Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №140/5573/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5573/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення МО України, затвердженого заступником Міністра оборони України 03.03.2026, оформленого протоколом від 27.02.2026 № 19/в засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (у частині пункту 4); зобов`язати МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проходження ним військової служби у воєнний час (підпункт 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 , останній не перебував у зареєстрованому шлюбі чи будь-якому іншому шлюбі, дітей не мав. Він проживав однією сім`єю з батьками: ОСОБА_1 (мати) і ОСОБА_3 (батько), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та рідним братом ОСОБА_4 .

Зазначає, що 05.12.2025 позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина солдата ОСОБА_2 .

МО України листом 27.02.2026 прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері ОСОБА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до акта проведення спеціального розслідування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер у приймальному відділенні КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади», міста Луцьк. На час смерті військовослужбовець перебував у відпустці за станом здоров`я.

У висновку експерта Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 362 від 02.09.2025 причиною смерті став ангіоневротичний набряк гортані невизнаного генезу на фоні важкої алкогольної інтоксикації. Під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 3,70 ‰.

Повідомляє, що солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України з 31.08.2024 по ІНФОРМАЦІЯ_5, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та 08.06.2025, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Андріївка Сумського району Сумської області одержав: ВТ (08.06.2025). Акубаротравма без перфорації барабанних перетинок. Вогнепальне кульове наскрізне поранення правого плеча, вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої стопи.

В подальшому, 09.06.2025, вибув на лікування у КНП «Центральна міська клінічна лікарня» СМР, міста та з 17.07.2025 вибув у відпустку для лікування терміном 30 календарних днів.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуваючи у відпустці для лікування, помер. Причина, що призвела до смерті: «Вплив неуточненого фактору, Ангіоневротичний набряк. Дихальна недостатність».

Враховуючи військово-облікові та медичні документи з урахуванням підпункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (Київ) дійшла висновку, що захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

На переконання позивача, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не містить належних і достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо військовослужбовцем ОСОБА_2 кримінального чи адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали наслідком його смерть. Отже, немає протиправності дій, відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням або будь-якими іншими діями та шкідливими наслідками. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-4).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 29).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 26.05.2026 представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до висновку експерта № 362 від 02.09.2026 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 є ангіоневротичний набряк гортані невизначного генезу на фоні важкої алкогольної інтоксикації (3,70 ‰).

Згідно зі частини другої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

А тому уважає, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема перебування на лікуванні та вживання алкоголю (кількість виявленого етилового спирту становить 3,70‰, що відповідає важкому ступеню інтоксикації), а також висновок експерта № 362 свідчать про взаємозалежність причин смерті із станом алкогольного сп`яніння, а відтак вчинення ОСОБА_2 дій, які надають можливість зробити висновок про обґрунтованість відмови виплаті спірної допомоги за пунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Окрім того зазначає, що позовна вимога про зобов`язання МО України призначити та виплатити позивачам одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства (арк. спр. 32-34).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.10.2024 видано довідку №454, відповідно до якої солдат ОСОБА_2 проходив військову службу в період з 31.08.2024 по ІНФОРМАЦІЯ_5 - служба по мобілізації (зворот арк. спр. 49).

Солдат ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Знаходився в оперативному підпорядкуванні сил та засобів для виконання бойових (спеціальних) завдань, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в відповідних районах у період проведення зазначених заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти нашої держави у період із 26.10.2024 по 09.12.2024 (арк. спр. 50).

Згідно із довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_2 08.06.2025 отримав: ВТ (08.06.2025) Акуботравма без перфорації барабанних перетинок. Вогнепальне кульове наскрізне поранення правого плеча, вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої стопи (зворот арк. спр. 50).

Військовою частиною НОМЕР_1 проведено спеціальне службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 та відповідно до акту проведення спеціального службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , водія-радіотелефоніста 1 штурмового взводу 2 штурмової роби військової частини НОМЕР_1 , випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 00 год. 30 хв. та смерть настала у приймальному відділені КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» місто Луцьк.

Відповідно до повідомлення від тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_5 №1529/6/8428 зареєстрованому у в/ч НОМЕР_1 за №5572 від 30.07.2026, стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 00:30 год. у приймальному відділенні КП «Медичне об`єднання Луцького міської територіально громади» (місто Луцьк) внаслідок різкого погіршення стану здоров`я помер солдат ОСОБА_2 . Перебуваючи 29.07.2025 о 22:00 год а місцем проживання, солдат ОСОБА_2 відчув різке погіршення стану, про що повідомив свою матір, яка намагалась надати медичну допомогу власними силами та не спостерігаючи покращення прийняла рішення доставити військовослужбовця автомобілем таксі до КП «Медичне об`єднання Луцького міської територіально громади».

В стані клінічної смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 о 23:50 год. солдата ОСОБА_2 доправлено до приймального відділення КП «Медичне об`єднання Луцького міської територіально громади», лікарі лікувального закладу провели реанімаційні заходи, які позитивних результатів не дали та ІНФОРМАЦІЯ_5 о 00:28 год констатовано біологічну смерть військовослужбовця. Попередня причина смерті - « Раптова смерть». (зворот арк. спр. 51-53).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. спр. 10).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від ІНФОРМАЦІЯ_5, солдата ОСОБА_2 , водія-радіотелефоніста 1 штурмового взводу 2 штурмової роби військової частини НОМЕР_1 , який перебував у відпустці для лікування після поранення з 17.07.2025 по 15.08.2025, вважати померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 та з ІНФОРМАЦІЯ_5 призупинено всі види виплат грошового забезпечення на карткові рахунки та знято з усіх видів забезпечення (арк. спр. 46).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому слкаду) від 23.09.2025 №54-РС солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із загибеллю (смертю) (зворот арк. спр. 46).

Як встановлено висновком експерта №362, причиною смерті ОСОБА_2 є ангіоневротичний набряк гортані невизначеного генезу на фоні важкої алкогольної інтоксикації (3,70‰), що підтверджується патоморфологічними ознаками виявленими при дослідженні трупа, лабораторними методами дослідження, відображеними в судово-медичному діагнозі та дослідницькій частині висновку (арк. спр. 55-57).

Протоколом засідання військово-лікарської комісії №2025-1024-0957-1231-0 від 24.10.2025 постановлено, що відповідно до пункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про ВЛК в ЗС України, захворювання ОСОБА_2 : «Вплив неуточненого фактору. Ангіоневротичний набряк. Дихальна недостатність», яке стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням служби (арк. спр. 58-59).

Позивач 05.12.2025 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) сина солдата ОСОБА_2 (арк. спр. 9).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.12.2025 №1195/1490 директору Департаменту соціального забезпечення МО України направлено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок захворювання, та причина смерті, пов`язані із проходженням військової служби, до якого додаються відповідні документи (арк. спр. 45).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 №19/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, оскільки відповідно до акту проведення спеціального розслідування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер у приймальному відділенні КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» міста Луцьк. На час смерті військовослужбовець перебував у відпустці за станом здоров`я.

У висновку експерта Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи від 02.09.2025 №362 зазначено, що причиною смерті ОСОБА_2 став ангіоневротичний набряк гортані невизначеного генезу на фоні важкої алкогольної інтоксикації. Під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові військовослужбовця було виявлено етиловий спирт в концентрації 3,70‰.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння (арк. спр. 14).

Уважаючи таке рішення МО України протиправним, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

За змістом частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до статті 16-3 вищезазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно зі статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (пункт 5 Порядку № 975).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 23, 29 Порядку № 975).

З огляду на вищевказані положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Крім того, колегія суддів вказує, що встановлений пунктом 10 Порядку № 975 обов`язок членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця подати необхідний перелік документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли смерть є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких члени сім`ї померлого, батьки, утриманці позбавляються права на отримання одноразової грошової допомоги.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 487/4401/16-а, від 12.07.2019 у справі № 0840/2850/18, від 27.05.2021 у справі № 520/9807/2020 та від 18.03.2024 у справі № 120/13997/21-а.

З огляду на це, суд зазначає, що відомості, які зазначені, зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

При цьому передбачене пунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку № 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Верховенство права», CDL-AD(2011)003rev, схваленій на 86-му пленарному засіданні 25- 26.03.2011 (Report on the Rule of Law), зазначено, що принцип правової визначеності вимагає передбачуваного та послідовного застосування правових норм, а також їх достатньої чіткості й точності з метою забезпечення передбачуваності правовідносин (пункти 44, 46). Тому обмеження права на одноразову грошову допомогу не можуть застосовуватися розширено або на підставі припущення про причинний зв`язок між станом алкогольного сп`яніння та смертю військовослужбовця.

ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.10.2024 видано довідку №454, відповідно до якої солдат ОСОБА_2 проходив військову службу в період з 31.08.2024 по ІНФОРМАЦІЯ_5 - служба по мобілізації (зворот арк. спр. 49).

Солдат ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Знаходився в оперативному підпорядкуванні сил та засобів для виконання бойових (спеціальних) завдань, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в відповідних районах у період проведення зазначених заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти нашої держави у період із 26.10.2024 по 09.12.2024 (арк. спр. 50).

Згідно із довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_2 08.06.2025 отримав: ВТ (08.06.2025) Акуботравма без перфорації барабанних перетинок. Вогнепальне кульове наскрізне поранення правого плеча, вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої стопи (зворот арк. спр. 50).

Військовою частиною НОМЕР_1 проведено спеціальне службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 та відповідно до акту проведення спеціального службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , водія-радіотелефоніста 1 штурмового взводу 2 штурмової роби військової частини НОМЕР_1 , випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 00 год. 30 хв. та смерть настала у приймальному відділені КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» місто Луцьк.

Відповідно до повідомлення від тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_5 №1529/6/8428 зареєстрованому у в/ч НОМЕР_1 за №5572 від 30.07.2026, стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 00:30 год. у приймальному відділенні КП «Медичне об`єднання Луцького міської територіально громади» (місто Луцьк) внаслідок різкого погіршення стану здоров`я помер солдат ОСОБА_2 . Перебуваючи 29.07.2025 о 22:00 год а місцем проживання, солдат ОСОБА_2 відчув різке погіршення стану, про що повідомив свою матір, яка намагалась надати медичну допомогу власними силами та не спостерігаючи покращення прийняла рішення доставити військовослужбовця автомобілем таксі до КП «Медичне об`єднання Луцького міської територіально громади».

В стані клінічної смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 о 23:50 год. солдата ОСОБА_2 доправлено до приймального відділення КП «Медичне об`єднання Луцького міської територіально громади», лікарі лікувального закладу провели реанімаційні заходи, які позитивних результатів не дали та ІНФОРМАЦІЯ_5 о 00:28 год констатовано біологічну смерть військовослужбовця. Попередня причина смерті - « Раптова смерть».

Також смерть солдата ОСОБА_2 не підлягає обліку, не складається акт за формою НВ-3, не пов`язана із виконанням службових ообов`язків, смерть не пов`язана з вчиненням злочину, не пов`язана з адміністративним правопорушенням, є наслідком дихальної недостатності, ангіоневротичного набряку та вплив неуточненого фактору (зворот арк. спр. 51-53).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. спр. 10).

Як встановлено висновком експерта №362, причиною смерті ОСОБА_2 є ангіоневротичний набряк гортані невизначеного генезу на фоні важкої алкогольної інтоксикації (3,70‰), що підтверджується патоморфологічними ознаками виявленими при дослідженні трупа, лабораторними методами дослідження, відображеними в судово-медичному діагнозі та дослідницькій частині висновку (арк. спр. 55-57).

Протоколом засідання військово-лікарської комісії №2025-1024-0957-1231-0 від 24.10.2025 постановлено, що відповідно до пункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про ВЛК в ЗС України, захворювання ОСОБА_2 : «Вплив неуточненого фактору. Ангіоневротичний набряк. Дихальна недостатність», яке стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням служби (арк. спр. 58-59).

Разом із тим, ані висновок судово-медичного експерта №362, ані акт службового розслідування, ані наказ командира військової частини, ані протокол військово-лікарської комісії не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стало алкогольне сп`яніння або дії, вчинені ним у такому стані.

Також матеріали справи не містять доказів того, що перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння перебувало у причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті, а також доказів вчинення ним дій чи поведінки у такому стані, які безпосередньо спричинили його смерть.

Так само відсутні докази притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КупАП) або встановлення у визначеному законом порядку факту вчинення ним адміністративного правопорушення, яке перебувало б у причинному зв`язку з настанням смерті.

За таких обставин приходить до висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи в призначенні одноразової грошової допомоги відповідач неправильно застосував положення пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, та дійшов помилкового висновку фактично зазначаючи, що сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на момент загибелі є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Суд не погоджується з зазначеним вище, оскільки вказані висновки ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та фактично зводяться до ототожнення самого факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння з наявністю передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Так, відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Суд уважає, що положення статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 слід застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності.

Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 09.09.2025 у справі №240/5502/24.

З урахуванням наведеного суд застосовує статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ у взаємозв`язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходить з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентним органом встановлено, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм.

Таким чином, суд вказує, що передбачене статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження може застосовуватися у двох видах фактичних обставин. Перший випадок стосується ситуацій, коли смерть настала внаслідок активних дій (поведінки) самого військовослужбовця у стані сп`яніння, зокрема самовільного залишення місця служби, вчинення небезпечних дій під впливом алкоголю або іншої поведінки, яка у причинному зв`язку призвела до смерті. У такому разі необхідно встановити факт перебування особи у стані сп`яніння, конкретні дії, вчинені у такому стані, та причинний зв`язок між цими діями і смертю. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі №760/9519/17 та від 18.08.2022 у справі №640/14940/19.

Другий випадок охоплює ситуації, коли смерть є безпосереднім наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або патологічного стану, прямо зумовленого таким впливом на організм, зокрема гострого алкогольного або наркотичного отруєння, алкогольної коми або інших безпосередніх медичних наслідків вживання відповідних речовин. Для відмови у призначенні допомоги у такому разі має бути підтверджено належними та допустимими доказами, що саме вживання відповідних речовин чи наслідки зазначених дій стали безпосередньою медичною причиною смерті.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а.

Водночас у випадках, коли смерть військовослужбовця настала внаслідок протиправних дій іншої особи, порушення іншою особою правил поводження зі зброєю, пострілу іншого військовослужбовця, бойового ураження в зоні бойових дій або інших незалежних від самого військовослужбовця обставин, то сам по собі факт перебування загиблого у стані сп`яніння не є достатнім для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. У такому разі необхідним є доведення Міністерством оборони України того, що саме поведінка загиблого перебувала у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною відповідної події.

При цьому наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця. Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім`ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв`язку зі смертю.

Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної поведінки військовослужбовця у стані сп`яніння. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.

Аналогічне розмежування фактичних моделей здійснено Верховним Судом у постанові від 18.08.2022 у справі №640/14940/19, у якій суд відмежував справи, де смерть була наслідком власних дій особи у стані сп`яніння, від справ, де смерть настала внаслідок дій інших осіб або за відсутності доведеного причинного зв`язку з алкоголем.

В цьому контексті суд застосовує положення статті 77 КАС України з урахуванням того, що у спорах про правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Якщо МО України посилається на статтю 16-4 Закону №2011-XII як на підставу для відмови, саме цей орган має довести наявність усіх обставин, які утворюють відповідну підставу для відмови залежно від фактичної підстави такої відмови: у разі посилання на активні дії військовослужбовця у стані сп`яніння - стан сп`яніння, конкретні дії військовослужбовця у такому стані, юридичну значущість цих дій для настання смерті та причинний зв`язок між такими діями і смертю; у разі посилання на стан алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або спричинений ним патологічний стан як безпосередню медичну причину смерті - факт відповідного стану та прямий медичний причинний зв`язок між ним і смертю.

Водночас такий підхід не означає покладення на МО України безумовного обов`язку самостійно витребовувати документи, які заявник зобов`язаний подати для розгляду питання про призначення допомоги. Неподання необхідних документів може мати процесуальне значення для розгляду заяви, однак у разі прийняття рішення саме про відмову з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII, суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність висновку про наявність відповідного виключення.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18.

Наведений розподіл обов`язку доказування зумовлює необхідність оцінки не окремих доказів ізольовано, а всієї сукупності наявних доказів, які підтверджують або спростовують наявність причинного зв`язку між станом сп`яніння та смертю військовослужбовця. Саме тому висновок судово-медичної експертизи про концентрацію етилового спирту в крові або інших біологічних матеріалах є важливим доказом, однак сам по собі не є достатнім для твердження про наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, якщо з нього або з інших доказів у сукупності не вбачається причинний зв`язок між станом сп`яніння, діями військовослужбовця або прямою медичною причиною смерті та фактом настання смерті.

Зазначене узгоджується також із принципами адміністративної процедури, закріпленими у Законі України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX).

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону №2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи, а також враховує всі обставини, що мають значення для її вирішення.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №2073-IX дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.

Частиною першою статті 16 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Такий висновок підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема лікарським свідоцтвом про смерть, висновком ВЛК, актом службового або спеціального розслідування, наказом командира військової частини, матеріалами кримінального провадження, вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження, показаннями свідків, обставинами виконання службового завдання та характером поведінки самого військовослужбовця.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, де висновок експерта лише констатував стан сп`яніння, але не доводив причинного зв`язку між ним та смертю. Водночас у постанові від 18.08.2022 у справі №640/14940/19 Суд врахував саме сукупність доказів, які підтверджували причинний ланцюг між діями військовослужбовця у стані сп`яніння та настанням смерті.

Саме необхідність комплексної оцінки таких доказів зумовлює підвищені вимоги до мотивування рішення комісії МО України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. У такому рішенні має бути зазначено не лише факт виявлення алкоголю або посилання на висновок експерта, а й: які саме дії вчинив військовослужбовець; якими доказами це підтверджено; як саме ці дії спричинили смерть; чому інші встановлені причини смерті не спростовують причинного зв`язку між діями військовослужбовця та його смертю; чому смерть не є наслідком дій іншої особи, бойового ураження, нещасного випадку або іншого зовнішнього фактора. У випадку, коли відмова ґрунтується на твердженні про те, що алкогольне, наркотичне чи токсичне сп`яніння або його наслідки були безпосередньою медичною причиною смерті, рішення має містити посилання на конкретні медичні документи, які підтверджують такий прямий причинний зв`язок, та пояснення, чому встановлена медична причина смерті не є наслідком захворювання, поранення, бойового ураження або дій іншої особи.

Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального провадження, вироки суду, постанови про закриття кримінального провадження, висновки судово-медичних експертиз тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ, і давати змогу встановити не лише медичний стан військовослужбовця, а й фактичний механізм події.

Водночас у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 Верховний Суд зазначив, що значення мають достовірні документи про причини та обставини одержання поранення, травми чи каліцтва, а неподання таких документів не створює для МО України безумовного обов`язку самостійно їх витребовувати.

Таким чином, у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:

доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю;

доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011-XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду, викладеними від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 11.04.2018 у справі №802/1869/17-а, від 22.05.2018 у справі №760/9519/17, від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 18.08.2022 у справі №640/14940/19, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а, від 09.09.2025 у справі №240/5502/24, від 15.05.2026 у справі №280/1655/25 та від 20.05.2026 у справі №520/18046/25.

Застосовуючи наведені правові підходи до спірних правовідносин, суд зазначає про відсутність у МО України передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам.

Матеріалами справи встановлено, що судово - медичним експертом ДСУ «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок ангіоневротичний набряк гортані невизначеного генезу на фоні важкої інтоксикації (3,70‰), а відповідно до пункту 4 акту проведення спеціального службового розслідування, згідно лікарського свідоцтва про смерть №430 від ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. спр. 48), смерть солдата ОСОБА_2 настала від дихнальної недостатності, ангіоневротичного набряку та вилив неуточненого фактору.

Протоколом засідання військово-лікарської комісії №2025-1024-0957-1231-0 від 24.10.2025 постановлено, що відповідно до пункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про ВЛК в ЗС України, захворювання ОСОБА_2 : «Вплив неуточненого фактору. Ангіоневротичний набряк. Дихальна недостатність», яке стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням служби (арк. спр. 58-59).

Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала саме внаслідок його дій у стані алкогольного сп`яніння або внаслідок безпосереднього патологічного впливу алкоголю на організм. Сам по собі факт виявлення етилового спирту у концентрації 3,70‰ без встановлення конкретного механізму настання смерті, причинного зв`язку між поведінкою військовослужбовця у стані сп`яніння та смертю або висновку про те, що саме алкогольне сп`яніння було безпосередньою медичною причиною смерті, не може вважатися достатньою підставою для застосування обмеження, передбаченого пунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ.

За таких обставин суд приходить до переконання про протиправність рішення МО України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги необхідно розмежовувати дві групи юридичних обставин: по-перше, наявність передбаченого законом зв`язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби; по-друге, наявність або відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ виключень із права на допомогу. Відсутність такого зв`язку є самостійною підставою для відмови, відмінною від підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Якщо ж зв`язок зі службою встановлено, компетентний орган зобов`язаний перевірити відсутність передбачених законом виключень, які, однак, не можуть застосовуватися формально або розширено.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що у випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень МО України. Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу. Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.01.2024 у справі №480/4122/22.

Суд у цій справі перевіряв правомірність рішення МО України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги саме з підстав, передбачених підпунктом «б» частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, та дійшов до висновку про відсутність належних і допустимих доказів причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця та настанням його смерті.

Водночас предметом судового розгляду у цій справі не були питання повноти та належності поданих позивачем документів, їх відповідності вимогам Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, а також інші обставини, які підлягають перевірці МО України під час вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

За таких обставин суд уважає, що належним обраним способом захисту буде скасування протиправного рішення та зобов`язання МО України повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

При повторному розгляді заяви МО України зобов`язане врахувати правову оцінку суду щодо застосування пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, надати оцінку поданим документам та іншим обставинам, що підлягають перевірці під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, і прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.08.2026 у справі №160/23634/25.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 27 лютого 2026 року №19/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович