Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №140/7844/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7844/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.04.2026 №032350031817 про відмову в призначенні пенсії по віку зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов`язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 27.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія) та проживала в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” від 23.07.1991 № 106 (далі – Постанова № 106) входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ).

Вказує на те, що досягнувши необхідного віку, звернулася до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Проте, ГУ ПФУ в Рівненській області відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше трьох років.

Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку з підстави не підтвердження постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення упродовж 3 років станом на 01.01.1993, оскільки має статус особи, потерпілої від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 . Наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Водночас зазначає, що диплом не відноситься до документів, які підтверджують період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, а є документом про освіту. При цьому, навчання у Рівненському кооперативному технікумі було тимчасовим та переривалося на період канікул і практики, які вона проводила у с. Чорниж Маневицького району Волинської області.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник ГУ ПФУ в Рівненській області у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідно статті 55 Закону України №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (потерпілі 3 категорії) - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період.

Зазначила, що позивачем надано довідку від 03.04.2026 №270, видану ВК Колківської селищної ради Луцького р-ну Волинської області, що ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в с. Чорниж Маневицького району Волинської області з 01.01.1986 по 25.11.1990, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, при цьому згідно із записами диплому НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.09.1985 по 01.07.1987 навчалася в Рівненському кооперативному коледжі у м. Рівне, що не відноситься до території забрудненої внаслідок ЧАЕС, а відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 з 04.08.1987 по 09.07.1996 працювала на Торчинському споживчому товаристві в с. Торчин, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Вважає, що оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 – не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутнє.

У відзиві на позов представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги заперечила та просить відмовити у позові. Вказала, що відповідно до підпункту 7 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796 надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) для осіб, які постійно працювали (працюють) на територія радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період (періоди) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються та відомості про місце проживання та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Зауважила, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 4 місяці 29 днів ГУ ПФУ в Рівненській області для визначення права на зниження пенсійного віку визнано та зараховано до періодів безперервного постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення: період проживання з 02.07.1987 по 03.08.1987, загальною тривалістю станом на 01.01.1993 - 1 місяць 2 дні.

Зазначила, що доказами, наданими позивачем не підтверджено її постійне проживання (навчання, роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом необхідного часу для зниження пенсійного віку на 6 років. Відсутність такої інформації, підтвердженої належними та допустимими доказами, позбавляє орган Пенсійного фонду встановити місце та період проживання позивача саме у зоні гарантованого добровільного відселення у вказаний період.

Вважає, що ГУ ПФУ в Рівненській області у спірних правовідносинах, діяло правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповіді на відзив позивач підтвердила свої доводи, зазначені у позовній заяві та просила у задовольнити її позовні вимоги.

Інші заяви по суті справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 15.05.2025 Волинською обласною державною адміністрацією, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

27.03.2026 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області.

03.04.2026 ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло рішення №032350031817 «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, оскільки заявник станом на 01.01.1993 постійно не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років, що передбачено статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 місяць 2 дні, за виключенням періоду навчання з 01.09.1985 по 01.07.1987 в Рівненському кооперативному коледжі у м. Рівне, з 04.08.1987 по 09.07.1996 працювала на Торчинському споживчому товаристві в с. Торчин.

Вважаючи оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Рівненській області протиправним та таким, що порушує гарантовані чинним законодавством України права, соціальні гарантії та інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Як слідує з матеріалів справи страховий стаж позивача становить 40 років 04 місяці 29 днів.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Наведені положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості.

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 № 55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за № 1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

У постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23, від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є безумовною підставою, яка підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 460/27065/23).

Так, до заяви про призначення пенсії позивач надала довідку ВК Колківської селищної ради Луцького району Волинської області від 03.04.2025 №270, з якої вбачається, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована з 01.01.1986 по 25.11.1990 в с. Чорниж Маневицького району, тобто з часу аварії на ЧАЕС – 26.04.1986 і до 25.11.1990, позивач прожила в ІІІ зоні ЧАЕС - 04 роки 06 місяців 31 день.

Водночас суд враховує, що в період з 01.09.1985 по 01.07.1987 позивач навчалася у Рівненському кооперативному коледжі, який їй було зараховано до загального трудового стажу, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 від 01.07.1987, а вказаний навчальний заклад розташований у м. Рівне, яке не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Крім того, як слідує з дослідженої судом трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 04.08.1987 по 09.07.1996 працювала на Торчинському споживчому товаристві, яке розташоване в с. Торчин, яке також не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, постійне місце навчання/роботи позивача нерозривно пов`язані з її постійним місцем проживанням, відтак факт навчання/роботи ОСОБА_1 в м. Рівне та в сел. Торчин відповідно виключає можливість її постійного проживання у зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (в с. Чорниж Маневицького району) у період з 26.04.1986 по 01.07.1987 та з 04.08.1987 по 09.07.1996, а тому вказаний період роботи не може бути врахований як період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Крім того, відповідно до довідки Рівненського кооперативного економічно-правового коледжу №53 від 19.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 проходила технологічну практику з 04.05.1986 по 28.06.1986 в Колківському сільпо Маневицької РСС Волинської області (в с. Клоки), з 09.03.1987 по 26.04.1987 в бухгалтерії Маневицької РСС Волинської області (в с. Маневичі), з яких с. Маневичі Камінь-Каширського р-ну відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому до стажу необхідного для призначення пенсії за ст. 55 Закону № 796-XII належить віднести 1 місяць 18 днів в зоні гарантованого добровільного відселення як і період з 01.07.1987 по 04.08.1987 (між навчанням і роботою) – 1 місяць 03 дні.

Також згідно з довідкою Торчинського СТ № 19 від 20.10.2025 слідує, що ОСОБА_1 з 28.05.1990 по 20.07.1990 перебувала в допологовій відпустці, з 23.07.1990 по 22.10.1990 – в післяпологовій відпустці, а з 22.10.1990 по 15.08.1992 – у відпустці по догляду за дитиною до 2-х років. Перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до 2-х років, фактично проживала у с. Чорниж Маневицького району, що підтверджено довідкою Чорнижівського старостинського округу № 515 від 19.11.2025, що становить 02 роки 02 місяці 16 днів в зоні гарантованого добровільного відселення, відтак, цей період з 23.07.1990 по 15.08.1992 – 2 роки 22 дні, на переконання суду, слід віднести до проживання в зоні ЧАЕС.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується фактичне проживання позивача у с. Чорниж Маневицького району Волинської області та роботи в с. Маневичі Камінь-Каширського Волинської області – зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 лише за період з 09.03.1987 по 26.04.1987 (01 місяць 18 днів), з 01.07.1987 по 04.08.1987 (01 місяць 03 дні), з 23.07.1990 по 15.08.1992 (2 роки 22 дні), що в сукупності є недостатнім для передбаченого законодавством мінімального трирічного періоду проживання (роботи) в зоні ЧАЕС.

Посилання позивача на довідки Рівненського кооперативного економічно-правового коледжу №53 від 19.02.2026, де зазначена тривалість щорічних канікул позивача у 1985-1987 роках, що в сукупності додасть необхідний трирічний період проживання в зоні ЧАЕС, суд до уваги не приймає, оскільки будь-яких письмових доказів про проводження ОСОБА_1 цих канікул за місцем своєї реєстрації (проживання) не надала, в тому числі і довідок з органу місцевого самоврядування та витягу з Реєстру територіальної громади.

Суд погоджується з позицією відповідача про неможливість віднесення періоду навчання ОСОБА_1 у Рівненському кооперативному коледжі та у Торчинському споживчому товаристві в період для зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки м. Рівне та с. Торчин не відносяться до будь-якої зони радіаційного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Рівненській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 позивач фактично постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а наявність посвідчення/довідки потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону № 796-XII.

Аналогічна позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі №500/5582/24, від 09.06.2026 у справі №460/10022/24.

З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване у цій справі рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 03.04.2026 №032350031817 про відмову у призначенні пенсії є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог щодо призначення та виплати пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ належить, відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ф. Костюкевич