Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №512/541/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/541/26

Провадження № 2/512/568/26

"29" вересня 2026 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Кукса К.О. в інтересах ТОВ «Юніт Капітал», звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої - заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №595199384 на суму 6993,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора PHYV-7644.

В подальшому первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 30.09.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших Фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідачки (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон плюс» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №Б/Н від 30.09.2025 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідачки по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

27.02.2026 між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладено договір факторингу №27/0226-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 27.02.2026 за Договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 25180,68 грн. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимоги, що містить лише дані Відповідачки (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Так, на думку представника позивача у Єжак О.В. утворилась заборгованість за кредитним договором №595199384 в сумі 21684,22 грн., з яких 6992,92 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14271,72 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачки судові витрати пов`язані з розглядом цивільної справи, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

????Відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строк, передбачений договором позики, в результаті чого представник ТОВ «Юніт капітал» звернулася до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Разом з позовною заявою, надійшло клопотання представника позивача ТОВ "Юніт капітал" про витребування з Банка-емітента АТ «Універсал банк» (ЄДРПОУ: 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua): чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска Карти: НОМЕР_4; про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4 за період від 28.06.2025 до 03.07.2025 в сумі 6993,00 грн.; емітент Карти - АТ «Універсал банк»; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска Карти: НОМЕР_4; та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 28.06.2025 до 03.07.2025 в сумі 6993,00 грн.; емітент Карти - АТ «Універсал банк»; витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): маска Картки: НОМЕР_4 .

У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_4; - витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_4.

У випадку, якщо картковий рахунок за: маска Картки: НОМЕР_4, не належить Позичальнику - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска Картки: НОМЕР_4 (а.с.29-30).

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 09.07.2026 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 31.08.2026 запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачці п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів

Крім того, вищевказаною ухвалою вказане клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (а.с.112-114).

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Представник позивача зазначив у позовній заяві щодо розгляду справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного рішення не заперечував (а.с.8).

25.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого вбачається, що відповідачка перебуває за межами України та не може прийняти участь у судовому засіданні (а.с.116).

26.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив з якого вбачається, що відповідно до п. 8.7.1. За період від 28.06.2025 р. до 28.07.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 74,49 (сімдесят чотири цілих сорок дев?ять сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,25 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 91,25 (дев?яносто одна цілих двадцять п?ять сотих) відсотків річних. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 6 993,00 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*0,25 (процентна ставка)/100= 524,47 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 524,47 / 30 = 17,48 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 28.06.2025-28.07.2025 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 27.07.2025 відповідачка здійснила платіж у розмірі 0,08 грн., чим погасив частину заборгованості за тілом кредиту, та 506,92 за нарахованими відсотками. Таким чином, тіло кредиту становить 6 992,92 грн. Кредитодавець застосував ставку 0,80%: 6992,92*0,80/100=55,94 грн. на день, в період з 29.07.2025 по 26.08.2025.

Згідно з п.8.3 базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

992,92 * 0,98 / 100 = 68,53 грн на день, в період з 27.08.2025 по 21.02.2026, що підтверджується розрахунками підготовленими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Крім того, представник вказала, що відповідачка не відмовляється від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталася за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Разом з тим, представник позивача зазначила, що за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. за користування коштами згідно статті 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користування кредитними коштами відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України і весь час прострочення.

Також, представник позивача стверджує, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку: «Проценти за користування кредитом» - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв?язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування». Отже, відповідно до позиції Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред?явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов?язання. У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Таким чином, представник позивача стверджує, що у позивача є всі підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України) (а.с.117-122).

27.08.2026 до суду надійшло заперечення на відзив з якого вбачається, що кредитний договір №595199384 укладений 28.06.2025, а строк кредитування становив 30 днів. Отже, строк кредитування за договором закінчився 28.07.2025. Водночас із самої відповіді позивача вбачається, що після закінчення строку кредитування він продовжував нарахування процентів: з 29.07.2025 року по 26.08.2025 року - за ставкою 0,80 % на день; з 27.08.2025 року по 21.02.2026 року - за ставкою 0,98% на день, що самим позивачем визначено, як 357,70% річних.

Таким чином, позивач фактично підтверджує, що значна частина заявленої до стягнення суми процентів була нарахована після закінчення встановленого договором строку кредитування. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється. Правові наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання після закінчення строку кредитування підлягають визначенню відповідно до положень законодавства, зокрема статті 625 ЦК України, за наявності передбачених законом підстав.

Посилання Позивача на статтю 625 ЦК України саме по собі не підтверджує правомірність механічного продовження нарахування процентів за ставками 0,80 % та 0,98 % на день після закінчення строку кредитування. Позивач повинен довести правову природу кожного виду нарахувань та відповідність таких нарахувань вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідачка стверджує, що посилання позивача на умови кредитного договору та Правила позивач посилається на пункти 8.7.1, 8.7.2 та 8.3 Правил, намагаючись обґрунтувати застосування відповідних процентних ставок. Однак, саме по собі посилання на умови договору та Правил не є достатнім доказом правомірності всіх заявлених до стягнення нарахувань. Позивач повинен довести: правову підставу кожного періоду нарахування; правову природу нарахованих процентів; відповідність таких нарахувань вимогам законодавства; правильність розрахунку заявленої до стягнення суми; застосування саме тієї редакції Правил, з якою Відповідачка була належним чином ознайомлена на момент укладення договору; правомірність застосування ставки 0,80 % на день; правомірність подальшого застосування ставки 0,98% на день після закінчення строку кредитування; наявність правових підстав для продовження строку кредитування після 28.07.2025.

Позивач зазначає, що з 29.07.2025 по 26.08.2025 застосовував ставку 0,80 % на день, посилаючись на пункт 8.7.2 Правил та можливість зміни процентної ставки у період пролонгації.

Разом з тим, із відповіді на відзив не вбачається належного документального підтвердження того, що після 28.07.2025 відбулося належне продовження строку кредитування та що відповідачка окремо погоджувала продовження строку кредитування на умовах, на які посилається Позивач. Самого посилання Позивача на пункт Правил недостатньо. Окремо, відповідачка заперечує проти нарахування позивачем процентів за ставкою 0,98 % на день, що у простому арифметичному перерахунку становить 357,70 % річних, у період з 27.08.2025 по 21.02.2026. Позивач намагається обґрунтувати такі нарахування посиланням на статтю 625 ЦК України. Проте сама по собі стаття 625 ЦК України не означає автоматичного продовження нарахування договірної процентної ставки за користування кредитом після закінчення строку кредитування. Необхідно розмежовувати: проценти за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредитування; правові наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання після закінчення строку кредитування. Відповідачка зазначила, що позивач не довів, що сума 14271,72 грн., заявлена ним як заборгованість за процентами, сформована виключно за рахунок нарахувань, які відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідачка не погоджується з нарахуванням відсотків після 28.07.2025, оскільки саме з цієї дати закінчився встановлений договором строк кредитування. Отже, позивач просить стягнути 6 992,92 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 271,72 грн - заборгованість за несплаченими процентами, а всього - 21 684,22 грн.

Відповідачка не заперечує факт отримання кредитних коштів та не ставить під сумнів сам факт наявності основного зобов?язання щодо повернення тіла кредиту в розмірі 6992,92 грн.

Разом з тим розрахунок позивача містить арифметичну розбіжність: 6 992,92 грн + 14 271,72 грн = 21 264,64 грн, тоді як у позовних вимогах зазначено 21 684,22 грн.

Різниця становить 419,58 грн, яка позивачем окремо не зазначена, не пояснена та документально не обґрунтована.

Таким чином, заявлена Позивачем загальна сума заборгованості не відповідає сумі зазначених ним складових, у зв?язку з чим розрахунок заборгованості потребує перевірки та уточнення.

Разом з тим, відповідачка стверджує, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., є необґрунтованою та неспівмірною і просить суд не покладати на відповідачку у заявленому розмірі (а.с.127-130).

12.08.2026 до суду надійшла відповідь АТ «Універсал банк» щодо інформації про банківську картку на ім`я відповідачки та рух коштів на картці (а.с.131-133).

28.08.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, згідно яких вбачається, що нарахування відсотків за дисконтною ставкою відбувалось за наступною формулою: 6 993,00 * 0,25 / 100 =17,48 грн. - здійснювалось нарахування процентів від 28.06.2025-28.07.2025 (що вбачається в розрахунку заборгованості підготовлений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»). 27.07.2025 відповідачка здійснила платіж у розмірі 0,08 грн., чим погасила частину заборгованості за тілом кредиту, та 506,92 за нарахованими відсотками. Таким чином, тіло кредиту становить 6 992,92 грн.

Нарахування відсотків за ставкою 0,80%: 6 992,92 * 0,80 / 100=55,94 грн. - здійснювалось нарахування процентів від 29.07.2025 -26.08.2025 (що вбачається в розрахунку заборгованості підготовлений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п?ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Нарахування відсотків відбувалось за наступним чиним: 6 992,92 * 0,98 / 100 = 68,53 грн. - здійснювалось нарахування процентів від 27.08.2025 - 21.02.2026 (що вбачається з розрахунку заборгованості підготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ТОВ «Таліон Плюс». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №МB-TП1/55 від 30.09.2025. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №БН від 30.09.2025 до Договору факторингу №MB-TП/55 від 30.09.2025 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 15 312,36 грн.

Подальше нарахування за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» не здійснювало, сума яку відображено розрахунку заборгованості, підготовленому наступним кредитором є відображенням зарахування заборгованості на рахунок компанії за Кредитним договором (а.с.134-138).

Слухання справи відкладено на 29.09.2026.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Крім того, матеріали справи містять довідку про доставку електронного документу (судової повістки) до електронного кабінету позивача та його представника в підсистемі ЄСІТС (а.с.144, 146).

29.09.2026 відповідачка до суду не з`явилася про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.145).

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного документа (судової повістки) до Електронного кабінету відповідачки в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІТС). Згідно з вказаною довідкою, повістку про виклик у судове засідання на 29.09.2026 було доставлено до електронного кабінету відповідачки 04.09.2026 (а.с.145).

Клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено договір кредитної лінії №59519984 від 28.06.2025, відповідно до якого останній отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 6993,00 грн.

Згідно пункту 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках Кредитної лінії. Шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Датою надання кредиту є 28.06.2025 (п.2.3. договору).

Щодо погашення кредиту з вказаного договору вбачається, що пунктом 7.1. договору встановлено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 28.07.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов?язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

З пункту 7.2. договору вбачається, що в обов?язковому порядку сума Кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. 7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 28.07.2030. 7.4. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов?язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; 7.4.2. після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов?язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно; 7.5. Комісію за надання Кредиту Позичальник зобов?язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.5.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору.

Крім того, з договору кредитної лінії вбачається, що пунктом 8.3. встановлено, що базова процентна ставка 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним що становить 357,70 відсотків річних.

Разом з тим, з пункту 8.5 вказаного договору вбачається, що розмір комісії що нараховується, за надання першого траншу за цим договором становить 419 грн. 58 коп. (а.с.42 на звороті - 54).

З паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» вбачається, що сума кредиту 6993,00 грн., ліміт кредиту - 6993,00 грн., строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення), процентна ставка становить 357,70% річних.

Крім того, з вказаного паспорту вбачається, що відповідачка підписала його одноразовим ідентифікатором 7644, саме 28.06.2025 о 20 годині 06 хвилин 34 секунди (а.с.40 на звороті- 42).

З договору факторингу № МВ-ТП/55 від 30.09.2025 вбачається, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено правочин про відступлення права грошової вимоги (а.с.84-86).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відповідачці надано кредит у сумі 6993,00 грн., відсотки - 4910,32 грн. (а.с.22-23).

Крім того, матеріали справи містять договір факторингу №27/0226-01 від 27.02.2026 укладений між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юніт капітал» (а.с.13-17).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що сума кредиту 6992,92 грн., відсотки - 14271,72 грн., комісія - 419,58 грн. (а.с.24-25).

З реєстру прав вимоги вбачається, що сума заборгованості основного боргу становить - 6992,92 грн., заборгованість по процентам - 4403,40 грн., комісія - 419,58 грн., неустойка - 3496,46 грн., загальна заборгованість - 15312,36 грн. (а.с.10).

З акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 зі сплати суми фінансування вбачається, що сторони підтвердили що станом на 31.12.2025 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги від 30.09.2025 за договором №МВ-ТП/55 від 30.09.2025 (а.с.12).

Матеріали справи містять протокол узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги від 30.09.2025 (а.с.12 на звороті).

З реєстру прав вимоги від вбачається, що сума заборгованості основного боргу становить - 6992,92 грн., заборгованість по процентам - 14271,72 грн., комісія - 419,58 грн., неустойка - 3496,46 грн., загальна заборгованість - 25180,68 грн. (а.с.18).

З акту прийому-передачі реєстру прав вимог №1 від 27.02.2026 за договором факторингу №27/0226-01 від 27.02.2026 вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги №1 в кількості 7044 (а.с.20).

Згідно виписки з особового рахунку за договром кредитної лінії №595199384 від 28.06.2025 вбачається, що заборгованість перед ТОВ «Юніт капітал» станом на 01.05.2026 складає 25180,68 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6992,92 грн., прострочена заборгованість за процентами - 14271,72 грн., прострочена заборгованість за комісією - 419,58 грн., строкова заборгованість - 0,00 грн., строкова заборгованість за процентами - 0,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 3496,46 грн. (а.с.26).

З довідки АТ «Універсал банк» вбачається, що про інформацію щодо поточного рахунку у гривні ТОВ «Юніт капітал» саме в АТ «Універсал банк» (а.с.36).

З довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що сума кредитування 6993,00 грн., строк кредитування - 30 днів, процентна ставка - 0,98% в день. Разом з тим, з вказаної довдки вбачається, що одноразовий ідентифікатор PHYV-7644 відправлений на номер телефону відповідачки НОМЕР_5 . Крім того, датою оплати на момент вчинення дій спрямованих на продовження строку користування - 27.07.2025, сума сплачених процентів 507,00 грн., кількість днів на які продовжено кредитування 29, процентна ставка - 0,80%, кінцева дата оплати 26.08.2025 (а.с.37).

Матеріали справи містять письмові пояснення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.38).

Згідно з довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що 28.06.2025 року о 20 годині 06 хвилин 41 секунді було ініційовано платіжну операцію на суму 6993,00 грн., де платником є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (через надавача платіжних послуг АТ «ОТП Банк»), а отримувачем - ОСОБА_1 (через надавача послуг отримувача АТ «Універсал Банк») (а.с. 39).

Крім того, матеріали справи містять заявку на отримання грошових коштів в кредит від 28.06.2025 (а.с.40), правила надання грошових коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.55-61), порядок споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Moneyveo» (а.с.62-68), порядок укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (а.с.69-77).

З платіжного доручення №7c1217f6-e082-429c-86b6-3efd171ea269 від 28.06.2025 вбачається, що отримувачем перерахованих коштів у сумі 6993,00 грн. є відповідачка, а платником - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.78).

Матеріали справи містять повідомлення ТОВ «Таліон плюс» адресоване ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору (а.с.100).

Як вбачається з інформації АТ «Універсал банк» №БТ-Е-34777 від 11.08.2026 вбачається, що у період з 28.06.2025 до 03.07.2025 на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 був зарахований платіж у сумі 6993,00 грн. деталі операції - «Від:Moneyveo Shvydka Finansova Dop» (а.с.131-132).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом норм статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до частин 1. 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважаться таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного, у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин мас бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний, цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряться за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами 1 та 2 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1статті 1078 ЦК України).

Статтею 1080 ЦК України визначено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

З реєстру прав вимоги вбачається, що сума заборгованості основного боргу становить - 6992,92 грн., заборгованість по процентам - 4403,40 грн., комісія - 419,58 грн., неустойка - 3496,46 грн., загальна заборгованість - 15312,36 грн.

З реєстру боржників до договору факторингу №27/0226-01 від 27.02.206 вбачається, що у відповідачки за кредитним договором №595199384 існує заборгованість перед позивачем основного боргу становить - 6992,92 грн., заборгованість по процентам - 14271,72 грн., комісія - 419,58 грн., неустойка - 3496,46 грн., загальна заборгованість - 25180,68 грн.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника.

Отже, наданий позивачем витяг з реєстру боржників, що не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_1 , яку відступив кредитор, не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 в справі № 703/3063/18.

Водночас, розрахунки заборгованості, сформовані самим позивачем не є документами первинного бухгалтерського обліку, є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які, відповідно, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Відповідачка у письмовій відповіді на відзив не заперечує факт отримання кредитних коштів та не ставить під сумнів сам факт наявності основного зобов?язання щодо повернення тіла кредиту в розмірі 6992,92 грн.

Як вбачається з інформації АТ «Універсал банк» №БТ-Е-34777 від 11.08.2026 вбачається, що у період з 28.06.2025 до 03.07.2025 на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 був зарахований платіж у сумі 6993,00 грн. деталі операції - «Від:Moneyveo Shvydka Finansova Dop».

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Разом з тим, суд погоджується з твердженням відповідачки, що якщо кредит надавався відповідачці строком на 30 днів з 28.06.2025, то кінцева дата повернення кредиту та процентів за користування кредитом - 28.07.2025.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика.Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу частини 1 статті 1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 28.07.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов?язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Разом з тим, згідно пункту 8.3 договору вбачається, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України представником позивача не надано доказів на підтвердження пролонгації строку кредитування, зокрема, доказів складання та доведення до відповідачки оновлених графіків платежів договору кредитної лінії тому, нарахування відсотків за користування кредитом має здійснюватися саме в межах строку з 28.06.2025 - 28.07.2025.

Таким чином, суд вважає, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування відсотків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» після 28.07.2025 слід відмовити.

Суд також погоджується із запереченням відповідачки щодо нарахування відсотків за користування кредитом у зв`язку з пролонгацією.

Суд звертає увагу, що умовами договору не встановлено можливості пролонгації договору та нарахування відсотків після закінчення строку договору, таким чином нарахування відсотків після 28.07.2025 є безпідставними.

Так, відповідно до пункту 3.1 кредит надається строком на 30 днів з 28.06.2025 термін повернення кредиту 28.07.2025.

Згідно пункту 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (X - У), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; У - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо У > Х, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів.

Натомість Позивачем не надано доказів на підтвердження пролонгації строку кредитування, зокрема, доказів складання та доведення до відповідачки оновлених графіків платежів.

Разом з тим, суд погоджується з представником позивача щодо невиконання відповідачкою умов договору в частині погашення кредитної заборгованості в строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу статті 536 ЦК України вбачається, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню частково.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал», який являється новим кредитором за кредитним договором № 595199384 від 28.06.2025 в сумі 6992,92 грн. - по тілу кредиту та 2055,92 грн. - заборгованість по відсоткам (6992,92 грн. х 0,98% х 30д.), на загальну суму 9048,84 грн.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що у відповідачки утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором, що свідчить про неналежне виконання, останнім, умов укладеного кредитного договору, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем була подана заява про відмову або, як мінімум, зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02 (а.с.27-28); копію додаткової угоди №25771544229 від 20.04.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.31); протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги (а.с.28 на звороті); копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 відповідно до якого на складання позовної заяви затрачено 2 години, вартість послуги 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи 2 години, вартість послуг 1000,00 грн, підготовки адвокатського запиту затрачено 1 годину, вартість послуг 500,00 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 1 год, вартість послуг 500,00 грн. (а.с.32); копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4267/10 видане на ім`я Тимошенка О.О. (а.с.33).

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок (3328,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем ТОВ «Юніт капітал», що підтверджується платіжною інструкцією № 45541 від 26.06.2026 (а.с.1).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 9048,84 грн, тобто 41,73 % від суми позову, то з відповідачки у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1111,02 грн. (2662,40 грн. /100 х 41,73%).

На підставі викладеного, відповідно до статей 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, та керуючись статтями 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_7 в АТ «Універсал банк») заборгованість за кредитним договором № 595199384 від 28.06.2025 в загальному розмірі 9048 (дев`ять тисяч сорок вісім) грн. 84 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6992 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 92 коп., заборгованість по несплаченим відсоткам - 2055 (дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 92 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_7 в АТ «Універсал банк») судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1111 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 02 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_7 в АТ «Універсал банк») понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький