Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №140/6055/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6055/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі – Департамент, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування ОСОБА_1 пільгової вислуги до розрахунку вислуги років для призначення пенсії; зобов`язання врахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, у загальній кількості 04 роки 11 місяців 28 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №371 о/с від 08.07.2025 позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 09.07.2025. На день звільнення його стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги становив 24 роки 07 місяців 27 днів, пільгова вислуга — 04 роки 08 місяців 04 дні, а вислуга для призначення пенсії з урахуванням страхового стажу — 28 років 06 місяців 01 день.

Позивач посилається на довідку від 02.06.2015 №ВДЗ/5085/А, відповідно до якої він у період з 10.04.2015 по 06.06.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області. Вказану довідку, як зазначає позивач, під час первинного обчислення вислуги років не було враховано.

19.11.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про зарахування зазначеного періоду до вислуги років на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці. За результатами розгляду заяви відповідач наказом від 03.12.2025 №552 о/с вніс зміни до наказу про звільнення позивача, унаслідок чого пільгова вислуга була збільшена та, за твердженням відповідача, становить 04 роки 11 місяців 28 днів.

25.03.2026 позивач повторно звернувся до відповідача, просив зарахувати зазначену пільгову вислугу до календарної вислуги років та направити відповідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ.

Листом від 14.04.2026 №29789-2026 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для такого зарахування, зазначивши, що на день звільнення календарна вислуга позивача становила 24 роки 07 місяців 27 днів, тобто була меншою за необхідні 25 календарних років.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що пільгова вислуга у розмірі 04 роки 11 місяців 28 днів повинна враховуватися при визначенні вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. На його думку, положення пункту 3 Порядку №393 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, передбачали пільгове обчислення вислуги саме для визначення права на пенсію.

З урахуванням цього позивач вважає, що його календарна вислуга для визначення права на пенсію повинна становити 29 років 07 місяців 24 дні, а тому на день звільнення він мав необхідні 25 років вислуги та набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Отже, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні пільгової вислуги до вислуги років для визначення права на призначення пенсії, та просить зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України врахувати до календарної вислуги років пільгову вислугу у розмірі 04 роки 11 місяців 28 днів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що 25.03.2026 представник позивача звернувся до Департаменту із заявою про зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги років. За результатами її розгляду листом від 14.04.2026 №29789-2026 позивача повідомлено, що на день звільнення його календарна вислуга становила 24 роки 07 місяців 27 днів, пільгова вислуга — 04 роки 11 місяців 28 днів, а тому передбачених пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ підстав для зарахування пільгової вислуги до календарної з метою набуття права на призначення пенсії немає.

Департамент наголошує, що пунктом 3 Порядку №393 передбачено зарахування окремих видів служби на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії, а не для набуття права на її призначення. На думку відповідача, пільгове обчислення вислуги може застосовуватися лише після набуття особою права на пенсію, тоді як для виникнення такого права необхідною є наявність 25 років саме календарної вислуги.

Відповідач посилається на пункт «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, відповідно до якого для осіб, звільнених зі служби з 01.10.2020 та після цієї дати, необхідною умовою призначення пенсії за вислугу років є наявність на день звільнення 25 календарних років вислуги. Оскільки календарна вислуга позивача становила лише 24 роки 07 місяців 27 днів, Департамент вважає, що права на призначення пенсії за цією нормою позивач не набув.

При цьому відповідач не заперечує наявності у позивача пільгової вислуги у розмірі 04 роки 11 місяців 28 днів, однак вважає, що така вислуга не може бути використана для досягнення необхідного мінімального показника календарної вислуги, визначеного статтею 12 Закону №2262-ХІІ.

За результатами викладеного Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з доводами Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з недостатністю 25 років календарної вислуги.

Зазначає, що відповідно до статей 12, 17, 17-1 Закону України №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання цих положень прийнято постанову КМУ №393, якою передбачено зарахування окремих періодів служби до вислуги років на пільгових умовах.

Представник позивача звертає увагу, що до внесення змін постановою КМУ №119 від 16.02.2022 пункт 3 Порядку №393 передбачав пільгове зарахування відповідних періодів саме до вислуги років для призначення пенсії. На його думку, внесеними постановою №119 змінами було безпідставно звужено таке регулювання, оскільки пільгова вислуга стала враховуватися лише для визначення розміру пенсії.

З огляду на це представник позивача вказує, що на момент звільнення ОСОБА_1 мав 24 роки 07 місяців 27 днів календарної вислуги та 04 роки 11 місяців 28 днів вислуги, обчисленої на пільгових умовах. За їхнім розрахунком, загальна вислуга становить 29 років 07 місяців 24 дні, що, на їхню думку, перевищує встановлені пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII 25 років та дає позивачу право на пенсію за вислугу років.

У зв`язку з цим представник позивача наполягає на визнанні протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування пільгової вислуги при визначенні права позивача на призначення пенсії та зобов`язанні Департаменту врахувати 04 роки 11 місяців 28 днів пільгової вислуги до календарної вислуги, яка дає право на призначення пенсії.

У запереченнях на відповідь на відзив Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України не погоджується з доводами позивача та наполягає на відсутності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідач зазначає, що пільгова вислуга може враховуватися лише за умови наявності у особи необхідної календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. На момент звільнення 08.07.2025 календарна вислуга позивача становила 24 роки 07 місяців 27 днів, тобто була меншою за встановлені пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII 25 календарних років.

Департамент вказує на розмежування понять календарної та пільгової вислуги років. На його думку, пільговий стаж може враховуватися при визначенні розміру пенсії особи, яка вже набула право на її призначення, однак не може використовуватися для досягнення необхідної для виникнення такого права 25-річної календарної вислуги.

Також відповідач посилається на статті 12, 17 та 17-1 Закону №2262-XII, зазначаючи, що стаття 12 прямо встановлює вимогу щодо наявності 25 календарних років вислуги, тоді як стаття 17 визначає види служби та періоди, що зараховуються до вислуги років. При цьому, на думку Департаменту, закон не передбачає можливості заміни необхідної календарної вислуги пільговою.

Щодо застосування пункту 3 Порядку №393 відповідач зазначає, що його положення не можуть змінювати встановлену законом умову набуття права на пенсію. У разі суперечності між положеннями Порядку №393 та Закону №2262-XII, на думку Департаменту, відповідно до частини третьої статті 7 КАС України підлягає застосуванню акт вищої юридичної сили.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позивач, який на момент звільнення мав лише 24 роки 07 місяців 27 днів календарної вислуги, права на призначення пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII не набув, а тому підстав для врахування 04 років 11 місяців 28 днів пільгової вислуги з метою досягнення необхідних 25 років немає.

За результатами викладеного Департамент зазначає, що діяв у межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства, і просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України та, відповідно до наказу начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України «По особовому складу» №371 о/с від 08.07.2025 відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» був звільнений зі служби в поліції з 09.07.2025. При цьому в наказі про звільнення зазначено, що стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для встановлення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить 24 роки 07 місяців 27 днів, вислуга років у пільговому обчисленні 04 роки 08 місяці 04 дні, вислуга років для призначення пенсії з урахуванням страхового стажу 28 років 06 місяців 01 день.

Судом також встановлено, що позивач має довідку від 02.06.2015 №ВДЗ/5085/А, яка підтверджує його безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 10.04.2015 по 06.06.2015. У зв`язку з неврахуванням цього періоду при первинному визначенні вислуги представник позивача 19.11.2025 звернувся до відповідача із заявою про його зарахування на пільгових умовах.

За результатами розгляду зазначеного звернення наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.12.2025 №552 о/с внесено зміни до наказу про звільнення позивача, внаслідок чого пільгова вислуга ОСОБА_1 визначена у розмірі 04 роки 11 місяців 28 днів.

25.03.2026 позивач через свого представника звернувся до Департаменту із заявою про зарахування зазначеної пільгової вислуги до календарної вислуги років для визначення права на призначення пенсії за вислугу років та направлення відповідних документів до органу Пенсійного фонду України.

Листом Департаменту від 14.04.2026 №29789-2026 позивачу відмовлено у задоволенні такого звернення. Відповідач виходив з того, що на день звільнення календарна вислуга позивача становила 24 роки 07 місяців 27 днів, тобто була меншою за 25 років, необхідних для набуття права на пенсію за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України №2262-XII. При цьому пільгову вислугу у розмірі 04 роки 11 місяців 28 днів відповідач не вважав такою, що може бути використана для досягнення встановленої законом тривалості календарної вислуги. Зазначено, що враховуючи викладене, розгляд питання про надсилання документів до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення пенсії ОСОБА_1 на підстав пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не належить до повноважень Департаменту.

Не погоджуючись із такою позицією, позивач звернувся до суду, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування пільгової вислуги при визначенні права на призначення пенсії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №2262-ХІІ (далі, - Закон №2262-ХІІ), цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР та членів їх сімей.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах " б" - "д" , "ж" , «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Відповідно до Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах:

1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;

2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів;

особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця;

особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №780 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно з якими абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев`ятий підпункту «в» виключено.

Предметом спору в цій справі є дії Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції України щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку й зарахування до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ вислугу років у пільговому обчисленні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

У зазначеній постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою №119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

Такий правовий висновок був підтриманий у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 року по справі №420/31238/23.

Також у пункті 29 постанови Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 400/11990/23 судом зазначено, що право на пільгове обчислення вислуги років може бути реалізоване лише за умови, що на дату звільнення особи діяли відповідні норми, які передбачали пільговий порядок зарахування конкретних періодів служби відповідно до Порядку № 393 та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини та висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що дії відповідача у відмові позивачу у перерахунку та зарахуванні відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 04 роки 11 місяців 28 днів до календарної вислуги років та загального стажу служби у поліції, є правомірними.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваних дій, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання врахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, у загальній кількості 04 роки 11 місяців 28 днів.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи викладені сторонами доводи, суд дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчинені у спосіб, передбачені законом, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086).

Суддя А.Я. Ксензюк