Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/23482/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/23482/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Майданника Дмитра Григоровича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.08.2026 надійшов адміністративний позов адвоката Майданника Дмитра Григоровича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), з такими вимогами:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.06.2021 позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. На момент укладення контракту та введення введення воєнного стану в Україні, позивачу було 19 років.

04.06.2024 наказом начальника військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від № 471-ОС дію контракту позивача продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану. На дату видання наказу позивачу було 22 роки.

Станом на дату набрання чинності Постановою №153, тобто станом на 13.02.2025, позивачу було 22 роки. Позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ державиагресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, а саме 535 днів.

Позивач за період служби не притягався до кримінальної відповідальності, не притягувався два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення та не має на підставі письмового наказу дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.

18.06.2026 позивач звернувся до відповідача з рапортом (вхідний № 31.2/67784/26-Вн) про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153.

Листом від 30.06.2026 № 04.2/72171/26-Вн відповідач повідомив, що оскільки позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі за контрактом, то виплата винагороди умовами Постанови №153 не передбачена. Отже, у виплаті винагороди позивачу відмовлено.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач уклав контракт на проходження служби громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу 04.06.2021 строком на 3 роки.

Згідно наказу начальника загону від 04.06.2024 №474-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту 04.06.2021 продовжена понад встановлені строки, з 04.04.2024 на період дії воєнного стану.

Згідно довідки від 24.08.2026 №08/7298/26-Вн позивач з 04.06.2021 по цей час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звернувся з рапортом від 18.06.2026 №31.2/67784/26-Вн з проханням нарахувати та виплати одноразову винагороду у розмірі 1 млн грн, у відповідності до вимог Постанови №153.

Відповіддю від 30.06.2026 №04.2/72171/26-Вн повідомлено, про відсутність підстав для виплати винагороди, оскільки позивачем у 2021 році був укладений контракт.

В подальшому, на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит (вхідний від 27.07.2026 за № 15356-26-Вх) в інтересах позивача з проханням надати інформацію та документи.

Відповіддю від 31.07.2026 №02.10/17476-26-Вих повідомлено, запитувана інформація та надані документи.

Згідно Постанови № 153 одноразова грошова винагорода виплачується одноразово при дотриманні ряду умов та за тривалість проходження служби в бойових умовах, її розмір є сталий та не залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) (в ред. від 08.04.2025) затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 13.02.2025, отже набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування.

За результатами аналізу положень абзацу 2 Постанови № 153, реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років;

проходити військову службу;

брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

Таким чином, Постановою №153 визначено ряд вимог за дотримання яких передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: особа має бути прийнята або призвана на військову службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану (з 24.02.2022 по 13.02.2025), брала безпосередню участь у бойових діях (з 24.02.2022 по 13.02.2025) в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом шести місяців або менше (тоді пропорційна виплата або у повному обсязі у разі отримання поранення) та проходження служби.

Згідно матеріалів справи, позивач уклав контракт від 04.06.2021 строком на 3 роки, отже юридичні факти призову або прийняття на військову службу, мали місце до введення в Україні воєнного стану.

В подальшому, згідно наказу начальника загону від 04.06.2024 №474-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту 04.06.2021 продовжена понад встановлені строки, з 04.04.2024 на період дії воєнного стану.

Відповідно до умов Постанови № 153, право на отримання винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу, які на момент набрання чинності цією Постановою були молодші 25 років та були принйняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 року.

Оскільки, позивач уклав контракт на проходження військової служби в 2021 році, відповідно умова Постанови № 153 щодо «прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану» не виконана.

Таким чином, обставини початку та власне проходження служби позивачем військової служби з 2021 року не відповідають умовам визначеного експериментального проекту (оскільки він був і призваний і уклав контракт щодо проходження військової служби не під час воєнного стану, а до цього), що були законно встановлені Кабінетом Міністрів України в рамках реалізації ним дискреційних повноважень.

Натомість, положення Постанови №153 передбачають чіткий період під час якого має бути укладений контракт або прийнятий на військову службу під час мобілізації, а саме з 24.02.2022 по 13.02.2025.

Станом на зараз одночасно з військовим станом триває особливий період.

У зв`язку з дією на території України воєнного стану контракти укладені раніше та строк яких спливає під час дії воєнного стану згідно частини 8 статті 23 Закону продовжуються понад встановлені строки.

Позивач уклав контракт від 04.06.2021 строком на 3 роки. В подальшому, згідно наказу начальника загону від 04.06.2024 №474-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту 04.06.2021 продовжена понад встановлені строки, з 04.04.2024 на період дії воєнного стану. Таким чином, позивачу згідно частини 8 статті 23 Закону продовжена дія укладеного контракту 04.06.2021 понад встановлені строки.

Діючим законодавством чітко визначено що таке контракт, яким чином укладається, які наслідки наступають після його закінчення, і яким чином продовжується військова служба за контрактом (шляхом укладання нового контракту та в наказі зазначається «військова служба продовжується за новим контрактом», якому передує звернення військовослужбовця з рапортом щодо укладання нового контракту).

Відтак відповідач вважає, що представник позивача дійшов до не вірного висновку прирівнюючи «продовження дії контракту понад встановленні строки» до укладання нового контракту та виникнення нових правовідносин. Позивач під час дії воєнного стану не виявив бажання укласти новий контракт.

Щодо доводів в частині застосування відповідачем надмірно формального тлумачення, ігноруючи мету постанови та в частині того, що рішення носить ознаки дискримінації та порушує принцип рівності, зауважив наступне.

Позивач укладаючи контракт в 2021 році отримав мотивацію до проходження служби шляхом укладення контракту та отримання за це одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.

Тобто, Держава підтримала громадянина, який уклав контракт у розмірі визначеному станом на день укладення контракту.

Наразі, Держава підтримала військовослужбовців, які уклали контракт або були призвані по мобілізації на особливий період під час дії воєнного стану у часовому проміжку з 24.02.2022 по 13.02.2025.

Також, Держава не залишила військовослужбовців, які приймають участь у бойових діях або заходах, запровадивши за таку участь додаткову винагороду, передбачену Постановою 168 у розмірі 100 000,00 грн.

Тобто, укладаючи контракти в різні періоди існували різні мотиваційні підходи запроваджені Державою в залежності від обставин які склались у Держави на той період часу (особливий період (АТО/ООС 2014-2022), військовий стан (безпосередня участь у бойових діях або заходах 2022 по теп.час)).

В даному випадку, позивач уклавши перший контракт отримав відповідну винагороду. Саме законодавець визначив умови, які мають бути дотримані громадянами для набуття права на отримання спірної винагороди.

Згідно довідки від 24.08.2026 №08/7303/26-Вн позивач з 24.02.2022 по 02.07.2022; з 21.01.2023 по 27.04.2023; 07-30.01.2024; з 01.04.2024 по 30.10.2024; з 19.11.2024 по 19.01.2025; з 05.02.2025 по 29.08.2025; з 17.09.2025 по 30.11.2025; 03-09.12.2025; з 05.01.2026 по 04.05.2026; з 22.05.2026 по 30.06.2026 брав безпосередню участь у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У вказаній довідці зазначений загальний період прийняття безпосередньої участі позивачем. Однак, згідно умов Постанови 153 період прийняття безпосередньої участі, який може бути врахований обмежений шістьма місяцями у період з 24.02.2022 по 13.02.2025. Відтак, всі інші періоди прийняття безпосередньої участі не враховуються до загальної кількості днів прийняття безпосередньої участі для прийняття рішення про виплату одноразової винагороди.

Відомості про притягнення позивача до кримінальної, адміністративної, в тому числі, за вчинення військового адміністративного правопорушення та дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився станом на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» відсутні.

На підставі викладеного, відповідач просив у звдоволенні позову відмовити.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив військової части НОМЕР_1 , відповідно до якої зазначено таке.

Строк дії контракту від 04.06.2021 сплив 03.06.2024, а правовідносини, в яких позивач перебуває з 04.06.2024, виникли під час дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Контракту від 04.06.2021 цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки – з «04» червня 2021 року по «03» червня 2024 року. Тобто строк, на який сторони погодили проходження військової служби, сплив 03.06.2024.

Наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2024 № 474-ОС «Про особовий склад» дію контракту Позивача продовжено понад встановлені строки «з 04 червня 2024 року на період дії воєнного стану». Підставою видання наказу зазначено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

З наведеного випливає, що з 04.06.2024 проходження Позивачем військової служби ґрунтується не на строку, погодженому сторонами у 2021 році (він на той момент був вичерпаний), а на окремому владному рішенні Відповідача, ухваленому під час дії воєнного стану і саме у зв`язку з воєнним станом.

У наказі № 474-ОС відсутнє посилання як на Контракт позивача від 04.06.2021, так і на будь-які зміни чи доповнення до цього Контракту, підписані сторонами контракту. Таких змін (доповнень) немає і в документах, наданих суду самим відповідачем.

За таких обставин строк дії Контракту позивача від 04.06.2021 закінчився, а з 04.06.2024 між позивачем і державою фактично виникли нові правовідносини проходження військової служби, які за своїм змістом є прийняттям позивача на військову службу за контрактом уже під час дії воєнного стану: позивач добровільно продовжив виконувати обов`язки військової служби після закінчення строку попереднього контракту, реалізувавши право, передбачене частиною другою статті 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Видами військової служби, визначеними частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є, зокрема, військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відтак правовідносини, що виникли з 04.06.2024, можуть бути кваліфіковані виключно одним із двох способів: або як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, або як військова служба за контрактом на тих самих умовах і на той самий строк, якщо конклюдентні дії сторін розглядати як продовження договірних відносин. Інші види військової служби до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.

Отже, позивач набув формальної ознаки «прийнятий на військову службу під час воєнного стану» 04 червня 2024 року, тобто до набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) і у віці 22 роки, що менше 25 років. Тим самим позивач відповідає критеріям абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 навіть за тим формальним підходом, на якому наполягає сам відповідач.

За документами, виданими самим відповідачем, станом на 13.02.2025 тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях становить 535 днів, а саме: з 24.02.2022 по 02.07.2022 – 129 днів; з 21.01.2023 по 27.04.2023 – 97 днів; з 07.01.2024 по 31.01.2024 – 25 днів; з 01.04.2024 по 30.10.2024 – 213 днів; з 19.11.2024 по 19.01.2025 – 62 дні; з 05.02.2025 по 13.02.2025 – 9 днів.

Крім того, навіть якщо для визначення тривалості участі позивача у бойових діях враховувати виключно період після 04 червня 2024 року, тривалість такої участі становить 220 календарних днів, тобто понад шість місяців.

Після закінчення строку дії Контракту позивачу не було запропоновано звільнитися з військової служби з подальшим вступом на неї за новим контрактом під час воєнного стану. Після закінчення строку дії Контракту позивач також не був звільнений з військової служби, що не дозволило йому пройти процедуру призову за мобілізацією, яка так само зумовила б набуття ознаки «призваний на військову службу під час воєнного стану». При цьому набуття відповідної формальної ознаки жодним чином не залежало від волі позивача в силу безумовного пріоритету виконання наказів над особистими інтересами військовослужбовця, що є базовим принципом військової служби.

Станом на дату набрання чинності Постановою № 153 - 13.02.2025, Контракт від 04.06.2021 вже понад вісім місяців не діяв, оскільки строк його дії сплив 03.06.2024. Отже, саме на ту дату, з якою Постанова № 153 пов`язує виникнення права на винагороду, позивач проходив військову службу не на підставі контракту 2021 року, а на підставі правовідносин, що виникли під час дії воєнного стану.

Постанова № 153 не пов`язує право на винагороду з датою укладання першого контракту.

Абзац другий пункту 4 Постанови № 153 взагалі не оперує поняттями «контракт», «перший контракт» чи «дата укладення контракту». Єдиною умовою, яку встановив Кабінет Міністрів України, є юридичний факт прийняття або призову особи на військову службу під час воєнного стану. Відповідач же підмінює встановлену Постановою умову іншою, нею не передбаченою, датою підписання позивачем першого контракту у 2021 році.

На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали електронної справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_3 .

04.06.2021 позивач у віці 19 років уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України по теперішній час, що підтверджується довідкою військової части НОМЕР_1 від 24.08.2026 № 08/7298/26-ВН та копією Контракту.

Відповідно до наказу начальника військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від04.06.2024 № 471-ОС, дію контракту ОСОБА_1 продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України №1202-ІХ від 24.02.2022.

18 червня 2026 року позивач звернувся до відповідача з рапортом (вхідний № 31.2/67784/26-Вн) про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Листом від 30.06.2026 № 04.2/72171/26-Вн відповідач повідомив, що оскільки позивач станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі за контрактом, то виплата винагороди умовами Постанови №153 не передбачена.

Вважаючи відмову військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232), у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із статтею 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частин 2, 6, 7 статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Згідно із статтею 4 Закону № 2232 збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.

Абзацом другим пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4).

Порядок № 153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).

За приписами пункту 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до пунктів 13, 15 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

У цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом 04.06.2021, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025).

Суд звертає увагу, що застосовним у спірних правовідносинах є саме пункти 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість пункти 3, 4 Постанови №153 регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Разом з цим, пункти 3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (в т.ч. Державної прикордонної служби);

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк, що за сукупністю становить не менше 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

З матеріалів справи встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , 04.06.2021 прийнятий на військову службу за контрактом на три роки на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1категорії 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наказу начальника військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від04.06.2024 № 471-ОС, дію контракту ОСОБА_1 продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України №1202-ІХ від 24.02.2022.

Згідно довідок військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 № 08/6347//26-ВН та 24.08.2026 № 08/7303/26-ВН, ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 02.07.2022; з 21.01.2023 по 27.04.2023; з 07.01.2024 по 31.01.2024; з 01.04.2024 по 30.10.2024; з 19.11.2024 по 19.01.2025; з 05.02.2025 по 29.08.2025; з 17.09.2025 по 30.11.2025; з 03.12.2025 по 09.12.2025; з 05.01.2026 по 04.05.2026; з 22.05.2026 по 31.05.2026 брав безпосередню участь у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2026 02.10/17476-26, сумарна кількість участі ОСОБА_1 у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України становить 944 дні. В ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 відсутні випадки притягнення до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або, на підставі письмового наказу, до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, та факти перебування у полоні; поранень не мав.

Крім того, стосовно позивача відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про розшук – відсутні, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

Щодо розміру винагороди, суд зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) виплачується у розмірі 1 млн. гривень.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, оскільки: 1) станом на 04.06.2024 дію контракту позивача продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану у віці 22 роки, тобто до 25 років; 2) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно не менше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.

Суд зауважує, що на момент дії воєнного стану позивачеві продовжено дію укладеного у 2021 році контракту, що фактичне свідчить про виникнення нових правовідносин.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.

Інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 - підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» є протиправною, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач у спірних правовідносинах звільнений від їх сплати.

Керуючись ст. 9, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Майданника Дмитра Григоровича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Є. Петросян