Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №140/5791/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5791/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає па території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в межах строку позовної давності поновити, нарахувати та виплачувати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, у зв`язку із чим має право на підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-XII.

Позивач зазначає, що таке підвищення до пенсії йому нараховувалося та виплачувалося, однак з 01 січня 2025 року відповідач припинив його нарахування та виплату.

На думку позивача, встановлення законом про Державний бюджет України на відповідний рік іншого розміру доплати не може обмежувати передбачене спеціальним законом право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 39 Закону №796-XII, позивач вважає дії відповідача протиправними та просить поновити нарахування і виплату підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (арк. спр. 1-2).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 12).

У відзиві на позовну заяву від 26.05.2026 представник ГУ ПФУ у Волинській області позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень зазначила, що у 2025 році порядок та розмір відповідної доплати врегульовано статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19 листопада 2024 року №4059-IX, тоді як у 2026 році – статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03 грудня 2025 року №4695-IX, якою непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або зоні гарантованого добровільного відселення та відповідають установленим цією нормою умовам, передбачено доплату у розмірі 2361,00 грн та 2595,00 грн відповідно (арк. спр. 16-18).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та з 29.07.2015 перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 та про що йдеться у листі ГУ ПФУ у Волинській області від 01.05.2026 №10682-8790/Т-02/8-0300/26 (арк. спр. 5, 8).

Позивач проживає у населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 30.09.1999 був звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору (арк. спр. 9), інших доказів перебування позивача у трудових відносинах суду не надано.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №140/13697/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській провести ОСОБА_1 з 20.11.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення – у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.

Починаючи з 01.01.2025 позивачу припинено виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом від 01.05.2026 №10682-8790/Т-02/8-0300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати підвищення до пенсії у заявленому ним розмірі, посилаючись на положення статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”.

Вважаючи припинення нарахування та виплати підвищення до пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, а також соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення – у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, установлених частиною першою цієї статті.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу I якого статтю 39 Закону №796-XII виключено.

У подальшому Законом України “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 04 лютого 2016 року №987-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, до Закону №796-XII включено статтю 39, відповідно до якої громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 дійшла висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-XII.

Разом з тим, 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року №1774-VIII.

Пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення, зокрема, інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №240/19227/21 сформувала висновок, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону №796-XII визначається із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року. Отже, для непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, таке підвищення становить два прожиткові мінімуми для працездатних осіб.

Статтею 45 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Крім того, статтею 7 Закону №4059-IX встановлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, а також окремий прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, у розмірі 1600,00 грн.

Статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03 грудня 2025 року №4695-IX (далі – Закон №4695-ІХ) установлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.

Крім того, статтею 7 Закону №4695-IX встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, а також окремий прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, у розмірі 1600,00 грн.

Оцінюючи наведені положення, суд враховує, що Верховний Суд вже сформував правову позицію щодо співвідношення статті 39 Закону №796-XII та положень закону про Державний бюджет України, якими на відповідний бюджетний рік установлювався інший розмір та додаткові умови виплати доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Так, у постанові від 20 травня 2026 року у справі №600/1438/25-а Верховний Суд дійшов висновку про протиправність припинення з 01 січня 2025 року виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язав поновити його виплату у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 05 червня 2026 року у справі №240/4486/25, у якій зазначено, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можлива шляхом внесення відповідних змін до спеціального Закону №796-XII, тоді як закон про Державний бюджет України не може встановлювати інше правове регулювання таких відносин.

Такий же висновок щодо неправомірності припинення виплати підвищення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, викладено Верховним Судом у постановах від 10 липня 2026 року у справі №460/4069/25, від 14 серпня 2026 року у справі №240/16978/25 та від 08 вересня 2026 року у справі №240/22108/25.

Суд враховує, що наведені постанови Верховного Суду стосувалися застосування положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”. Разом з тим, правовий висновок Верховного Суду має загальний характер щодо недопустимості зміни законом про Державний бюджет України правового регулювання підвищення до пенсії, встановленого спеціальним Законом №796-XII, тому є застосовним і до спірних правовідносин у 2026 році.

Статтею 71 Закону №796-XII прямо передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зміни до статті 39 Закону №796-XII у частині права непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, на відповідне підвищення у зв`язку з прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” не вносилися.

Отже, положення статті 45 Закону №4059-IX та статті 29 Закону №4695-IX, якими на 2026 рік установлено інший розмір доплати та додаткові умови її отримання, не змінюють обсягу права позивача на підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону №796-XII.

Так само встановлений статтями 7 Закону №4059-IX та №4695-IX окремий прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 1600,00 грн, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, не може бути застосований як розрахункова величина для визначення розміру підвищення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII. Водночас цією ж статтею прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлено у розмірі 3028,00 грн, тоді як з 01 січня 2026 року – у розмірі 3328,00 грн.

Як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо розрахункової величини, яка підлягає застосуванню після набрання чинності пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII, дійшла висновку, що розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому Законом №4695-IX змін до статті 39 Закону №796-XII не внесено, а встановлення законом про Державний бюджет України окремої розрахункової величини для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду не змінює змісту та обсягу права, гарантованого спеціальним Законом №796-XII.

Крім того, застосування різних розрахункових величин для визначення розміру одного й того самого підвищення залежно від того, чи здійснюється його виплата органом Пенсійного фонду України самостійно, чи на виконання судового рішення, фактично ставило б розмір належної особі соціальної виплати у залежність від способу реалізації та захисту її права. Звернення особи до суду з метою захисту порушеного права не змінює правової природи, підстав виникнення та визначеного законом розміру такого права.

За таких обставин передбачений статтею статті 45 Закону №4059-IX розмір доплати 2361 гривень, а статтею 29 Закону №4695-IX – 2595 гривень не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, підлягає визначенню виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

З огляду на те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, а відповідач з 01 січня 2025 року припинив нарахування та виплату йому підвищення до пенсії, суд дійшов висновку про протиправність таких дій.

Також судом встановлено, що із даним позовом позивач звернувся 06.05.2026, що підтверджується відомостями на конверті, у якому позовну заяву було надіслано до суду (арк. спр. 10).

З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язання відповідача поновити з 06.11.2025 (в межах шестимісячного строку звернення до суду) нарахування та виплату такого підвищення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області поновити ОСОБА_1 з 06 листопада 2025 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович