Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №280/5738/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Справа № 280/5738/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 30.05.2026 року №2573/2769, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 07.04.2026;

поновити ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з 09.05.2025 року шляхом зарахування до списку особового складу та внесення відомостей про поновлення статусу військовослужбовця до Державного реєстру військовослужбовців;

зобов`язати відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 про переведення до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 серпня 2025 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду в справі №280/5000/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним і скасовано пункт 3 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 28.05.2025 №176 в частині скасування пункту 1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2025 №154 про призов солдата запасу ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, яким ОСОБА_1 з 09 травня 2025 року було зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення. В іншій частині, тобто в поновленні на посаді бухгалтера 2 категорії розрахункової групи фінансово-економічної служби було відмовлено. Позивач зазначає, що в той же час, ОСОБА_1 до цього часу фактично на військовій службі не поновлена, відомості про поновлення її статусу військовослужбовця до Державного реєстру військовослужбовців та інших державних інформаційно-комунікаційних систем, баз даних та за стосунків не внесені. Позивач вказує на те, що оформлене листом від 30.05.2026 №2573/2769 рішення в/ч НОМЕР_1 про відмову позивачу в поновленні статусу військовослужбовця, зарахуванні до списків військовослужбовців, внесенні відомостей до державних реєстрів та переведенні до іншої частини, прийняте без достатніх правових підстав, із порушенням принципів обґрунтованості, безсторонності, розсудливості і пропорційності, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що поновлення на військовій службі та зарахування до списків особового складу не відбувається автоматично. Відповідно до абзацу 3 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), призначення на посади та звільнення з посад оформлюється виключно письмовими наказами по стройовій частині. Таким чином, скасування судом наказу не замінює собою управлінське рішення та не підміняє наказ по стройовій частині, який є єдиним законодавчо визначеним документом, що фіксує факт проходження служби та перебування на посаді. Без зобов`язального припису суду Відповідач зберігає дискреційні повноваження оцінювати наявність правових підстав для видання такого наказу щодо зарахування - і зобов`язаний це робити відповідно до чинного законодавства. Крім того, Запорізький окружний адміністративний суд в своєму Рішенні від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 зазначив, що призов позивача на обрану посаду в підрозділах управління військової частини можливий лише після укладання контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, шляхом подачі відповідних документів в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку. Відповідач зазначає, що твердження Позивача про можливість її зарахування у розпорядження командира без призначення на посаду суперечить правовій природі інституту перебування у розпорядженні, передбаченому п.116 Положення №1153/2008, та спростовується практикою Верховного Суду. Правових підстав для такого зарахування немає. Крім того, відповідач вказував на те, що Закон України №4496-IX від 17.06.2025 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення» (далі Закон №4496-IX) вніс зміни до ч.2 ст.4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та доповнив абзацом другим такого змісту: "Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження". Позивачка обвинувачується у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 368 КК України (є обвинуваченою у скоєнні тяжкого корупційного злочину), на теперішній час справа по обвинуваченню ОСОБА_1 перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді (справа №991/7274/25), судове засідання призначено на 01.07.2026 р. Вказане, зокрема, підтверджується інформацією із списку судових справ, призначених до розгляду згідно порталу Судової влади України. Відповідач зазначає, що у нього не лише немає обов`язку зараховувати ОСОБА_1 до списків особового складу — у нього є прямий законодавчий обов`язок цього не робити. Видання наказу про зарахування особи, щодо якої діє законодавча заборона було б протиправним та таким, що прямо порушувало законодавчо встановлену заборону. Будь-яке інше рішення командира військової частини було б грубим порушенням вимог Закону України №4496-IX. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме вирішено визнати протиправним та скасувати п.3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 28.05.2025 №176 в частині скасування пункту 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 09 травня 2025 року №154 про призов солдата запасу ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, яким ОСОБА_1 з 09 травня 2025 року було зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 набрало законної сили 08.12.2025.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі №280/5000/25 роз`яснено рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 таким чином:

1. пункт 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 09.05.2025 №154 є чинним у частині призову ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та у частині її зарахування з 09.05.2025 до списків особового складу, на всі види забезпечення, оскільки рішенням суду визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 28.05.2025 №176 саме в цій частині;

2. ОСОБА_1 , виходячи зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25, є особою, призваною на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 09.05.2025, та такою, що з цієї дати підлягала зарахуванню до списків особового складу, на всі види забезпечення;

3. рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 не підлягає розумінню як таке, яким вирішено питання про поновлення ОСОБА_1 на військовій службі саме на посаді бухгалтера 2 категорії розрахункової групи фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , оскільки в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В іншій частині заяви про роз`яснення судового рішення - відмовлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.04.2026 звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про зарахування її до списку особового складу цієї військової частини та задоволення рапорту про переведення до іншої Військової частини НОМЕР_3 на підставі письмової згоди зазначеної військової частини.

Листом ВЧ НОМЕР_1 від 30.05.2026 №2573/2769 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо поновлення на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період з 09.05.2025, зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 на всі види забезпечення з 09.05.2025, а також внесення відповідних відомостей про поновлення статусу військовослужбовця до Державного реєстру військовослужбовців та інших державних інформаційно-комунікаційних систем, баз даних та застосунків.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

По-перше, суд зазначає, що у цій справі судом не розглядається правомірність дій відповідача щодо видання наказів від 09.05.2025 №154 та від 28.05.2025 №176, оскільки такі питання були предметом дослідження в адміністративній справі №280/5000/25 і всі питання пов`язані з виконанням рішення суду мають вирішуватися в рамках саме розгляду справи №280/5000/25.

В цій справі предметом розгляду є правомірність дій відповідача, які викладені у листі від 30.05.2026 №2573/2769 щодо розгляду звернення позивача, а відповідно судом оцінка надається виключно зазначеним діям.

Суд зазначає, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі – Закон №2232-XII, тут і далі в редакції чинній на дату звернення позивачки до ВЧ НОМЕР_1 ).

Відповідно ч.9 ст.1 Закону №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ч.12 ст.1 Закону №2232-XII, жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час у добровільному порядку. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).

Жінки виконують військовий обов`язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно п.5 ч.1 ст.24 Закону №2232-XII, початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, набуття статусу військовослужбовця нерозривно пов`язано із зарахуванням особи до списків особового складу військової частини.

Судом встановлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2025 №154 солдата запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та з 09.05.2025 зараховано до списків особового складу.

Водночас, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2025 №176 фактично було скасовано наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2025 №154, як нереалізований у зв`язку з порушенням порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізацію, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 скасовано п.3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 28.05.2025 №176 в частині скасування пункту 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 09 травня 2025 року №154.

Проте, під час ухвалення рішення суду у справі №280/5000/25 питання про поновлення позивачки на посаді, зарахування її до списків особового складу, тощо, не вирішувалось.

Судом встановлено, а сторонами не надано доказів протилежного, що після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 (08.12.2025), будь - яких розпорядчих документів щодо скасування наказу від 28.05.2025 №176 або зарахування позивачки до списків особового складу на штатну посаду командуванням ВЧ НОМЕР_1 не приймалось.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 30 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється, зокрема зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Отже, фактично для відновлення ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця, командиром ВЧ НОМЕР_1 після набрання 08.12.2025 законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №280/5000/25 мав би бути виданий окремий розпорядчий документ у вигляді наказу по стройовій частині щодо зарахування позивачки до списків особового складу військової частини на відповідну штатну посаду.

Водночас, 17.07.2025 набув чинності Закон України №4496-IX від 17.06.2025 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення».

Відповідно до зазначеного Закону частину другу статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено абзацом другим такого змісту:

«Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження».

Судом встановлено, що 16.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №52024000000000474 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

На даний час кримінальне провадження №52024000000000474, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.368 КК України, перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді - справа №991/7274/25.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно якої перебуває на стадії судового провадження.

Відповідно Збройні Сили України та інші військові формування не можуть прийняти ОСОБА_1 на військову службу через імперативний припис ч.2 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Щодо посилань позивача на приписи статті 58 Конституції України та те, що Закон України №4496-IX від 17.06.2025 набув чинності лише 17.07.2025, а відповідно не може погіршувати її становища, суд зазначає наступне.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акту в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акту поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акту за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а про встановлення критеріїв проходження військової служби, військового обліку та комплектування Збройних Сил України, що регулюється спеціальним публічно-правовим законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку та встановлювати імперативні обмеження щодо комплектування Збройних Сил України, якщо це відповідає національним інтересам держави. Оскільки військовий облік та порядок комплектування є нерозривними складовими єдиного механізму реалізації військового обов`язку, то на такі складові поширюється імперативна заборона комплектувати ЗСУ особами, які обвинувачуються у вчиненні корупційних правопорушень.

Застосування цієї норми до позивача не є ретроактивним погіршенням її становища у розумінні статті 58 Конституції України, оскільки це не є видом юридичної відповідальності (покаранням).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно під час розгляду заяви позивача від 07.04.2026 застосовано положення ч.2 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 про переведення до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, суд зазначає, що такі позовні вимоги є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки такий рапорт може бути поданий позивачем, а відповідач зобов`язаний буде вирішити відповідний рапорт по суті, лише після того, як ОСОБА_1 буде зарахована до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

Водночас, оскільки на даний час позивач не перебуває в списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 , то питання про її переведення не може бути вирішено командуванням військової частини.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова