Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №523/11891/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11891/26

Провадження №2/523/7074/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"21" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товарна біржа «Центральна Одеська біржа», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товарна біржа «Центральна Одеська біржа», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 23.08.1996 року між нею, як покупцем та відповідачами, як продавцями було укладено договір купівлі-продажу майна № 1243, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що наразі договір не відповідає вимогам законодавства, та позивач, як валсник майна не має можливості розпоряджатися власністю.

З урахуванням викладеного позивач просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1243 укладений на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» 23.08.1996 року, квартири АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 09 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання призначене на 21 вересня 2026 року сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені.

На адресу суду 21.09.2026 року (вх. №45853) за підписом позивача надійшла заява про слухання справи за відсутності позивача, відповідно до якої позивач зазначила, що позов підтримує та просить його задовольнити та не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.26).

Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до суду не з`явились, про причини не явки суду не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлялись, з будь-якими заявами на адресу суду не звертались.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товарна біржа «Центральна Одеська біржа», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради, про час та місце слухання справи повідомлені, до суду не з`явились, про причини не явки суду не повідомили.

Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку, позивач звернулась з заявою про слухання справи за її відсутності, а відтак, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачами на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №1243 від 23.08.1996 року укладеного на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» ОСОБА_1 купила, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Відповідно до відмітки на звороті проставленої на договорі, встановлено, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 18.10.1996 р.

Судом досліджується лист відповідь КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» згідно якого встановлено, що станом на 31.12.2012р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за фізичною особою ОСОБА_1 на підставі договору №1243 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» 23.08.1996р. Реєстраційний запис зроблено 18.10.1996 року за реєстровим номером 3051 у реєстровій книзі 198пр на сторінці 143 (а.с.14).

Також, судом встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).

З огляду на досліджені документи судом встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу покупець зареєстрував право власності в КП «ОМБТІ та РОН» та зареєструвався за адресою придбаного нерухомого майна, утримує майно, сплачує комунальні послуги.

Представник позивач зазначає, що сторонами договору було досягнуто всіх його істотних умов та вчинено дій пов`язаних з його виконанням, а саме: покупець сплатив грошові кошти та вселився до житлового приміщення, сплачує комунальні платежі та утримує майно, а продавці у свою чергу звільнили приміщення та знялися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Підставами позовних вимог, представник позивача зазначив, що не має можливості розпорядитись власністю, оскільки договір не відповідає вимогам чинного законодавства, з підстав його нотаріального не посвідчення.

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1996 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, що підтверджується фактом проживання за зазначеною адресою саме позивача по справі та те, що відповідачі (продавці) за вказаною адресою зняті з реєстраційного обліку.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме - купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1996 році.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі-продажу і підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що матеріалами справи встановлений факт ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість фактично втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4-7, 1-13, 258, 259,263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товарна біржа «Центральна Одеська біржа», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити.

Визнати договір №1243 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 23.08.1996 року на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з другої сторони – дійсним.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 25.09.2026р.

Суддя: