Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/1055/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/1055/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 15 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області (далі - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ТУ ДСА в Дніпропетровській області), в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року № 3-К «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям Першотравенського міського суду Дніпропетровської області» в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі судовому розпоряднику Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у розмірі 30 %;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі судовому розпоряднику ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі працівникам апарату Першотравенського міського суду Дніпропетровської області» від 11 січня 2024 року № 2-К з 01 січня 2024 року;

- відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що з 30.03.2016 працює на посаді судового розпорядника Першотравенського міського суду Дніпропетровської області. Наказом від 16.03.2021 № 7-К їй встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу. Оскаржуваним наказом, виданим на підставі пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX), їй станом на 01.01.2025 встановлено надбавку у розмірі 30 відсотків посадового окладу, що, на думку позивачки, порушує її право на належну оплату праці, гарантоване статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

В обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу позивачка вказала, що новий акт законодавства не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, а закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, вносити до них зміни або зупиняти їх дію. Наголосила, що у разі колізії між Законом № 889-VIII та законом про Державний бюджет України перевагу має спеціальний Закон № 889-VIII (принцип lex specialis derogat generali), до якого відсилає частина перша статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 889-VIII скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них, а за неоднозначного правового регулювання суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосувати найбільш сприятливий для особи підхід. Вимогу про перерахунок і виплату надбавки позивачка пред`явила до ТУ ДСА в Дніпропетровській області як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, що здійснює фінансове забезпечення місцевих судів Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.01.2025 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому погодився з фактичними обставинами, викладеними у позовній заяві, однак позовні вимоги не визнав. Відповідач-1 зазначив, що пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX є чинним, неконституційним не визнавався, а тому є обов`язковим до виконання. Вказав, що органи державної влади та їх посадові особи не наділені повноваженнями самостійно оцінювати відповідність законів Конституції України та відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти на підставі чинних законів. Колізія між частиною першою статті 52 Закону № 889-VIII та пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX, на думку відповідача-1, відсутня, оскільки законодавець прямо визначив розмір надбавки на 2025 рік та встановив, що норми Закону № 889-VIII щодо умов і порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Трудові правовідносини з позивачкою є тривалими, а тому нове правове регулювання застосовується до них з дня набрання чинності Законом № 4059-IX, тобто з 01.01.2025, що узгоджується з позицією Конституційного Суду України, на яку посилається позивачка. Посилання на можливе визнання норми неконституційною в майбутньому є припущенням, а практика Європейського суду з прав людини щодо найбільш сприятливого для особи тлумачення не є релевантною, оскільки спірна норма не допускає неоднозначного тлумачення.

29.01.2025 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за відсутності його представника. Відповідач-2 зазначив, що згідно з частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Законом № 4059-IX на 2025 рік зупинено дію частини першої статті 52 Закону № 889-VIII в частині встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, та встановлено, що таким державним службовцям надбавка за вислугу років встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1534 дію постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» поширено на 2025 рік. Накази з кадрових питань, зокрема щодо встановлення надбавок, видає керівник апарату суду, а ТУ ДСА в Дніпропетровській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює виплати працівникам апарату суду на підставі таких наказів і лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом (статті 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України), та не має повноважень оцінювати закони на предмет їх конституційності. У разі задоволення позову виконання рішення, на думку відповідача-2, має здійснюватися за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Ухвалою суду від 13.05.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/7215/24.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2025 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 провадження у справі №160/1055/25 поновлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.03.2016 № 3-К ОСОБА_1 призначено на посаду судового розпорядника Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з 30 березня 2016 року.

Наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 № 7-К позивачці встановлено щомісячну надбавку до посадового окладу за безперервну понад 17 років працю на посаді державного службовця в розмірі 50 % посадового окладу з 16 березня 2021 року.

Наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 № 2-К «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям Першотравенського міського суду Дніпропетровської області» позивачці станом на 01 січня 2024 року (стаж державної служби 19 років 09 місяців 17 днів) встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 %.

Наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 № 3-К «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям Першотравенського міського суду Дніпропетровської області», виданим відповідно до статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX, постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», позивачці станом на 01 січня 2025 року (стаж державної служби 20 років 09 місяців 17 днів) встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 %.

Позивачка оспорює правомірність встановлення їй з 01.01.2025 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, обчисленої відповідно до пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та вимагає нарахування і виплати цієї надбавки у розмірі 50 відсотків посадового окладу відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу».

Отже, спір стосується того, норми якого закону підлягали застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років державному службовцю апарату місцевого суду у 2025 році: закону про Державний бюджет України чи Закону України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки (частина перша статті 46 Закону № 889-VIII).

Частиною першою статті 50 Закону № 889-VIII (тут і далі - у редакції, чинній до 01.04.2025) визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 889-VIII заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

…

6) премії (у разі встановлення).

Відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 889-VIII скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас 01.01.2025 набрав чинності Закон № 4059-IX (пункт 1 розділу «Прикінцеві положення»).

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX зупинено на 2025 рік дію, зокрема, частини першої статті 52 Закону № 889-VIII.

Згідно з пунктом 11 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX до проведення першої класифікації посад для державних службовців державних органів, що не провели класифікацію посад у 2024 році, діють умови оплати праці, встановлені на 2024 рік, але не довше ніж до 01.04.2025.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11.03.2025 № 4282-IX (далі - Закон № 4282-IX), який набрав чинності 01.04.2025, статтю 52 Закону № 889-VIII викладено в новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 4282-IX надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Отже, у 2025 році розмір надбавки за вислугу років державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, визначався пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX, дію частини першої статті 52 Закону № 889-VIII у попередній редакції на 2025 рік зупинено, а з 01.04.2025 такий самий розмір надбавки закріплено безпосередньо в Законі № 889-VIII.

Повертаючись до обставин справи.

Оскаржуваний наказ виданий, зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1409, якою затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби на основі класифікації посад.

Позивачка не заперечує, що оплата праці державних службовців Першотравенського міського суду Дніпропетровської області у 2025 році здійснювалася на основі класифікації посад, а відповідач-1 погодився з фактичними обставинами, викладеними у позовній заяві.

Отже, на позивачку поширюється дія пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про те, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років державному службовцю апарату місцевого суду: законодавства про державну службу чи законодавства про державний бюджет, та дійшла таких узагальнених висновків:

« 149. Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX - на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

150. Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби».

Обґрунтовуючи ці висновки, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми Закону № 889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів закону про державний бюджет.

Також, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання; регулювання спірних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким (пункти 75, 76, 78-80 постанови).

До моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання нормативно-правового акта чи його окремих приписів неконституційними такі приписи зберігають чинність і є обов`язковими для всіх суб`єктів правовідносин, зокрема й для органів державної влади та їх посадових осіб.

Відтак, конституційність кожного схваленого парламентом закону презюмується до моменту спростування цієї презумпції рішенням Конституційного Суду України.

Для висновку про незастосування норми закону суд має або керуватися вже існуючим висновком суду конституційної юрисдикції про невідповідність саме цієї норми вимогам Конституції України, або застосувати правила частини четвертої статті 7 КАС України (пункти 84-86, 111 постанови).

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.11.2008 № 26-рп/2008 та від 28.08.2020 № 10-р/2020 ухвалені за нерелевантних обставин, адже стосувалися обмежень соціальних гарантій, обумовлених фінансовою ситуацією в країні та оптимізацією використання бюджетних коштів, що призвело до реального погіршення матеріального становища осіб.

Натомість зменшення розміру надбавки за вислугу років є елементом реформи оплати праці державних службовців, обумовленої реалізацією євроінтеграційних вимог, зокрема програми Європейського Союзу «Ukraine Facility Plan», не пов`язане з потребою збалансування чи оптимізації видатків Державного бюджету України та відбулося одночасно зі зростанням посадових окладів (пункти 103, 108, 109, 123-125 постанови).

Позивачка, яка в межах єдиної реформи оплати праці державних службовців не оспорює збільшення посадового окладу, втім заперечує проти зменшення розміру надбавки за вислугу років, фактично просить про вибіркове застосування законодавства, що не свідчить про погіршення її становища чи звуження наявного в неї обсягу прав як державного службовця (пункти 147, 148 постанови).

Ознаками типових справ Велика Палата Верховного Суду визначила, зокрема, встановлення державному службовцю місцевого загального суду надбавки за вислугу років з 01.01.2024 на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) та предмет спору - розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік (пункт 151 постанови).

Водночас, на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору в подібних правовідносинах (пункт 152 постанови).

Суд враховує, що ця справа стосується розміру надбавки за вислугу років за 2025 рік, встановленої на підставі пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX, а отже, формально не відповідає всім ознакам типової справи, визначеним Великою Палатою Верховного Суду.

Водночас спірні правовідносини є подібними до правовідносин у зразковій справі за суб`єктним складом, предметом спору та змістом правового регулювання.

Так, позивачка є державним службовцем місцевого загального суду; відповідачами є місцевий загальний суд, наказом якого встановлено надбавку, та територіальне управління Державної судової адміністрації України, що забезпечує фінансування цього суду; позовні вимоги спрямовані на скасування наказу в частині встановлення надбавки на рівні 30 відсотків та зобов`язання нарахувати і виплатити надбавку відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 50 відсотків посадового окладу.

Саме з цих підстав провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 13.05.2025.

Положення пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX щодо розміру надбавки за вислугу років (2 відсотки посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу) та щодо застосування норм Закону № 889-VIII в частині, що не суперечить цьому Закону, за змістом є тотожними положенням пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, які були предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, на відміну від Закону № 3460-IX, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX законодавець окремо та прямо зупинив на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону № 889-VIII, що виключає будь-які сумніви щодо норми, яка підлягала застосуванню у спірний період.

Суд також враховує, що в зразковій справі позивачка посилалася на запровадження аналогічних обмежень пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX (пункт 47 постанови), однак цей довід не спричинив іншого висновку Великої Палати Верховного Суду.

Подальша зміна законодавства, про яку йдеться у пункті 152 постанови Великої Палати Верховного Суду, не зумовлює іншого застосування норм матеріального права в цій справі, оскільки Законом № 4282-IX з 01.04.2025 аналогічний розмір надбавки за вислугу років закріплено безпосередньо в частині першій статті 52 Закону № 889-VIII.

Велика Палата Верховного Суду оцінила це як прояв послідовності дій законодавця у впровадженні реформи оплати праці державних службовців (пункт 130 постанови).

Отже, висновки щодо співвідношення норм закону про державний бюджет та Закону № 889-VIII, викладені Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 240/7215/24, є застосовними до спірних правовідносин, і суд враховує їх при вирішенні цієї справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX у встановленому порядку неконституційним не визнавався, був чинним протягом 2025 року, а тому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України підлягав обов`язковому застосуванню Першотравенським міським судом Дніпропетровської області під час визначення позивачці розміру надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік.

Підстав для застосування частини четвертої статті 7 КАС України суд не вбачає, оскільки позивачкою не доведено, що зменшення відсоткового розміру надбавки в сукупності з іншими складовими реформи оплати праці призвело до звуження її прав.

Станом на 01.01.2025 стаж державної служби позивачки становив 20 років 09 місяців 17 днів.

З урахуванням пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX розрахунковий розмір надбавки (2 відсотки Ч 20 повних календарних років = 40 відсотків) перевищує граничний, а тому надбавка підлягала встановленню в граничному розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Отже, оскаржуваним наказом розмір надбавки позивачці визначено правильно.

Такий самий розмір надбавки передбачає і частина перша статті 52 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 4282-IX, чинній з 01.04.2025.

Доводи позивачки про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 52 Закону № 889-VIII як спеціальної норми суд відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність колізії між зазначеними нормами: дія частини першої статті 52 Закону № 889-VIII на період чинності відповідних положень закону про державний бюджет зупинена, а отже, ці норми не мають одночасної темпоральної дії (пункти 75– 80 постанови).

Відсилання частини першої статті 150 Закону № 1402-VIII до законодавства про державну службу цього висновку не спростовує, оскільки у 2025 році законодавство про державну службу в частині розміру надбавки за вислугу років діяло з урахуванням пункту 3 та пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX, а з 01.04.2025 сам Закон № 889-VIII встановлює граничний розмір надбавки на рівні 30 відсотків посадового окладу.

Доводи позивачки про недопустимість зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій, передбачених іншими законами, з посиланням на рішення Конституційного Суду України, суд також відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду визнала зазначені рішення ухваленими за нерелевантних обставин та дійшла висновку, що зменшення граничного розміру надбавки за вислугу років в сукупності зі збільшенням посадових окладів не є звуженням соціальних прав і гарантій державного службовця.

Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 стосується меж предмета регулювання Бюджетного кодексу України і так само не містить висновку про невідповідність Конституції України пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX.

Посилання позивачки на частину п`яту статті 50 Закону № 889-VIII є безпідставним, оскільки зменшення розміру надбавки за вислугу років не зумовлене скороченням бюджетних асигнувань, а є складовою реформи оплати праці державних службовців, у межах якої одночасно підвищено посадові оклади.

Позивачка не надала доказів того, що загальний розмір її заробітної плати у 2025 році зменшився порівняно з попереднім періодом, та не оспорює застосування до неї інших складових реформи, зокрема збільшеного посадового окладу.

Доводи позивачки щодо неможливості застосування нового акта законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, є необґрунтованими.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, на яку посилається сама позивачка, якщо правовідносини є тривалими і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності.

Оскаржуваним наказом надбавку за вислугу років позивачці встановлено станом на 01.01.2025, тобто з дня набрання чинності Законом № 4059-IX, а отже, нове правове регулювання застосовано до тривалих правовідносин лише на майбутнє, без надання йому зворотної дії в часі.

Посилання позивачки на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку застосовувати найбільш сприятливий для особи підхід суд не бере до уваги, оскільки цей підхід застосовується у разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві.

Натомість пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX чітко визначає розмір надбавки за вислугу років на 2025 рік, а регулювання спірних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким.

Щодо вимоги про зобов`язання ТУ ДСА в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років з 01 січня 2024 року відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII та наказу від 11.01.2024 № 2-К, суд зазначає таке.

Ця вимога виходить за межі оскаржуваного наказу, яким надбавку за вислугу років позивачці встановлено станом на 01.01.2025.

Наказом від 11.01.2024 № 2-К позивачці станом на 01.01.2024 встановлено надбавку у розмірі 50 відсотків посадового окладу, цей наказ позивачка не оскаржує, а будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати надбавки у 2024 році не оспорює, обставин порушення її прав у цей період не наводить і доказів не надає.

Водночас з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 240/7215/24 підстав для виплати державним службовцям надбавки на рівні 50 відсотків посадового окладу у 2024 році не було.

Наказ від 11.01.2024 № 2-К визначав розмір надбавки станом на 01.01.2024 і не може бути підставою для її нарахування у 2025 році, а з 01.01.2025 розмір надбавки визначено оскаржуваним наказом, який є правомірним.

Крім того, ця вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, у задоволенні якої відмовлено.

Отже, підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні й підстави для допущення рішення суду до негайного виконання відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідачі довели правомірність оскаржуваного наказу та дій щодо нарахування позивачці надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році в розмірі 30%.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених положень законодавства та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 241– 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон