Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №240/15513/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/15513/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представниця ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 оформлену листом №716 від 17.03.2026, у його звільненні з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII, а саме: на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ та звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ, а саме: на підставі абз. 13 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позовні вимоги обґрунтував протиправністю відмови Військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина) щодо його звільнення з військової служби на підставі вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи. Вважає, що відповідач відмовив у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку із наявністю інших родичів другого ступеня безпідставно, оскільки він надав усі докази неможливості здійснення такими родичами догляду за його матір`ю - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

06.05.2026 Військова частина подала до суду відзив на позов, в якому заперечувала щодо задоволення позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача пояснив, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 09.03.2026, який був складений на підставі його заяви, встановлено інших членів сім`ї ОСОБА_2 , які зобов`язані за законом здійснювати за нею догляд, зокрема: першого ступеня споріднення - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, наданий висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися або самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 489 від 11.12.2025, (дійсний до 15.12.2026) та другого ступеня споріднення: онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Документи, що підтверджують неможливість членів сім`ї другого ступеня споріднення здійснювати догляд не надано. З огляду на викладене, підстави для звільнення позивача із військової служби відсутні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд зважає на наступне.

Як свідчить зміст позовної заяви, ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, у складі Військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.

21.01.2026 позивач звернувся до командира Військової часини із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби відповідно до абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 05.03.1992 (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-XII), тобто з підстав необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

За результатами розгляду рапорту, листом № 716 від 17.03.2026 позивача повідомлено про відсутність підстав для його задоволення, оскільки актом перевірки сімейного стану військовослужбовця встановлено наявність у ОСОБА_2 інших родичів другого ступеня споріднення, а тому прийняття позитивного рішення щодо його звільнення не можливе.

Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (надалі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу ч.4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Зокрема, згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно з пунктом 12.11 розділу XІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Своєю чергою, за приписами підпункту 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 (у редакції на дату звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби) при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ, подаються:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Даний спір виник у зв`язку із бажанням звільнитися з військової служби відповідно до підпункту "г" п.2 ч.4 з урахуванням абз.13 п. 3 ч.12. ст. 26 Закону №2232-ХІІ - у зв`язку із необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

Суд зазначає, що в абз.13 п. 3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ в якості підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин визначено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що застосування абз.13 п. 3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, як підстави звільнення можливе лише у випадку відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

При цьому, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.

Як свідчать встановлені у справі обставини, підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача слугував факт наявності інших родичів другого ступеня спорідненості, які за законом зобов`язані здійснювати догляд за ОСОБА_2 , зокрема онука ОСОБА_4 та онуки ОСОБА_5 .

Тож спірним питанням у справі, що розглядається, є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

У свою чергу, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю у здійсненні постійного догляду за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , особи з інвалідністю 2 групи, яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №75/25/7111/В від 18.11. 2025, копія якого долучена до матеріалів справи.

На підтвердження викладених у позові доводів представник вказує, що позивач зареєстрований та проживає разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження долучає до матеріалів справи витяг з реєстру територіальної громади № 2025/014088580 від 25.09.2025, витяг з реєстру територіальної громади № 2025/019338890 від 28.12.2025 та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 09.03.2026.

Як стверджує представник, позивач проживає разом із матір`ю, забезпечує її щоденні життєві потреби, здійснює побутове обслуговування, контроль за станом здоров`я, придбання ліків та продуктів харчування, а також надає необхідну фізичну допомогу у зв`язку з обмеженням її життєдіяльності. Інші родичі або члени сім`ї не проживають разом із ОСОБА_2 та об`єктивно не мають можливості здійснювати за нею догляд, у зв`язку з чим саме позивач є єдиною особою, яка фактично та безперервно забезпечує її належний догляд і підтримку.

У результаті досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у ОСОБА_2 є донька - ОСОБА_6 (відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.07.1964), яка є особою з інвалідністю III (третьої) групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 100/26/339/В від 23.03.2026 та потребує соціальної послуги - з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, про що свідчить зміст висновку № 489 від 15.12.2025, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отже, донька ОСОБА_2 немає об`єктивної можливості здійснювати за нею догляд.

Щодо наявності інших родичів другого ступеня спорідненості, наявність яких і безпосередньо слугувало підставою для прийняття рішення, яким відмовлено у задоволені рапорта позивача про звільнення з військової служби, слід врахувати наступне.

За результатами перевірки сімейного стану військовослужбовця ТЦК встановлено, що ОСОБА_2 має онука ОСОБА_4 та онуку ОСОБА_5 , які за законом зобов`язані здійснювати догляд за своєю бабусею.

У той час, за матеріалами справи відслідковується, що ОСОБА_4 (онук ОСОБА_2 ) проживає за адресою: АДРЕСА_2 та з 02.08.2021 по теперішній час офіційно працевлаштований вахтовим методом (15 діб) в ТОВ "ГК "Автострада", яке є критичною інфраструктурою. При цьому, на утриманні ОСОБА_4 (доглядає та виховую) є неповнолітні діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчать копії їх свідоцтв про народження, які наявні в матеріалах справи. Крім того, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_9 проживає та працевлаштована та кордоном, що підтверджується копією її закордонного паспорту із відміткою про перетин кордону та візи наданої Чеською Республікою у період з 02.03.2025 по 31.03.2027. Вказана інформація та повідомлення про відсутність можливості здійснювати догляд за бабусею - ОСОБА_2 , яка проживає в іншому населеному пункті, підтверджена нотаріально завіреною заявою від 15.04.2026 ОСОБА_4 , яка зареєстрована в реєстрі за № 486, копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, обставини щодо наявності двох неповнолітніх дітей та дружини, яка перебуває за кордоном, у свою чергу свідчать про відсутність у онука можливості здійснювати постійний догляд за своєю бабусею - ОСОБА_2 .

Разом з тим, за інформацію, яка міститься в матеріалах справи онука ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проживає за межами України, у Французькій республіці та має тимчасовий дозвіл на проживання, є одержувачем тимчасового захисту, що підтверджується копією її закордонного паспорту ОСОБА_5 та тимчасовим дозволом на проживання.

З огляду на викладене слід зауважити, що так, дійсно, у ОСОБА_2 є повнолітні онуки, які не потребують постійного догляду та за доводами відповідача теоретично можуть здійснювати свої обов`язки по утриманню своїх близьких родичів.

Однак, слід враховувати, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абз. 13 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.266 Сімейного кодексу України повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

У той час, Сімейний кодекс України регулює обов`язки членів сім`ї щодо піклування, догляду та утримання, визначаючи першочерговий обов`язок саме дітей щодо своїх батьків (ст. 202 Сімейного кодексу України).

У даному випадку ОСОБА_2 має сина (позивач у справі) та доньку ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю 3 групи та потребує соціальної послуги - з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, що підтвердження наявними матеріалами справи.

Встановлюючи у пункті 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ вимогу щодо відсутності інших осіб, які зобов`язані та спроможні здійснювати догляд, законодавець виходить із наявності у відповідних осіб саме юридичного обов`язку та фізичної здатності такий догляд надавати.

При цьому, як вже зазначалося, онуки не є першочерговими суб`єктами виконання обов`язку з догляду за бабою за наявності сина (позивача), який є єдиним працездатним членом сім`ї першого ступеня споріднення, що перебуває на території України та має можливість такий догляд забезпечити.

Крім того, слід врахувати, що онук - ОСОБА_4 нотаріально завіреною заявою від 15.04.2026 письмово повідомив про відсутність можливості здійснювати догляд за бабусею - ОСОБА_2 , із зазначених в такій заяві причин, а онука ОСОБА_5 проживає за межами України, у Французькій республіці та має тимчасовий дозвіл на проживання.

Більш того, за правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 29.04.2026 прийнятою у справі № 520/14746/25, положення Сімейного кодексу України не оперують категоріями ступеня споріднення у контексті визначення складу сім`ї, а натомість пов`язують належність до членів сім`ї лише з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. При цьому сім`ю можуть утворювати й особи, які взагалі не мають ступеню споріднення.

Отже, сімейне законодавство використовує інші критерії для визначення кола членів сім`ї, ніж ті, що закладені у спірній нормі, яка прямо поєднує поняття «член сім`ї» зі ступенем споріднення. Це свідчить про те, що відповідні поняття мають різне контекстуальне наповнення залежно від сфери правового регулювання, а тому їх ототожнення є необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у розумінні Закону про військову службу поняття "члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

При цьому, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди зобов`язані перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Сам по собі факт наявності такого родича не є автоматичною підставою для відмови у звільненні, якщо доведено, що ця особа об`єктивно не може здійснювати постійний сторонній догляд (наприклад, через проживання в іншій області, виховання неповнолітніх дітей, перебування чоловіка на службі в ЗС, тощо). Для звільнення достатньо однієї з умов: відсутність інших членів сім`ї 1-го чи 2-го ступеня споріднення, які фактично могли б здійснювати догляд; інші члени сім`ї самі потребують постійного догляду (за висновком МСЕК/ЛКК). При цьому, "Відсутність" тлумачиться як реальна (а не формальна/юридична). Якщо родич є, але не може доглядати через об`єктивні причини це слід прирівнювати до його відсутності.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, суд наголошує, що саме відповідач є суб`єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому.

Ефективним уважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04. 2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі № 620/5996/21).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічна позицію дотримана Верховним Судому складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.05.2026прийнятій у справі № 640/22970/19.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Отже, для повного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби позивача відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 № 2232-XII, через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов неправильного висновку, що позивачем не було надано документів, які підтверджують відсутність у його матері інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за ним постійний догляд, як наслідок, неправомірно відмовив у звільненні позивача з військової служби.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 оформлену листом № 716 від 17.03.2026 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, якає особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.

28.09.26