Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №160/3835/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/3835/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.10.2025 №0591732408 форми «Р»; №0591742408 форми «Р»; №0591792408 форми «ПС»; №0591772408 форми «ПС».

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішень відповідача, які є предметом оскарження. Позивач зазначає, що відсутні належні докази щодо факту та обставин отримання нею доходу у відповідному розмірі, в зв`язку з чим податок на прибуток та військовий збір донараховані протиправно. Щодо штрафу за ненадання відповіді на запит зазначає, що не отримувала його, в зв`язку з чим такий штраф також є протиправним. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що перед призначенням перевірки позивачу відповідний запит направлявся, однак відповідні документи та пояснення позивачем не надано. У відзиві вказує, що законодавством не передбачено складання актів перевірки в присутності платника податків. Разом з цим, вся кореспонденція позивачу направлялася, що є належним виконанням вимог законодавства зі сторони відповідача. Також вказує, що позивач не надала відповідь на запит, направлений в ході проведення перевірки, що є підставою для складання окремого ППР. Також, відповідно до наявної податкової інформації, платник податків отримала доходи з джерел за межами України, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 було отримання інформації від Державної податкової служби України листом №27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02.10.2024, яку отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993 (далі - Конвенція), стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб?єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020 - 2022 роки. Згідно отриманої інформації на користь фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 у 2021-2022 роках надійшли грошові перекази на загальну суму 7 099,00 дол. США., у т.ч. у 2021 році у сумі 1 177,00 дол. США., у 2022 році у сумі 5922,00 дол. США.

ГУ ДПС складено запит від 08.10.2024 №70338/6/04-36-24-12-13 про обов?язок надання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021-2022 роки у зв?язку з отриманням доходу від британського суб??єкта господарювання «Fenix International Ltd», про надання підтверджуючих документів, який був направлений на податкову адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку рекомендованим повідомленням про вручення в порядку, визначеному ст.42 Кодексу. Поштове відправлення повернуто Укрпоштою до ГУ ДПС 08.11.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.08.2025 №4908-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » з 08.09.2025 по 09.09.2025 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2021 по 31.12.2022. Наказ від 05.08.2025 №4908-п разом з повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки від 05.08.2025 №1261 надіслані 05.08.2025 на податкову адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 ПК України, поштове відправлення повернуто Укрпоштою до ГУ ДПС 20.08.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з 08.09.2025 по 09.09.2025 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 :

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, а саме: неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021, 2022 роки;

- пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 з урахуванням п.167.1 ст.167 ПК України, а саме: внаслідок заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування у 2021-2022 роках доходу, отриманого з джерел за межами України, донараховано податкові зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб всього на загальну суму 44 759,83 грн., у т.ч. за 2021 рік - 5 779,16 грн., за 2022 рік - 38 980,67 грн.;

- пп.1.2 з урахуванням пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: внаслідок заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування у 2021-2022 роках доходу, отриманого з джерел за межами України, донараховано податкові зобов?язання з військового збору всього на загальну суму 3 729,99 грн., у т.ч. за 2021 рік - 481,60 грн., за 2022 рік - 3 248,39 грн.;

- пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України в частині неподання інформації та документів, визначених у запиті ГУ ДПС У Дніпропетровській області від 08.10.2024 №70338/6/04-36-24-12-13.

Результати перевірки оформлені актом від 10.09.2025 Nє3952/04-36-24-08/3111508722 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2021 по 31.12.2022" (далі - акт перевірки).

Акт перевірки направлено засобами поштового зв?язку на податкову адресу платника податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 Податкового Кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.10.2025 №0591732408 форми «Р», №0591742408 форми «Р», №0591792408 форми «ПС», №0591772408 форми «ПС»., які направлені засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Вважаючи такі ППР протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний:

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За пп.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

- адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За п.37.2. ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV Податкового кодексу України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Підпунктом 54.3.1. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Згідно з п.55.1. ст.55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.61.1. ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 Податкового кодексу України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. Податкового кодексу України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп. 78.1.1., 78.1.2. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно з п. 79.1.-79.5. ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Згідно пп.162.1.1. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.163.1. ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 179.1. ст. 179 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно п. 1.1.-1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

За пп. 1.4. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Застосовуючи викладені положення до обставин даної справи, суд зазначає наступне.

Щодо ППР №0591792408 форми «ПС» від 29.10.2025 (штраф за ненадання відповіді на запит).

В ППР вказано фактичну підставу його прийняття: у звязку з отриманням ОСОБА_1 у 2021-2022 роках доходу з джерел поза межами України на загальну суму 7099,00 дол. США., у т.ч. у 2021 році у сумі 1 177,00 дол. США., у 2022 році у сумі 5922,00 дол. США.

Відповідачем направлено запит від 08.10.2024 №70338/6/04-36-24-12-13.

ФОП ОСОБА_1 не надано інформацію та документи на запит ГУ ДПС.

Запит від 08.10.2025 надано відповідачем та підписаний заступником керівника відповідача та містить наступні обставини:

- в ході виконання покладених на органи ДПС функцій на підставі п.п. п.72.1 ст. 72 Податкового кодексу України, отримано податкову інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно одержання доходів фізичною особою - резидентом України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створіння контенту на платформі OnlyFans за 2021-2022 роках у сумі 7099,00 доларів США;

- просимо надати інформацію та її документальне підтвердження з вищенаведених питань, підтвердження щодо отриманих доходів, сплати відповідних податків і зборів протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, а саме: документи про отримання доходу: довідка від державного органу країни (де отримувався іноземний дохід) про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об`єкт оподаткування (з нотаріально посвідченим перекладом на українську (державну) мову); платіжні доручення, касові ордери, банківські виписки про рух коштів, розрахункові документи при безготівкових розрахунках, які підтверджують дату та суму отриманого іноземного доходу за 2023 рік. повному Звертаємо Вашу увагу, що у випадку неподання або подання не в обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу у визначені законодавством строки тягне за собою відповідальність, визначену ст.121 Податкового кодексу України, а також, ГУ ДПС набуває право на проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп.78.1.1 та пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Також звертаємо увагу, що відповідно до норм абзацу 4 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Разом з запитом відповідачем надано конверт, який повернувся відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач висловив низку зауважень до цього запиту, які почергово оцінюються судом.

Так, в позовній заяві позивачем вказано, що запит про надання інформації направляється за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику). Після отримання такого запиту платник податків протягом 15 робочих днів зобов`язаний надати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження. Проте, позивачка не отримувала від відповідача лист від 08.10.2024 Nє70338/6/04-36-24-12-13 про надання документів щодо підтвердження отриманих доходів, який став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що позивач безпідставно ототожнив правило поведінки «запит направляється» до «без вручення запиту перевірка не може бути призначена». Жодною нормою національного законодавства не поставлено можливість призначення перевірки з безпосереднім отриманням запиту контролюючого органу, а всі процитовані позивачем норми права згадують лише «направлення запиту» та порядок надання на нього відповіді платника податків.

Зазначене очевидно зумовлене тим, що за п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно, для контролюючого органу надіслання ототожнено з врученням. Факт надіслання ППР підтверджується відповідним конвертом, в зв`язку з чим він вважається врученим.

Щодо вмісту такого конверту суд також зауважує, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №140/12235/21.

Правилами надання послуг поштового зв`язку визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №140/12235/21.

Ані норми Податкового кодексу України, ані норми Порядку №1245, не зобов`язують податковий орган зазначати у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, реквізити документа який надсилається особі.

Тотожне правозастосування здійснене Шостим апеляційним адміністративним судом від 11.02.2026 у справі №320/9976/25

Отже, в даній справі факт неотримання позивачем запиту на проведення перевірки перебував виключно в сфері її відповідальності. Адже запит надіслано на дійсну адресу позивача, що нею не заперечувалося, а навпаки підтверджено у позовній заяві, а також шляхом зазначення в позовній заяві відомостей про те, що позивач отримує поштову кореспонденцію за своєю адресою. При цьому запит надіслано саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується долученим до конверту повідомленням про вручення та наявністю на конверті номера рекомендованого листа. В даній справі відсутні порушення вимог законодавства, допущені відповідачем при надісланні запиту від 08.10.2025 позивачу.

Відповідно, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Відповідний запит міститься в матеріалах справи та оцінюється судом безпосередньо: дійсно, наприкінці запиту підпис заступника начальника засвідчено печаткою, яка має нечіткий відтиск.

Згідно з п.3 пп.73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, запит повинен містити печатку контролюючого органу.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №640/21435/22.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не є безумовною підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №820/212/16.

Суд зауважує, що на наявному відтиску печатки чітко видно герб, що вказує на використання гербової печатки, кількість та випадки застосування яких є обмеженими. За таких обставин, а також зважаючи на можливі фактори умов зберігання оригінального примірника запиту, застосування некольорового сканування та природний знос документів суд не вважає за можливе застосувати за наявності неповністю чіткого відтиску гербової печатки наслідків, які настали б в разі повної відсутності такої печатки.

З цих підстав суд визнає дотриманою вимогу законодавства щодо наявності в запиті від 08.10.2025 печатки контролюючого органу та відхиляє пов`язані з цим доводи позивача.

Усі вказані доводи позивача мають формальний характер, їх визнання являло б собою допущення правового пуризму.

Суд зауважує, що поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2024 у справі №160/9951/21.

Доводи позивача не містять змістовного обґрунтування наслідків для правомірності запиту з огляду на те, що його направили не в день складення. При цьому повернення конверту пізніше, а не раніше, навпаки розширює сферу можливостей позивача щодо отримання листа. Доводи щодо вмісту поштового відправлення судом вже оцінено раніше.

Таким чином, усі згадані доводи не впливають на правомірність направлення запиту від 08.10.2025 та, як наслідок, не зумовлюють протиправність ППР.

Згідно викладу такого запиту в ньому вказано наступну підставу: «В ході виконання покладених на органи ДПС функцій на підставі п.п. п.72.1 ст. 72 ПКУ, отримано податкову інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно одержання доходів фізичною особою - резидентом України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створіння контенту на платформі OnlyFans за 2021-2022 роки».

Відповідно до пп. 1 п.73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, запит повинен містити підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує.

Необхідність конкретизації підстав для направлення запиту як такої не є спірною в даній справі. Водночас, спір існує щодо того чи можна вважати достатньою конкретизацію саме запиту від 08.10.2025.

В свою чергу в даній справі фактично позивачу доводилося до відома (хоча позивач і не скористався відповідною можливістю шляхом неотримання запиту) наступна інформація:

1) посилання на джерело інформації: пп.72.1.3. п. 72.1. ст. 72 Податкового кодексу України (Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей - інформація про наявність та рух коштів на рахунках/електронних гаманцях платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів).

2) конкретизація відповідного суб`єкта: компетентний орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії;

3) зміст інформації: одержання позивачем доходу;

4) суб`єкта виплати доходу та місце заробітку: «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans;

5) розмір доходу та період його отримання.

Слід зазначити, що вимоги пп. 1 п.73.3. ст. 73 Податкового кодексу України мають захисний та обмежувальний характер є запобіжником від необґрунтованого втручання в діяльність особи, в зв`язку з чим саме в такому аспекті і належить оцінювати стан виконання такої вимоги законодавства: чи надає особі зміст запиту достатній обсяг інформації, який дозволить особі усвідомлювати конкретні причини втручання в її діяльність, а також чи зможе особа за такого рівня конкретизації задовольнити вимоги контролюючого органу, забезпечивши при цьому баланс публічного та приватного інтересу.

В даній справі суд визнає наявність в запиті від 08.10.2025 «підстав для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує». Оскільки позивачу забезпечено достатню конкретизацію підстав затребування відповідної інформації та документів, яка є необхідною на попередньому етапі діяльності відповідача (фактично, передує перевірці).

Отже, доводи позивача в цій частині судом відхилено.

Слід також повторно зазначити, що умовою для призначення перевірки (в частині, що стосується запиту), є саме «якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження». Не передбачено такої умови як «якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження, крім випадків, якщо запит платнику податків не вручено».

Зазначене узгоджується з тим, що запит вважається врученим з дати його надіслання, а перешкодою для здійснення відповідачем контролюючих повноважень очевидно не може бути поведінка самого підконтрольного суб`єкта, яка фактично і перешкоджає контролю. Як наслідок, неотримання позивачем запиту не є обставиною, яка унеможливлює призначення перевірки за пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Правозастосування, за змістом якого отримання або неотримання платником податків запиту контролюючого органу не впливає на існування правових підстав щодо застосування штрафу за ненадання відповіді на такий запит, міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №160/18607/25.

В іншій частині доводи позивача так чи інакше повторювали вже оцінені судом раніше доводи, в зв`язку з чим суд підсумовує, що ППР №0591792408 форми «ПС» від 29.10.2025 (штраф за ненадання відповіді на запит) є правомірним, а у задоволенні позовної заяви в цій частині слід відмовити.

В т.ч. суд зауважує, що судом перевірено правомірність ППР №0591792408 форми «ПС» від 29.10.2025 в усіх аспектах, в т.ч. незаявлених позивачем, та констатується відсутність правових підстав для його скасування.

Щодо ППР від 29.10.2025 №0591732408 форми «Р»; №0591742408 форми «Р».

Обидва ППР полягають у збільшенні позивачу податкового зобов`язання та застосування до неї штрафу, сформовані щодо однієї і тієї ж бази (доходу) та з огляду на одні й ті ж обставини. Як наслідок, доцільним є спільне вирішення питання про правомірність цих ППР.

Первинно суд оцінює доводи позивача щодо процедури проведення перевірки, оскільки на відміну від попереднього ППР, в якому обставини правопорушення виникли фактично поза перевіркою (запит, на який не надано відповіді, направлено до призначення перевірки, Акт перевірки лише зафіксував ці обставини, при цьому йдеться лише про штраф), в даному випадку контролюючим органом здійснено саме визначення податкового зобов`язання.

Позивач в позовній заяві зазначала, що не отримувала наказ про призначення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Наказ на перевірку позивачу направлено рекомендованим листом №R067086980484 з повідомленням про вручення, копію такого листа надано відповідачем разом з відзивом.

Положення п.79.2. ст. 79 Податкового кодексу України також вимагають «вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки».

Відповідні нормативні положення та значення неотримання листа позивачем вже досліджені судом раніше. З цих же підстав суд повторно висновує, що неотримання позивачем належним чином направленого їй документа не змінює статусу документа як «врученого» згідно п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України.

Отже, ці доводи позивача судом відхилено.

Позивач також наводила доводи по суті висновків відповідача, вказуючи наступне: «Окрім інформації з листа ДПСУ, Акт перевірки не містить жодних посилань на конкретні первинні документи про фінансово-господарську діяльність Позивача, отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої б достовірно вбачалося порушення Позивачем вимог податкового законодавства (виписки банку, договори про надання послуг тощо)».

Відповідач надав до суду наступні докази: лист ДПС України №27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02.10.2024 (вх. ГУ ДПС Nє5949/8 від 02.10.2024), яким повідомлено, що отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993 (далі - Конвенція), стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб?єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020 - 2022 роки. Згідно отриманої інформації на користь фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 у 2021-2022 роках надійшли грошові перекази на загальну суму 7 099,00 дол. США., у т.ч. у 2021 році у сумі 1 177,00 дол. США., у 2022 році у сумі 5922,00 дол. США. Лист HMRC JITSIC DNO (податкового та митного органу Великої Британії) до ДПС України від 02.09.2024 року №S003703, без перекладу.

Передусім суд звертає увагу на актуальний приклад судової практики для спірних правовідносин, а саме: постанову Верховного Суду від 17.06.2026 у справі №240/22077/25 та від 08.09.2026 у справі №420/12445/25, оскільки обставини справи є цілком подібними. Зокрема, Верховним Судом зроблено наступні правові висновки: «Інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, за своєю правовою природою належить до податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю.

Між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10 лютого 1993 року укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11 серпня 1993 року. Законом України від 30 жовтня 2019 року №244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 05 грудня 2019 року (далі - Конвенція).

Крім того, Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25 січня 1988 року. Зазначену Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 грудня 2008 року №677-VI, а для України вона набрала чинності 01 липня 2009 року (далі - Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Міністерством фінансів України наказом від 16 квітня 2022 року №118 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 червня 2022 року за № 606/37942) затверджений Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Наведене правове регулювання свідчить про те, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Водночас сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд - від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності.

Отже, предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування, а також його розмір та період отримання».

Наступні висновки суду також будуть зроблені з урахуванням правових висновків Верховного Суду у вказаній вище постанові.

Передусім, суд відхиляє посилання позивача на неможливість використати відповідну податкову інформацію, здобуту від іноземного органу, як вказано раніше, інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, за своєю правовою природою належить до податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю

Так, слід звернути увагу на те, що відповідачем зроблено висновки про отримання доходу виключно на підставі податкової інформації, чого недостатньо, оскільки, як вказав Верховний Суд, відповідач також мав встановити:

- чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування;

- також його розмір;

- період отримання.

З огляду на зміст правозастосування Верховного Суду, узагальнююча інформацію про те, що особа в певному році отримала певні кошти не є достатнім доказом на підтвердження отримання доходу в розумінні Податкового кодексу України.

Розмір такого доходу відповідач визначав за рік, при цьому конвертував долари США в гривні по курсу станом на 31.12.2023. Таке визначення доходу є необґрунтованим, оскільки відповідач здійснив неприпустиме узагальнення. Як вбачається з наданих самим відповідачем витягів йдеться про 4 транзакції протягом 2023 року.

При цьому, згідно п. 164.4. ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

В таких правовідносинах доходом є кожна окрема транзакція, в зв`язку з чим базою оподаткування є розмір транзакції по курсу на дату її вчинення, а не станом на останній день року. Особливості встановлення цих обставин, незалежно від їх складності, в будь-якому випадку не можуть зумовлювати зміну порядку визначення бази оподаткування, а також погіршувати становище платника податків.

Відповідно, відповідач констатував отримання позивачем доходу, однак належним чином не встановив при цьому:

1) дату отримання доходу;

2) розмір доходу.

При цьому, в ході судового розгляду відповідачем взагалі не надано обгрунтованих пояснень про те, на підставі чого зроблено висновок з питання чи підтверджує така інформація отримання позивачем саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування.

Не розкрито відповідачем і зміст зазначених у наданих витягах показників та які саме відомості вони відображають. Зокрема, не встановлювалося чи свідчить зазначена у міжнародній податковій інформації сума про розмір фактично отриманого доходу платника податків, чи відображає інший узагальнений показник діяльності облікового запису на платформі, сформований за результатами відповідного звітного періоду.

Зазначені відомості не містять інформації про конкретні дати здійснення транзакцій, суми кожної окремої транзакції, реквізити платіжних операцій, реквізити рахунків, на які були зараховані кошти, а також документального підтвердження фактичного надходження коштів у розпорядження позивача.

Крім того, матеріали справи не містять банківських виписок, платіжних документів, договорів, актів наданих послуг чи інших первинних документів, які б підтверджували фактичне отримання позивачем доходу від Fenix International Ltd у розмірах, визначених контролюючим органом.

Лист ДПС України не є первинним документом в розумінні норм ПК України, а є засобом листування з територіальним підрозділом. Окрім інформації з листа ДПС України акт документальної позапланової перевірки не містить посилань на документи про діяльність позивача, отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків і зборів.

При цьому суд не є податковим органом і в ході судового розгляду здійснює правосуддя, а не додаткову перевірку діяльності позивача. Як наслідок, якщо контролюючий орган в ході реалізації власних повноважень (проведення перевірок) не з`ясував обставину, яка впливає на можливість прийняття певного рішення, то ця обставина свідчить виключно про протиправність такого рішення як необґрунтованого, що не відповідає ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд не є податковим органом та не повинен самостійно, замість відповідача, фактично проводити належну перевірку діяльності позивача. Адміністративний суд є органом правосуддя, який оцінює в першу чергу правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень, одним з критеріїв такої оцінки є обґрунтованість дій відповідача, однак суд не повинен діяти у відповідних правовідносинах замість суб`єкта владних повноважень, що є очевидним наслідком принципу поділу влади. Як наслідок, якщо контролюючий орган зробив суттєво необґрунтовані висновки та на їх підставі прийняв ППР, такі обставини зумовлюють виключно протиправність ППР, а не обов`язок суду з`ясовувати не досліджувані відповідачем обставини, після чого здійснювати замість відповідача правозастосування, яке перебуває в межах повноважень контролюючого органу, а не суду.

Більш того, суд зауважує, на неналежний характер надання відповідачем доказів у справі. Так, до суду фактично надається електронний файл формату PDF з таблицею та певними відомостями. Відсутнє будь-яке засвідчення таких документів, в т.ч. із зазначенням суб`єкта та часу, належного зв`язку з первісним документом (в наявності посилання на «інформацію наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно особи», що також є неприпустимим узагальненням).

Згідно ч. 1-4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Надані витяги суд визнає неналежними доказами та не бере їх до розгляду.

З цих підстав суд констатує необґрунтованість висновків відповідача про отримання позивачем доходу, який є об`єктом оподаткування, що свідчить про протиправність спірних ППР.

Окремо щодо визначення гривневого еквіваленту іноземного доходу суд зазначає, що відповідно до пункту 164.4 статті 164 Податкового кодексу України доходи, отримані в іноземній валюті, перераховуються у гривню за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів.

Водночас наявні у справі документи не містять відомостей щодо дат здійснення кожної окремої транзакції та дат фактичного отримання позивачем відповідних коштів.

За таких обставин відсутня можливість перевірити правильність застосованого контролюючим органом валютного курсу НБУ та достовірність визначеного гривневого еквіваленту доходу, що безпосередньо впливає на правильність обчислення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Суд враховує, що при оподаткуванні іноземних доходів застосуванню підлягає валютний курс Національного банку України, який діяв на момент фактичного отримання відповідного доходу, а не курс станом на кінець календарного року.

У випадку здійснення декількох окремих транзакцій контролюючий орган повинен встановити дату та суму кожної конкретної операції, оскільки без таких відомостей неможливо здійснити перерахунок іноземної валюти у гривню відповідно до вимог пункту 164.4 статті 164 Податкового кодексу України.

Оскільки надані контролюючим органом матеріали містять лише інформацію про загальну кількість транзакцій та їх загальну вартість за відповідні податкові періоди без відомостей щодо кожної окремої операції, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правильність визначення гривневого еквіваленту доходу, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За відсутності належного підтвердження факту отримання позивачем доходу та його розміру у відповідача були відсутні правові підстави для визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та застосування штрафних санкцій.

В свою чергу, контролюючим органом доходи в іноземній валюті перераховано у гривні за валютним корсом Національного банку України на 31.12.2021 та 31.12.2022, тоді як відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

За вказаних обставин, відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття ППР від 29.10.2025 №0591732408 форми «Р»; №0591742408 форми «Р», а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, за відсутності належного підтвердження факту отримання позивачем іноземного доходу відсутні і належні правові підстави для висновку про виникнення у неї обов`язку подання податкових декларацій з підстав, покладених контролюючим органом в основу спірного рішення. За вказаних обставин, відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття ППР №0591772408 форми «ПС», а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується платіжним документом від 18.02.2026. У звязку з тим, що ціна позову 69292,28 грн., позов задоволено частково в розмірі 21292,28 грн., що складає 88,45% від ціни позову, тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 941,96 грн.

Керуючись ст. ст. 139-143, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.10.2025 №0591732408 форми «Р»; №0591742408 форми «Р» та №0591772408 форми «ПС».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 941,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська