із абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла у періоди роботи позивача з 15.09.1987 по 06.05.1996).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній станом у періоди роботи позивача з 15.09.1987 по 06.05.1996).

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу,звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції №58).

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму(п.2.8 Інструкції №58).

Згідно пункту 2.26. цієї Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

За змістом трудової книжки позивача серії № НОМЕР_1 від 20.06.1986 ОСОБА_1 15.09.1987 прийнята на роботу до Долинського районного ремонтно-транспортного підприємства (наказ № 109-к від 15.09.1987), а 06.05.1996 звільнена з роботи у зв`язку з переведенням до районного відділу земельних ресурсів Долинської райдержадміністрації (наказ №18-к від 06.05.1996 (а.с.19).

Суд зазначає, що запис про звільнення з роботи 06.05.1996 містить підпис відповідальної особи та засвідчений печаткою ВАТ «Долинська сільгосптехніка».

Так, дійсно, у трудовій книжці позивача, всупереч приписам п. 2.8 Інструкції № 58, відсутній запис про реорганізацію підприємства Долинського районного ремонтно-транспортного підприємства та його правонаступника.

Водночас, у матеріалах пенсійної справи позивача наявна довідка від 24.11.1999 № 135/1, за змістом якої ВАТ «Долинська сільгосптехніка» є правонаступником Долинського районного ремонтно-транспортного підприємства згідно з наказом № 914 від 31.08.1995 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області. Вказана довідка містить підпис директора ОСОБА_2 та відтиск печатки підприємства.

Пенсійний орган відмовив у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача, зазначивши, що вказану довідку від 24.11.1999 № 135/1 неможливо врахувати, оскільки довідка не містить підстав її видачі.

Суд не погоджується із зазначеним висновком відповідача, оскільки безпосередньо у довідці від 24.11.1999 № 135/1 зазначено підставу її видачі, а саме наказ № 914 від 31.08.1995 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, відповідно до якого ВАТ «Долинська сільгосптехніка» є правонаступником Долинського районного ремонтно-транспортного підприємства.

За змістом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ «Долинська сільгосптехніка» припинено шляхом реорганізації 13.07.2011. Правонаступник ТЗДВ «Долинська сільгосптехніка».

У спірному випадку, суд враховує, що позивач була звільнена 06.05.1996 у зв`язку з переведенням до Долинської райдержадміністрації.

Так, згідно із записом № 9 трудової книжки позивача від 20.06.1986 серії НОМЕР_1 позивач прийнята на роботу у порядку переведення до відділу земельних ресурсів Долинської районної державної адміністрації.

Отже, запис у трудовій книжці про прийняття позивача на роботу у порядку переведення до відділу земельних ресурсів Долинської районної державної адміністрації узгоджується із записом про її звільнення з ВАТ «Долинська сільгосптехніка» у зв`язку з переведенням, що підтверджує безперервність трудових правовідносин та факт переходу позивача з одного підприємства до іншої установи.

Суд констатує, що відсутність у трудовій книжці запису про реорганізацію підприємства та його правонаступника не спростовує факту роботи позивача у Долинському районному ремонтно-транспортному підприємстві у період з 15.09.1987 по 06.05.1996, оскільки такий факт підтверджується описаними вище документи.

Суд зазначає, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року в справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року в справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року в справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року в справі №495/5161/17, від 27.02.2020 в справі №545/4197/16-а.

Відтак, період роботи позивача з 15.09.1987 по 06.05.1996 підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Крім наведеного, відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 №1566/11846 (надалі також - Порядок №22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас, доказів повідомлення відповідачем позивача у визначений Порядком №22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі оригіналу рішення комісії з підтвердження наявного трудового стажу матеріали справи не містять.

У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

В цьому випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача щодо реорганізації підприємства та правонаступника, що є порушенням вищезазначених норм.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав і інтересів позивача, слід зобов`язати відповідача здійснити з 26.05.2025 (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії позивачу, зарахувавши до страхового стажу період роботи в Долинському районному ремонтно-транспортному підприємстві з 15.09.1987 по 06.05.1996, з врахуванням проведених платежів.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правничої допомоги від 12.11.2025 (а.с.38), укладеного між адвокатом Кобилинець Т.В. та ОСОБА_1 , предметом якого є надання юридичної допомоги.

Також, адвокатом Кобилинець Т.В. надано суду ордер на надання правової допомоги серії АТ №1121457 від 04.12.2025 (а.с.8), акт наданих послуг від 04.12.2025 (а.с.43) та квитанцію до прибуткового касового ордера №50 від 04.12.2025 про оплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу на суму 10 000 грн (а.с.44).

За змістом акту наданих послуг від 04.12.2025 адвокатом Кобилинець Т.В. надано правничу допомогу наступного характеру: 1) консультація – 4239,20 грн, 2 години, вартість 1 години – 2119,60 грн; 2) підготовка запиту до УПФ – 2119,60 грн, 1 година; 3) підготовка позову - 6358,80 грн, 3 години. Всього 12717,60 грн. Договірна до оплати – 10000 грн.

Відповідно до квитанції №50 від 04.12.2025 ОСОБА_1 сплатила адвокату Кобилинець Т.В. кошти в розмірі 10 000,00 грн за адвокатські послуги.

Вартість однієї години роботи адвоката становить 2119,60 грн.

При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.

У відзиві на позов пенсійний орган заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність.

Проаналізувавши зміст долучених позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд вважає, що заявлена адвокатом загальна вартість витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. є завищеною, розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.

Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу у виді консультації – 4239,20 грн, підготовки запиту до УПФ – 2119,60 грн, підготовка позову до суду – 6358,80 грн, суд вказує, що згадані види правової допомоги є подібними та повторюють одна одну. Так, підготовка запиту до УПФ, подання позову до суду є одним із етапів підготовки позовної заяви, а тому не має вважатися окремою послугою.

Крім того, вказаного запиту до УПФ суду не надано. У матеріалах справи наявна скарга позивача від 24.09.2025.

З огляду критеріїв розумності, виправданості, співмірності із складністю справи, вартість заявленої до відшкодування суми вказаних послуг є завищеною на 6000,00 грн.

Таким чином, заявлені адвокатом позивача до відшкодування 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, із реальним часом, витраченим адвокатом, та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

З огляду на обсяг наданих послуг суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача повинен становити 4000,00 грн, що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру. Решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Долинському районному ремонтно-транспортному підприємстві з 15.09.1987 по 06.05.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 26.06.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), зарахувавши до страхового стажу період роботи в Долинському районному ремонтно-транспортному підприємстві з 15.09.1987 по 06.05.1996, з врахуванням проведених платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.