Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №140/7963/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7963/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Войчика Богдана Степановича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (законний представник) звернувся з позовом в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області), в якому просить визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ) як дитині з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 щомісячної грошової виплати (допомоги/пенсії) по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у повному обсязі, починаючи з 13 травня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю захворювання, яке пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну соціальну допомогу як дитина з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС. Зважаючи на статтю 54 Закону №796-ХІІ, в усіх випадках розмір пенсій/виплат по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, для дітей з інвалідністю не можуть бути нижчими за встановлений законом рівень. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на неприпустимість звуження соціальних гарантій для громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Однак, листом від 13 травня 2026 року відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку розміру виплати по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку виплати по інвалідності у розмірі відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, законний представник звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.17-18) позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для проведення обчислення пенсії позивачу у відповідності до статті 54 Закону №796-ХІІ. Зазначив, що відповідно до даних програми “Єдина інформаційна система соціальної сфери” на підставі рішення від 07 серпня 2025 року №1510784326-2025-2 ОСОБА_2 призначена державна соціальна допомога за неповнолітню доньку, як особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю відповідно до Закону України від 16 листопада 2000 року №2109-IІІ “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”. Відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII в редакції, чинній з 01 січня 2015 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Тому, для застосування норм статті 54 Закону №796-ХІІ до державної соціальної допомоги правові підстави відсутні.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_2 є батьком (законним представником) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , посвідченням дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 та є дитиною з інвалідністю, пов`язаною з наслідками Чорнобильської катастрофи, про що слідує з вкладки до посвідчення дитини з інвалідністю від 29 лютого 2012 року № НОМЕР_3 (а.с.4, 6).

ОСОБА_2 з 07 серпня 2025 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує соціальну допомогу за неповнолітню ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю відповідно до Закону України від 16 листопада 2000 року № 2109-IІІ “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” (а.с.21).

Листом від 03 червня 2026 року №13797-12593/В-02/8-0300/26 (а.с.9) на звернення законного представника і інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що відповідно до даних програми “Єдина інформаційна система соціальної сфери” на підставі рішення від 07 серпня 2025 року №1510784326-2025-2 ОСОБА_2 призначена державна соціальна допомога за неповнолітню доньку, як особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю відповідно до Закону України від 16 листопада 2000 року №2109-IІІ “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №79 “Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”. Для застосування норм статті 54 Закону №796-XII до державної соціальної допомоги підставі відсутні.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України від 16 листопада 2000 року №2109-IІІ “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” (Закон №2109-IІІ), цей Закон відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Частиною першою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2109-IІІ особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”. При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”) і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №79 “Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” (Порядок №79).

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 2 Закону №2109-III державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Водночас основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із частинами першою-другою статті 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Приписами частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №230/96-ВР), яка була чинною до внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі Закон №76-VIII) “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України”, було передбачено таке:

“В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком”.

28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон №76-VIII, яким текст статті 54 Закону №796-ХІІ був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Згодом, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами (далі – Порядок №1210).

Рішенням від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

29 червня 2021 року Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 прийнято Закон №1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року, відповідно до якого: частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ викладено в такій редакції:

“В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень”;

статтю 54 Закону №796-ХІІ доповнено частинами четвертою і п`ятою такого змісту:

“Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України”.

У Рішенні від 03 квітня 2024 року №4-р(І)/2024 дійшов висновку, що частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. Зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що: “В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком”.

Отже, положення статті 54 Закону №796-XII регулюють правовідносини щодо призначення та визначення розміру пенсії, передбаченої цим Законом.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, передбачена Законом №2109-III, та пенсія по інвалідності, передбачена Законом №796-XII, є самостійними видами соціального забезпечення, правові підстави призначення, порядок обчислення та розміри яких визначаються різними законодавчими актами.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 пенсія по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII не призначалася.

Натомість рішенням від 07 серпня 2025 року №1510784326-2025-2 ОСОБА_3 на неповнолітню доньку призначено саме державну соціальну допомогу відповідно до Закону №2109-III.

Наявність у ОСОБА_1 статусу дитини, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, та встановлення причинного зв`язку її захворювання з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС не є спірними обставинами у цій справі та відповідачем не заперечуються.

Разом з тим такі обставини самі по собі не змінюють правової природи призначеної їй виплати. Для застосування положень статті 54 Закону №796-XII визначальним є вид соціального забезпечення, право на який реалізовано особою, оскільки встановлені цією нормою гарантії стосуються пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII.

Суд повторює, що ОСОБА_1 призначена державна соціальна допомога, правові підстави та порядок виплати якої визначені Законом №2109-III.

З огляду на те, що пенсія відповідно до статті 54 Закону №796-XII та державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років за Законом №2109-III є різними за своєю правовою природою виплатами, які гарантовані постраждалим від Чорнобильської катастрофи, суд констатує відсутність правових підстав для їх ототожнення, зокрема і шляхом визначення розміру державної соціальної допомоги із прив`язкою до розміру пенсії.

Слід зазначити, що розмір спірної соціальної допомоги визначає стаття 2 Закону №2109-III з якою кореспондується пункт 10 Порядку №79.

При цьому суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що визначення розміру виплати його доньці відповідно до Порядку №79 звужує гарантії, встановлені Законом №796-XII.

У спірних правовідносинах відсутня колізія чи конкуренція правових норм, оскільки вказані акти регулюють абсолютно різні виплати. Порядок №79 визначає механізм виплати державної соціальної допомоги за Законом №2109-III, тоді як стаття 54 Закону №796-XII регламентує питання пенсійного забезпечення. Тому визначення розміру державної соціальної допомоги відповідно до законодавства, на підставі якого таку допомогу призначено, не свідчить про зменшення встановленого Законом №796-XII розміру пенсії, оскільки така пенсія ОСОБА_1 не призначалася.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області, відмовивши позивачу у проведенні перерахунку державної соціальної допомоги ОСОБА_1 із застосуванням положень статті 54 Закону №796-XII, діяло відповідно до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваних дій, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк