Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №140/7600/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7600/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (далі – ТОВ «Мелміт, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі – відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішень від 20 грудня 2025 року UA205140/2025/000312/2, від 22 грудня 2025 року UA205140/2025/000313/2 про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/003103, №UA205140/2025/003114.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (покупець) та компанією TICAN FRESH MEAT A/S (продавець) було укладено Контракт №049290, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче та яловиче м`ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині, яловичини згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною контракту і підписується на кожну партію товару.

У подальшому, ТОВ «Мелміт» з метою декларування товару: «охолоджений окист свинячий на кістці, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване» 20 та 22 грудня 2025 року подав на митний пост «Луцьк» Волинської митниці МД №25UA205140079844U8, №25UA205140080068U4 відповідно та документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.

Однак, вважаючи, що наданих документів недостатньо Волинською митницею винесені рішення про коригування митної вартості товарів щодо товару № 1 - від 20 грудня 2025 року UA205140/2025/000312/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/003103, щодо товару №2 – від 22 грудня 2025 року UA205140/2025/000313/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/003114.

З метою митного оформлення та випуску товару у вільний обіг декларантом було подано митні декларації щодо товару №1 - 25UA205140079864U7 від 20.12.2025, товару №2 – 25UA205140080269U8 від 22.12.2025 року.

З огляду на вказане, позивач вважає, що ним у повному обсязі було надано належні та допустимі докази на підтвердження вартості товару та витрат на транспортування товару, а також правильно проведений розрахунок митної вартості товару за основним методом.

У свою чергу, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.88).

У відзиві на позовну заяву (а.с.92-103) представник відповідача позовні вимоги заперечила та в обґрунтування цієї позиції вказала, що ТОВ «Мелміт» з метою декларування товару: «охолоджений окист свинячий на кістці, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване» 20 та 22 грудня 2025 року подав на митний пост «Луцьк» Волинської митниці МД № 25UA205140079844U8, № 25UA205140080068U4 відповідно та документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

При проведенні порівнянні ціни відповідно до п. 2.2.13, 2.2.14, 2.2.19 наказу Держмитолужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» встановлено, що митне оформлення подібних товарів здійснювалось за більш високим рівнем митної вартості, що суперечать поняттю «дійсної вартості» у розумінні ст. VII ГАТТ. Враховуючи вищевикладене, а також те, що декларантом не надано в повному обсязі додаткових документів, що вимагались митним органом, та які б переконливо спростували пояснили) розбіжності у наданих документах, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».

З огляду на наведене вище, а також ненаданням декларантом всіх витребуваних митним органом підтверджуючих документів, представник відповідача вважає, що рішення від 20 грудня 2025 року UA205140/2025/000312/2, від 22 грудня 2025 року UA205140/2025/000313/2 про коригування митної вартості є такими, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законними та обґрунтованими. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.141).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (покупець) та компанією TICAN FRESH MEAT A/S (продавець) укладено Контракт №049290, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче та яловиче м`ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині, яловичини згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною контракту і підписується на кожну партію товару.

П. 2.2., 2.3. Контракту встановлено, що валютою є євро, а ціни згідно з інвойсом.

П. 3.4. Контракту встановлено, що вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару.

П. 4.1. Контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок Продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару.

П.5.1. Контракту узгоджено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU зазначених в інвойсі.

Відповідно до рахунку - проформи №000045290 від 15.12.2025 року сторонами було узгоджено поставку свіжого свинячого окисту на кістці у загальній кількості 20 000 кг за ціною 1,48 євро за 1 кг та загальною вартістю 29 600,00 євро.

Проформа була оплачена у повному обсязі 16.12.2025 року відповідно до SWIFT-повідомлення, за якою також були оплачені інші проформи – №0000045291 від 15.12.2025 року (партія № 2) та №0000045019 від 11.12.2025.

Водночас в автомобіль, що перевозив товар було завантажено дещо менший обсяг товару – 19 958,50 кг на загальну суму 29 538,58 євро, що відображено в рахунку № 2025028129 від 18.12.2025 року.

20 грудня 2025 року позивач подав на митний пост «Луцьк» Волинської митниці для митного оформлення партію товару № 1 із описом «Охолоджений окист свинячий на кістці, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, вага нетто 19958,50кг. Дата виробництва – 18/12/2025, Термін придатності- 28/12/2025 (температура зберігання 0 -+2 градусів С). Виробник – DK801 TICAN FRESH MEAT A/S, торговельна марка-TICAN».

Для митного оформлення товару митному органу було подано ряд документів, перелічених в гр. 44 МД № 25UA205140079844U8, серед яких: 0003. Сертифікат якості від 18.12.2025 року; 0325. Рахунок - проформу № 0000045290 від 15.12.2025 року; 0380. Рахунок № 2025028129 від 18.12.2025 року (декларація – інвойс); (7012); 0730. Міжнародну товарно – транспортну накладну CMR № 0110203201 від 18.12.2025 року; 0853. Міжнародний ветеринарний сертифікат № 801-4006877-2025 від 18.12.2025 року; 3001. SWIFT-повідомлення про оплату товару № Р2512160924001 від 16.12.2025 року; 3007. Довідку про транспортні витрати від 19.12.2025 року; 3014. Прайс-лист від 08.12.2025 року; 4104. Контракт № 049290 від 24.10.2023 року; 4301. Контракт № 15/2025 від 23.06.2025 року (на перевезення); 9610. Експортну декларацію № 25DKSHWOVQOKIWCOB1 від 18.12.2025 року та інші документи.

Позивачем була визначена митна вартість товару в розмірі 1 539 936,34 грн. за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (75 000,00 грн.) в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач в процесі опрацювання наданих для митного оформлення товару документів, надіслав повідомлення, у якому зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: 1. Відповідно до банківського платіжного документу від 16.12.2025 №P2512160924001 оплата становить 91200 євро, що не ідентифікується з вартістю оцінюваного товару 29538,58 євро згідно рахунка-фактури від 18.12.2025 №2025028129; 2. Згідно рахунка-фактури від 18.12.2025 №2025028129 вартість товару становить 29538,58 євро, що не відповідає вартості 220627,00 зазначеній в митній декларації країни відправлення від 18.12.2025 25DKSHWOVQOKIWCOB1; 3. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі – Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак до митного оформлення не подано рахунки на оплату, акти здачі-прийняття, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг. 4. Відповідно п.2.1.3 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025 перевезення вантажів здійснюється відповідно заявки замовника, проте заявка не подана до митного оформлення. 5. В довідці про транспортні витрати від 19.12.2025 № б/н відсутня інформація щодо вартості перевезення по всьому маршруту слідування товару від місця завантаження до місця розвантаження. Зазначене не дає змоги перевірити правильність розподілу транспортних витрат за межами митної території України та по території України, а отже і достовірність заявлення такої складової митної вартості як витрати на транспортування.

З метою підтвердження заявленої митної вартості товару, Позивачу було запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; 3) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідач вказав, що позивач не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. про що повідомив листом від 20.12.2025 №9336.

Відповідно позивачем не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом прийняття картки відмови №UA205140/2025/003103 з підстав того, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом у зв`язку з відсутністю у поданих документах належних відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає) сплаті за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України.

Прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000312/2 від 20.12.2025 року.

У картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме провести декларування товару відповідно до ст. 257 МК України, здійснивши коригування заявленої митної вартості товару відповідно до вищезазначеного Рішення.

Згідно гр. 30 рішення відповідачем було скориговано митну вартість товару до рівня 1,8013 євро за 1 кг.

У гр. 33 рішення відповідач, окрім вищезазначеної інформації вказав, митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості резервним, відповідно ст.64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме:- товар на рівні – 2,11 дол/кг за ЕМД від 25.10.2025 № UA205140/2025/066571 (1,8013Євро/кг згідно курсу валют на день подання митної декларації).

Відповідачем за основу для коригування взято вартість товару «М`ясо свійських свиней охолоджене, без спецій, солі та інших харчових приправ, без теплової кулінарної обробки, без консервування, окіст на кістці… Виробник - TICAN FRESH MEAT A/S, DK» , імпорт якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів на умовах поставки FCA DK Brorup. Коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки обсяги партій є подібними.

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов`язань відбувалось на підставі митної декларації № 25UA205140079864U7 від 20.12.2025 року та долучених до неї документів.

Окрім цього, відповідно до рахунку-проформи № 000045291 від 15.12.2025 року сторонами було узгоджено поставку свіжого свинячого окисту на кістці у загальній кількості 20 000 кг за ціною 1,48 євро за 1 кг та загальною вартістю 29 600,00 євро.

Вказана проформа оплачена у повному обсязі 16.12.2025 року відповідно до вищезгаданого SWIFT-повідомлення, за якою також були оплачені інші проформи – № 0000045290 від 15.12.2025 року (партія № 1) та № 0000045019 від 11.12.2025 року.

Водночас, в автомобіль, що перевозив товар було завантажено дещо менший його обсяг– 19 878,00 кг на загальну суму 29 419,44 євро, що відображено в рахунку № 2025028104 від 18.12.2025 року.

22 грудня 2025 року позивач подав на митний пост «Луцьк» Волинської митниці для митного оформлення партію товару № 2 із описом «Охолоджений окист свинячий на кістці, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, вага нетто 19878,00 кг. Дата виробництва – 18/12/2025, Термін придатності- 28/12/2025 (температура зберігання 0 -+2 градусів С). Виробник – DK801 TICAN FRESH MEAT A/S, торговельна марка-TICAN».

Для митного оформлення товару митному органу було подано ряд документів, перелічених в гр. 44 МД № 25UA205140080068U4, серед яких: 0003. Сертифікат якості від 18.12.2025 року; 0325. Рахунок - проформу № 0000045291 від 15.12.2025 року; 0380. Рахунок № 2025028104 від 18.12.2025 року він же декларація – інвойс (7012); 0730. Міжнародну товарно – транспортну накладну CMR № 0110203101 від 18.12.2025 року; 0853. Міжнародний ветеринарний сертифікат № 338-3977539-2025 від 18.12.2025 року; 3001. SWIFT-повідомлення про оплату товару № Р2512160924001 від 16.12.2025 року; 3007. Довідку про транспортні витрати від 22.12.2025 року; 3014. Прайс-лист від 08.12.2025 року; 4104. Контракт № 049290 від 24.10.2023 року; 4301. Контракт № 11/2025 від 01.08.2025 року (на перевезення); 9610. Експортну декларацію № 25DKEZVLPOC71PFYB0 від 18.12.2025 року та інші документи.

Позивачем була визначена митна вартість товару в розмірі 1 530 453,25 грн. за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (75 000,00 грн.) в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач в процесі опрацювання наданих для митного оформлення товару документів, надіслав повідомлення, у якому зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: 1. Відповідно банківського платіжного документу від 16.12.2025 №P2512160924001 оплата становить 91200 євро, що не ідентифікується з вартістю оцінюваного товару 29419,44 євро згідно рахунка-фактури від 18.12.2025 №2025028104. 2. Згідно рахунка-фактури від 18.12.2025 № 2025028104 вартість товару становить 29419,44 євро, що не відповідає вартості 219737,00 зазначеній в митній декларації країни відправлення від 18.12.2025 25DKEZVLPOC71PFYB0. 3. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак до митного оформлення не подано договір (контракт) про перевезення, рахунок на оплату, акт здачі-прийняття, банківський платіжний документи, що підтверджує факт оплати транспортних послуг. В довідці про транспортні витрати від 22.12.2025 №б/н відсутня інформація щодо вартості перевезення по всьому маршруту слідування товару від місця завантаження до місця розвантаження. Зазначене не дає змоги перевірити правильність розподілу транспортних витрат за межами митної території України та по території України, а отже і достовірність заявлення такої складової митної вартості як витрати на транспортування.

З метою підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачу було запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; 3) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідач зауважив, що Позивач не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. про що повідомив листом від 22.12.2025 №9338.

Позивачем не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відтак, позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом прийняття картки відмови № UA205140/2025/003114 з підстав того, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом у зв`язку з відсутністю у поданих документах належних відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає) сплаті за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України.

Прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2025/000313/2 від 22.12.2025 року.

У картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме провести декларування товару відповідно до ст. 257 МК України, здійснивши коригування заявленої митної вартості товару відповідно до вищезазначеного Рішення.

Згідно гр. 30 рішення відповідачем було скориговано митну вартість товару до рівня 1,8019 євро за 1 кг.

У гр. 33 рішення відповідач, окрім вищезазначеної інформації вказав, митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості резервним, відповідно ст.64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: - товар на рівні – 2,11 дол/кг за ЕМД від 25.10.2025 № UA205140/2025/066571 (1,8019 євро/кг згідно курсу валют на день подання митної декларації).

Відповідачем за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «М`ясо свійських свиней охолоджене, без спецій, солі та інших харчових приправ, без теплової кулінарної обробки, без консервування, окіст на кістці… Виробник - TICAN FRESH MEAT A/S, DK» , імпорт якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів на умовах поставки FCA DK Brorup.

Коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки обсяги партій є подібними.

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов`язань відбувалось на підставі митної декларації №25UA205140080269U8 від 22.12.2025 року та долучених до неї документів.

Листом від 02.02.2026 року №7.3-2/15-02/14/1406 від 02.02.2026 року відповідач остаточно відмовив у визнанні, заявленої позивачем митної вартості товару та залишив в силі рішення про її коригування у двох вищезазначених партіях.

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У розглядуваному випадку оскаржуване рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, продавцем та виробником порівнюваних товарів виступала одна і таж сама особа - компанія TICAN FRESH MEAT A/S (гр. 2, 31 МД), з однієї і тієї ж країни виробництва та відправки – Данія (DK, гр. 11, 15, 31 МД) та тим же самим автомобільним транспортом (30, гр. 25 МД), на одних і тих же самих умовах поставки - FCA DK Brorup (гр. 20 МД) та в приблизно однакових кількостях +/- 200 кг при обсязі партії в 20 тон (гр. 38).

При цьому товар в`їжджав на територію України через один і той же самий пункт пропуску – Ягодин (гр. 29 МД). Вказане свідчить, що логістичні маршрути у всіх трьох випадках були однаковими. Крім того, предметом імпорту у всіх трьох випадках виступав один і той же самий товар – охолоджений свинячий окіст на кістці (гр. 31 МД).

згідно із застосованою Відповідачем декларацією як джерело для коригування, митну вартість було визначено та визнано за першим методом – ціною контракту (вартість операції, гр. 43 МД), за яким Позивач також заявляв митну вартість в обох випадках.

Відтак, усі вказані умови повністю підпадають під вимоги ст. 59 МК України, що давало можливість здійснити коригування митної вартості із застосуванням методу 2а (за ціною ідентичних товарів).

При цьому, згідно із гр. А вищезазначених митних декларацій, оформлення товару відбувалось в одному і тому ж самому митному органу – мп Луцьк Волинської митниці (код митного органу UA205140 відображено в номері декларації).

Згідно із гр. 44 митних деклараціях у розпорядженні митного органу у всіх трьох випадках були наявні документи, що засвідчують:- якісні показники (сертифікат якості 0003, ветеринарний сертифікат 0853);- комерційні умови (рахунок 0380, платіжний документ 3001, прайс-лист 3014 та контракт 4104);- логістичні (транспортні) витрати (довідка перевізника 3007, договір перевезення 4301).

Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів.

Суд зауважує, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця вартості товару, або ж відсутність зазначення такої вартості в експортній декларації не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товару за першим методом за ціною договору. Тому доводи відповідача у цій частині суд вважає необґрунтованими.

До того ж митний орган не послалася на жодну норму права національного законодавства Данії, яка б вимагала обов`язково вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із такої країни.

Судом з`ясовано, у довідці про транспортні витрати від 19.12.2025 року зазначено, що вартість транспортування товару по маршруту м. Brorup - Данія – м.п. Ягодин кордон України (1700 км) становлять 75 000 грн.

Крім того, такий документ містить посилання на автомобіль, який перевозив товар - № AC3300СІ / AC9009XР, а також на контракт № 15/2025 від 23.06.2025 року на підставі якого здійснювалось його перевезення.

Відтак, вищезгадана довідка про транспортні витрати містить достатньо інформації для можливості ідентифікації сторін Виконавця-Замовника, відомостей про конкретну операцію, а також про вартість послуг, які є складовими митної вартості товару за ст. 58 МК України. У

Постанові від «31» травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким ( ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, довідка про транспортні витрати є достатнім документом, що підтверджує розмір витрат на транспортування товару.

З метою усунення будь-яких сумнівів у вартості перевезення товару відповідачу разом із заявою від 28.01.2026 року було надано рахунок на оплату послуг з перевезення № 156/1 від 20.12.2025 року, а також акт надання послуг № 156/1 від 20.12.2025 року.

Вказані документи містять інформацію щодо вартості перевезення по всьому маршруту м. Brorup (Данія) – м. Луцьк, що становить 120 000,00 грн., з яких 45 000,00 грн. (120 000,00 грн. – 75 000,00 грн.) вартість транспортних послуг по території України.

Крім того, Відповідачу було надано докази оплати послуг з перевезення платіжну інструкцію № 44 від 16.01.2026 року, згідно з якою здійснювалась оплата послуг ТОВ «КоТранс» у загальному розмірі 360 000,00 грн., у т.ч. 120 000,00 грн. згідно вищезазначеного рахунку № 156/1 від 20.12.2025 року, а також інших рахунків такого перевізника.

Відповідачу було надано копії усіх рахунків (№ 149/1 від 15.12.2025 року, 151/1 від 20.12.2025 року, № 154/1 від 12.12.2025 року, 157/1 від 20.12.2025 року та № 163/1 від 30.12.2025 року), оплата яких здійснювалась згідно платіжної інструкції № 44 від 16.01.2026 року.

Окрім цього, у довідці про транспортні витрати від 22.12.2025 року зазначено, що вартість транспортування товару по маршруту м. Thisted - Данія м.п. Ягодин кордон України (1700 км) становлять 75 000 грн. Крім того, такий документ містить посилання на автомобіль, який перевозив товар - № AC6302ЕО / AC1438XF, а також на контракт № 11/2025 від 01.08.2025 року, на підставі якого здійснювалось перевезення товару.

Відтак, вищезгадана довідка про транспортні витрати як і у попередньому випадку містить достатньо інформації для можливості ідентифікації сторін Виконавця-Замовника, відомостей про конкретну операцію, а також про вартість послуг, які є складовими митної вартості товару за ст. 58 МК України.

А з урахуванням позиції Верховного суду, викладеній у вищезгаданій Постанові від «31» травня 2019 року у справі № 804/16553/14, така довідка є достатнім документом, що підтверджує розмір витрат на транспортування товару.

Відповідачу було надано рахунок на оплату послуг з перевезення № 2142 від 22.12.2025 року, а також Акт надання послуг № 2142 від 22.12.2025 року.

Вказані документи містять інформацію щодо вартості перевезення по всьому маршруту м. Thisted (Данія) – м. Луцьк, що становить 115 000,00 грн., з яких 40 000,00 грн. вартість транспортних послуг по території України, а 75 000,00 грн. до кордону України.

Оскільки на день подання заяви від 28.01.2026 року рахунок № 2142 від 22.12.2025 року ще не був оплачений, то платіжний документ Відповідачу не надавався.

У листі від № 7.3-2/15-02/14/1406 від 02.02.2026 року відповідач наголосив, що в графі 44 ЕМД від 22.12.2025 № 25UA205140080269U8 за кодом «4301» заявлено договір (контракт) про перевезення №11/2025 від 01.08.2025, проте документ не був поданий до митного оформлення.

У листі від № 7.3-2/15-02/14/1406 від 02.02.2026 року відповідач також зазначає, що у додатково наданих Рахунку на оплату №2142 від 22.12.2025 та в акті надання послуг №2142 від 22.12.2025 року наявне посилання на договір з перевезення №3/2019 від 01.07.2019, який є відмінним від заявленого в митній декларації.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Статтею 53 МК України визначений перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку обов`язкових документів відсутні заявки, замовлення покупця. Водночас згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З огляду на вищезазначене, на думку суду, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства.

У свою чергу, відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Також не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування у позивача додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою також є вимога митниці про надання висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

При цьому, суд зауважує, що згідно SWIFT-повідомлення від 16.12.2025 року №P2512160924001 здійснювалась оплата товару згідно контракту № 049290 від 24.10.2023 року та рахунків - проформ:- № 0000045291 від 15.12.2025 року (партія № 2, сума проформи – 29 600,00 євро); євро).- № 0000045019 від 11.12.2025 року (сума проформи – 32 000,00 євро) та- № 0000045290 від 15.12.2025 року (партія № 1, сума проформи – 29 600,00.

Загальна сума трьох проформ складає 91 200,00 євро, що повністю відповідає розміру оплати згідно SWIFT повідомлення від 16.12.2025 року № P2512160924001.

При цьому, разом із заявою від 28.01.2026 року відповідачу було додатково надано проформу №0000045019 від 11.12.2025 року, яка була оплачена за вищезазначеним платіжним документом, але не стосувалась товарів, митна вартість яких коригувалась за спірним рішенням.

По факту Продавцем товару було поставлено позивачем у всіх трьох випадках товар згідно наступних рахунків:- № 2025028129 від 18.12.2025 року (партія № 1, сума рахунку – 29 538,58 євро);- № 2025028104 від 18.12.2025 року (партія №2, сума рахунку – 29 419,44 євро);- № 2025027966 від 17.12.2025 року (сума рахунку – 31 788,80 євро, надавався Відповідачу разом із заявою від 28.01.2026 року). Загальна сума рахунків (вартість фактично поставленого товару) становить 90 746,82 євро.

У вищезазначених рахунках в графі «Order number» зазначено номер проформ, згідно яких здійснювалась попередня оплата товару, а такі проформи одночасно виступали документами, згідно яких здійснювалось замовлення товару.

Відтак, усі партії товару були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується належними та допустимими документами.

Згідно SWIFT-повідомлення від 16.12.2025 року № P2512160924001 в результаті було сплачено на 453,18 євро більше, аніж фактурна вартість фактично поставленого товару.

В той же час, відносини між сторонами є тривалими, а поставки товару здійснюються з високою періодичністю, а тому вказана сума переплати зарахована продавцем в рахунок оплати майбутніх партій товару.

Крім того, позивач періодично авансує майбутні поставки товару. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 28.01.2026 року за ТОВ «Мелміт» рахується переплата в розмірі 6 423,60 євро, а відтак компанія Tican Fresh Meat A/S має поставити позивачу товар на відповідну суму.

Отже, такий акт звірки додатково підтверджує, що товар у партіях № 1 та № 2 був оплачений товариством у повному обсязі, а вищезазначені пояснення разом із актом були надані відповідачу разом із заявою від 28.01.2026 року.

Крім того, цей акт звірки відображає оприбуткування товару у партіях № 1 та № 2 у бухгалтерському обліку позивача, а саме 20.12.2025 року зафіксовано надходження на суму 29 538,58 (вартість товару у партії № 1), 22.12.2025 року – на суму 29 419,44 (вартість товару у партії № 2), що додатково підтверджує вартість товару в обох партіях, а відтак і правильність розрахунку декларантом заявленої митної вартості товару.

Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 20 грудня 2025 року UA205140/2025/000312/2, від 22 грудня 2025 року UA205140/2025/000313/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Як наслідок, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/003103, № UA205140/2025/003114 теж є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 11.06.2026 №645.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021, укладений із адвокатським об`єднанням «АФК» (а.с.77), додаток №17 від 30.12.2025 (а.с.78) до вказаного договору, рахунок №48 від 10.06.2026 (а.с.79) платіжну інструкцію від 11.06.2026 №646 (а.с.80), акт прийому передачі наданих послуг від 11.06.2026 (а.с.81).

Згідно із пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 правнича допомога за даним договором надається у справах за участю клієнта щодо оскарження рішень дій та бездіяльності Державної митної служби України та її територіальних підрозділів.

Додатком №17 від 30.12.2025 до договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 визначено вартість послуг адвокатського об`єднання у справі про оскарження рішень Волинської від 20 грудня 2025 року UA205140/2025/000312/2, від 22 грудня 2025 року UA205140/2025/000313/2 про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/003103,

№ UA205140/2025/003114.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 11.06.2025 на виконання договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021, додатку №17 від 30.12.2025 до вказаного договору, адвокатським об`єднанням було надано наступну правничу допомогу: підготовчі дії, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви та подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає в себе: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка заяви на Волинську митницю в порядку частини восьмої статті 55 МК України; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви та її подача до суду в електронному вигляді. Загальна вартість 5 000,00 грн.

На підставі виставленого рахунка №48 від 10.06.2025 (а.с.79), позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання 7000 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 11.06.2026 №646 (а.с.80).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказала, що послуги по вивченню і аналізу документів, наданню консультацій, узгодження з клієнтом правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійно складовою витрат на правову допомогу; послуга з підготовки заяви на Волинську митницю в порядку частини восьмої статті 55 МК України є такою, що надано фактично поза межами даної судової справи, тобто до відкриття провадження; предметом позову є лише оскарження одного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних комерційного призначення, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 7662,40 грн, в тому числі судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 15, код ЄДРПОУ 39035748) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської від 20 грудня 2025 року UA205140/2025/000312/2, від 22 грудня 2025 року UA205140/2025/000313/2 про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/003103, № UA205140/2025/003114.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в загальній сумі 7662,40 грн (сім тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк