Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №140/10815/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10815/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – ВДВС у м. Луцьку, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – третя особа) про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2026 у ВП №81399802 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2026 у ВП №81399680.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою ВДВС у м. Луцьку від 03.07.2026, винесеною заступником начальника відділу Грущук М.В., відкрито ВП №81399680 з примусового виконання постанови №27/2в ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2026 про стягнення з штрафу в розмірі 68 000 грн та постановою ВДВС у м. Луцьку від 03.07.2026, винесеною старшим державним виконавцем Недумовою А.О., відкрито ВП №81399802 з примусового виконання постанови №26/2в ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2026 про стягнення штрафу за порушення мобілізаційного законодавства, вчиненого в особливий період, у подвійному розмірі, а саме 68 000 грн.

Зазначила, що обидві постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №26/2в та №27/2в від 23.02.2026 містять прямий припис: «Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання – до 23.05.2026».

Вважає, що станом на день пред`явлення до примусового виконання обидва виконавчі документи за їх власним змістом були такими, що не підлягали прийняттю до виконання, оскільки постанова №26/2в: направлена до ВДВС у м. Луцьку 03.06.2026 – на 11 днів пізніше граничної дати, пред`явлена (надійшла) 02.07.2026 – на 40 днів пізніше, а постанова №27/2в направлена до ВДВС у м. Луцьку 17.06.2026 – на 25 днів пізніше граничної дати, пред`явлена (надійшла) 02.07.2026 – на 40 днів пізніше.

З наведених підстав позивач вважає спірні постанови протиправними та просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник ВДВС у м. Луцьку вимоги позову ОСОБА_1 заперечила та зазначила, що відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно ч. 5 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішення: у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вказала, що скільки, підстави для відмови у відкритті виконавчих проваджень відсутні, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття ВП №81399680, № 81399802 та направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією.

Вважає, що постанови про відкриття виконавчого провадження винесені з дотриманням вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а тому підстави для скасування відсутні.

У відповіді на відзив представник позивача підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_1 не визнала з підстав, наведених у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні також заперечив позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Суд встановив, що на виконанні у ВДВС у м. Луцьку перебувають:

- ВП № 81399680 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №27/2 від 23.02.2026 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі, а саме: 68 000 грн., виконавче провадження відкрито 03.07.2026;

- ВП № 81399802 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №26/2 від 23.02.2026 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі, а саме: 68 000 грн., виконавче провадження відкрито 03.07.2026.

Постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №26/2в винесена 23.02.2026 і направлена до примусового виконання супровідним листом за вих. № 5548 від 03.06.2026 (містить припис: «Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання – до 23.05.2026»).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2026 у справі №161/8466/26 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, а постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 27/2в від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП залишено без змін.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили 03.09.2026, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2026 у справі №161/8466/26 без змін.

03.09.2026 ОСОБА_1 сплачено 34 000 грн штрафу за постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №26/2в від 23.02.2026.

Постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №27/2в винесена 23.02.2026 і направлена до примусового виконання супровідним листом за вих. № 6068 від 17.06.2026 (містить припис: «Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання – до 23.05.2026»).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №161/8465/26 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови відмовлено, а постанову № 26/2в від 23.02.2026 залишено без змін.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили 02.09.2026, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №161/8465/26 без змін.

Вважаючи виконавчі документи за їх змістом станом на день пред`явлення до примусового виконання такими, що не підлягали прийняттю до виконання, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною другою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

За правилами частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною першою статті 300 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 303 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Водночас та сама норма прямо допускає встановлення іншими законами більш тривалих строків для окремих категорій справ, а частина перша статті 300 цього Кодексу у питаннях порядку виконання постанов відсилає до інших законів України.

Так, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025, від 15 квітня 2025 року № 236/2025 та іншими строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває дотепер.

26 березня 2022 року набрав чинності і є чинним по даний час Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого, «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану».

Таким чином, у період дії воєнного стану було встановлено особливості примусового виконання рішень. Так, пункт 10-2 розділу ХІІІ Закону передбачає переривання строків, визначених цим Законом, на період воєнного стану.

Суд звертає увагу, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №26/2в винесена 23.02.2026 і направлена до примусового виконання супровідним листом за вих. № 5548 від 03.06.2026 (містить припис: «Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання – до 23.05.2026») та постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №27/2в винесена 23.02.2026 і направлена до примусового виконання супровідним листом за вих. № 6068 від 17.06.2026 (містить припис: «Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання – до 23.05.2026»).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2026 у справі №161/8466/26 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, а постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 27/2в від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП залишено без змін.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №161/8465/26 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови відмовлено, а постанову № 26/2в від 23.02.2026 залишено без змін.

Як слідує з матеріалів справи, 02.07.2026 вищевказані виконавчі документи за вх. №15884, вх. №15888 надійшли на виконання до відділу, тобто вже після прийняття судом рішень за результатом оскарження постанов ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки КУпАП у питаннях строків виконання відсилає до положень зазначеного Закону, норма пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону є пріоритетною, а тому підлягає застосуванню і до строків виконання постанов про адміністративні стягнення. Відповідно, перебіг тримісячного строку, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання, у спірний період був перерваний.

Вказане узгоджується в висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 березня 2023 року № 260/2595/22, 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22 та від 09 червня 2026 року у справі № 496/2814/25.

З урахуванням висновків Верховного Суду щодо правозастосування за подібних зі спірними правовідносин, посилання позивача ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII та пропущений тримісячний строк щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання та повернення відповідачем з цих підстав виконавчого документа, є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2026 №81399802, №81399680, винесені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у спосіб і порядок, визначені законом, відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Аналогічна позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду №600/5191/25-а від 17.06.2026.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і не порушив права та інтереси позивача у справі. Тому спірне рішення відповідає встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Натомість позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, відтак у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя С.Ф. Костюкевич