Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/25158/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/25158/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою адвоката Богуш Ангеліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.08.2026 засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява адвоката Богуш Ангеліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4050,18 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4050,18 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 протиправними;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III; ??

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

- ??стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що з 01 серпня 2015 по 28 грудня 2021 року позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 28 від 28.12.2021 звільнена з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та виключена зі списків особового складу з 28 грудня 2021 року.

Під час проходження військової служби Відповідачем не проведено Позивачу нарахування та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.12.2021 з урахуванням абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

На адресу відповідача направлений адвокатський запит з проханням надати відповідь чи здійснював відповідач нарахування та виплату ОСОБА_1 :

- індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 28.12.2021 з урахуванням абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;

- грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Представником позивача отримана відповідь від відповідача, до якої долучено копії довідок нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивача, з яких вбачається, що індексація грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2021 року «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась, також у Відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 Nє 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил. Державної прикордонної служби. Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Вважає, що дії відповідача не відповідають нормам чинного законодавства України і рахую їх безпідставними та незаконними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Від представника відповідача 25.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якому останні просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 01.08.2015 року та була звільнена з військової служби у грудні 2021 року. Відповідні обставини підтверджуються витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №158 від 01.08.2015 року та №283 від 28.12.2021 року, які містяться в матеріалах справи.

Щодо вимог про виплату індексації у фіксованій сумі 4050,18 грн.

Відповідно до наявних у справі матеріалів, розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив 8690,33 грн, тоді як у лютому 2018 року — 8277,36 грн.

Отже, збільшення грошового доходу становило 412,97 грн.

Водночас сама по собі арифметична різниця між сумою можливої індексації та збільшенням грошового доходу не свідчить про автоматичне виникнення у позивача права саме на суму 4050,18 грн за весь заявлений період.

Для встановлення такого права необхідно встановити всі складові грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, їх розмір, характер відповідних виплат та фактичне збільшення доходу.

Зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, а не лише розрахунком, складеним стороною позивача.

Військова частина НОМЕР_2 не заперечує, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до законодавства. Разом із тим індексація ОСОБА_1 здійснювалася.

У матеріалах справи прямо зазначено, що військовою частиною застосовувалися: серпень 2015 року — як базовий місяць на відповідному етапі; січень 2016 року — за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; березень 2018 року — за період з 01.03.2018 по 31.12.2019; січень 2020 року — за період з 01.01.2020 по 25.12.2021.

Відповідно до наданої військовою частиною інформації, підстави для повторного перерахунку індексації відсутні, а індексація була виплачена відповідно до чинного законодавства та в повному обсязі.

Крім того, у матеріалах справи міститься інформація про проведення нарахування та виплати індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на виконання судового рішення суду у справі № 160/2845/23.

Отже, позовна вимога в частині повторного нарахування належних сум має бути оцінена судом з урахуванням уже проведених виплат та факту виконання попереднього судового рішення.

Щодо розрахунку 4050,18 грн.

Позивач виходить із того, що можлива сума індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн, а збільшення грошового доходу — 412,97 грн, у зв`язку з чим визначає індексацію-різницю у сумі 4050,18 грн, проте з таким розрахунком відповідач не погоджується.

Згідно з механізмом, установленим Порядком № 1078, розмір індексації залежить від конкретних показників грошового доходу, складових такого доходу та відповідних індексів споживчих цін.

Тому встановлення судом обов`язку військової частини виплачувати позивачу фіксовану суму 4050,18 грн за кожен місяць усього спірного періоду без встановлення фактичних обставин щодо кожного відповідного періоду фактично означатиме визначення судом розміру грошового забезпечення без належної доказової бази.

Щодо допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги.

Відповідач звертає увагу, що під час проведення відповідних виплат військова частина керувалася чинними на той час нормативно-правовими актами та відомчими нормативними документами.

Зокрема, на момент здійснення відповідних виплат діяли положення Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 595, а з 2016 року — наказом Міністерства оборони України №550, відповідно до яких щомісячна додаткова грошова винагорода не включалася до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалися одноразові додаткові види грошового забезпечення. Саме на ці нормативні приписи посилалася військова частина у відповіді представнику позивача.

Таким чином, при здійсненні виплат військова частина діяла відповідно до нормативного регулювання, чинного на відповідний момент.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів.

Така вимога є похідною від основних вимог про стягнення відповідних сум.

У разі відсутності встановленого судом факту невиплати конкретної суми грошового забезпечення відсутні й правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів щодо такої суми.

Тому вимога про компенсацію може бути розглянута лише після встановлення факту наявності заборгованості, її конкретного розміру та періоду прострочення.

Враховуючи вищевикладене військова частина НОМЕР_2 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами в заявленому розмірі.

27.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі в яких просить суд врахувати при вирішенні справи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 повторно витребувано докази у відповідача.

Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 01.08.2015 по 25.12.2021 що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.08.2015 № 158 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.12.2021 № 283.

Листом від 19.02.2026 № 89 військова частина НОМЕР_2 повідомила представника ОСОБА_1 адвоката Богуш А. М. про те, що відповідно до п.10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (зі змінами до грудня 2015 року, який діяв на момент проходження служби ОСОБА_1 ) встановлений базовий місяць серпень 2015 року.

У грудні 2015 року до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 внесені зміни, якими запроваджено єдині підходи для проведення індексації, в тому числі грошового забезпечення (постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»).

Відповідно до п. 3 Постанови № 1013 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення починається з січня 2016 року.

Відповідно за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року був встановлений базовий місяць січень 2016 року.

Листом директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям починаючи з 01 січня 2016 року по 28.02.2018 призупинена до окремого рішення, у зв`язку з відсутністю механізму її нарахування військовослужбовцям.

Оскарживши дане рішення у Дніпропетровському окружному адміністративному суді до військової частини надійшло рішення по справі № 160/28450/23 від 14.03.2024. На виконання вимог даного рішення ОСОБА_1 проведено нарахування і виплату в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.

3 01.03.2018 згідно листа Директора Департамента фінансів Міністерства оборони № 1725/з від 31.01.2018 про набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, нарахування та виплата індексації була поновлена та встановлено базовий місяць березень 2018 року. Нарахування індексації проводилось у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103% наростаючим підсумком. Так, за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 ОСОБА_2 виплачувалась індексація грошового забезпечення по базовому місяцю березень 2018 року.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3488/24 від 17.04.2024 з 01.01.2020 по 25.12.2021 проводився перерахунок посадового окладу та окладу за військове звання.

Відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 перераховується і виплачена індексація грошового забезпечення. У зв?язку з тим, що сума підвищення грошового забезпечення у січні 2020 року перевищила суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці - у січні 2020 року сума індексації не нараховується. Для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховується наростаючим підсумком з лютого 2020 року.

Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2020 року по листопад 2020 року (який опубліковано в грудні 2020 року) перевищив поріг індексації 103% і становив 3,8%.

У зв?язку з цим по базовому місяцю січень 2020 року починаючи з січня 2021 року настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексам зазначеним в розрахунку.

З вищеперерахованого, військова частина НОМЕР_2 вірно застосувала при обрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 базовий місяць «серпень 2015 року» за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, базовий місяць «січень 2016 року» за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, базовий місяць «березень 2018 року» за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, базовий місяць «січень 2070 року» за період з 01.01.2020 року по 25.12.2021 року. Підстави для проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відсутні. Індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачена згідно чинного законодавства та в повному розмірі.

ОСОБА_1 проходила військову службу в період з 01.08.2015, що підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 158 від 01.08.2015 по 25.12.2021, що підтверджено наказом командира № 283 від 28.12.2021.

Розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку (згідно наказу МОУ № 260 від 11.06.2008 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам).

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (згідно наказу МОУ № 260 від 11.06.2008 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам).

Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена Постановою КМ України від 22.09.2010 № 889, діюча на час виплати матеріальної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення у період з 2015 року по 2017 рік, не включалась до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (відповідно до пункту 8 наказу МОУ від 15.11.2010 № 595 Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України).

Грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік виплачена в розмірах встановлених відповідно до наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження виплати грошового забезпечення "Порядку військовослужбовцям Збройних Сил У країни та деяким іншим особам».

Військова частина НОМЕР_2 проводила всі розрахунки ОСОБА_1 згідно чинного законодавства та в повному обсязі.

З довідки про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забепечення за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 № 87 від 19 лютого 2026 року вбачається, що позивач за лютий-березень 2018 року отримав таке грошове забезпечення:

за лютий 2018 року в загальній сумі 8277,36 грн, у тому числі: посадовий оклад – 720,00 грн, оклад за військове звання – 50,00 грн, надбавка за вислугу років – 192,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 481,50 грн, надбавка, доплата, підвищення - 3104,01 грн, премія - 3729,60 грн

за березень 2018 року в загальній сумі 8690,33 грн, у тому числі: посадовий оклад – 3080,00 грн, оклад за військове звання – 810,00 грн, надбавка за вислугу років – 1361,50 грн, надбавка за особливості прохоження служби – 525,15 грн, премія – 2913,68 грн.

Аналогічного змісту міститься інформація у довідці № 531 від 23 вересня 2026 року.

Згідно довідки про нараховану і виплачену індексацію грошового забезпечення № 532 від 23 вересня 2026 року позивачу нараховано поточну індексацію у листопаді-грудні 2015 року по 31,69 грн, у липні-листопаді 2016 року по 59,45 грн, грудні 2016 року – лютому 2017 року по 134,40 грн, березні - квітні 2017 року по 200 грн, травні 2017 року 210,50 грн, червні-серпні 2017 року по 279,54 грн, вересні-листопаді 2017 року 341,85 грн, грудні 2017 року – лютому 2018 року по 422,88 грн, грудні 2018 року – лютому 2019 року по 71,08 грн, у березні – червні 2019 року по 134,47 грн, липні-жовтні 2019 року по 206,72 грн, грудні 2019 року 216,51 грн, січні-березні 2021 року по 86,26 грн, квітні-червні 2021 року 161,17 грн, липні-листопаді 2021 року 264,07 грн, грудні 2021 року 222,09 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі-Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XIIвизначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XIIвизначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XIIіндексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абзац другий).

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий).

У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу (абзац шостий).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

З указаного вбачається, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.08.2019у справі № 825/694/17 і від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Застосування положень статті 5 Закону № 1282-XII, як підстави ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є протиправним.

Означене не відповідає нормам Закону № 1282-XIIта пункту 11 Порядку № 1078, якими визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 30.03.2023 у справі № 380/11408/21.

Щодо позовних вимог, які стосуються невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2019, суд зазначає наступне.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо «фіксованої» величини суми індексації, суд зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін був вказаний у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526 з наведеними прикладами обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої величини суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила і умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивача (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то норми свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Враховуючи приписи Порядку № 260 та умови абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 складові грошового забезпечення зазначені в довідки про розмір грошового забезпечення позивача відповідно до норм Порядку № 260, враховуються при визначені розміру індексації різниці.

Так, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду викладені у постановах від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є «місяцем підвищення доходу» (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.

У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Матеріалами справи підтверджено факт сплати позивачу поточної індексації з листопада 2018 року, проте відсутні відомості сплати індексації-різниці.

Однак слід звернути увагу на положення абзаців 4-5 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови № 704.

Як слідує матеріалів справи позивач за лютий-березень 2018 року отримав таке грошове забезпечення:

за лютий 2018 року в загальній сумі 8277,36 грн, у тому числі: посадовий оклад – 720,00 грн, оклад за військове звання – 50,00 грн, надбавка за вислугу років – 192,50 грн, надбавка за особливості прохоження служби - 481,50 грн, надбавка, доплата, підвищення - 3104,01 грн, премія - 3729,60 грн

за березень 2018 року в загальній сумі 8690,33 грн, у тому числі: посадовий оклад – 3080,00 грн, оклад за військове звання – 810,00 грн, надбавка за вислугу років – 1361,50 грн, надбавка за особливості прохоження служби – 525,15 грн, премія – 2913,68 грн.

Отже, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 412,97 грн порівняно з лютим 2018 року (8690,33 грн – 8277,36 грн = 412,97 грн).

У березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму складав 1762,00 грн (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»).

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року до березня 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме: у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень; у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад; у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень; у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень; у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень; у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад; у 2016 році 1 раз: квітень; у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%; у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2016, далі - Закон №911-VIII) в частині першій статті 4 Закону №1282-XII величину « 101» замінено величиною « 103».

Отже, з 01.01.2016 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103%.

Тому здійснення розрахунку величини приросту споживчих цін для проведення індексації з січня 2016 року по березень 2018 року відбувається з урахуванням зазначених змін.

Квітень 2016: 105,8% (1,058) = 1,007 (грудень 2015) х 1,009 (січень 2016) х 0,996 (лютий 2016) х 1,010 (березень 2016) х 1,035 (квітень 2016) х 100 (поріг індексації перевищено в квітні 2016).

Жовтень 2016: 104,1% (1,041) = 1,001 (травень 2016) х 0,998 (червень 2016) х 0,999 (липень 2016) х 0,997 (серпень 2016) х 1,018 (вересень 2016) х 1,028 (жовтень 2016) х 100 (поріг індексації перевищено в жовтні 2016).

Січень 2017: 103,8% (1,038) = 1,018 (листопад 2016) х 1,009 (грудень 2016) х 1,011 (січень 2017) х 100 (поріг індексації перевищено в січні 2017).

Квітень 2017: 103,7% (1,037) = 1,010 (лютий 2017) х 1,018 (березень 2017) х 1,009 (квітень 2017) х 100 (поріг індексації перевищено в квітні 2017).

Липень 2017: 103,1% (1,031) = 1,013 (травень 2017) х 1,016 (червень 2017) х 1,002 (липень 2017) х 100 (поріг індексації перевищено в липні 2017).

Жовтень 2017: 103,1% (1,031) = 0,999 (серпень 2017) х 1,020 (вересень 2017) х 1,012 (жовтень 2017) х 100 (поріг індексації перевищено в жовтні 2017).

Січень 2018: 103,4% (1,034) = 1,009 (листопад 2017) х 1,010 (грудень 2017) х 1,015 (січень 2018) х 100 (поріг індексації перевищено в січні 2018).

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд: 2008 рік: 1,027 * 1,038 * 1,031 * 1,013 * 1,002 (1,008 * 0,995 * 0,999) * 1,011 * 1,017 * 1,015 * 1,021 * 2009 рік: 1,029 * 1,015 * 1,014 * 1,014 (1,009 * 1,005) * 1,011 * 1,014 (0,999 * 0,998 * 1,008 * 1,009) * 1,011 * 2010 рік: 1,018 * 1,019 * 0,993 (1,009 * 0,997 * 0,994 * 0,996 * 0,998) * 1,012 * 1,029 * 1,016 (1,005 * 1,003 * 1,008) * 2011 рік: 1,01 * 1,009 * 1,014 * 1,013 * 1,009 (1,008 * 1,004 * 0,987) * березень 2014 року - грудень 2014 року: 1,022 * 1,033 * 1,038 * 1,01 * 1,012 (1,004 * 1,008) * 1,029 * 1,024 * 1,019 * 1,03 * 2015 рік - березень 2016 року: 1,031 * 1,053 * 1,108 * 1,14 * 1,022 * 0,986 (1,004 * 0,99 * 0,992) * 1,023 * 0,987 * 1,02 * 1,022 (1,007 * 1,009 * 0,996 * 1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016 - березень 2018: 1,245 (1,001 * 0,998 * 0,999 * 0,997 * 1,018 * 1,028 * 1,018 * 1,009 * 1,011 * 1,01 * 1,018 * 1,009 * 1,013 * 1,016 * 1,002 * 0,999 * 1,02 * 1,012 * 1,009 * 1,01 * 1,015 * 1,009) = 253,30%.

Отже, величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%.

Як зазначено, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.

Враховуючи, що станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн(1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Оскільки судом встановлено, що розмір грошового забезпечення з березня 2018 року збільшився на 412,97 грн, беручи до уваги вимоги абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, розрахунок суми належної позивачу індексації в березні 2018 року становить 4050,18 грн (4463,15 грн (сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року) – 412,97 грн (розмір підвищення доходу в березні 2018 року)).

Так, єдиним визначеним законодавцем методом визначення чи належить позивачу фіксована індексація грошового забезпечення у березні 2018 року є визначення суми, яка належить до виплати із застосуванням базового місяця "січень 2008 року" за виключенням суми збільшення грошового забезпечення в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.04.2020 у справі №816/1728/16, де зазначено, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації".

Таким чином, відповідачем, всупереч абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, починаючи з 01.03.2018 до 31.12.2019 не виплачена щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення.

Зважаючи, що відповідачем в період з 01.03.2018 до 31.12.2019 виплата індексації - різниці не здійснювалась, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Суд зауважує, що позивач у спірних правовідносинах проходив службу та його робочий/службовий час визначається в календарних днях.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в конкретних, розрахованих позивачем, сумах), враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22, від 07.12.2023 у справі №360/381/23).

В подальшому також така позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 03.06.2025 у справі № 600/1889/24-а.

На підставі викладеного, позивач за період з 01.03.2018 до 31.12.2019 має право на виплату різниці індексації щомісяця по 4050,18 грн в загальній сумі 89103,96 грн (89103,96 грн (4050,18 грн х 22 місяці (за березень 2018 року - грудень 2019 року)).

Щодо періоду з 01.01.2020 по 25.12.2021 суд зазначає таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 160/3488/24 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 25.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити з 29.01.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.01.2021 по 25.12.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 отриманих нею у 2020, 2021 роках грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань урахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020, 2021 рік.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду у справі № 160/3488/24 набрало законної сили 18.05.2024.

На виконання судового рішення у справі № 160/3488/24 відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 по 25.12.2021, що підтверджується довідкою № 531 від 23.09.2026.

Суд зауважує, що в межах справи, що розглядається, суд не здійснює перевірку правильності виконання судового рішення у справі № 160/3488/24.

Таким чином, у січні 2020 року відбулося підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з виконанням судового рішення у справі № 160/3488/24.

Згідно із довідкою № 531 від 23.09.2026 у грудні 2019 року грошове забезпечення позивача склало 12436,41 грн, а саме: посадовий оклад 3080,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 1556,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 3539,90 грн, премія 3234,00 грн, індексація – 216,51 грн, а з урахуванням індексації – різниці в розмірі 4050,18 грн, право на яку у грудні 2019 року визначено цим судовим рішенням, розмір грошового забезпечення позивача у грудні 2019 року склав 16486,59 грн.

З довідки № 531 від 23.09.2026 у січні 2020 року грошове забезпечення позивача склало 12450,78 грн, а саме: посадовий оклад 3138,07 грн, оклад за військове звання 825,48 грн, надбавка за вислугу років 1585,42 грн, надбавка за особливості проходження служби 3606,83 грн, премія 3294,98 грн.

Суд зауважує, що незважаючи на перерахунок розміру грошового забезпечення позивача у січні 2020 року лише за три дні з 29.01.2020 по 31.01.2020, саме січень 2020 року є місяцем, коли відбулося підвищення посадового окладу позивача, і складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, стали мати розмір, зазначений вище.

Отже, судом встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, складав у грудні 2019 року 16486,59 грн, а у січні 2020 року 12450,78 грн.

Таким чином, підвищення доходу позивача у січні 2020 року не відбулося.

При цьому сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у січні 2020 року складає 216,51 грн (2102,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуальний для січня 2020 року) * 10,30 (величина приросту індексу споживчих цін у січні 2020 року, здійснена за наростаючим принципом з квітня 2018 року) / 100 %).

З наведеного слідує, що у січні 2020 року розмір грошового забезпечення позивача не змінився, підвищення не відбулося у порівнянні з розміром грошового забезпечення грудня 2019 року, тому індексація-різниця станом на січень 2020 року становить 216,51 грн.

З огляду на наведене за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивачу має бути нарахована і виплачена індексація – різниця у розмірі 2598,12 грн (216,51 грн * 12 місяців).

У січні 2021 року відбулося підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з виконанням судового рішення у справі № 160/3488/24.

З довідок військової частини НОМЕР_5 № 532 від 23.09.2026 та з урахуванням індексації-різниці у розмірі 216,51 грн за грудень 2020 року, право позивача на яку визначено цим судовим рішенням, встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, складав:

- у грудні 2020 року: посадовий оклад - 3680,00 грн, оклад за військовим званням – 970,00 грн, надбавка за вислугу років – 1860,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 4231,50 грн, премія – 3684,00 грн, індексація – різниця – 216,51 грн, всього – 14822,01 грн;

- у січні 2021 року: посадовий оклад - 3680,00 грн, оклад за військовим званням – 970,00 грн, надбавка за вислугу років – 1860,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 4231,50 грн, премія – 3684,00 грн, індексація 86,26 грн, всього – 14691,76 грн.

Таким чином, підвищення доходу позивача у січні 2021 року не відбулося.

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у січні 2021 року складає 86,26 грн (2270,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуальний для січня 2021 року) * 3,80 (величина приросту індексу споживчих цін у січні 2021 року, здійснена за наростаючим принципом з лютого 2020 року) / 100 %).

З наведеного слідує, що у січні 2021 року розмір грошового забезпечення позивача не змінився, підвищення не відбулося у порівнянні з розміром грошового забезпечення грудня 2020 року, тому індексація-різниця станом на січень 2020 року становить 86,26 грн

З огляду на наведене за період з 01.01.2021 по 25.12.2021 позивачу має бути нарахована і виплачена індексація – різниця у розмірі 1 018,42грн ((86,26 грн * 11 місяців) + (86,26 грн / 31 календарних днів * 25 календарних днів = 69,56 грн).

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Оскільки нарахування та виплата індексації мало бути здійснено відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату, тому нарахування та виплата індексації позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову також в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов?язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, суд зазначає про таке.

У частині першій статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з частинами першою-третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтями 75 і 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами, наданими сторонами та наявними в матеріалах справи не підтверджено факт отримання позивачем грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017.

Крім того, у довідці № 531 від 23.09.2026 міститься інформація, що картки грошового за період з 2015-2021 роки були знищені на підставі акту № 619 від 25.02.2022.

Таким чином, відсутні належні, допустимі, достовірні та достатність доказів на підтвердження факту отримання позивачем грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, а тому суд не може дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, за загальним правилом, визначеним у частині другій статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, наведені положення не звільняють позивача, як ініціатора судового провадження, від обов`язку довести доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, викладені позовній заяві.

Окрім того, за обставин неможливості надання відповідачем відповідних доказів через об`єктивні та незалежні від нього обставини, які неможливо було передбачити, довести такі обставини може позивач, оскільки як вже зазначалось вище, він як ініціатор судового провадження, звертаючись до суду з позовною заявою за захистом своїх прав має довести їх дійсне порушення відповідними доказами, з яких суд міг би встановити такі порушення. В протилежному випадку, покладання обов`язку доказування виключно на відповідача, порушуватиме принцип змагальності сторін, закріплений у статті 2 КАС України, який є одним з основних засад адміністративного судочинства.

Також суд зазначає, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст зазначених норм права дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Судом встановлено, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 28.12.2021 не виплачена, що не заперечується сторонами.

Оскільки, суми не виплачені, а компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 здійснюється в день виплати основної суми доходу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.

В подальшому подібна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 160/672/24.

Отже, в цій частині вимог позовні не підлягає задоволенню.

Щодо обраного способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії[ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява№ 33202/96, п. 120, ECHR 2000,Онер`їлдіз проти Туреччини[ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII,.com S.r.l. проти Молдови(Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі(Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справахЛелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії(Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних та:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 25.12.2021;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 89103,96 грн (вісімдесят дев`ять тисяч сто три грн 96 коп.), з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 2598,12 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень 12 коп.), з 01 січня 2021 року по 25 грудня 2021 року у розмірі 1018,42 грн (одна тисяча вісімнадцять грн 42 коп.), а всього 92720,50 грн (дев`яносто дві тисячі сімсот двадцять грн 50 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити через їх необґрунтованість.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Богуш Ангеліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 25.12.2021.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 89103,96 грн (вісімдесят дев`ять тисяч сто три грн 96 коп.), з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 2598,12 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень 12 коп.), з 01 січня 2021 року по 25 грудня 2021 року у розмірі 1018,42 грн (одна тисяча вісімнадцять грн 42 коп.), а всього 92720,50 грн (дев`яносто дві тисячі сімсот двадцять грн 50 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива