Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/9023/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/9023/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 України відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 27 березня 2026 рік за весь час затримки виплати;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 27 березня 2026 року включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У період служби не у повному обсязі здійснювалось грошове забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №160/23319/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року. Фактичне виконання рішення суду та виплата індексації грошового забезпечення відбулося 27.03.2026. Проте відповідачем в порушення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач вказує, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - військовою частиною, добровільно чи на виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить задовольнити позовній вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9023/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Відповідачем подано відзив, в якому зазначає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав. Законних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у військової частини НОМЕР_1 немає. Слід зауважити, що до 04.02.2021 року (до внесення змін до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати») Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не містив норми щодо виплати компенсації втрати частини доходів за не вчасно виплачену індексацію грошового забезпечення. Тому зважаючи на те, що зміни до законодавства було внесені 04.02.2021 року, а грошове забезпечення не виплачувалося позивачу до 04.02.2021 року, підстав для виплати компенсації втрати частини доходу. За таких обставин, позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №165 від 13.08.2021, підполковника ОСОБА_1 , оперативного чергового розвідувально-інформаційного відділу, звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.08.2021 № 478 у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 13.08.2021 справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3 13.08.2021 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №160/23319/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року, включно, у повному розмірі.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без змін.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №160/23319/23 набрало законної сили 21.08.2025.

Відповідно до виписки по картковому рахунку 27.03.2026 позивачу здійснено зарахування індексації грошового забезпечення в сумі 32715,94 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018, виплаченої 27.03.2026, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, індексація грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №160/23319/23, яке набрало законної сили 21.08.2025, в сумі 32715,94 грн. була нарахована та виплачена позивачу 27.03.2026 (виписка по картковому рахунку).

Сторонами не заперечено такі обставини. Відсутній спір між сторонами і щодо повноти виплачених позивачу сум індексації грошового забезпечення.

При цьому, відповідачем не спростовано факту ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у тому ж місяці, в якому здійснена відповідна виплата, тобто у березні 2026 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 справа № 9-рп/2013 указав, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є її складовою частиною та спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховним Судом також неодноразово висновувалось, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, і проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 Верховний Суд наголосив, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що обмеженість бюджетного фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації втрати доходів , що є предметом спору у цій справі.

Тож, оскільки відповідачем проведено позивачеві нарахування та виплату належного розміру індексації грошового забезпечення за період служби з 01.04.2017 по 28.02.2018 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №160/23319/23 лише 27.03.2026, у зв`язку із чим порушено строки її виплати, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по день фактичної виплати грошового забезпечення – 27.03.2026.

До того ж, звертаючись до правових висновків Верховного Суду в аналогічних спорах, у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/8319/16 зазначено, що положення Закону №2050-III та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставиться у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.03.2026, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018, виплаченої 27.03.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №160/23319/23, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та необхідним для ефективного захисту порушеного права.

Посилання сторони відповідача у відзиві на те, що до 04.02.2021 (до внесення змін до статті 2 Закону №2050-ІІІ) цей Закон не містив норми щодо виплати компенсації втрати частини доходів за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, тому, на переконання відповідача, військова частина не має підстав для нарахування та виплати компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період до 04.02.2021 року, суд вважає безпідставними. Право на компенсацію пов`язане не з датою ухвалення Закону № 1214-IX, а з фактом порушення строків виплати нарахованого доходу громадянина за період, починаючи з 01.04.2017. Оскільки відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем, він зобов`язаний виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1331,20 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018, виплаченої 27.03.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №160/23319/23.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018, виплаченої 27.03.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №160/23319/23.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова