Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №522/11053/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/11053/26

Провадження №1-кп/522/2907/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №62025150010000389, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2025 року, на підставі обвинувального акта, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухого Єланця, Новоодеського району, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, із середньо-спеціальною освітою, який має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_4 , 2023 року народження, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який перебував на посаді кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та перебував на посаді такелажника такелажної команди відділення забезпечення речовим майном військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «матрос», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_3

адвокатів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та проходячи військову службу на посаді кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.65 Конституції: України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст.9,11,12,14,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану, 31.12.2023 року самовільно залишив місце несення служби без поважних причин, а саме місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка на момент вчинення кримінального правопорушення дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 (більш точне розташування не вказується у зв?язку із введенням на території України воєнного стану), та перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи його з обов?язками військової служби до 05.01.2024 року, коли самостійно прибув до ВЧ НОМЕР_1 , повідомивши про намір проходження подальшої військової служб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та проходячи її у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17. Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану, 30.04.2024 року самовільно залишив місце несення служби без поважних причин, а саме місце-тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка на момент вчинення кримінального правопорушення дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 (більш точне розташування не вказується у зв?язку із введенням на території України воєнного стану), та перебував поза її межами проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи його з обов?язками військової служби до 24.06.2025 року, коли самостійно прибув до ВЧ НОМЕР_2 , повідомивши про намір проходження подальшої військової служби, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Також, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та проходячи військову службу на посаді такелажника такелажної команди відділення забезпечення речовим майном військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17. Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану, 09.12.2025 року о 08 годині не з?явився вчасно на службу без поважних причин, а саме до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 (більш точне розташування не вказується у зв?язку із введенням на території України воєнного стану) та перебував поза її межами проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи його з обов?язками військової служби до 18.12.2025 року, коли самостійно прибув до ВЧ НОМЕР_2 , повідомивши про намір проходження подальшої військової служби, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України – нез?явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та проходячи військову службу на посаді такелажника такелажної команди відділення забезпечення речовим майном військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1– 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану, 11.03.2026 року самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш точне розташування не вказується у зв?язку і введенням на території України воєнного стану), та перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи його з обов?язками військової служби до 23.04.2026 року, коли був виявлений, та затриманий за адресою:

АДРЕСА_4 , чим припинено вчинення триваючого злочину, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні указаних кримінальних правопорушень, та підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, що описані в обвинувальному акті.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні указаних кримінальних правопорушень повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та не з?явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, що він позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, та обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень, що він раніше не судимий, має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_4 , 2023 року народження.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду (зокрема, практику Касаційного кримінального суду, викладену в постанові від 13 листопада 2025 року у справі №473/3261/23), згідно з якою «вчинення самовільного залишення військової частини в умовах особливого періоду суттєво підриває боєготовність Збройних Сил України. З огляду на суспільну небезпеку злочину, підстави для застосування статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням) відсутні, оскільки виправлення особи неможливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі».

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у неодноразовому вчинені тяжких кримінальних правопорушень, наявності вище зазначених трьох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, так як менш суворий вид покарання буде недостатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Суд приходить до висновку, що мінімальний строк позбавлення волі буде достатній для виправлення цього обвинуваченого, та буде сприяти попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Розглянувши усне клопотання захисника ОСОБА_9 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, на підставі вимог ч.5 ст.401 КК України, суд враховує правову позицію Верховного Суду (зокрема, практику Касаційного кримінального суду, викладену в постанові від 04 лютого 2026 року у справі №295/2490/24), згідно з якою «З обставин формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_7 вчинив два окремих діяння самовільного залишення військової частини, які не були об`єднані єдиним умислом, а тому не встановлено наявності обов`язкової умови для застосування звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій ч. 5 ст. 401 КК, - вчинення вперше кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 цього Кодексу. Тож положення ч.5 ст.401 КК не можуть бути застосовані до засудженого», та вважає, що відсутні законні підстави, передбачені ч.5 ст.401 КК України для такого звільнення цього обвинуваченого, який не вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України.

На підставі вимог ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами ч.1 цієї статті. На підставі зазначеного, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання, по зазначеному вироку суду, строк його перебування під вартою з 23.04.2026 року по день набрання цього вироку суду законної сили з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 331, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті позбавлення волі на строк - 5 /п`ять/ років.

Строк відбування покарання за цим вироком Приморського районного суду м. Одеси обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня набрання цим вироком суду законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 23.04.2026 року по день набрання цим вироком суду законної сили із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Залишити міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 до набрання цим вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1