Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №120/15326/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/15326/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: начальника Відділення поліції №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Дениса Олениченка (вул. Свободи, 120, м. Ямпіль, Вінницька обл., 24500)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до начальника Відділення поліції №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Дениса Олениченка (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виразилась у ненаданні позивачеві інформації за запитом від 13.10.2025 №432 у строки, визначені ст. 33 Закону України «Про інформацію»; зобов`язання відповідача об`єктивно розглянути запит позивача від 13.10.2025 №432 та надати (надіслати поштовим відправленням з повідомленням про вручення) запиту інформацію.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 13.10.2025 направив електронною поштою до відповідача запит на отримання інформації, який зареєстрований 14.10.2025 під номером 432. Водночас, як зауважує позивач, жодної відповіді за результатами розгляду вказаного запиту він не отримав. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 05.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом подання належно оформленої позовної заяви, в якій вказати найменування належного відповідача за його позовом та конкретизувати свої позовні вимоги.

17.11.2025 за вх.№72279/25 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.11.2025 позивачеві продовжено строк усунення недоліків.

01.12.2025 за вх.№75319/25 до суду від позивача надійшла заяву, в якій уточнено позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.11.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.01.2026 за вх.№578/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що запитувана позивачем інформація стосується досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування. Відповідач зазначає, що отримати таку інформацію позивач може виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідач наголошує, що відомості щодо розгляду заяви про ознаки кримінальних правопорушень та внесення їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) регулюються нормами кримінального процесуального законодавства, зокрема статтею 214 КПК України, і на них не поширюється загальний порядок розгляду звернень громадян згідно із Законом України «Про звернення громадян». Також відповідач зауважує, що на звернення позивача своєчасно надано відповідь від 10.11.2025 за вих. № 318657-2025, З огляду на викладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

12.01.2026 за вх.№1860/26 до суду від позивача надійшли пояснення, що за своїм змістом є відповіддю на відзив.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію від 13.10.2025, що зареєстрований 14.10.2025 за №432зі, в якому просив надати копію документа з висновками поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами ВП №1 ОСОБА_2 за фактом розгляду заяви позивача про ознаки кримінальних злочинів, вчинених посадовими особами Ямпільської міської ради, за дорученням начальника сектора взаємодії з громадянами ОСОБА_3 ; надати копію документа, яким керівник органу досудового розслідування-начальник слідчого відділення Сергія Лупов передав заяву позивача про ознаки кримінальних злочинів, вчинених посадовими особами Ямпільської міської ради, начальнику сектора взаємодії з громадянами ОСОБА_4 ; надати копію документа, а саме доручення начальника сектора взаємодії з громадянами ОСОБА_4 , наданого поліцейському офіцеру громади сектору взаємодії з громадянами ВП №1 Сергію ОСОБА_5 , щодо проведення перевірки обставин за ознаками кримінальних злочинів, вчинених посадовими особами Ямпільської міської ради, що зазначені в заяві позивача.

Листом від 10.11.2025 за №318657-2025 відповідач повідомив позивачеві, що його заява про ознаки кримінальних злочинів, вчинених посадовими особами Ямпільської міської ради, разом зі складеними під час її розгляду документами направлена до слідчого відділення ВП №1 для приєднання до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020170000136 від 02.05.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 221 Кримінального процесуального кодексу України доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, в тому числі виготовлення копій матеріалів мають право лише сторона захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Начальник ВП №1 не являється жодною з перелічених сторін, а тому доступ до матеріалів кримінального провадження не має. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Таким чином надати запитувані позивачем документи не є можливим, а тому запит не підлягає задоволенню. Також роз`яснено, що з метою отримання копій запитуваних документів позивач може звернутися до слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12025020170000136.

Вважаючи, що відповідач фактично надав неповну та неточну інформацію на запит №13-25, чим порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI).

Приписами ч. 1-3 ст. 10 Закону №2939-VI кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Ст. 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом ч. 1, 4 та 5 ст. 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Положеннями ст. 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання копій документів внутрішнього службового характеру (зокрема доручень, висновків), які були складені під час розгляду заяви про ознаки кримінальних правопорушень, вчинених посадовими особами Ямпільської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява разом зі складеними під час її розгляду документами направлена до слідчого відділення ВП №1 для приєднання до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020170000136 від 02.05.2025.

Таким чином, запитувані позивачем документи безпосередньо приєднані до матеріалів кримінального провадження, а відтак втратили статус самостійної публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на відносини щодо надання доступу до матеріалів кримінального провадження чи до документів, зібраних під час перевірки повідомлень про злочини, які стали частиною кримінального провадження.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов`язує початок досудового розслідування. Ці правовідносини регулює, зокрема, КПК України та підзаконні акти, видані на підставі та на його виконання. Тому отримувати доступ до інформації, яка здобута чи створюється у зв`язку зі здійсненням досудового розслідування можна з дотриманням вимог спеціального для цих правовідносин законодавства.

Суд наголошує, що у Рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 Конституційний Суд України виснував, що кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

Отже, застосування загальних процедур надання публічної інформації до матеріалів кримінального провадження є неприпустимим, оскільки кримінальне процесуальне законодавство є спеціальним і має пріоритет у цих правовідносинах.

Ознайомлення з такими документами, виготовлення їх копій здійснюється виключно в порядку, передбаченому КПК України, для чітко визначеного законом кола осіб та через уповноважених на те суб`єктів.

Відтак доступ до інформації, яка отримана у рамках реалізації процесуальних функцій та матеріалів, які створюються в рамках кримінального процесуального реагування на заяву про вчинення кримінального правопорушення, регулюється виключно положеннями КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а право позивача на доступ до інформації не порушено.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до начальника Відділення поліції №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Дениса Олениченка про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Відділення поліції №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області (вул. Свободи, 120, м. Ямпіль, Вінницька обл., 24500)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 30.09.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна