Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №260/5510/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/5510/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та скасування рішення, наказів і зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника – адвоката Михальчука Миколу Івановича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач 2), військової частини НОМЕР_3 (далі – відповідач 3), у якій просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування раніше оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 , оформлене протоколом. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.07.2026р. про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період. 3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 18.07.2026 року про зарахування в списки особового складу частини, на всі види забезпечення та призначення на посаду ОСОБА_1 . 4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 звільнити та відрахувати зі списків особового складу частини ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на момент його призову на військову службу під час мобілізації мав чинну відстрочку від призову відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з постійним доглядом за батьком, який за висновками ЛКК потребує такого догляду, строком до 01.08.2026 року. При зміні місця військового обліку відстрочка залишалася чинною та відображалася в електронному військово-обліковому документі в застосунку «Резерв+». Позивач зазначає, що 17 липня 2026 року, після здійснення заходів мобілізації, Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 без належного рішення та повідомлення скасовано наявну відстрочку, після чого 18 липня 2026 року здійснено його мобілізацію, хоча на момент призову законних підстав для цього не було.

Позивач вважає, що скасування відстрочки та його призов здійснено з порушенням вимог Порядку №560, оскільки відстрочка на момент мобілізації залишалася чинною, а рішення про її скасування у встановленому порядку йому не вручалося та не повідомлялося.

Оскільки позивач мав відстрочку, а її скасування є протиправним, то представник позивача вказує на відсутність підстав для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, призов відбувся всупереч вимогам чинного законодавства. Зарахування позивача до складу військової частини відбулось на підставі протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про мобілізацію, а тому вважає, що наказ про зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв відповідачу 1 на адресу, яка вказана у позовній заяві. Копію ухвали відповідач 1 отримав засобами поштового зв`язку 10 серпня 2026 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №R068136028433 та повторно 12 вересня 2026 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №R068167566999.

Враховуючи те, що суд вжив передбачені КАС України заходи щодо належного повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження та про встановлений судом строк для подання відзив на позовну заяву у цій адміністративній справі, проте станом на час прийняття рішення у ній відзиву на позовну заяву від останньої не надійшов, суд відповідно до вимог ч.6 ст.162 КАС України розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не подав. З довідки про доставку електронного листа видно, що така була доставлена до електронного кабінету 229 серпня 2025 05 серпня 2026 року. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача 2 про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

10 серпня 2026 року представником відповідача 3, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, у якому військова частина НОМЕР_3 позовні вимоги не визнає та зазначає, що наказом командира військової частини №208 від 18.07.2026 ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_6 під час мобілізації, було правомірно зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а також призначено на посаду курсанта навчального взводу. Відповідач 3 наголошує, що відповідно до Інструкції №280 зарахування прибулого особового складу до списків військової частини здійснюється наказом по стройовій частині на підставі, зокрема, іменних списків, наданих територіальним центром комплектування.

Військова частина зазначає, що організація призову та перевірка наявності підстав для відстрочки належать до повноважень територіальних центрів комплектування, тоді як військова частина здійснює зарахування військовослужбовця на підставі отриманих документів. На думку відповідача, командир військової частини НОМЕР_3 не мав повноважень відмовляти у зарахуванні позивача, оскільки отримав від ІНФОРМАЦІЯ_5 іменний список та інші необхідні документи, а тому діяв у межах наданих повноважень.

Крім того, відповідач посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, та зазначає, що призов на військову службу під час мобілізації є процедурою, яка вже відбулася, а накази про призов і зарахування до військової частини є актами індивідуальної дії, що вичерпують свою дію після їх реалізації. На думку військової частини, скасування наказу про зарахування саме по собі не припиняє виниклих після призову правовідносин щодо проходження військової служби та не призводить до поновлення становища позивача, оскільки питання звільнення з військової служби регулюються окремими положеннями Закону №2232-XII та Положення №1153/2008.

Також відповідач 3 вказує, що законодавством не передбачено такої підстави для припинення військової служби, як скасування наказу про призов або наказу про зарахування до списків особового складу військової частини. Відтак, військова частина вважає відсутніми правові підстави для скасування наказу №208 від 18.07.2026 року, виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та припинення проходження ним військової служби, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у відповіді на відзив (від 10 серпня 2026 року вх.№24881/26) із доводами військової частини НОМЕР_3 не погодився та зазначив, що незаконна мобілізація порушила право позивача на невиконання військового обов`язку за наявності відстрочки, пов`язаної з постійним доглядом за батьком, а також право останнього на належний догляд. На думку представника, ефективним способом поновлення порушеного права є не лише визнання мобілізації незаконною, а й скасування наказу військової частини НОМЕР_3 від 18 липня 2026 року №208 про зарахування позивача до списків особового складу та зобов`язання військової частини звільнити його і виключити зі списків особового складу.

Також представник заперечив проти застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду у справі №160/2592/23, вказавши на відмінність фактичних обставин та характеру порушеного права. Зазначив, що в цій справі саме припинення військової служби є необхідним для повного поновлення порушеного права позивача, а інший ефективний спосіб захисту законодавством не передбачений. Просить застосувати спосіб захисту, який забезпечить реальне поновлення порушеного права, та задовольнити позов у повному обсязі.

31 серпня 2026 року представником позивача до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій він просить прийняти уточнену позовну заяву та розглядати справу з урахуванням поданих уточнень.

У заяві представник позивача зазначає, що отримав відповіді на адвокатські запити із запитуваними документами від відповідача 2 та відповідача 3, у зв`язку з чим виникла необхідність в уточненні позовних вимог.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог. Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування раніше оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 , оформлену протоколом.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2026 року №1237 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 18.07.2026 року №208 (по стройовій частині) про зарахування в списки особового складу частини, на всі види забезпечення та призначення на посаду ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 звільнити та відрахувати зі списків особового складу частини ОСОБА_1 .

31 серпня 2026 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, у яких представник позивача заперечив твердження про відсутність у позивача на момент мобілізації реалізованого права на відстрочку, зазначивши, що відстрочка була надана позивачу до 01 серпня 2026 року та станом на 17 липня 2026 року не була скасована і відображалась у його електронному військово-обліковому документі. На думку представника, відповідачами не надано доказів проведення перед призовом перевірки наявності у позивача права на відстрочку, як це передбачено статтею 23 Закону №3543-XII та Порядком №560, а тому позивач не мав обов`язку повторно звертатися до ІНФОРМАЦІЯ_4 із документами до закінчення строку дії вже оформленої відстрочки..

18 вересня 2026 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, наголосив на незаконності мобілізації позивача за наявності оформленої відстрочки та зазначив, що внаслідок його призову батько, який потребує постійного догляду, залишився без належного догляду. Представник позивача вказав, що ефективним способом поновлення порушеного права є не лише визнання мобілізації незаконною, а й припинення військової служби позивача, його звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини, оскільки за скасування первісного наказу про призов похідні від нього правові наслідки у вигляді зарахування до особового складу не можуть зберігатися. Також просив не застосовувати у цій справі висновки Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23, посилаючись на відмінність правовідносин, та врахувати наведені пояснення під час вирішення справи.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та мав оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням постійного догляду за батьком, ОСОБА_2 , який потребує такого догляду. Відстрочку було оформлено рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 у травні 2026 року зі строком дії до 01.08.2026 року, про що також містилися відомості в електронному військово-обліковому документі позивача.

Надалі позивач змінив місце військового обліку з ІНФОРМАЦІЯ_9 на ІНФОРМАЦІЯ_10 , при цьому, згідно військово-облікового документу із застосунку «Резерв+» сформованого станом на 17 липня 2026 року у позивача була оформлена відстрочка згідно п.9 ч.1 ст. 23.

17 липня 2026 року позивача було зупинено працівниками поліції, після чого він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_11 , де, за його твердженнями, у нього було вилучено мобільний телефон та повідомлено про скасування відстрочки без вручення відповідного письмового рішення.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2026 року №1237 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 18.07.2026 року №208 солдата ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта, шпк - солдат.

Позивач, не погодившись з рішенням про скасування відстрочки, рішеннями щодо його призову на військову службу під час мобілізації в особливий період та зарахування до списків особового складу військової частини, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, 342/2026 від 27.04.2026, №596/2026 від 13.07.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За змістом частини дев`ятою статті 1 №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.

Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (частина третя статті 22 Закону №3543-XII).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає, серед іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Статтею 23 Закону №3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина восьма статті 23 Закону №3543-XII).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 23 Закону №3543-XII).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

30 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1487, якою затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Цей порядок визначає, серед іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560).

Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Пунктом 58-1 Порядку №560 визначено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Ще пункт 58-1 Порядку №560 містить абзац, відповідно до якого районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Пунктом 59 Порядку №560 (який викладений у новій редакції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації» від 31.12.2024, яка набрала чинності 16.01.2025) визначено, що за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (Офіційний вісник України, 2024 р., №49, ст.2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

- подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

- надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

- отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відомості про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначену у заяві про надання відстрочки, або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

За змістом пункту 61 цього ж Порядку військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд.

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

- відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Судом встановлено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації була надана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 при ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України № 3543-XII та діяла до 01.08.2026.

Спірним у цій справі є питання наявності підстави для скасування цієї відстрочки.

Матеріали справи свідчать, що позивач отримав відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII для догляду за своїм батьком.

Згідно з додатком 5 до Порядку №560, який визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:

- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Із наведеного слідує, що під час мобілізації військовозобов`язані, які зокрема зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір`ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, не підлягають призову на військову службу, а для набуття права на відстрочку такій особі достатньо надати лише документ, який підтверджує родинні зв`язки, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8), а для особи яка потребує догляду - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Пунктом 58-1 Положення №560 передбачено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Отже, військовозобов`язаний, зайнятий постійним доглядом за своїми батьком чи матір`ю, не повинен зазначати у заяві, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Оскільки у позивача була наявна відстрочка від призову, то суд вважає, що позивач для отримання права на відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII надав разом з заявою ро надання відстрочки усі необхідні документи на підтвердження здійснення постійного догляду за своїм батьком. Відповідно у Комісії не було підстав у подальшому скасовувати рішення про надання відстрочки позивачу.

Суд зазначає, що пунктом 60 Порядку №560 передбачена можливість перевірки підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, водночас така перевірка здійснюється за наявності підстав, зокрема у разі отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

Рахівський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 не надали жодної отриманої офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки, що свідчить про відсутність таких та відсутність законних підстав для скасування відстрочки ОСОБА_1 .

Отож, протиправне скасування відстрочки позивачу та його подальша мобілізація свідчать про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо призову позивача під час мобілізації та наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 №1237 від 17 липня 2026 року в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Також суд зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 , такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо його стосується, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі.

Такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_3 №208 від 18 липня 2026 року (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення, суд враховує таке.

Після видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу №1237 від 17 липня 2026 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Водночас незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

У національному законодавстві відсутній чіткий механізм поновлення прав особи, яка була незаконно мобілізована, шляхом використання легітимних процедур звільнення зі служби. Це означає, що для фізичних осіб, які зазнали неправомірного втручання зі сторони держави у особі відповідного суб`єкта влади, і для поновлення прав яких не встановлений чіткий порядок, виникає ситуація правової невизначеності, яка може тривати роками.

Разом з тим, ризик негативних наслідків будь-якої помилки державного органу, пов`язаної з неналежним урядуванням, повинен покладатись на державу, а не на особу, відтак помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, які зазнали протиправного втручання.

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, суд послуговується практикою Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи рішення Європейського суду з прав людини, можна виокремити такі основні складові принципу належного урядування, які становлять його зміст:

1) на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок;

2) у разі, якщо йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб;

3) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

4) принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість;

5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків;

6) такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи, особливо там, де немає конфлікту приватних інтересів.

Зазначені підходи до тлумачення цього принципу наведені у таких рішеннях у справах Європейського суду з прав людини, як: «Москаль проти Польщі» (п.73), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (п.58), «Лелас проти Хорватії» (п. 74), «Ґаші проти Хорватії» (п.40), «Трґо проти Хорватії» (п.67), «Рисовський проти України» (п.71) та інших.

Отже, у разі відсутності дієвого механізму поновлення права особи не повинен унеможливлюватись загалом захист її інтересів, гарантованих Конституцією України, що означає, що у цьому випадку держава повинна самостійно нести відповідальність за невиконання нею свого зобов`язання або за допущені порушення.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд не позбавлений права захистити інтереси особи, виходячи в першу чергу зі змісту вказаного принципу.

У свою чергу, допущені законодавцем прогалини у правових актах та нормах, а також вчинені суб`єктами влади порушення під час застосування таких правових норм, не можуть виправдовувати неправомірне втручання в реалізацію особою належних їй прав та інтересів.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював та застосовував доктрину під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Суд також враховує те, що позивач, не дивлячись на незаконність рішення про його призов на військову службу, перебуває на військовій службі, фактично виконуючи обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не передбачає особливостей щодо процедури виключення зі списків особового складу військової частини тих військовослужбовців, які були зараховані на службу внаслідок дій суб`єкта владних повноважень, що не відповідали вимогам закону в частині порядку призову/мобілізації на службу.

Зважаючи на це, суд вважає, що у цьому випадку можливим ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу про його зарахування до списків особового складу військової частини і зобов`язання командира військової частини, де позивач проходить службу, виключити його зі списків особового складу, звільнивши з військової служби.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту суд, в першу чергу, враховує його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

В даному випадку, за відсутності правових підстав для призову позивача на військову службу під час мобілізації як особи, яка має право та оформила відстрочку для постійного догляду за хворим батьком, який потребує постійного стороннього догляду і є особою з інвалідністю, а Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 її протиправно скасувала і ІНФОРМАЦІЯ_6 незаконно мобілізував позивача шляхом вчинення протиправних дій, суд погоджується з представником позивача, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде не лише визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1237 від 17 липня 2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а й скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 18 липня 2026 року №208 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 із зобов`язанням Військову частину НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Не зважаючи на те, що командир Військової частини НОМЕР_3 фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу, проте зарахування позивача на військову службу є похідним від протиправного наказу про призов та не має самостійних правових підстав для існування.

Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.

Аналогічні висновки викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.05.2026 у справі №260/9985/25, від 18.09.2025 по справі №460/1771/25, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.08.2026 у справі №560/14872/25.

Також суд враховує, висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 №160/2592/23.

Верховним Судом у справі №160/2592/23 зазначено, що процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Разом з тим, у вищезазначеній справі що розглядалась Верховним Судом, правовідносини виникли через те, що позивач не проходив ВЛК, військовослужбовець оскаржував дії відповідача щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК.

В цій справі позивач оскаржує акт індивідуальної дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що, при ухваленні рішення про призов на військову службу, відповідачем 1 не було враховано наявність обставин, які свідчили про обов`язковість надання позивачу відстрочки від призову, тобто справи не є тотожними.

При цьому, суд зазначає, що постанова Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковою, а стосується конкретного випадку військовослужбовця.

Верховний Суд в постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 дійшов висновку, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та скасування рішення, наказів і зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при при ІНФОРМАЦІЯ_14 в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 липня 2026 року №1237 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період» в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 18 липня 2026 року №208 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич