Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №140/5958/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5958/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого просить суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо повторного не направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 негайно відправити позивача на проходження військово-лікарської комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 незаконно мобілізований та направлений в учбову частину.

Після 30.01.2026 стан здоров`я позивача погіршився, тому в усній формі до відповідача про направлення до військового шпиталю для лікування та повторного проходження ВЛК, однак було відмовлено.

Позивач вважає, що не повинен служити у зоні бойових дій за медичними показниками.

Ухвалою судді від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Так, відповідач вказує, що станом на теперішній час позивач є військовослужбовцем а не військовозобов`язаним, оскільки останній проходить військову службу. Вказані обставини визначають, що порядок направлення Позивача на медичний огляд ВЛК визначається главою 6 розділу ІІ Положення а не главою 3 розділу ІІ Положення.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Після 30.01.2026 стан здоров`я позивача погіршився, тому в усній формі позивач звернувся до відповідача із проханням направити до військового шпиталю для лікування та повторного проходження ВЛК, однак йому було відмовлено.

Позивач вважає, що не повинен служити у зоні бойових дій за медичними показниками, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, зокрема військовослужбовців.

Пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 визначено порядок направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК.

Зокрема, прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Отже, з наведених положень убачається, що направлення військовослужбовця на ВЛК після зарахування до військової частини здійснюється за наявності визначених нормативними актами підстав, зокрема відповідної рекомендації лікаря, а не є безумовним обов`язком командування щодо кожного військовослужбовця незалежно від наявності таких підстав.

Судом встановлено, що після зарахування до списків особового складу військової частини позивач із рапортом про направлення його для проходження військово-лікарської комісії до командира військової частини або іншого безпосереднього начальника не звертався.

Доказів подання такого рапорту, звернення позивача до медичної служби військової частини з відповідним проханням, надання йому рекомендації лікаря щодо необхідності проходження ВЛК або наявності інших обставин, які відповідно до Положення № 402 зумовлювали обов`язок відповідача направити позивача на медичний огляд ВЛК, матеріали справи не містять.

Відтак, за відсутності звернення позивача з відповідним рапортом та за відсутності встановленої Положенням № 402 підстави для обов`язкового направлення його на ВЛК, суд не встановив невиконання відповідачем конкретного, покладеного на нього законом обов`язку щодо направлення позивача на медичний огляд.

Питання щодо організації та проведення медичного огляду військовозобов`язаного під час його призову на військову службу та питання щодо направлення вже військовослужбовця на медичний огляд ВЛК після зарахування до військової частини є різними за своїм правовим регулюванням.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною необхідно встановити не лише факт невчинення певної дії, а й наявність у відповідача юридичного обов`язку вчинити таку дію у конкретних правовідносинах.

У цій справі судом не встановлено наявності у відповідача обов`язку направити позивача на ВЛК саме за тих обставин, які існували на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин вимога про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненаправлення позивача для проходження військово-лікарської комісії є необґрунтованою.

Відповідно, похідна вимога про зобов`язання відповідача направити позивача для проходження ВЛК також задоволенню не підлягає.

При цьому суд звертає увагу, що висновок у цій справі не позбавляє позивача права звернутися до командування військової частини у встановленому порядку із рапортом про направлення на медичний огляд ВЛК за наявності відповідних медичних показань, а також не перешкоджає направленню позивача на ВЛК у разі виникнення передбачених законодавством підстав.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ф. А. Волдінер