Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №509/3881/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 509/3881/25

Провадження №2/523/1825/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно позовних вимог представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2395131 у розмірі: 33 265 гривень.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 липня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2025 року позову заяву передано на розгляд до Пересипського районного суду м. Одеси відповідно до положення ч. 9,10 ст. 28 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 11.04.2024 року, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач ОСОБА_2 29.10.2025 року (вх. №44960) подала суду відзив на позовну заяву.

Згідно відзиву відповідач зазначила, що представником позивача не надано доказів правомірності підпису позову, оскільки до матеріалів позовної заяви надано лише ордер на представництво у якому зазначено, що ордер видано на підставі договору про надання правничої допомоги на надання правничої допомоги “у судах загальної юрисдикції”, а відтак позовна заява є такою, що не підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Відсутності докази отримання новим кредитором прав вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісних кредиторів у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 301/2368/14-ц) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі № 2-879/11 (провадження №61-10005св21), з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором. Звертаю увагу, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторинг.

Отже, відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі.

Також, відповідач зазначає, що до позову не надано доказів узгодження наданих конкретних кредитних умов. Як зазначає позивач у своїй заяві, нібито між відповідачем (її електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора та ТОВ «МІЛОАН» підписано Договір про споживчий кредит від 06.12.2020 №2395131.

На підтвердження даної обставини позивач надає копії даного договору позики/ кредиту без мого підпису як позичальника. У подальшому, як вказується у позові, ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» уклало договори факторингу, на підставі яких нібито набуло право грошових вимог первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до відповідача за вищезазначеним договором позики.

Позивач стверджує, що зазначений вище Договір про споживчий кредит було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим відповідач не погоджується.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір про споживчий кредит (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Відповідач зазначає, що не укладала Кредитний договір, в редакції, яку долучено представником позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджувала відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Жоден доказ по справі не підтверджує, що я узгодила саме цю редакцію договору та всі його умови.

Також, відповідач зазначає, що якщо допустити припущення, що вона підписала саме цей кредитний договір, тоді варто врахувати строк кредитування, який був встановлений документом, що надає на підтвердження своїх вимог позивач.

Відповідно до кредитного договору, відповідачу нібито було надано кредит в сумі 10 000.00 грн. у валюті: Українські гривні (п. 1.2. Кредитного договору), строком на 30 днів з 06.12.2020 та із терміном (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 05.01.2021 (п. 1.3., 1.4. Кредитного договору); процентна ставка 1,5% на день (пп. 1.5.2. Кредитного договору).

Аналогічно, згідно долученої до позовної заяви “Анкети-заява на кредит”: Погоджені умови кредитування: Погоджена сума: 10 000.00 грн. Погоджений строк: 30 днів. Ставка процентів: 1.50 % за кожен день користування. При цьому жодних посилань на докази того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредитів (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.

Відповідач зазначає, що укладаючи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період з 06.12.2020 - 05.01.2021, що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість.

Тому укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти після 05.01.2021 р. Відтак, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 05.01.2021 р., який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування.

Тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору.

Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником, тому всі неузгодженості мають трактуватися на користь споживача як слабшої сторони договору. Тобто, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 05.01.2021 р., тому починаючи з цієї дати нарахування процентів первісним кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору.

Відповідно, і наступний кредитор (позивач), який набув права вимоги за договором, не отримав право на стягнення з позичальника безпідставно нарахованих процентів. Таким чином, наголошую, що первісний кредитор міг нарахувати максимально: по договору від 06.12.2020 №4301535 з ТОВ "МІЛОАН" - 4500,00 грн. (=10000*1,5%*30 днів). Відтак, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з мене процентів у сумі 18 765,00 грн. (=23265,00-4500,00), з урахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні цих вимог, захистивши її права як споживача, оскільки на нарахування таких процентів, як 23 265,00 грн. неможливо було розраховувати при укладенні договору, яким чітко визначено строк кредитування (30 днів) та процентну ставку, тоді як нарахування процентів поза межами строку кредитування законом не передбачено.

Щодо нарахованої комісії, відповідач зазначає, що споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, при ухваленні рішення прошу відмовити у стягненні комісії по договору в сумі 1 000,00 грн. за незрозумілі, неідентифіковані та неконкретизовані послуги, що по закону взагалі мають надаватися безкоштовно.

Крім іншого, відповідач зазначає, що відсутності докази перерахування коштів (тіла кредиту). Варто зазначити, що враховуючи реальний характер кредитного договору, згідно з положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України, такий договір є укладеним з моменту передання грошей, надання доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника для висування і доведення вимоги позивачем (новим кредитором) про стягнення з боржника є обов`язковим.

На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірними кредитними договорами та наявності у відповідача боргу за цими договорами позивач надає тільки сторінки кредитного договору. Між тим, наголошую, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Матеріали справи не містять навіть розрахунку заборгованості. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам і комісії були розраховані вірно та з урахуванням законодавства та фактичних оплат. Вказане свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом.

Інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Отже, матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також, у відзиві відповідач зазначила, що судових витрат.

З урахуванням викладеного, відповідач просить: врахувати надані пояснення та відмовити ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 06.12.2020 №2395131 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу; судові витрати покласти на позивача - ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (а.с.71-89).

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву представник позивача надав заяву (06.01.2026 року № 484).

Згідно наданої заяви представник позивача зазначив наступне:

Щодо твердження відповідача про не надання належним чином оформленого ордера.

Представник зазначає, та звертає увагу, що у Постанові Касаційного цивільного суду по справі №756/334/21 від 13.04.2022 року зазначається, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому у документах, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, не вимагається уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Крім, того Касаційний цивільний суд у справі №754/12387/21 у своїй постанові від 18 травня 2023 року вказує, що зазначення в ордері у графі: «Назва органу, в якому надається правова допомога», що правова допомога надається «у судових органах України» незалежно від спеціалізації, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Подібні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20.

З урахуванням наведеного, твердження відповідача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і усталеній судовій практиці.

Наданий ордер відповідає вимогам законодавства, належним чином підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів клієнта у суді, а доводи відповідача з цього приводу не підлягають врахуванню судом.

Щодо правомірності відступлення права вимоги за договором факторингу №66-МЛ від 08.04.2021 року.

Представник зазначає, що положення Цивільного кодексу України чітко регламентують питання про повідомлення боржника у разі відступлення права вимоги новому кредитору.

Згідно зі ст. 516 ЦК України - заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Представник зазначає, що відповідач не виконала взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «Мілоан»), ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ в постанові від 20 листопада 2013 року у справі N 6-122цс13, керуючись змістом статей 512, 514 ЦК, ст. 442 ЦПК, ст. 8 Закону N 606-XIV, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Права вимоги до ОСОБА_1 суду було надано копію Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 р., копію витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 р., Акту приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 р. та копію платіжної інструкції до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 р.

Товариство позбавлене можливості надати цілий Реєстр боржників до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»).

Тому Представником надано витяг з Реєстру боржників з якого слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2395131.

Щодо заперечень в частині не надання належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору № 2395131 від 06.12.2020 року та ознайомлення з умовами кредитування.

Представник зазначає, що на підтвердження факту укладення кредитного договору представником позивача разом із позовною заявою було додано копію анкети-заяви на кредит №2395131 від 06.12.2020 року, копію Договору про споживчий кредит №2395131 від 06.12.2020 року та копію Довідки про ідентифікацію.

Кредитний договір №2395131 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор.

Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі. При відкритті цього договору в програмі для перегляду PDF-файлів (наприклад, Adobe Reader) чітко видно наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом Відповідачки.

Факт того, що цей ідентифікатор не відображається при друкуванні документа, не нівелює його існування та юридичну силу в електронному оригіналі.

Паперова копія є лише візуальним відображенням електронного документа, а не його оригіналом, який зберігається в електронній формі.

Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у Позивача, але й був направлений самому відповідачу при укладенні договору.

Те, що цей ідентифікатор не відображається на паперовій копії електронного документа, є лише технічною особливістю і жодним чином не впливає на юридичну силу та дійсність електронного оригіналу договору.

Перед укладенням кредитного договору відповідач мала можливість ознайомитися зі всіма умовами кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсотків за кредитним договором та його умов.

У разі незгоди з наведеними умовами Позичальниця мала право відмовитися від укладення цього договору. Згідно п. 6.1. кредитного договору, Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Договір був укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №2395131 від 06.12.2020 року, передбачених законодавством.

Щодо строку кредитування, представник зазначив, що відповідно до п.2.3.1. кредитного договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/ повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил.

Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 6.10. правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», що були долучені до матеріалів справи, За кредитами PDL Позичальник має право на власний вибір здійснити часткове погашення заборгованості або продовжити строк користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, якщо пропозиція Товариства про пролонгацію доступна на сайті Товариства або в програмно-технічних комплексах самообслуговування учасників платіжних систем чи інших осіб з якими Товариство уклало відповідні угоди.

Відповідно до п. 6.11. правил згаданих вище, Для пролонгації PDL кредиту позичальник має сплатити комісію за пролонгацію кредиту.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору, Кредит надається строком на 30 днів з 06.12.2020 року.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05.01.2021 року.

Варто зауважити, що згідно змісту відомості про щоденні нарахування та погашення, 04.01.2021 року ОСОБА_1 до закінчення строку кредитного договору було сплачено комісію за пролонгацію в сумі 1000,00 грн., відповідно кредитний договір №2395131 було продовжено згідно п.2.3.1. кредитного договору.

Нарахування та стягнення комісії за додаткові послуги (пролонгацію), що надаються кредитодавцем на вимогу або за ініціативою клієнта, є правомірним, оскільки такі послуги мають індивідуальний характер, не є складовою стандартного обслуговування кредиту.

Правова природа таких комісій відповідає принципу свободи договору та не суперечить положенням цивільного законодавства, за умови що надання послуги не є обов`язком кредитодавця відповідно до закону, і не підпадає під категорію послуг, що повинні надаватися безоплатно.

Додатково представник зазначає, що відповідно до п.2.2.3. кредитного договору, якщо після настання дати встановленої в п.1.4 Договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено Товариством в односторонньому порядку.

При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язання за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Отже, відповідно до зазначеного, жодних нарахування за межами строку кредитного договору здійснено не було, нарахування здійснювалось відповідно умов до кредитного договору підписаного ОСОБА_1 .

Щодо нарахованої суми комісії, представник зазначає, що відповідно до п.1.5.1. кредитного договору, Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Із зазначеними умовами відповідачка ознайомлена при укладенні кредитного договору про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором у кредитному договорі.

Представник зазначає, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надав ОСОБА_1 грошові кошти. Відповідач у свою чергу порушила умови договору, відповідно до яких зобов`язувалася погашати кредит, проценти та комісію за надання кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених договором.

Отже, підписуючи даний договір ОСОБА_1 погодилася, що вона до його підписання ознайомилася з усіма умовами, на яких ТОВ «Мілоан» здійснює кредитування, а також свідомо обрала умови кредитування, викладенні у кредитному Договорі.

Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, до кредитного договору може бути включена умова щодо сплати комісії.

Щодо заперечень в частині відсутності доказів перерахування коштів, представник зазначає, що надане представником позивача платіжне доручення за кредитним договором №2395131 від 06.12.2020 року містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, номер транзакції в системі банку та ТОВ «Мілоан», призначення платежу, суми цифрами, що відповідає вимогам чинного законодавства, а, отже, може вважатися первинним документом.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору, Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Доцільно наголосити, що ТОВ «Мілоан» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.

З огляду на дану умову договору, кошти ОСОБА_1 були перераховані на банківську картку, яка була зазначена саме нею.

Відповідно до постанови КЦС Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15 у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим. Таким чином, представником позивача було надано належні докази на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 .

Зазначаємо також, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси.

Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначене повідомлення не містить повних реквізитів Банківської картки.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується детальним описом наданих послуг, актом наданих послуг (докази містяться в матеріалах справи).

Зазначені витрати не є завищеними чи необґрунтованими, оскільки відповідають середньо ринковим тарифам на юридичні послуги, враховують обсяг роботи, що фактично була виконана, а також рівень кваліфікації залученого спеціаліста.

Зокрема, у вказану суму входить проведення аналізу правової ситуації, складання та подання позовної заяви, підготовка та систематизація доказової бази, а також правове консультування клієнта на кожному етапі підготовки матеріалів до судового розгляду.

З урахуванням зазначених обставин, витрати в сумі 8 000,00 грн є обґрунтованими, необхідними та прямо пов`язаними з належною підготовкою матеріалів для звернення до суду. Їх понесення було зумовлене потребою в професійній правовій оцінці правовідносин, аналізі договорів, визначенні обсягу порушених зобов`язань та належному документальному оформленні позиції позивача.

До зазначеної суми включено всі основні етапи підготовчої роботи, які вимагають спеціальних знань у сфері права та витрат часу: від первинного аналізу правової ситуації й до оформлення процесуальних документів. Такий обсяг роботи об`єктивно потребував залучення фахового правника, а встановлений розмір винагороди є помірним, економічно доцільним і відповідає реальним затратам на здійснення юридичного супроводу спору. Відтак, ці витрати мають бути враховані як частина витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню в повному розмірі.

З урахуванням викладеного представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В подальшому, 18 березня 2026 року ухвалою суду було задоволено клопотання про витребування доказів, а саме - витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д):

Чи належить банківська карта з прихованим номером НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;

чи була успішною транзакція здійснена 06.12.2020 року на банківську карту НОМЕР_2 з призначенням платежу: кошти згідно договору №2395131 в сумі: 10 000.

Також, було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» - оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 06.12.2020 №2395131 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

На виконання ухвали про витребування доказів, на адресу суду за підписом представника позивача надійшла заява про надання у цифровому вигляді на CD-R документів: кредитний договір, додаток до кредитного договору, графік розрахунків, хронологію про вчинення дій, довідка по заяві на кредит, довідка з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання одноразового ідентифікатор у формі смс, інформація з електронного файлу щодо підтвердження підписання позичальником повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину.

Також, на адресу суду 06.05.2026 року (вх. №21440) надійшов лист відповідь від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про надання інформації стосовно власника картки та коштів, які зайшли на рахунок, а саме 10 000 гривень 06.12.2020 року.

В судове засідання призначене на 15 вересня 2026 року сторони до суду не з`явились.

Згідно прохальної частини позовних вимог, п.3 містить прохання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони позивача (а.с.7).

Відповідач про час та місце слухання справи повідомлена, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, про причини не явки суду не повідомила, разом з цим, судом враховується обставина того, що відповідач надала відзив на позов та висловила свою думку щодо заявлених позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що можливості розгляду справи у відсутність сторін, підстав для відкладення слухання справи не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, відзив щодо не визнання позовних, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.12.2020 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 2395131, відповідно до умов його відповідач отримала кредитні кошти в розмірі: 10 000 гривень, на умовах визначених кредитом.

Так, відповідно до кредитного договору наданого до матеріалів справи, (який є ідентичним договору наданим представником позивача на виконання ухвали суду про витребування оригіналу), встановлено:

п.1.2. – сума кредиту становить – 10 000 грн

п.1.3. – кредит надається на 30 днів з 06.12.2020 року.

п.1.4 – термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 05.01.2021.

відповідно до п.2.2.3 встановлено, що якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язання за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

п.2.3 передбачає пролонгацію кредиту:

п.2.3.1 – позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих мовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

П.2.4.2 – передбачає: у випадку, якщо станом на дату закінчення строку користування кредитом (настання дати повернення кредиту) убудуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь позикодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4 Договору.

Договором передбачені права та обов`язки сторін, відповідальність, гарантії, порядок укладення договору, строк дії договору, доповнень та розірвання договору, заключні положення (а.с.18 -21).

До договору надано графік розрахунків, відповідно до якого встановлено: дата платежу: 05.01.2021, кредит 10 000 грн. комісія 1 000, проценти 4 500 грн., разом: 15 500 грн (а.с.21 зв).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується факт підписання договору (а.с.22).

Факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором підтверджено платіжним дорученням (а.с.22 зв), а також листом відповіддю Банка, згідно якого зазначено номер рахунка, власника та суму коштів, що зайшли на рахунок відповідача 06.12.2020 року.

Отже, матеріалами справи встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав позичальнику кредит, та встановлено, що позичальник порушила умови повернення коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Щодо звернення позивача з позовними вимогами, судом встановлено, що між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладеного Договір відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021р. (а.с.24зв.-28).

Перехід права вимоги до відповідача також підтверджується копією витягу з Реєстру боржників, Актом приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 р. та копією платіжної інструкції до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 р.(а.с.29-30).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_2 щодо виконання зобов`язання.

Згідно ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Так, відповідно порядку зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Враховуючи вищевикладені докази відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті https://www.gofingo.com.ua.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 та ч. 1 ст. 638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Статтею ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що банком були виконані умови договору, надано відповідачу кредитні кошти, також, матеріалами справи встановлено, що відповідач грошові кошти по кредитному договору використала та порушила умови виконання договору.

Доводи викладені відповідачем у відзиві, судом визнаються, як не послідовні. Відповідач заперечуючи факт укладення договору та підписання його умов, одночасно просить суд не стягнути проценти за користування кредитом, інші доводи відповідача щодо недоведеності факту перерахування кредитних коштів, не укладення договору факторингу спростовані матеріалами справи.

Судом встановлено, що між сторонами було укладеного договір, та відповідачем було підписано саме той договір, який надано до суду, доводи щодо відсутності доказів перерахування кредитних коштів, спростовані матеріалами справи, а саме листом відповіддю Банком.

Суд зазначає, що відповідач власного розрахунку щодо заборгованості не надала, та не надала доказів на здійснення оплати кредиту.

Разом з цим, що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 1 000 грн. суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» формально надає кредитодавцю право передбачати у договорі споживчого кредиту комісію за обслуговування кредиту, однак реалізація такого права має здійснюватися в суворій відповідності до вимог закону, принципів добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак така свобода договірних відносин обмежена необхідністю додержання вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а також засад добросовісності, розумності та справедливості. З огляду на це сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії за обслуговування кредиту не є достатньою підставою для її стягнення.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23) сформулював правову позицію, відповідно до якої умови договору про споживчий кредит у частині щомісячних (поточних) комісій за управління та обслуговування кредиту є нікчемними в силу частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», якщо у кредитному договорі не визначено конкретний, деталізований перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, і якщо відсутні докази фактичного надання таких послуг позичальникові. У зазначеній справі ВС констатував, що встановлення на користь кредитодавця щомісячних платежів, які за своєю природою не відповідають жодній реальній самостійній послузі, призводить до фактичного прихованого збільшення ціни кредиту та порушує баланс прав і обов`язків сторін.

У цьому контексті суд зазначає, що для покладення на споживача обов`язку сплачувати комісію за обслуговування кредиту кредитодавець має довести: (1) наявність конкретного, чітко визначеного переліку послуг, пов`язаних з «обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості)», які є самостійними за своєю правовою та економічною природою і спрямовані на задоволення інтересів позичальника, а не виконання власних зобов`язань кредитодавця; (2) фактичне надання таких послуг позичальникові протягом строку кредитування; (3) співмірність розміру комісії обсягу та характеру реально наданих послуг - відсутність ознак перетворення комісії на приховану плату за користування кредитом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої, зокрема, у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, надання кредиту є обов`язком банку (фінансової установи) за кредитним договором, і виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою додатковою оплатою з боку позичальника. Дії кредитодавця, пов`язані з наданням фінансового інструменту, веденням (обліком) кредитної заборгованості, моніторингом стану заборгованості за кредитом, здійснюються в межах виконання ним власних зобов`язань за кредитним договором, переслідують передусім його господарський інтерес і не є самостійними послугами, що замовляються та отримуються позичальником. Встановлення плати за такі дії суперечить змісту правовідносин споживчого кредитування та законодавству про захист прав споживачів.

Аналізуючи умови договору та паспорт споживчого кредиту, суд встановив, що в них відсутній конкретний, деталізований перелік послуг, які охоплюються поняттям «комісія за обслуговування кредиту. Використане у договорі словосполучення «комісія з надання кредиту» є незаконним, оскільки надання грошових коштів (видача кредиту) — це прямий обов`язок банку за кредитним договором, який не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Позивач не надав жодних доказів фактичного надання відповідачу будь-яких конкретних сервісних послуг у межах обслуговування кредиту: матеріали справи не містять відомостей (логів, звітів, актів, виписок) про додаткові інформаційні, консультаційні чи інші послуги, які б системно надавалися відповідачу та були б охоплені спірною комісією.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними. Нікчемність таких умов має місце в силу прямої вказівки закону і не потребує спеціального визнання судом.

Верховний Суд у справі № 582/202/22 прямо підтвердив, що аналогічні умови договорів є нікчемними (абсолютно недійсними) ab initio, тобто з моменту їх включення до договору - ipso iure, незалежно від рішення суду, erga omnes щодо будь-яких осіб; суд не визнає, а лише констатує таку нікчемність.

Викладені обставини є підставою для відмови в стягненні комісії.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Враховуючи, співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін, повним задоволенням позову, суд вважає, що визначений адвокатом розмір витрат на оплату послуг є таким, що відповідає принцу розумності та співмірності, а відтак витрати на професійну правничу допомогу в розмірі: 8 000 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що первісним кредитором були в повному обсязі виконані умови кредитних договорів, встановлено, що відповідач в односторонньому порядку допустила порушення умов договору, кредитні кошти в строки передбачені договором не повернула, а відтак, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по процентам.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 2 442,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 2,5,10,12, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: Україна, 79018, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) - заборгованість за кредитним договором № 2395131 від 06.12.2020 року в загальному розмірі – 32 265 гривень.

В задоволенні вимог щодо стягнення комісії в розмірі: 1 000 гривень – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: Україна, 79018, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) – понесені судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі: 8 000 гривень та витрати зі сплати судового збору у розмірі: 2 442,40 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.09.2026р.

Суддя: