Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №140/9699/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9699/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Новосада О. Ю. від 01 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 79882149 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5 100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 140/7061/25, яке набрало законної сили 27.11.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) з 01.01.2025 пенсії без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану від 03.01.2025 №1, з урахуванням виплачених сум.

24.02.2026 відповідачем винесено вимогу щодо виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 7737/2025, виданого 24.12.2025. Вказана вимога надійшла на адресу позивача 26.02.2026 (вхідний № 538/14).

Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 79882149 на адресу Головного управління не надходила.

На виконання вимоги від 24.02.2026 листом позивача від 05.03.2026 № 0300-0304-8/18181 повідомлено головного державного виконавця про виконання рішення суду. На виконання рішення суду ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1.

Сума заборгованості внаслідок виконання рішення суду за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить 411681,60 грн.

Проте, 01.07.2026 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

В обґрунтування накладення штрафу держаний виконавець в оскаржуваній постанові зазначив наступне: «за невиконання судового рішення без поважних причин».

Позивач вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 140/7061/25 виконано у повному обсязі, у зв`язку з цим у відповідача не було правових підстав для винесення постанови про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Ухвалою від 27.07.2026 провадження у справі було відкрито та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорією термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач не скористався правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 140/7061/25 адміністративний позов задоволено повністю:

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсії без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану від 03.01.2025 №1, з урахуванням виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 27.11.2025.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 7737/2025 від 24.12.2025.

24.02.2026 відповідачем винесено вимогу виконавця № 2926, у якій зазначено, що з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення та керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», вимагається терміново вжити вичерпних заходів щодо виконання рішення суду та надати вичерпну інформацію про стан вищевказаного рішення суду.

На дану вимогу позивачем надано відповідь від 05.03.2026 № 0300-0304-8/18181, у якій вказано, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1.

Сума заборгованості внаслідок виконання рішення суду за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить 411681,60 грн.

Згідно Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 зазначене рішення включене до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» у зв`язку з вищезазначеними обставинами щодо виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом № 7737/2025, постанова про відкриття виконавчого провадження № 79882149 від 25.12.2025 підлягаю закінченню.

До вищевказаного листа позивачем додано розрахунок боргу та розпорядження про перерахунок пенсії.

У розпорядженні про перерахунок пенсії зазначено, що перерахунок пенсії здійснено згідно рішення суду у справі № 140/7061/25 від 15.08.2025, не застосовується понижуючий коефіцієнт – з 01.01.2025 по 31.12.2025; призначення за рішенням суду – з 01.01.2025 по довічно; рішення суду згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 821 – з 27.11.2025 по довічно.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку боргу, а саме графа «Інформація про стан виконання рішення суду», залишок невиплачених коштів становить 402891,51 грн, заборгованість по пенсії 411507,9 грн.

01.07.2026 відповідачем у ВП № 79882149 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення без поважних причин.

Відповідачем у даній постанові зазначається, що згідно повідомлення стягувача Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 140/7061/25 позивача зобов`язано здійснити не лише перерахунок, а й фактичну виплату грошових коштів у визначеному розмірі. Однак грошові кошти стягувачу не виплачені, що свідчить про невиконання судового рішення у його сутнісній частині. Формальне нарахування заборгованості та внесення відповідних відомостей до внутрішніх реєстрів не може вважатися належним виконанням судового рішення, оскільки не призводить до реального відновлення порушеного права.

Не погодившись з такими діями відповідача, Головне управління звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 01.07.2026, відповідач не конкретизував та належним чином не обґрунтував підстав і причин її прийняття. Зокрема у ній вказано лише «за невиконання судового рішення без поважних причин».

Тобто в оскаржуваній постанові взагалі не вказано в чому саме полягає не виконання рішення суду позивачем у справі № 140/7061/25.

Так дійсно судовим рішенням у справі № 140/7061/25 на ГУ ПФУ у Волинській області покладено обов`язок не лише здійснити перерахунок заборгованості, а й фактично виплатити грошові кошти у визначеному судом розмірі.

Перевіряючи поважність причин невиконання рішення суду зобов`язального характеру в частині неповної виплати ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії, суд виходить із того, що відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року №35-1; далі Порядок №21-2), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Отже, виплата заборгованості за нарахованими на виконання рішень судів пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України в областях за рахунок коштів Державного бюджету. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.

Облік фінансових зобов`язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах). Заборгованість, визначена на виконання рішень судів, обліковується в електронній пенсійній справі з датою набрання ними законної сили на підставі цих відомостей у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (РСР ІКІС ПФУ). Кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.

Тож видатки, виділені з Державного бюджету України Пенсійному фонду України (особливо в умовах воєнного стану), не покривають виплату заборгованості за рішеннями судів, які набрали законної сили, у тому числі ГУ ПФУ у Волинській області.

Отже, обставиною, яка перешкоджає фактичному виконанню рішення суду у повному обсязі, є недостатність видатків бюджету Пенсійного фонду України з Державного бюджету за рішеннями судів, які набрали законної сили, про що державному виконавцю має бути відомо і з власної практики.

Разом з тим, зі знімку екрану з РСР ОСОБА_1 вбачається, що виплата пенсійної заборгованості здійснювалася з урахуванням Порядку №821.

Згідно з пунктом 4 Порядку №821 видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Пунктом 5 Порядку №821 встановлено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт 6 Порядку №821).

На переконання суду, відповідачем вчинялися заходи для виконання рішення суду у цій справі: здійснено перерахунок пенсії позивача у межах зобов`язальної частини судового рішення, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії, здійснюється з урахуванням установленого Порядком №821 механізму: щомісяця та пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік (але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку); невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми за минулий час підлягають виплаті в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у тому ж порядку.

За відсутності відповідного фінансового забезпечення з бюджету виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми коштів стягувачу (заборгованості) вже не залежить безпосередньо від позивача та не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право стягувача на отримання пенсійної заборгованості з державного бюджету.

Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 01.07.2026 не врахував причини, з яких заборгованість не погашена відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, та прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для накладення на боржника штрафу.

Також ним в оскаржуваній постанові взагалі не вказано у чому ж саме полягає невиконання рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку постанова від 01.07.2026 про накладення штрафу з підстав, зазначених у ній, прийнята протиправно та підлягає скасуванню.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243 - 246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 01.07.2026 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада О.Ю. у виконавчому провадженні № 79882149 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 45813957).

Суддя Ф.А. Волдінер