Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №160/16927/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/16927/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року у справі №160/16173/22.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року у справі №160/16173/22 відповідачем виплачено позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.07.2021 року у загальній сумі 73846,24 грн., що підтверджується банківською випискою. При цьому відповідачем було утримано із нарахованої на виконання рішення суду суми: податок на доходи фізичних осіб 18%, військовий збір 5%. Проте у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” не виплачено компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб. Отже, відповідачем було утримано із нарахованої на виконання рішення суду суми податок на доходи фізичних осіб, проте не виплачено позивачу компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання рішення суду, перерахувала грошове забезпечення ОСОБА_1 , згідно з рішенням суду від 09.02.2024 року по справі № 160/16173/22, утримавши при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. 12.06.2026 відповідач перерахував на банківський рахунок позивача грошове забезпечення ОСОБА_1 згідно з рішенням суду від 09.02.2024 року по справі № 160/16173/22. Всього, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року по справі № 160/16173/22 було нараховано грошове забезпечення на загальну суму 77 732,88 грн. З загальної суми 77 732,88 грн. військова частина утримала військовий збір в сумі 3886,64 грн., утримала податок з доходів фізичних осіб в сумі 13 991,92 грн., та, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” нарахувала та виплатила грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 13 991,92 грн. Тому загальна сума грошового забезпечення за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року по справі № 160/16173/22 до виплати склала: 77 732,88 – 3886,64 – 13 991,92 + 13 991,92 = 73 846,24 грн. Саме ця сума була зарахована на картковий рахунок позивача, що визнається позивачем, тобто не є спірним. Поданий адміністративний позов обґрунтовано виключно припущенням позивача про те, що відповідачем не виплачено компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб. Проте, як було зазначено вище, виплачена сума грошового забезпечення включає в собі, зокрема грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 13 991,92 грн. Відтак, якби відповідач, при виплаті позивачу грошового забезпечення, не компенсував би позивачу суму утриманого податку на доходи фізичних осіб, то на картковий рахунок позивача надійшла би сума в розмірі 59 854,32 грн. (77 732,88 – 3886,64 – 13 991,92 = 59 854,32). Той факт, що позивачу надійшла на картковий рахунок сума в розмірі 73 846,24 грн. означає, що після утримання ПДФО та військового збору військова частина компенсувала утриману суми ПДФО в розмірі 13 991,92 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.01.2021р.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 06.06.2019 року по 19.07.2021 рік.

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2021 №145, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22, позов ОСОБА_1 задоволено, а саме ухвалено:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) в період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року.

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) в період з 01.01.2021 року по 19.07.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 15 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) за період з 01.01.2021 року по 19.07.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 15 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 19.12.2025 року.

12.06.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22 позивачу виплачено 73846,24 грн.

Згідно довідки "перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 - рішення суду №160/16173/22 від 09.02.2024 за період з 30.01.2020 - 19.07.2023, всього нараховано 77732,88 грн., компенсація ПДФО 13991,92 грн., разом 91724,80 грн.

Позивач вважає, що відповідачем було утримано із нарахованої на виконання рішення суду суми: податок на доходи фізичних осіб 18%, військовий збір 5% та у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” не виплатив компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб.

Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22 вказав на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 р. у справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 р. у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 р. у справі № 812/1048/17.

Судом встановлено, що відповідач на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22, нарахував позивачу грошове забезпечення 77732,88 грн., компенсацію ПДФО 13991,92 грн., всього 91724,80 грн.

На картковий рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 73846,24 грн.

Сума зарахована на картковий рахунок в розмірі 73846,24 грн., підтверджується платіжною інструкцією №2349 від 11.06.2026 року.

З суми грошового забезпечення утримано військовий збір у розмірі 3886,64 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2341 від 11.06.2026 року. (77732,88 грн. - 3886,64 грн.=73846,24 грн.).

Таким чином, у відповідача був наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22.

Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.

Відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13991,92 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22, у зв`язку з чим відповідача необхідно зобов`язати нарахувати на виплатити позивачу грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13991,92 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13991,92 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13991,92 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №160/16173/22.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова