Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/4335/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/4335/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної Дніпропетровської області ради) Самарівського району про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 24.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро, Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної Дніпропетровської області ради) Самарівського району, в якій позивач просить суд:

-визнати бездіяльність Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної ради) Самарівського району Дніпропетровської області щодо надання права на приватизацію службової квартири за адресою АДРЕСА_1 як орган приватизації згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

-зобов`язати Дніпровський квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра подати клопотання до Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної ради) Самарівського району Дніпропетровської області про зняття статусу службової квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, вислуга якої становить понад 20 років. Будучи забезпеченою у встановленому порядку під час проходження військової служби житловою площею - квартирою АДРЕСА_2 та зважаючи на те, що службовий статус вказаної квартири обмежує можливість реалізації прав, встановлених чинним житловим законодавством, позивач неодноразово зверталася з рапортом та заявами до відповідачів, в яких просила виключити займану нею квартиру з числа службового житла. Однак відповідачі протиправно не знімають вказане житло з числа службових та не надають права на його приватизацію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 160/4335/26 відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13.03.2026 від відповідача Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що вимагаючи визнати бездіяльність Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної ради) Самарівського району Дніпропетровської області в частині ненадання права на приватизацію службової квартири, позивач не зазначає обставини, якими обґрунтовує свої вимоги. Крім того, відповідач наголосив на тому, що будь-яких звернень від ОСОБА_1 до Черкаської селищної ради у період з 2022 року по теперішній час не надходило. Крім того, у Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області згідно з чинним законодавством України відсутні повноваження щодо надання права на приватизацію службової квартири, як вимагає цього позивач.

09.07.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра надав пояснення у справі, в яких зазначив, що позивачем не надано доказів дотримання встановленого законодавством порядку звернення із заявою про виключення квартири з обліку службових. Зокрема, позивач не надав протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про надання житлового приміщення для постійного проживання, наказу командира військової частини, протоколу результатів розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також доказів затвердження цього списку заступником Міністра оборони України. Відповідач зазначив, що за відсутності таких документів у нього відсутній визначений законом обов`язок звертатися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про виключення квартири з числа службових, а тому протиправна бездіяльність з його боку відсутня. Також відповідач повідомив, що частину документів обліку вхідної кореспонденції вилучено в межах кримінального провадження №4204041110000595 на підставі ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим повне виконання ухвали суду про витребування доказів є об`єктивно ускладненим.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Збройних Силах України.

Позивачка є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , дата видачі 28.05.2024.

Відповідно до довідки Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області від 27.11.2025 №3073/1 у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син).

Судом також враховано, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , позивач до реєстрації шлюбу 28.09.2022 мала прізвище « ОСОБА_4 », яке змінено на « ОСОБА_5 » у зв`язку з одруженням.

15.03.2017 позивачка звернулася з рапортом до командира військової частини НОМЕР_3 , в якому просила зарахувати її на квартирний облік для отримання житлової площі.

17.05.2017 Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпра старшому солдату ОСОБА_6 видано ордер на заняття службового жилого приміщення - квартири жилою площею 29,0 кв.м., яке складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає про те, що вчиняла дії з метою виключення житлового приміщення з обліку службових, проте їй було відмовлено.

Вважаючи бездіяльність Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної ради) Самарівського району Дніпропетровської області та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

За змістом статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 Житлового кодексу України передбачено, що особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, яка надала їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Так, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) наданням кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Одним із наведених способів є надання житла, виключеного з числа службового, застосування якого позивач і пов`язує з предметом цього спору.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями у пункті 11 встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме: виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 (надалі - Інструкція №380), передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Пунктами 3-7 розділу VII Інструкції №380 встановлено послідовний порядок реалізації права на в иключення квартир з числа службових: рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання приймає житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) за результатами розгляду документів облікової справи військовослужбовця.

На підставі затвердженого протоколу цього рішення командир військової частини видає наказ про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, а квартирно-експлуатаційний орган на підставі зазначених документів протягом п`яти робочих днів готує список надання постійного житла, який направляється до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення для внесення на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

За результатами розгляду списку Комісія з контролю приймає рішення про погодження надання постійного житла.

Зазначений список після затвердження заступником Міністра оборони України є підставою для оформлення квартирно-експлуатаційним органом протягом десяти робочих днів документів та подання їх до виконавчого органу відповідної ради, у тому числі клопотання про виключення житла з числа службових.

Отже, за наведеним правовим регулюванням саме на квартирно-експлуатаційний орган (у даній справі - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра) покладено обов`язок ініціювати перед органом місцевого самоврядування питання про виключення житла з числа службових.

Однак реалізація цього обов`язку є похідною від завершення визначеної пунктами 3-7 розділу VII Інструкції №380 процедури, а не настає автоматично в силу самого лише факту наявності у військовослужбовця вислуги 20 років або звернення з рапортом.

Судом також враховано практику Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо застосування гарантій соціального захисту зазначеної категорії осіб.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту.

До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов`язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи встановлені обставини справи в контексті наведеної практики Верховного Суду, суд зазначає, що необхідними складовими для визнання протиправною бездіяльності Квартирно-експлуатаційного органу щодо подання клопотання про виключення житла з числа службових є, зокрема, перебування військовослужбовця на квартирному обліку та проходження встановленої пунктами 3-7 розділу VII Інструкції №380 процедури - прийняття житловою комісією військової частини рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання, видання відповідного наказу командиром військової частини, формування квартирно-експлуатаційним органом списку надання постійного житла, розгляд цього списку Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та його затвердження заступником Міністра оборони України.

Повертаючись до обставин справи.

Матеріалами справи не підтверджено документально засвідченої вислуги позивача 20 років на військовій службі та перебування позивача на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.

Також, позивач не надав доказів проходження визначеної Інструкцією № 380 процедури. Зокрема, матеріали справи не містять рішення житлової комісії військової частини, наказу командира військової частини, списку надання постійного житла, рішення Комісії з контролю чи його затвердження заступником Міністра оборони України.

Сам факт подання позивачем рапорту від 15.03.2017 про зарахування на квартирний облік та подальші звернення до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, за відсутності доказів проходження наведеної процедури, не є достатнім для висновку про виникнення у відповідача визначеного законом обов`язку звернутися з клопотанням про виключення квартири з числа службових.

За таких обставин суд погоджується з доводами Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра про відсутність в його діях (бездіяльності) ознак протиправності, оскільки для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною необхідний чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та обов`язком, який на цього суб`єкта покладений законом, а такий обов`язок за встановлених у справі обставин не виник.

Щодо позовної вимоги до Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної ради) Самарівського району Дніпропетровської області суд зазначає таке.

Матеріалами справи, у тому числі відзивом самої Черкаської селищної ради, підтверджується, що жодних звернень від позивача до цієї ради не надходило.

За відсутності звернення та за відсутності клопотання квартирно-експлуатаційного органу, начальника гарнізону чи командира військової частини про виключення житла з числа службових, передбаченого статтею 118 Житлового кодексу України, пунктом 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та пунктом 10 розділу VII Інструкції №380, у ради не виникає і не може виникнути обов`язок вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, а відтак відсутній склад протиправної бездіяльності.

Крім того, суд враховує, що позовна вимога до Черкаської селищної ради сформульована як вимога про визнання бездіяльності щодо «надання права на приватизацію» квартири «як орган приватизації».

Однак, відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, приватизації не підлягають, а право на приватизацію може виникнути лише після зняття статусу службового житла в порядку, встановленому статтею 118 Житлового кодексу України.

Оскільки службовий статус спірної квартири на час розгляду справи не знято, обов`язку «надати право на приватизацію» у Черкаської селищної ради виникнути не могло за жодних обставин, а тому ця позовна вимога є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З підстав, викладених у мотивувальній частині рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної Дніпропетровської області ради) Самарівського району про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон