Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №140/6244/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6244/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство оборони України (далі - Міноборони, третя особа) про визнання протиправними дій щодо відмови у складанні та направленні висновку з документами до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану; зобов`язання скласти та направити висновок з документами до Міністерства оборони України з метою призначення у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який з 24.02.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора-далекомірника батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону. За час служби він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та захисту держави в умовах збройної агресії Російської Федерації.

Позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у стаціонарі військової частини НОМЕР_2 у місті Харкові внаслідок ендогенної інтоксикації та гострого панкреонекрозу. З 13.05.2023 його було виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі смертю.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 29.08.2024 № 2915 встановлено, що захворювання, яке стало причиною смерті військовослужбовця, а також причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивачка зазначає, що 18.07.2025 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула подані документи та дійшла висновку про призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01.01.2023, тобто 2 013 000 грн.

Разом із тим 06.03.2026 позивачка звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, для складання та направлення відповідного висновку з документами до Міністерства оборони України.

Листом від 30.03.2026 № ВОДВПП/2770 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивачку про відсутність підстав для направлення документів до Комісії Міністерства оборони України у зв`язку з тим, що Порядок № 45 передбачає призначення ОГД у випадках загибелі військовослужбовця або смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, тоді як у випадку ОСОБА_2 смерть настала внаслідок захворювання.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка зазначає, що чинне законодавство передбачає право членів сім`ї військовослужбовця на одноразову грошову допомогу у разі його смерті внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. При цьому вона посилається на встановлений штатною ВЛК причинний зв`язок захворювання та смерті військовослужбовця із захистом Батьківщини, тому за захистом своїх прав звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду 22.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У поданих до суду поясненнях представник третьої особи - Міністерства оборони України вказав, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.02.2022 та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України. 12.05.2023 він помер унаслідок захворювання - ендогенної інтоксикації та гострого панкреонекрозу. Відповідно до протоколу штатної 16 Регіональної ВЛК від 29.08.2024 № 2915 захворювання, яке спричинило смерть, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Водночас Міноборони звертає увагу, що протоколом Комісії Міністерства оборони України від 18.07.2025 № 362/945 позивачці вже було призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ №975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, що становить 2 013 000 грн.

На думку Міністерства оборони, після реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги за одним із передбачених законодавством порядків позивачка не має права вдруге звертатися за призначенням допомоги з тієї самої підстави, але вже відповідно до постанови №168. Третя особа посилається на положення статті 16-3 Закону № 2011-XII, відповідно до яких у разі одночасного права на отримання одноразової грошової допомоги за цим Законом та виплати, встановленої іншим нормативно-правовим актом, така особа здійснює вибір однієї з виплат.

Окремо Міноборони обґрунтовує відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 2 постанови № 168. Зазначає, що цією нормою передбачено виплату 15 000 000 грн сім`ям загиблих осіб, а також сім`ям військовослужбовців, які померли внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану.

За позицією третьої особи, смерть ОСОБА_2 не була наслідком поранення, контузії, травми чи каліцтва. Це підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть, матеріалами службового розслідування та наказом про виключення військовослужбовця зі списків особового складу. Будь-яких документів, які б свідчили про отримання ним поранень, від яких у подальшому настала смерть, матеріали справи не містять.

Міністерство оборони також проводить розмежування між випадками смерті внаслідок захворювання та загибелі або смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва. На його думку, встановлення штатною ВЛК причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини саме по собі не створює права на отримання допомоги у розмірі 15 000 000 грн, оскільки для застосування постанови № 168 необхідною є наявність передбачених нею конкретних підстав.

Третя особа зазначає, що Закон № 2011-XII та постанова № 975 передбачають можливість отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Саме за цією підставою позивачці й було призначено допомогу у розмірі 2 013 000 грн.

Таким чином, Міністерство оборони вважає, що спір фактично стосується застосування різних порядків визначення розміру одноразової грошової допомоги. На його думку, збільшений розмір у 15 000 000 грн застосовується лише у випадках, прямо передбачених пунктом 2 постанови № 168, тоді як смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, а не поранення, контузії, травми чи каліцтва.

У зв`язку з цим Міноборони вважає рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ненаправлення документів для призначення допомоги за постановою № 168 правомірним, а позовні вимоги ОСОБА_1 - необґрунтованими, тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Копія ухвали про відкриття провадження від 22.05.2026 була направлена відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_7 у зареєстрований в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» кабінет та доставлена 25.05.2026, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно з витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №41 від 24.02.2022 солдат ОСОБА_2 з 24.02.2022 зараховано на військову службу за призовом в особливий період на всі види забезпечення.

Солдат ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді оператора-далекомірника батареї протитанкових керованих ракет (стугна-ІІ) протитанкового артилерійського дивізіону.

Під час дії воєнного стану ОСОБА_2 брав безпосередню участь у бойових діях (у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України), що підтверджується відповідними довідками, виданими В/ч НОМЕР_1 №2874 від 01.05.2023, №2868 від 30.05.2023, №271 від 06.06.2025,№272 від 06.06.2025, №273 від 06.06.2025, зокрема в періоди: з 02.03.2022 по 01.04.2022, з 17.05.2022 по 02.11.2022, з 24.11.2022 по 16.02.2023, з 17.02.2023 по 20.02.2023, з 02.03.2023 по 02.05.2023.

Відповідно до витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №173 від 14.06.2023 ОСОБА_2 з 13.05.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка наступила в результаті ендогенної інтоксикації, гострого панкреонекрозу.

Відповідно до витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 №1924А від 19.05.2023 про результати спеціального розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 встановлено, що смерть солдата ОСОБА_2 сталася під час проходження військової служби, але не під час виконання обов`язків військової служби, оскільки відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 13.05.2023 №17, виданого Військово-медичним клінічним центром Північного регіону міста Харків, причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 є гострий панкреонекроз ендогенні інтоксикація.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2915 від 29.08.2024 захворювання солдата ОСОБА_2 , яке стало причиною смерті - Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №362/975 від 18.07.2025, дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 23.05.2023 ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому настала смерть (2023) в сумі 2 013 000,00 грн.

Як слідує з листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 №ВОДВПП/2770 від 30.03.2026 на заяву ОСОБА_1 , від 06.03.2026 щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, одноразова грошова допомога виплачується у разі загибелі військовослужбовця ЗСУ під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в ЗСУ у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Зазначено, що оскільки смерть ОСОБА_2 згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2915 від 29.08.2024 настала внаслідок захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини, а не поранення (контузія, травма, каліцтво), то причин для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 немає. У зв`язку з відсутністю правових підстав ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено у задоволенні заяви про скерування до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 заяви позивачки.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Статтею 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) передбачено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 2 Постанови КМУ № 168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Пунктом 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Згідно з абзацом тридцятим пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Абзацом шостим пункту 4.6 розділу IV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071 передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП.

Відповідно до Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі Порядок № 5).

Згідно пункту 1.9 Порядку № 45 одноразова грошова допомога (далі - ОГД) призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.

Розділом IV Порядку № 45 визначено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Порядку № 45 члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням. У разі відсутності документів, які підтверджують загибель військовослужбовця (смерть померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше, ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), та виплату йому винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», районний (міський) ТЦКСП здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного (ІНФОРМАЦІЯ_7, підрозділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В подальшому, як установлено пунктом 4.3 Порядку № 45, Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв`язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки). Комплект документів надсилається з використанням системи електронного документообігу, для цього він сканується у один файл формату PDF, на який накладається кваліфікований електронний підпис. У разі тривалої відсутності зв`язку (понад 5 робочих днів) комплект документів надсилається на паперових носіях, а після відновлення зв`язку - невідкладно ще раз з використанням системи електронного документообігу. Якщо після надсилання документів для призначення та виплати ОГД отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або можуть звернутися за призначенням та виплатою цієї допомоги, не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це Департамент соціального забезпечення встановленим порядком.

Пунктом 4.4 Порядку № 45 передбачено, що Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного ТЦК та СП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції № 280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. У разі отримання листа Кадрового центру Збройних Сил України щодо відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення не пізніше 5 робочих днів повідомляє про це обласний (Київський міський) ТЦКСП, який надіслав документи, для інформування про це військової частини та членів сім`ї загиблого. Через 30 днів після отримання листа з ТЦКСП щодо проведеного інформування повторно надсилає відповідний запит. У разі повторного підтвердження відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану за результатами отриманого листа Кадрового центру Збройних Сил України подає документи на розгляд Комісії Міноборони. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.

В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

За змістом пунктів 4.6, 4.8 Порядку № 45 районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання). Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

Зміст наведених положень свідчить про те, що районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника документи і надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням, в свою чергу останній перевіряє отримані документи і результати опрацювання документів зазначаються у його висновку та доповіді, які разом з іншими документами надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки). В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП та, у разі її призначення, - готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного ТЦКСП.

Таким чином, законодавством встановлено відповідний порядок дій районного (міського) ТЦКСП та обласного ОТЦКСП, які зазначені суб`єкти зобов`язані вчинити після надходження заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги із доданими до неї документами.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 160/22400/23.

Отже, вищенаведеними нормами передбачено обов`язок обласного ТЦК та СП зареєструвати документи, оформити їх та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (має право/ не має право).

Лише головний розпорядник коштів - Міністерство оборони України має виключне право приймати рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).

Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначені Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627 (далі - Положення № 564).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 2 розділу II Положення № 564 визначено, крім іншого, що саме Комісія зобов`язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що до компетенції відповідача належить обов`язок формування пакету документів, підготовка висновку та направлення вказаних документів до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, яка наділена виключним правом щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/2970/18.

Суд зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Однак, відповідачем не було складено та подано висновку стосовно можливості призначення і виплати позивачці одноразової грошової допомоги.

Необхідно також зазначити, що дії відповідача порушують принципи, викладені в практиці Європейського суду з прав людини як джерелі права.

Так, у справі «Рисовський проти України» суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat. Com S.r.L проти Молдови», заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини»«, п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо відмови ОСОБА_1 у складанні та направленні висновку з документами до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 скласти та направити висновок з документами ОСОБА_1 до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з метою призначення у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у складанні та направленні висновку з документами до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 скласти та направити висновок з документами ОСОБА_1 до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з метою призначення у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Суддя А.Я. Ксензюк