Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №260/6010/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/6010/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через представника – адвоката Кириленка Андрія Володимировича , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 1), військової частини НОМЕР_4 (далі – відповідач 2) в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати акт військової частини НОМЕР_4 щодо попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 за тривалість проходження служби в бойових умовах у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач 2 протиправно не виплатив йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано від військової частини НОМЕР_6 разом із відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином завірені копії контракту; наказу про зарахування до особового складу; письмових докази, щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, поранень, а також фактів не притягнення до адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності за відповідні правопорушення (як критерію отримання виплати, передбаченого Постановою КМУ №153 від 11.02.2025) у формі довідок, передбачених Додатком №1 та №2 до Окремого доручення Міністра оборони України №5601/уд від 26.09.2025. Встановлено витребувані судом докази подати протягом п`ятнадцяти днів.

01 вересня 2026 року представником відповідача 1, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. У відзиві зазначає, що позивач проходить військову службу з 18.06.2020 року, тобто був прийнятий на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану. На думку відповідача, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 право на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн. мають військовослужбовці, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані саме під час воєнного стану, а тому позивач не відповідає одній із визначених умов для отримання такої винагороди.

Також військова частина НОМЕР_6 зазначила, що на виконання окремого доручення №5601/уд від 26.09.2025 нею було сформовано довідку від 25.03.2026 №2233/кп та направлено документи до військової частини НОМЕР_4 для погодження і фінансування виплати. Водночас документи щодо позивача не були погоджені, оскільки за результатами попередньої перевірки встановлено, що він перебуває на військовій службі ще до 24.02.2022. У зв`язку з цим відповідач вважає, що законодавчих підстав для нарахування та виплати позивачу спірної винагороди немає, а військова частина діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Посилання позивача на дискримінаційність такого підходу відповідач також вважає необґрунтованими.

03 вересня 2026 року представником відповідача 2, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими. У відзиві зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 грн. мають військовослужбовці, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у визначених районах протягом установленого строку. На думку відповідача, саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану є обов`язковою умовою для набуття права на спірну винагороду, а подальше укладення нового контракту під час воєнного стану не змінює факту первинного прийняття на військову службу.

Відповідач зазначає, що позивач проходив строкову військову службу з 23.07.2020 року, а 21.08.2020 року уклав контракт про проходження військової служби, тобто до введення воєнного стану. При цьому у період з 25.02.2022 по 06.10.2022 та з 16.10.2022 по 12.12.2022 позивач брав безпосередню участь у бойових діях протягом 282 днів, однак ця обставина, на думку відповідача, не усуває відсутності визначеної пунктом 4 постанови №153 умови щодо прийняття на військову службу саме під час воєнного стану. Укладення 05.09.2023 року нового контракту, як вважає військова частина, також не створює такого права, оскільки позивач уже перебував на військовій службі до 24.02.2022 року.

Крім того, військова частина НОМЕР_4 посилається на те, що отримане позивачем поранення не є самостійною підставою для виплати винагороди, оскільки положення пункту 4 постанови №153 щодо поранення застосовуються лише до осіб, які вже належать до визначеної цією нормою категорії військовослужбовців. З огляду на відсутність у позивача умови щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а також з урахуванням акта попередньої перевірки від 30.04.2026 року №607/20155, яким виплату винагороди позивачу не погоджено, відповідач вважає відсутність виплати правомірною та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у поданих додаткових поясненнях (від 23.09.2026 року вх.№30318/26) не погодився з доводами відповідачів та зазначив, що останні не заперечують фактичних обставин щодо проходження позивачем військової служби, його віку, безпосередньої участі у бойових діях та отримання поранення. На думку представника позивача, єдиною підставою для відмови у виплаті фактично є дата первинного прийняття позивача на військову службу, однак таке тлумачення пункту 4 постанови №153 є надмірно формальним. Представник наголосив, що після введення воєнного стану позивач продовжив військову службу, виконував бойові завдання, а у 2023 році уклав новий контракт, у зв`язку з чим вважає, що перебування позивача на військовій службі до 24.02.2022 року саме по собі не виключає можливості отримання спірної винагороди.

Також представник позивача послався на постанови Шостого та Сьомого апеляційних адміністративних судів від 10.08.2026 у справі №580/11925/25 та від 04.08.2026 у справі №560/15370/25, у яких, за його твердженням, зазначено про відсутність у постанові №153 прямої заборони на виплату винагороди військовослужбовцям, які уклали новий контракт під час воєнного стану, та про недопустимість обмеження права на виплату лише з огляду на попереднє проходження військової служби. У зв`язку з цим представник вважає доводи відповідачів необґрунтованими, а оскаржуваний акт - протиправним, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у лавах Збройних Сил України.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2020 року №176 позивача, який прибув із військової частини НОМЕР_7 для подальшого проходження строкової військової служби, з 23.07.2020 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду пожежного пожежної обслуги роти забезпечення боєприпасами батальйону логістики.

Згідно з витягом із послужного списку позивач у період з 23.07.2020 року по 20.08.2020 року проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , після чого 21.08.2020 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки.

У подальшому, 05.09.2023 року, позивач уклав контракт про проходження військової служби у військовій частина НОМЕР_2 на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки. При цьому, як зазначено сторонами, станом на 24.02.2022 позивач уже проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у період з 25.02.2022 по 06.10.2022 у Запорізькій області, Запорізькому районі, Вільнянській міській територіальній громаді, м. Вільнянськ, а також з 16.10.2022 по 12.12.2022 у Донецькій області, Бахмутському районі, Соледарській міській територіальній громаді, с. Яковлівка. Загальна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях становить 282 дні, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2026 №2233/кп.

Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18.06.2026 року №3729/кп встановлено, що позивач дійсно в період з 25.02.2022 по 06.10.2022, з 16.10.2022 по 12.12.2022, з 30.12.2022 по 01.01.2023, з 15.05.2023 по21.08.2023, з 23.08.2023 по 17.09.2023, з 20.09.2023 по 02.10.2023, з 18.10.2023 по 19.11.2023, з 21.11.2023 по 17.12.2023, з 19.12.2023 по 02.01.2024, з 05.01.2024 по 07.02.2024 з 11.02.2024 по11.02.2024, з 29.02.2024 по 28.04.2024, з 02.05.2024 по 25.05.2024, з 27.05.2024 по 22.06.2024, з 24.06.2024 по 07.08.2024, з10.08.2024 по 15.08.2024, з 18.08.2024 по 22.08.2024, з 09.09.2024 по 30.11.2024, з 03.12.2024 по 05.01.2025, з 07.01.2025 по15.01.2025, з 17.01.2025 по 22.01.2025, з 27.01.2025 по 23.03.2025, з 09.04.2025 по 02.08.2025, з 04.08.2025 по 23.12.2025, 3 10.01.2026 по17.06.2026 року брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Херсонській, Донецькій та Запорізькій областях.

12 грудня 2022 року позивач отримав поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2023 №32/19кп.

Станом на 13 лютого 2025 року, тобто на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач проходив військову службу та належав до сержантського складу Збройних Сил України.

Відповідно до довідки від 25 березня 2026 року №2233/кп станом на зазначену дату випадків притягнення позивача до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, а також дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, строк дії яких не закінчився, не обліковано.

25 березня 2026 року військовою частиною НОМЕР_2 складено довідку №2233/кп про безпосередню участь позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність випадків притягнення до відповідальності та наявність особливих обставин.

Вищевказані документи військова частина НОМЕР_2 листом від 07.04.2026 рооку вих. №987/4404 направила до військової частини НОМЕР_4 для погодження та отримання фінансування щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

30 квітня 2026 року військовою частиною НОМЕР_4 складено Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 №607/20155, згідно з яким документи щодо позивача не погоджено у зв`язку з тим, що він перебував на військовій службі до 24.02.2022.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 08 травня 2026 року №2398/кп позивача повідомлено, що з огляду на Акт попередньої перевірки від 30.04.2026 року №607/20155 його не буде включено до проєкту відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_2 для здійснення виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №153.

30 червня 2026 року в інтересах позивача до військової частини НОМЕР_2 подано адвокатський запит щодо надання повного пакета документів, поданого для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди, а також Акта попередньої перевірки військової частини НОМЕР_4 від 30.04.2026 №607/20155. Листом від 10.07.2026 №5016/кп військовою частиною НОМЕР_2 надано запитувані документи.

Вважаючи протиправними дії та рішення відповідачів щодо непогодження документів і невиплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн., передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026 та №596/2026 від 13.07.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 12 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 вказаної правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни:

- Постановою КМУ №387 від 01.04.2025 року, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»);

- Постановою КМУ №942 від 30.07.2025 року, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Абзацом другим пункту 2 Постанови №153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 Постанови №153 визначено, що: учасниками експериментального проєкту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

1) координатором експериментального проєкту є Міністерство оборони;

2) фінансування експериментального проєкту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 року) було встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 року) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином абзац 2 та 4 пункту 4 Постанови КМУ №153, як в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови КМУ №942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);

(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2026 року №2233/кп «Про безпосередню участь у бойових діях», позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у період з 25.02.2022 року по 06.10.2022 року у Запорізькій області, Запорізькому районі, Вільнянській міській територіальній громаді, м. Вільнянськ, а також з 16.10.2022 року по 12.12.2022 року у Донецькій області, Бахмутському районі, Соледарській міській територіальній громаді, с. Яковлівка, що за сукупністю становить 282 дні.

Листом від 08.05.2026 №2398/кп військова частина НОМЕР_2 повідомила позивачу, що за результатами розгляду документів щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, його не буде включено до проєкту відповідного наказу командира військової частини для здійснення зазначеної виплати. Підставою для цього відповідач визначив Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди від 30.04.2026 №607/20155, яким документи щодо позивача не погоджено у зв`язку з тим, що він перебував на військовій службі до 24.02.2022 року.

Відповідач зазначив, що позивач був прийнятий на військову службу у 2020 році, тобто до введення воєнного стану в Україні, а тому не відповідає визначеній пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 умові щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану. При цьому відповідач не заперечував факту проходження позивачем військової служби, його безпосередньої участі у бойових діях та отримання поранення, однак вважав, що зазначені обставини не усувають відсутності передбаченої постановою №153 умови щодо часу прийняття на військову службу.

Позивач, що відповідачем також визнається, за період служби не притягався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

У спірному випадку, з огляду на встановлені судом обставини, слід дійти висновку, що позивач, як військовослужбовець рядового складу Збройних Сил України, прийнятий на військову службу у віці до 25 років.

Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 року №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153», яка набула чинності 07.08.2025 року, внесені зміни до Постанови №153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Зважаючи на внесені Постановою №942 зміни до Постанови №153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови №153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови №153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

В подальшому Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 року (далі - Доручення №999/уд) відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Дорученням № 999/уд визначено право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно- вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги.

Таким чином, вказаним дорученням встановлено, що документи, оформлені військовою частиною для здійснення виплат, передбачених Постановою, попередньо, тобто до моменту видання наказу для здійснення виплати та фактичної виплати Винагороди та Допомоги, перевіряються шляхом здійснення перевірок законності нарахування Винагороди Допомоги командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд, відхиляє доводи відповідачів про те, що позивач не має права на спірної винагороди, оскільки як станом на день набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025), так і станом на час внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» від 01.04.2025 року №387, яка набрала чинності з 08.04.2025 року та якою розширено перелік військовослужбовців, на яких поширюється дія Постанови №153, та враховуючи, що під час дії воєнного стану позивачу продовжено дію контракту, чим по суті укладено контракт про проходження військової служби вже під час воєнного стану.

Крім того, тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно певних осіб (військовослужбовців), буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби у віці до 25 років та продовжили військову службу при настанні обставин, визначених Постановою №153.

Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 02.04.2026 року у справі №360/1904/25.

Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року №14-рп/2004).

Таким чином, виплата грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» лише особам, які проходять військову службу на період воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу та проходять військову службу за контрактом до введення воєнного стану, та після введення воєнного стану також виявили бажання продовжувати військову службу, подовживши дію укладеного контракту в період воєнного стану.

У спірних правовідносинах Кабінет Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану прийняв Постанову №153, якою установив додаткові блага для громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, на які, на переконання суду, має право і позивач.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач дотримався п`яти обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень.

За таких обставин суд доходить висновку, що викладена в Акті попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди військової частини НОМЕР_4 від 30.04.2026 №607/20155 підстава для непогодження документів щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди – перебування позивача на військовій службі до 24.02.2022 року – не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може бути визнана правомірною.

У зв`язку з чим, відмова військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, є протиправною.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_4 , оформлене Актом попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2026 №607/20155, щодо непогодження документів для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич